Ухвала суду № 37181090, 30.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16615/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2013 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Центрон» до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центрон» (надалі за текстом - «ТОВ «Центрон») звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0005382207 від 10 липня 2013 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 71 250 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0005392207 від 10 липня 2013 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 67 858 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі за текстом - «ДПІ в Оболонському районі»), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 12.06.2013 р. по 14.06.2013 року посадовцями ДПІ в Оболонському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Центрон» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Тревел Онлайн» за період з 01.01.2012 р. по 31.03.2012 р.

Результати перевірки оформлено актом № 88/22.7/37245098 від 20.06.2013 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 138, 198, 200 Податкового кодексу України внаслідок віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених ТОВ «Тревел Онлайн» у рахунок оплати вартості послуг.

Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.

19.12.2011 р. між позивачем та ТОВ «Тревел Онлайн» укладено договір № 19122011-У за умовами якого останнє зобов'язалось виконати комплексні послуги по передпечатній підготовці матеріалів (розробку конструкторської документації для виготовлення пластикових вивісок та їх зборку) для ТОВ «Центрон».

На підставі цього договору сторонами підписано акти виконаних робіт та видано податкові накладні.

Оплату за договором позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів, а сплачені суми відніс до валових витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, згідно акту ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС від 19.10.2012 р. «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Тревел Онлайн» з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за листопад 2011 р. - квітень 2012 р.» господарські операції контрагента позивача з ТОВ «Магірус», ТОВ «Дельта-Принт», ПП «Авто-Інвест» не підтверджено.

Наведене, на думку органу доходів і зборів, свідчить про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди та з метою штучного формування валових витрат і податкового кредиту.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ в Оболонському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005382207 від 10 липня 2013 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 71 250 грн., у тому числі 57 000 грн. за основним платежем та 14 250 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0005392207 від 10 липня 2013 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 67 858 грн., у тому числі 54 286 грн. за основним платежем та 13 572 грн. за штрафними санкціями.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту врегульовано статтями 138, 139, 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів дійшов висновку про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Тревел Онлайн».

Судова колегія знаходить наведений висновок окружного адміністративного суду обґрунтованим та таким, що підтверджується зібраними у справі доказами.

Зокрема, позивачем було надано копії: договору № 191220101-У від 19.12.2011 р., додатків до договору, актів виконаних робіт, податкових накладних, платіжних доручень, які свідчать, що зобов'язання за договором між позивачем та його контрагентом виконувались сторонами у повному обсязі.

Таким чином, на момент проведення перевірки у ТОВ «Центрон» були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагенту, а аналіз наданих позивачем видаткових та податкових накладних, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «Тревел Онлайн».

За таких обставин, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції щодо товарності зазначених господарських операцій та неправомірності спірних податкових повідомлень-рішень.

Посилання відповідача на те, що актом ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС від 19.10.2012 р. не підтверджено господарські операції ТОВ «Тревел Онлайн» з ТОВ «Магірус», ТОВ «Дельта-Принт», ПП «Авто-Інвест» обґрунтовано не взято судом до уваги.

При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини ж між іншими учасниками поставок товарів, робіт та послуг (тобто між ТОВ «Тревел Онлайн» та ТОВ «Магірус», ТОВ «Дельта-Принт», ПП «Авто-Інвест») не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та ТОВ «Тревел Онлайн».

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.05.2013 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2013 р., визнано протиправними дії ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо складання акта перевірки ТОВ «Тревел Онлайн» від 19 жовтня 2012 р.

Відповідно ж до частини 3 статті 70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішення справи не беруться до уваги.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 05 лютого 2014 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.