Рішення № 37179270, 13.02.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0909/5607/2012

Провадження № 22-ц/779/361/2014

Категорія 55

Головуючий у 1 інстанції Калинюк О. П.

Суддя-доповідач Васильковський В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Васильковського В.М.

суддів: Меленко О.Є., Фединяка В.Д.

секретаря Мельник О.В.,

з участю представників ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» про захист прав споживачів шляхом відшкодування майнової та моральної шкоди за апеляційною скаргою державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» на рішення Коломийського міськрайонного суду від 29 січня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

у жовтні 2012 року ОСОБА_4 звернулася з даним позовом, посилаючись на те, що 18.06.2012 року вона уклала з ТОВ «Мережа агенцій «Гарячі тури» договір на туристичне обслуговування з 20 по 30 червня 2012 року в м. Хургада, Єгипет. Виліт до вказаного місця мав відбутися з аеропорту «Бориспіль» 20.06.2012 року о 15 год. 10 хв. Нею було придбано квитки на поїзд «Софія-Москва» з відправленням із ст. Коломия Львівської залізниці, який мав прибути до м. Києва 20.06.2012 року о 09 год. 18 хв., однак поїзд прибув на 5 год. 40 хв. пізніше, у зв'язку з чим вона не змогла вчасно прибути в аеропорт «Бориспіль» та вилетіти в м. Хургаду, внаслідок чого понесла додаткові витрати: нею оплачено 1080 грн. за проживання в готелі, придбано квитки на авіарейс з м. Києва до м. Шарм-ель-Шейх вартістю 7 500 грн. та квитки на авіарейс з м. Шарм-ель-Шейх до м. Хургади вартісю 1 787 грн. Крім того їй завдана моральна шкода у зв'язку з частковою втратою відпочинку в Єгипті. Тому просила стягнути з державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» 19 974,61 грн. матеріальної шкоди та 20 000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 29 січня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» на користь ОСОБА_4 19 644 грн. відшкодування майнової шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» в дохід держави 214,60 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі представник ДТГО «Львівська залізниця» посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що судом не враховано, що запізнення на 5 год. 40 хв. на станцію призначення Київ-пасажирський поїзда № 59/60 сполученням «Софія-Москва», на який придбала проїзні квитки позивачка, виникло через непередбачувані сторонами під час укладення договору перевезення випадки затримки руху цього поїзда на 4 год. 40 хв. за межами України на території Болгарії та Румунії, що знаходиться у причинному зв'язку із несвоєчасним прибуттям цього поїзда на територію України і до ст. Коломия, де здійснила посадку позивачка, а також через грозу, що є непереборною силою. Суд не врахував, що відповідно до Положення про пасажирський проїзд міжнародного сполучення, затвердженого постановою КМУ від 19.03.1997 року № 252, розклад руху пасажирських поїздів в межах двох та більше держав встановлюється міжнародними угодами. Розклад і загальна тривалість руху поїзда № 59/60 13 год. 03 хв. на шляху сполучення Коломия-Київ в межах транспортної мережі Львівської та Південно-Західної залізниці не може бути меншою, ніж це встановлено вищезазначеним порядком, а також ніж це встановлено міжнародними угодами України з Болгарією та Румунією, територією яких курсує цей пасажирський поїзд, що має істотне значення для встановлення відсутності вини перевізника у порушенні договірних зобов'язань і причинного зв'язку, так як зменшення часу руху поїзда не погоджено Укрзалізницею та зазначеними міжнародними угодами і є можливим лише за рахунок збільшення швидкості, в даному випадку в два рази, що загрожує безпеці руху поїздів, життю та здоров'ю пасажирів. Чинне законодавство та умови договору перевезення не встановлюють обов'язок Львівської залізниці зменшити загальну тривалість часу руху поїзда від ст. Коломия до ст. Київ-пасажирський за рахунок збільшення його швидкості. В матеріалах справи відсутні докази затримки поїзда по ст. Коломия з вини Львівської залізниці, а також її вини у будь-яких затримках на шляху прямування поїзда від ст. Коломия до ст. Київ-пасажирський. Не врахував суд і те, що у зв'язку із непередбаченим для Львівської залізниці та позивачки запізненням поїзда № 59/60 суттєво змінилися умови раніше укладеного між нею та Львівською залізницею договору перевезення пасажирським поїздом № 59/60, а саме змінився не з вини залізниці час відправлення цього поїзда від ст. Коломия настільки, що договір перевезення мав був би укладений на інших умовах. Судом не враховано, що на момент прибуття поїзда на ст. Коломия позивачка знала про запізнення прибуття поїзда на 4 год. 55 хв. і запізнення часу його відправлення, однак всупереч Правил перевезення пасажирів № 1196 не пред'явила проїзний документ для відмітки на ньому «Проїзний документ не використаний повністю з вини залізниці». Матеріали справи не містять доказів повідомлення позивачки Львівській залізниці про укладення нею договору на туристичне обслуговування та про умови авіаперевезення, встановлені п. 2.4.1 договору. Оскільки спір між сторонами виник з договору перевезення залізничним транспортом, а не будь-якого іншого, зокрема договору на туристичне обслуговування, договору проживання в готелі, договорів чартерних перевезень, тому такі договори не є предметом спору та умови їх виконання, відшкодування збитків за цими договорами не є предметом договору перевезення, а «Львівська залізниця» не є стороною укладених позивачкою таких договорів. Суд не з'ясував і не перевірив обставин фактичного вильоту 20.06.2012 року згідно розкладу руху літака в Єгипет, на який позивач придбала квитки, а також обставин невиконання позивачем умов договору на туристичне обслуговування та її не вильоту літаком 20.06.2012 року згідно договору чартерних перевезень авіакомпанії «Роза Вітрів». Тому просить оскаржуване рішення в частині стягнення з ДТГО «Львівська залізниця» 19 644 грн. майнової шкоди скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В засіданні апеляційного суду представник ДТГО «Львівська залізниця» апеляційну скаргу підтримав, представник ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги заперечила.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.06.2012 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Мережа агенцій «Гарячі тури» в особі приватного підприємця ОСОБА_5 був укладений договір на туристичне обслуговування сім'ї з чотирьох чоловік з 20 по 30 червня 2012 року в м. Хургада, Єгипет, вартістю 22 570 грн., з часом вильоту з аеропорту «Бориспіль» 20.06.2012 року о 15 год. 10 хв., дата повернення 30.06.2012 року. Позивачкою придбано чотири проїзні документи на пасажирський поїзд № 059 сполученням «Софія-Москва» з відправленням зі ст. Коломия Львівської залізниці 19.06.2012 року о 20 год. 15 хв., час прибуття на ст. Київ-пасажирський 20.06.2012 року о 09 год. 18 хв. Однак поїзд прибув на першу станцію на території України із запізненням на 4 год. 40 хв., з причиною затримки 3 год. 30 хв. - митний контроль, 01 год. 10 хв. - повільний пропуск по території Румунії. Поїзд прибув на ст. Київ-пасажирський із запізненням на 5 год. 40 хв., внаслідок чого, на думку суду, позивачка та її сім'я не змогли вчасно вилетіти з аеропорту «Бориспіль» в м. Хургаду, в зв'язку з чим вона понесла додаткові витрати: 1080 грн. за проживання в готелі, квитки на авіарейс з м. Києва до м. Шарм-ель-Шейх вартістю 7 500 грн. та квитки на авіарейс з м. Шарм-ель-Шейх до м. Хургади вартістю 1 787 грн.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що саме через запізнення поїзда на станцію Київ-пасажирський позивачка та її сім'я понести додаткові витрати, загальний розмір яких становив 10 367 грн., а також витрати, пов'язані із невідбуттям оплачених днів в розмірі 9 277 грн.

Відмовляючи у стягненні моральної шкоди, суд правильно вважав, що між сторонами мали місце зобов'язальні правовідносини, які виникли на підставі договору перевезення, а таким договором відшкодування моральної шкоди не передбачено. В цій частині судове рішення не оскаржується.

Відмова суду першої інстанції про стягнення з відповідача 330,61 грн. витрат на проїзд залізничним траспортом з Коломиї до Києва позивачкою не оскаржується.

Покладаючи на Львівську залізницю обов'язок відшкодування ОСОБА_4 19 644 грн. майнової шкоди, суд виходив із укладення сторонами договору перевезення та відповідальності перевізника за невиконання чи неналежне виконання умов цього договору.

При цьому суд першої інстанції керувався положеннями ст. ст. 526, 618, 910, 919, 922 ч. 3 ЦК України, ст. 22 Закону України "Про залізничний транспорт", п. 100 Статуту залізниць України, Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених наказом Мінтрансу від 28.04.1998 року № 297, Порядком обслуговування громадян залізничним транспортом, затвердженим постановою КМ України від 19.03.1997 року № 252.

За висновком суду, оскільки поїздка позивачки з пункту пересадки не відбулась внаслідок запізнення поїзда, відповідач зобов'язаний відшкодувати їй завдані збитки.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки суд дійшов його із неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права.

Судом установлено, що між сторонами були укладені договори перевезення пасажирів і багажу.

За положеннями ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк (ч. 1 ст. 919 ЦК України).

Відповідно до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частиною 5 статті 22 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що відшкодування збитків користувачам послуг залізничного транспорту загального користування у разі порушення договірних обов'язків здійснюється в порядку, що встановляється Статутом залізниць України і контролюється центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Організація перевезень пасажирів, багажу та вантажобагажу встановлюється Порядком обслуговування громадян залізничним транспортом, який затверджується Кабінетом Міністрів України, а умови перевезень - Правилами перевезень пасажирів (п. 100 Статуту залізниць України).

Згідно п. 70 Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом, затвердженим постановою КМ України від 19 березня 1997 року № 252 розклад руху пасажирських та приміських поїздів сполученням у межах однієї залізниці встановлюється начальником залізниці, в межах двох і більше залізниць - Укрзалізницею, в межах двох та більше держав - міжнародними угодами.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 червня 2012 року ОСОБА_4 придбала квитки на пасажирський поїзд № 59/60 міжнародного сполучення «Софія-Москва», з часом відправлення зі ст. Коломия Львівської залізниці о 20 год. 15 хв. і часом прибуття на ст. Київ-пасажирський о 09 год. 18 хв. 20 червня 2012 року.

Однак, на станцію Коломия поїзд прибув 20 червня 2012 року о 01 год. 08 хв. і відправився о 01 год. 20 хв. з відхиленням від графіка руху на 4 год. 55 хв. по причині затримки проходження митного контролю по станції Русе (Болгарська залізниця) та повільний пропуск поїзда по території Румунії. Поїзд прибув на ст. Київ-пасажирський 20 червня 2012 року із запізненням на 5 год. 40 хв.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 922 ЦК України за затримку у відправленні транспортного засобу, що перевозить пасажира, або запізнення у прибутті такого транспортного засобу до пункту призначення перевізник сплачує пасажирові штраф у розмірі, встановленому за домовленістю сторін, транспортними кодексами (статутами), якщо перевізник не доведе, що ці порушення сталися внаслідок непереборної сили, усунення несправності транспортного засобу, яка загрожувала життю або здоров'ю пасажирів, або інших обставин, що не залежали від перевізника. У разі відмови пасажира від перевезення з причини затримки відправлення транспортного засобу перевізник зобов'язаний повернути пасажиру провізну плату.

З огляду на викладене, залізниця несе відповідальність за запізнення прибуття пасажирського поїзда № 59/60 міжнародного сполучення «Софія-Москва» на станцію Київ-пасажирський у вигляді штрафу при умові, якщо перевізник не доведе, що ці порушення сталися внаслідок непереборної сили, усунення несправності транспортного засобу, яка загрожувала життю або здоров'ю пасажирів, або інших обставин, що не залежали від перевізника.

Висновок суду першої інстанції про те, що саме через запізнення поїзда на станцію Київ-пасажирський відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачці завдані збитки у вигляді додаткових витрат в сумі 10 367 грн., а також витрат в розмірі 9 277 грн. за договором на туристичне обслуговування сім'ї з чотирьох чоловік з 20 по 30 червня 2012 року в м. Хургада, Єгипет, з посиланням на ч. 3 ст. 922 ЦК України, є помилковим.

Відповідно до ч. 3 ст. 922 ЦК України, якщо поїздка пасажира з пункту пересадки не відбулася внаслідок запізнення транспортного засобу, який доставив його у цей пункт, перевізник зобов'язаний відшкодувати пасажирові завдані збитки.

Судом першої інстанції неправильно застосовано вищевказану норму закону, оскільки зобов'язання перевізника відшкодувати пасажирові завдані збитки виникає у випадку запізнення транспортного засобу у пункт пересадки, внаслідок чого не відбулась поїздка пасажира з пункту пересадки в межах договору перевезення.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_4 уклала з відповідачем безпересадочний договір перевезення від станції Коломия до станції Київ-пасажирський, яка є кінцевою станцією, а не пунктом пересадки до аеропорту «Бориспіль».

Доказів повідомлення позивачки Львівській залізниці про укладення нею договору на туристичне обслуговування та про умови авіаперевезення, встановлені п. 2.4.1 договору, як і

доказів перевезення пасажирів і багажу кількома видами транспорту за єдиним транспортним документом (пряме змішане сполучення) у розумінні ч. 1 ст. 913 ЦК України, матеріали справи не містять.

Згідно ч. 2 ст. 913 ЦК України відносини організацій, підприємств транспорту, що здійснюють перевезення у прямому змішаному сполученні, визначаються за домовленістю між ними.

ДТГО «Львівська залізниця» не є стороною укладених позивачкою договорів на туристичне обслуговування та авіаперевезення до Єгипту.

Відповідно до п. 2.4 договору на туристичне обслуговування, укладеного 18 червня 2012 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Мережа агенцій «Гарячі тури», транспортними послугами, що входять до турпродукту є авіаперевезення літаком з аеропорту «Бориспіль», Київ до м. Хурхада, а не залізничним транспортом у прямому змішаному сполученні. ДТГО «Львівська залізниця», як і Укрзалізниця, не є стороною цього договору.

Крім того, судом першої інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.04.1998 року № 297, які втратили чинність згідно наказу Мінтрансу від 27.12.2006 року № 1196.

Всупереч п. 19.16 Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27 грудня 2006 р. № 1196, позивачка не пред'явила проїзний документ для відмітки на ньому «Проїзний документ не використаний повністю з вини залізниці».

Вирішуючи спір, суд першої інстанції зазначених вимог законодавства не врахував і дійшов помилкового висновку про відшкодування позивачці майнової шкоди, хоча умовами договору перевезення та чинним законодавством України відшкодування шкоди в такому випадку не передбачено.

Враховуючи викладене, висновок суду про задоволення позову в частині стягнення майнової шкоди є помилковим, оскільки такого висновку суд дійшов без належного дослідження умов укладених між сторонами договорів та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Зазначені порушення призвели до неправильного вирішення справи, що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» задовольнити.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 29 січня 2013 року в частині стягнення з державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» на користь ОСОБА_4 19 644 грн. майнової шкоди, а в дохід держави 214 грн. 60 коп. судового збору скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» про стягнення 19 644 грн. майнової шкоди відмовити.

В решті рішення Коломийського міськрайонного суду від 29 січня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Васильковський В.М.

Судді: Меленко О.Є.

Фединяк В.Д.