Ухвала суду № 37178101, 04.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 р.Справа № 816/6959/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Полтавський домобудівельний комбінат" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.12.2013р. по справі № 816/6959/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавський домобудівельний комбінат"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Полтавський домобудівельний комбінат" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.12.2013 року відмовлено в задоволенні позову.

Позивач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що працівниками ДПІ у м. Полтава проведено планову виїзну документальну перевірку ПАТ "Полтавський домобудівельний комбінат" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавств за період з 01.07.2010 по 31.12.2011.

За результатами проведеної перевірки було складений Акт перевірки № 618/22-1/01270581 від 06.04.2012 р.. Відповідно до висновків Акту перевірки № 618/22-1/01270581 від 06.04.2012 р. відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п.п. 139.1.9, п.п. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2-4 квартали 2011 року на загальну суму 179384.00 грн. та занижено податок на прибуток на загальну суму 12 997,00 грн. за 4 квартал 2011 року.

На підставі вищевказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 20.04.2012 р. № 0000442312, яким ПАТ "Полтавський ДБК" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 12 997,00 грн.

Позивач не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, ДПІ у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Поняття господарської діяльності визначено в пунктом 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до приписів пункту 14.1.56 статті 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Пунктом 135.4 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу; дохід банківських установ.

Згідно із пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до приписів пункту 14.1.27 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Так, згідно із приписами абзаці 1 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач при складанні декларацій з податку на прибуток за квартал 2011 року, включено до складу витрат по рядку 06.4 "Фінансові витрати" зайво нараховані та не сплачені відсотки за користування кредитними коштами в сумі 135660,00 грн., які на час проведення перевірки не були підтвердженні відповідними первинними бухгалтерськими документами та платіжними дорученнями.

Так, згідно даних бухгалтерського обліку позивача за 2-4 квартал 2011 року витрати по відсоткам за користування кредитними коштами склали 535 221,00 грн., а підприємством фактично включено до складу витрат витрати в сумі 670 881,00 грн., у зв'язку з чим суму витрат було завищено на 135 660,00 грн.

Колегія суддів зауважує, що ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції позивачем не були надані первинні бухгалтерські документи та платіжні доручення на підтвердження правомірності включення до складу витрат нарахованих відсотків за користування коштами на загальну суму 135 660,00 грн..

Крім того, в порушення п.п. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України позивачем при складанні декларації з податку на прибуток за 2-3 квартали 2011 року включено по рядку 05 "Витрати операційної діяльності" вартість послуг робочої сили отриманих від неприбуткової організації - Крюківської виправної колонії № 29 на загальну суму 100 233,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем було занижено податок на прибуток за 4 квартал 2011 року на загальну суму 12 997,00 грн.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі діяв у межах та у спосіб наданих повноважень при прийнятті оскаржуваного повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки викладена правова позиція не є обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтавський домобудівельний комбінат" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.12.2013р. по справі № 816/6959/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Бершов Г.Є.Судді Катунов В.В. Ральченко І.М.