Ухвала суду № 37178085, 28.01.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2014 р.Справа № 820/2759/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Мурги С.С.

представника відповідача Таран М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2013р. по справі № 820/2759/13-а

за позовом Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.067.2013 р. позов Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного прапору виробничого підприємства задоволено частково.

Скасовано повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС № 0002052201 від 25.10.2012 р. в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 71 202 793,00 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі-відповідач), не погодившись з судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2013 р. в частині задоволених позовних вимог та винести нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України, абз.г) пп.135.4.2 п.135.4, пп.135.5.4, пп.135.5.5 п.135.5 ст.135, абз.г) пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України п.5.1 ст.5, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4. п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.5.4.3 п.5.4 ст.5, пп.5.4.6 п.5.4 ст.5, п.6.1 ст.6, пп.7.4.3 п.7.4. ст.7, пп.7.6.1 п.7.6 ст.7, пп.11.3.1 п. 11.3 ст.11, пп.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , не повне з'ясування обставин справи, що привело до невірного вирішення справи.

В судовому засіданні представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив задоволенні скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити в силі, надав письмові пояснення та заперечення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої складено акт № 2211/221/14308894 від 11.10.2012 р.

За висновками акту перевірки позивачем порушено:

-ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ХДАВП з ТОВ «Промпостачсервіс» за січень-жовтень 2011 року, ТОВ «Квазар- 93» за квітень 2.011 року, ПП «Баварія-Ф» за жовтень 2011 року, ТОВ «Хімресурси» за червень- серпень 2011 року, ТОВ «А2 - Харків» липень-вересень 2011 року, ТОВ «Арсенал-2005» за квітень 2011 року, ТОВ «Телекомунікаційні системи» за листопад 2011 року, ТОВ «Укрсварка групп», за січень, березень та квітень 2012 року, ТОВ «Т-Пласт», за травень 2012 року.

-абз.г) пп.135.4.2 п.135.4, пп.135.5.4, пп.135.5.5 п.135.5 ст.135, абз.г) пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України п.5.1 ст.5, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4. п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.5.4.3 п.5.4 ст.5, пп.5.4.6 п.5.4 ст.5, п.6.1 ст.6, пп.7.4.3 п.7.4. ст.7, пп.7.6.1 п.7.6 ст.7, пп.11.3.1 п. 11.3 ст.11, пп.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток за 1 півріччя 2012 року всього у сумі 71 556 321 грн.

25.10.2012 р. відповідачем винесено податкове повідомлення рішення, № 0002052201, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 71 556 321,00 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового та іншого законодавства є безпідставними, тому податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що на підставі договору торгового фінансування, укладеного позивачем з State street bank and Trust Company, London Branch б/н від 02.11.2006 р., Харківським державним авіаційним орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного прапору виробничим підприємством отримано позику в іноземній валюті в розмірі 5 252 234,37 Евро.

Позивачем протягом 2-4 кварталів 2011 р. проведено визначення курсових різниць від переоцінки зобов'язань по вказаному контракту у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти відносно іноземної.

Суми курсових різниць позивачем не відображено в податковій звітності з податку на прибуток в частині рядків 03 Декларації „Інші доходи", 06.5 Декларацій "інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати", що на думку відповідача призвело до заниження валових доходів.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення позивачем абз. "ґ" підп.135.4.2 п. 135.4 ст.135 ПК України, у зв'язку з не віднесенням до складу доходів від операційної діяльності (по рядку 03 Декларації „Інші доходи") позитивного значення курсових різниць від переоцінки зобов'язань у сумі 10 587 213,00 грн. (за 2-4 квартал 2011 р.), а також абз. "г" підп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України внаслідок не відображення по рядку 06.5 Декларацій "інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати" інших витрат у сумі 6 543 486,00 грн. (за 2-4 квартал 2011 року) колегія суддів вважає помилковими.

Статтею 135 ПК України встановлено порядок визначення доходів та їх склад.

Так, відповідно до абзацу "ґ" пп. 135.4 .2 ст. 135 ПК України дохід банківських установ, включає позитивне значення курсових різниць відповідно до п.п.153.1.3 п.153.1 ст.153 ПК України.

Відповідно до п.п. 153.1.3. п.153.1 ст.153 ПК України при оподаткуванні операцій з розрахунками в іноземній валюті визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Згідно абз. "г" підп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати від операційної діяльності включають від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 № 193, (далі - Положення (стандарт) 21).

Пунктом 4 Положення (стандарту) 21 передбачено, що курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Згідно з пунктом 8 Положення (стандарту) 21, визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату здійснення господарської операції та на дату балансу.

Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат).

Колегія суддів зазначає, що абз. "г" пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, абз. "ґ" пп.135.4.2 п. 135.4 ст.135 ПК України стосуються відображення курсових різних від операційної діяльності та отриманого доходу банківських установ, вказане прямо випливає із зазначених норм.

Позивач не є банківською установою, не надає фінансових послуг, не включений до Державного реєстру банків, а отже не зобов'язаний відносити в декларації позитивне значення курсових різниць по договору торгового фінансування з State street bank and Trust Company, London Branch б/н від 02.11.2006 р. до складових доходу від операційної діяльності, а негативне - до інших витрат.

З огляду на зазначене висновки суду першої інстанції щодо відсутності порушень позивачем абз. "ґ" пп.135.4.2 п. 135.4 ст.135, "г" пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України є вірними.

Щодо порушення позивачем пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України (заниження інших доходів у зв'язку із не віднесенням безнадійної заборгованості по взаємовідносинам з Управлінням державної пожежної охорони УМВС України в Харківській області, щодо якої минув строк позовної давності у загальній сумі 888 664,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України інші доходи включають, зокрема, суми безнадійної кредиторської заборгованості.

Згідно пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України до безнадійної заборгованості слід відносити заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Судом встановлено, що на підставі договору № 16 від 01.01.2004 р. Головне управлінням МНС України в Харківській області надало позивачу послуги щодо організації державної пожежної охорони на платній основі на суму 888 664,00 грн., які позивачем не сплачені.

Зазначена сума заборгованості стягнута з ХДАВП на користь ГУ МНС в Харківській області в судому порядку, що підтверджується рішеннями господарського суду Харківської області від 27.08.2007 р. у справі № 47/398-07 та від 03.09.2008 р. у справі № 47/154-08, які набрали законної сили.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заборгованість позивача перед МНС України в Харківській області в сумі 888 664,00 грн. не є безнадійною, тому як контрагентом реалізовано право на стягнення непогашеного боргу в судовому порядку.

Отже, відповідна заборгованість не підлягає відображенню по інших доходах позивача в порядку п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України, висновки суду першої інстанції в цій частині є правильними.

Щодо порушення позивачем пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 ПК України внаслідок неврахування поворотної фінансової допомоги та заниження у 3 кварталі 2011 року інших доходів на суму кредиторської заборгованості в розмірі 8 273 100,00 грн. перед громадянкою ОСОБА_3 колегія суддів зазначає таке.

Судом встановлено, що по балансовому рахунку « Інші кредитори в національній валюті» у позивача рахується кредиторська заборгованість перед фізичною особою ОСОБА_3 в сумі 19 726 932,89 грн. станом на 31.12.2010р.

Судом встановлено, що 31.01.2007 р. між ХДАВП (позичальник) та АБ "Брокбізнесбанк" (кредитор) укладено кредитний договір 13/2/1/1/06, згідно якого позивач отримав кредитні кошти в сумі 18 000 000,00 грн. із виплатою 20% річних.

Кредит надано на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, плати за користування та остаточним строком погашення - 28.03.2007р., відсотки за користування кредитом підлягали нарахуванню на залишок заборгованості за кредитом, починаючи з дня надання кредиту до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно.

У забезпечення кредитного договору між Акціонерним банком "Брокбізнесбанк" та громадянкою ОСОБА_3 був укладений договір застави № 13/2/1/1/06-2 від 31.01.2007р..

01.08.2007р. АБ "Брокбізнесбанк" відступив право вимоги по кредитному договору 13/2/1/1/06. ОСОБА_3 у зв'язку із чим остання набула статусу нового кредитора.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 13.07.2011 р. стягнуто з Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства на користь ОСОБА_3 28 000 000,00 грн. основного боргу, 3 % річних - 1 593 570,89 грн., інфляційні витрати - 8 120 330,66 грн. (у загальній сумі 37 713 901,00 грн.) (т.2, а.с. 7-8).

Тобто, заборгованість ХДАВП перед гр. ОСОБА_3 за погашення кредиту та процентів по кредиту згідно судовим рішенням склала 28 000 000,00 грн.

Непогашена кредиторська заборгованість по кредиту позивача перед гр. ОСОБА_3 станом на 31.12.2010 р. складає 19 726, 900,00 грн.

Різниця між сумою погашеною позивачем сумою заборгованості за кредитом та непогашеною перед ОСОБА_3 складає 8 273 100, 00 грн.

Доводи апеляційної скарги, що 8 273 100, 00 грн.є поворотною фінансовою допомогою, а тому позивач у спірному періоді безпідставно не відніс її до інших доходів суму , колегія суддів вважає помилковими.

Сума 8 273 100, 00 грн. складається з 3% річних та інфляційних витрат, що стягнуті судовим рішенням за не своєчасне виконання боржником своїх зобов'язань відповідно до ст.625 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що зазначена сума не є поворотною фінансовою допомогою, тому як зазначені кошти позивачем не отримувалися за кредитним договором, та стягнуті судом рішенням в силу вимог закону, а не договору.

Так, за змістом пп. 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення

В цій частині висновки суду першої інстанції є вірними, доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Щодо доводів апеляційної скарги про завищення позивачем витрат по нікчемним угодам з ТОВ «Квазар -93», ТОВ « Бізнес -Консалтинг Плюс», ПП «Баварія Ф», ТОВ «Промпостачсервіс», ТОВ «Хімресурси», ТОВ «АZ -Харків», ТОВ « Арсенал -2005», ТОВ « Телекомунікаційній системи» колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що 17.11.2008 р. ХДАВП (покупець) та ТОВ фірма "Промпостачсервіс" (постачальник) укладено договір купівлі-продажу № 811/2/02, за умовами якого позивач придбав пакувальний папір, плівка, діазопапір, пресматеріал, рукава кисневі, тканина технічна, шнури тощо, та оплатив товар.

Виконання умов договору підтверджено наданим позивачем як до перевірки, так і до суду копіями договорів ,видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями.

20.09.2011 р. позивач (покупець) і ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс" (постачальник) за договором поставки № 16/09-00, придбав газовий лічильник, та оплатив товар.

Виконання умов договору підтверджено наданим позивачем як до перевірки, так і до суду копіями договорів ,видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями.

25.09.2009 р. позивач (покупець) та ТОВ "Хімресурси" (постачальник) за договором поставки № 24/060, придбав смолу, каталізатор, гуму, клей, плівка, азбест, зв'язуючи, лак, грунт, вуглестрічка, жгут, суспензія, пенорегулятор, емаль, техпластина, амортшнур, паста, мікро сфери, поролон, оргскло, тканина синтетична, стеклотекстоліт, захисна плівка, самоклеюча стрічка тощо, та оплатив товар.

Виконання умов договору підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, прибутковими ордерами. ТМЦ видавалися покупцю безпосередньо у виробника товару.

Також судом встановлено, що 20.04.2011 р. позивач (покупець) ТОВ "Квазар-93" (постачальник) уклали договір поставки № 607, за умовами якого позивач прибав реле Р3С91 560, конденсатори К73-17 0,047 мкф 250В, конденсатори КД1 12гф.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано податкову, видаткову накладну, платіжне доручення, прибутковий ордер.

Судом встановлено, що позивач (покупець) шляхом обміну первинними документами придбав у ПП "Баварія-Ф" (постачальник) водонагрівач проточно-ємкісний на 150 л, 9 кВт.

Поставки товару здійснено протягом 4 кварталу 2011 року. Отримання товару підтверджується видатковою накладною, податковою накладною, платіжним дорученням, прибутковим ордером.

Крім того, позивач (покупець) шляхом обміну первинними документами придбав у ТОВ "AZ-Харків" (постачальник), USB Flash пам'ять, акумулятори, батарейки, елементи живлення, та оплатив товар.

Поставка здійснена у 3 кварталі 2011 року, товарність операцій підтверджено прибутковими ордерами, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Також, позивач (покупець) шляхом обміну первинними документами позивачем придбано у ТОВ "Арсенал-2005" (постачальник) металеву заготовку СЧ 20 160х460 мм.

Поставка ТМЦ відбулася у 2 кварталі 2011 року, що підтверджується видатковою накладною, податковою накладною, платіжним дорученням, прибутковим ордером.

Позивач (покупець) шляхом обміну первинними документами придбано у ТОВ "Телекомунікаційні системи" (постачальник) склянки, лійки, мензурки, колби, крапельниці, зажими металеві, трубки медичні, та оплатив товар.

Поставка здійснена в 4 кварталі 2011 року, товарність операцій підтверджено прибутковими ордерами, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Позивач (покупець) шляхом обміну первинними документами придбав у ТОВ "Укрсварка груп" (постачальник) маски зварювальника НН-С-У1, "Фібра".

Поставка здійснена в 1 кварталі 2011 року, фактичне виконання операцій підтверджується видатковою накладною, податковою накладною, платіжним дорученням, прибутковим ордером.

Перевезення придбаного товару здійснено власним автотранспортом позивача, що підтверджується подорожнім листом, свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів, подорожними листами.

Судом встановлено, що підставою висновків відповідача про порушення позивачем податкового законодавства при формуванні валових витрат за результатами господарських відносин з ТОВ "Квазар-93", ПП "Баварія-Ф", ТОВ "Хімресурси", ТОВ "AZ-Харків", ТОВ "Арсенал-2005", ТОВ "Телекомунікаційні системи", ТОВ "Укрсварка груп" є припущення податкового органу про відсутність реального характеру угод позивача з цими особами.

В якості доказу, відповідач посилається на податкову інформацію, акти інших органів ДПІ, якими щодо контрагентів позивача зроблено висновок про фіктивність, нереальність, нікчемність угод, відсутність матеріально-технічної бази, трудових ресурсів, проведення ними транзитних потоків для штучного формування податкового кредиту з метою ухилення від оподаткування.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Аналогічні за змістом норми передбачено ст. 5, 7, 11 Закону України «Про податок на прибуток підприємств».

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно статті 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно частини 1 статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Формування платником податку витрат підприємства допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а також використання отриманих за договорами товарів, робіт, послуг у власній господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, договірні правовідносини позивача та з ТОВ фірма "Промпостачсервіс", ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс", ТОВ "Квазар-93", ПП "Баварія-Ф", ТОВ "Хімресурси", ТОВ "AZ-Харків", ТОВ "Арсенал-2005", ТОВ "Телекомунікаційні системи", ТОВ "Укрсварка груп" оформлені належним чином, та засвідчені первинними документи податкової та бухгалтерської звітності. Будь-яких зауважень до первинних документів податковим органом не викладено ні в акті перевірки, ні в апеляційній скарзі.

Податкові накладні не містять недоліків форми, змісту або походження, тому є належною підставою для формування позивачем податкового кредиту з ПДВ.

Витрати, понесені позивачем при сплаті вартості товару, правомірно враховані ним при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток, а також при визначенні показників по деклараціям з податку на прибуток.

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо неправомірного віднесення позивачем до складу валових витрат суми вартості придбаних від ТОВ фірма "Промпостачсервіс", ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс", ТОВ "Квазар-93", ПП "Баварія-Ф", ТОВ "Хімресурси", ТОВ "AZ-Харків", ТОВ "Арсенал-2005", ТОВ "Телекомунікаційні системи", ТОВ "Укрсварка груп"" товарів та послуг на відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів, виробничого, транспортного та торгівельного обладнання у контрагентів-постачальників по ланцюгу постачання, наявність у останніх взаємовідносин з суб'єктами господарювання, які мають ознаки фіктивності, відсутність за місцезнаходженням, не свідчить про неможливість фактичної поставки товару та надання позивачу послуг, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає висновок відповідача про нікчемність правочинів, як таких, що не спричиняють реального настання правових наслідків, помилковим, та таким, що спростовується встановленими обставинами та дослідженими у справі доказами.

Також, колегія суддів зазначає, що викладені в акті перевірки висновки щодо порушення контрагентами позивача вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України "Про державну податкову службу в Україні" не наділяють податковий орган повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Крім того, у відповідності до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є фактичне виконання господарських операцій, що є підставою для виникнення права на формування валових витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують фактичні обставини.

Таким чином, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагентів позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Сторонами по справі не спростовується, що позивач, та його контрагенти на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності, мали відповідний обсяг цивільної право - та дієздатності, а також обсяг прав як платника ПДВ для укладення спірних договорів.

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення перевірки відповідачем досліджувались первинні документи ТОВ фірма "Промпостачсервіс", ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс", ТОВ "Квазар-93", ПП "Баварія-Ф", ТОВ "Хімресурси", ТОВ "AZ-Харків", ТОВ "Арсенал-2005", ТОВ "Телекомунікаційні системи", ТОВ "Укрсварка груп" на підтвердження реальності здійснених правочинів, натомість, усі документи, що підтверджують обставини здійснення зазначеним підприємством господарської діяльності в розрізі відносин з позивачем, наявні в матеріалах справи.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., ( далі - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Колегія суддів зазначає, що акти про неможливість проведення зустрічних звірок відносно контрагентів позивача фіксують лише факт не проведення перевірки, а тому зазначення в цих актах відомостей про нікчемність господарських операцій, без дослідження первинних документів, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Якщо безпосередній контрагент або інші особи по ланцюгу не виконали свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, допустили інші порушення закону, відповідальність та негативні наслідки у вигляді збільшення податкових зобов'язань, призначення штрафних фінансових санкцій тощо, застосовуються індивідуально виключно щодо особи-порушника.

Відповідачем не надано доказів фізичної відсутності ТМЦ у натурі, а так само їх використання не за призначенням, відсутності матеріальних, трудових або будь-яких інших виробничих ресурсів у покупця.

За вказаних умов, висновки податкового органу про завищення позивачем витрат по господарським операціям з ТОВ фірма "Промпостачсервіс", ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс", ТОВ "Квазар-93", ПП "Баварія-Ф", ТОВ "Хімресурси", ТОВ "AZ-Харків", ТОВ "Арсенал-2005", ТОВ "Телекомунікаційні системи", ТОВ "Укрсварка груп" є припущеннями та не підтверджені належними доказами.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення позивачем пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 ПК України, у зв'язку із тим, що у рядку 03 Декларації "Інші доходи" та рядку 06.5 Декларацій "Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати" позивачем занижено показники у 4 кварталі 2011 року на 14 000 000,00 грн. та у 1 кварталі 2012 року на 16 000 000,00 грн., усього - на суму 30 000 000,00 грн. колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Судом встановлено, що позивачем (позичальник) та ПАТ "Мотор-Січ" (кредитор) укладено два договори грошової позики № 1110/12-К (ФЄУ) від 23.12.2011 року та № 4120/12-К (ФЄУ) від 29.02.2012 р., за умовами яких позивачу на умовах поворотності, безоплатності та строковості кредитором надано позики у сумі 14 000 000,00 млн. грн. та 16 000 000,00 грн. відповідно.

Позивач не відобразив їх суму у рядку 03 Декларації "Інші доходи" за відповідні періоди, що ним не заперечується і підтверджується актом перевірки та копіями декларацій.

Вказане є порушенням пп.35.5.5 п. 135.5 ст. 135 ПК України оскільки отримана позика відповідає ознакам поворотної фінансової допомоги, яка має включатися до складу доходів, що позивачем так само визнається.

Крім того, у період повернення коштів ПАТ "Мотор-Січ" (у 1 та 2 кварталах 2012 року) позивач повинен був у рядку 06.5 Декларацій "Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати" збільшити витрати на суму сплаченої поворотної фінансової допомоги, проте таких дій позивач не вчинив.

Враховуючи, що занижений позивачем показних 03 Декларації «Інші доходи» за 4 квартал 2011 р. відповідає заниженню «Інших витрат» по деклараціям у 1 та 2 кварталах 2012 року на ту ж саму суму, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, вище вказані порушення жодним чином не вплинули на суму від'ємного значення податку на прибуток позивача.

Щодо доводів апеляційної скарги про завищення позивачем суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток (рядок 04.9) на суму 47 55 169,75 грн. колегія суддів зазначає наступне.

З акту перевірки від 11.10.2012 р. вбачається, що в обґрунтування висновку про завищення позивачем відповідного від'ємного значення відповідач посилається на висновки інших актів податкових перевірок підприємства, а саме, від 09.04.2012 р. та 15.06.2011 р.

Як встановлено судом, з урахуванням вказаних актів перевірок податковим органом виносились податкові повідомлення рішення, зокрема: № 0007041501 від 27.12.2011 р. яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 821 786 809,00 грн. та 0003852302 від 27.09.2011 р. ,яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 360 908 053,00 грн. (т.1, а.с 60зворот).

З матеріалів справи вбачається, що вказані податкові повідомлення рішення були оскаржені позивачем до суду, за наслідками апеляційного розгляду справи 29.01.2013 р. прийнято постанову Харківського апеляційного адміністративного суду, якою встановлено, що податкове-повідомлення рішення № 0007041501 від 27.12.2011 р. є правомірним в сумі 510 777 308, грн., а №0003852302 від 27.09.2011 р. визнано правомірним в сумі 49 898 552,00 грн. В іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення скасовані постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2012р. з урахуванням Постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013р. (т.1,а.с. 60-74).

Тобто, до моменту закінчення процедури судового оскарження податкових повідомлень-рішень , суми зменшеного від'ємного значення визначені податковим органом суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток по податковим повідомлення-рішенням № 0007041501 від 27.12.2011 р. та 0003852302 від 27.09.2011 р. не мали узгодженого характеру, а тому, на час складення акту перевірки № 2211/221/14308894 від 11.10.2012 р. та прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення від 25.10.2013р. не мали бути відповідачем враховані.

З цих підстав висновки відповідача про завищення позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток (рядок 04.9) колегія суддів вважає передчасними.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не підтверджено належними доказами правомірність прийнятого податкового-повідомлення рішення.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зазначене при прийнятті судового рішення суд першої інстанції повно всебічно з'ясував обставини справи, прийняв судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 05.067.2013 р. відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2013р. по справі № 820/2759/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Русанова В.Б.Судді Присяжнюк О.В. Курило Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 03.02.2014 р.