Ухвала суду № 37174383, 12.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 р.Справа № 818/7247/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Донець Л.О. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.

представників позивача - Липової А.В., Сердюк В.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Лебединський агролісгосп" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.12.2013р. по справі № 818/7247/13-а

за позовом Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Лебединський агролісгосп"

до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправними та часткове скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.12.2013 року в задоволенні адміністративного позову Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Лебединський агролісгосп» до Сумської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Сумській області про визнання протиправними та часткове скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю задовольнити його позовні вимоги. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з»ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги ст.ст.57,168,193,198,209 Податкового кодексу України та вимоги ст.ст. 7-9,11,69,71,159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об»єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та у відповідності до ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представників позивача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Сумською МДПІ була проведена документальна планова виїзна перевірка ДП "Лебединський агролісгосп", про що було складено акт від 28 березня 2013р.

За результатах такої перевірки були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 17 квітня 2013р. №0000102201 та від 17 квітня 2013р. №00001141702.

Позивач не погодився з цими рішеннями податкового орагну, оскаржив їх до суду і зазначив, що при проведенні перевірки податковими інспекторами при визначені правильного ведення позивачем податкового обліку по податку на додатку на додану вартість невірно були проведені розрахунки, внаслідок чого невірно була визначена належна до сплати сума податку на додану вартість.

Відповідно до підр. 2 розд. XX ПКУ з 01 січня 2011 року тимчасово до 01.01.2014 року звільнені від оподаткування операції з постачання деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 УКТ ЗЕД.

За підсумками проведеного позивачем перерахунку підлягає включенню до складу податкового кредиту за липень - грудень 2011 року сума податку на додану вартість 24445 грн. в т.ч. : за липень 2011 року - 3857 грн., серпень 2011 року - 3702 грн., вересень 2011 року - 3151 грн., жовтень 2011 року - 3945 грн., листопад 2011 року - 5467 грн., грудень 2012 року - 4323 грн.

Сума, що заперечується, обчислена за первинними бухгалтерськими документами ( шляхові листи, товарно-транспортні накладні, лімітно-заборні картки ) та складається із податкового кредиту по паливно-мастильним матеріалам, що фактично списані в бухгалтерському обліку підприємства на рахунок 235/1 "Автопарк на перевезенні продукції" при фактичному використання на перевезенні розпиляної деревини, а саме сума податку на додану вартість по паливно-мастильним матеріалам, використаним:

На навантаження пиломатеріали на нижньому складі підприємства та перевезення її безпосередньо до цеху переробки;

Розвантаження в цеху переробки, пакування та перевезення на нижній склад, де в подальшому проводиться навантаження у вагони для відправки покупцям. Технологічним процесом, пов'язаним з переробкою деревини та отримання пиломатеріалів, реалізація яких оподатковується податком на додану вартість встановлено, що сортування та пакування пиломатеріалів для реалізації проводиться у цеху переробки , тоді як розпилювання - у цеху переробки та пилорамі нижнього складу.

На навантаження та перевезення тирси на звалище із цеху переробки та пилорами нижнього складу.

Також, позивач зазначає, що при проведенні розрахунку суми штрафу за несвоєчасне перерахування ПДФО із заробітної плати за листопад 2011 року несвоєчасно перерахована сума податкового зобов'язання визначена у розмірі 25258,92 грн. при цьому не враховано, що сума податку з доходів фізичних осіб, перерахована до бюджету за листопад 2012 року, відповідно до платіжного доручення № 1066 від 28.12.2012 року у сумі 19900 грн., поле "Призначення платежу" розрахункового документу заповнено наступним чином: " податок з доходів фізичних осіб за листопад місяць 2012 року".

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень правильно застосував норми чинного законодавства при вірному встановленні всіх дійсних обставин справи. Діяв в межах наданих йому повноважень, у спосіб, передбачений законом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що з 01 березня 2009р. Лебединське дочірне агролісогосподарське підприємство "Лебединський агролісгосп" зареєстроване суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість як сільськогосподарське підприємство, про що видане свідоцтво про реєстрацію №100195508 НБ №048116, а 25 жовтня 2011р. Сумською МДПІ було видане свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість на загальній системі оподаткування від 25 жовтня 2011р. №200007593.

Причиною, що вплинуло на визначення податковим органом грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 24445,00 грн., стало те, що ДП "Лебединський агролісгосп" у перевіреному періоді проводило розподіл сум податкового кредиту з податку на додану вартість між оподатковуваними та звільненими від оподаткування операціями з порушенням вимог статті 199 Податкового кодексу України.

Сума донарахованого податку на додану вартість 24445,00 грн., що заперечується позивачем, складається із сум податкового кредиту по паливно- мастильним матеріалам, що фактично були використані підприємством як в оподаткованих податком на додану вартість операціях так і звільнених від оподаткування таким податком.

Відповідно до п.23 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України (в редакції що діяла на час виникнення спірних правовідносин), тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД (крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00).

Згідно п. 201.14 ст. 201 Податкового кодексу України, платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування. Згідно п. 201.15 ст. 201 ПК України, зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях.

При цьому, порядок розподілу сум податкового кредиту з податку на додану вартість в разі якщо придбані товари частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, визначений ст.199 Податкового кодексу України.

Так, згідно п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України, у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Відповідно до п. 199.2 ст. 199 Податкового кодексу України - частка використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами (послугами) між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

П. 199.4. ст. 199 Податкового кодексу України, визначено, що платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій.

Частка використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами/послугами між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями, визначена з урахуванням норм пунктів 199.2 - 199.4 статті 199 цього Кодексу, застосовується для проведення коригування сум податку, які відносяться до податкового кредиту за операціями, зазначеними у пункті 199.1 статті 199 цього Кодексу. Результати перерахунку сум податкового кредиту відображаються у податковій декларації за останній податковий період року (п.199.5).

Судовим розглядом доведено, що у ході проведення перевірки не встановлено ведення позивачем окремого обліку операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також звільнені від оподатковування. Як пояснили суду представники позивача, розподіл сум податкового кредиту по паливно - мастильним матеріалам відбувався по факту використання їх в оподатковуваних операціях чи неоподатковуваних, а не з урахуванням відсотка, визначеного відповідно до п.199.2 ст.199 Податкового кодексу України.

В зв'язку з чим, податковим органом було враховано податкові накладні на отриманий товар - ГСМ від ТОВ ВКФ "Авіас" і до сум податкового кредиту за даними операціями застосовано 38,8% (відсоток встановлений для перерозподілу на підставі даних акта попередньої перевірки). Суд вважає, що такі дії податкового орану відповідають вище зазначеним нормам Податкового кодексу України.

Крім того, як зазначено в акті перевірки, при перевірці правильності нарахування, своєчасності утримання та перерахування податку з доходів фізичних осіб із суми виплачених доходів у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податків відповідно до умов трудового договору (контракту) було встановлено порушення п. 168.1 ст.168, п. 168.1.2., п. 168.1.5, п. 171.1, п. 171.2 "а" ст.171 Податкового кодексу України, а саме: у період з 01 листопада 2011р. по 30 вересня 2012р. підприємством не сплачувався (не перераховувався) в повному обсязі податок з доходів фізичних осіб.

Як стверджує позивач, при проведенні розрахунку суми штрафу за несвоєчасне перерахування ПДФО із заробітної плати за листопад 2011 року, податковим органом не враховано сума податку з доходів фізичних осіб, перерахована до бюджету за листопад 2011 року, відповідно до платіжного доручення № 1066 від 28.12.2012 року у сумі 19900 грн.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з таким твердженням позивача та вважає його безпідставним виходячи з наступного.

Відповідно до п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Як вбачається з розрахунку, наданого відповідачем, сума податку на доходи фізичних осіб, що була сплачена згідно з платіжним дорученням від 28.12.2012 №1066 у сумі 19900,0 грн., відповідно до вимог п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України, була зарахована в рахунок погашення податкового боргу ДП "Лебединський агролісгосп" з цього податку за жовтень 2012 року.

Також, щодо податкових повідомлень - рішень, винесених за результатами розгляду первинної скарги позивача, суд зазначає наступне.

При розгляді первинної скарги було встановлено, що при застосуванні штрафних санкцій у розмірі 25% суми нарахованого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 1 липня по 31 грудня 2012 року Сумською МДПІ не було враховано, що дане порушення є повторним, що тягне за собою накладення на ДП "Лебединський агролісгосп" штрафу в розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання за ці звітні податкові періоди. Так раніше, за результатами розгляду матеріалів документальної позапланової виїзної перевірки ДП "Лебединський агролісгосп" (акт Сумської МДПІ від 19.10.2011 №389/23/23637208) податковим повідомленням - рішенням Сумської МДПІ від 31.10.2011 №0000332301 дочірньому підприємству було визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у загальній сумі 71395,0 грн. та з посиланням на пункт 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України були застосовані штрафні санкції за квітень - червень 2011 року в розмірі 3,0 гривні.

Відповідно до п.123.1. ст.123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, у податковому повідомленні - рішенні Сумської МДПІ від 17.04.2013 №0000102201 підлягали визначенню до сплати штрафні (фінансові) санкції у загальній сумі 115745,5 грн (231491,0 грн.*50%).

Крім цього, при застосуванні штрафних санкцій за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб Сумською МДПІ не було враховано, що ДП "Лебединський агролісгосп" понад граничні строки, визначені підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, був перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб за березень 2012 року в сумі 16142,0 грн., квітень 2012 року в сумі 27973,29 грн., травень 2012 року в сумі 17680,28 грн., липень 2012 року в сумі 16921,93 грн., зазначене також підтверджується розрахунком податкового органу та не спростовується позивачем (а.с. 183 - 227, 228-229 т.2). Таким чином, у податковому повідомленні - рішенні Сумської МДПІ від 17 квітня 2012 року №0001141702 підлягає збільшенню штраф на 19679,38 грн ((16142,0 грн. + 27973,29 грн + 17680,28 грн + 16921,93 грн) * 25%).

Відповідно до пункту 14 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19 листопада 2012 року №1203 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.12.2012 за №2046/22358, орган державної податкової служби при розгляді скарги платника податків перевіряє правомірність нарахування, здійсненого органом державної податкової служби, у випадках, визначених Податковим кодексом України, або прийняття будь-якого рішення органу державної податкової служби, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень, зокрема, збільшує суму грошового зобов'язання або податкового боргу (п.п. г).

Враховуючи викладене, є правомірним збільшення відповідачем суми грошових зобов'язань у вигляді штрафів у податкових повідомленнях - рішеннях від 26.06.2013 №0000472201 та №0003181702.

Доводи апеляційної скарги позивача про не вірне застосування до спірних правовідносин вимог ст.ст.57,168,193,198,209 Податкового кодексу України та вимог ст.ст. 7-9,11,69,71,159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об»єктивності розгляду справи висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції , відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Таким чином, постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Лебединський агролісгосп" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.12.2013р. по справі № 818/7247/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Донець Л.О. Жигилій С.П. Повний текст ухвали виготовлений 17.02.2014 р.