Постанова № 37174160, 30.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 січня 2014 року 11:23 № 826/19969/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

судді Смолія І.В.

при секретарі судових засідань Марянченко Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Група «Агропродінвест»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ Міндоходівпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення За участю представників:

Від позивача: Петров О.М., Мельников Д.О.

Від відповідача: Колодяжна Л.В.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 30.01.2014р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Група «Агропродінвест» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав. В обґрунтування позовних вимог зіслався на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечив, в обґрунтування зіслався на обставини викладені у письмових запереченнях.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Працівниками Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ Міндоходів проведено виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Група «Агропродінвест» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.11р. по 30.06.13р.

За результатами перевірки складено акт від 30.09.13р. за № 836/26-53-22-01-21-31953813 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень пп. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 138.10.5, п. 138.10, п. 138.11 ст. 138, пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140, п. 141.1 ст. 141, п. 142.2 ст. 142 Податкового кодексу України в результаті чого занижено зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 2 218 901,00грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем податкового законодавства Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ Міндоходів винесено податкове повідомлення-рішення №0005192220 від 08.10.13р. яким за позивачем визначено зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 510 302,00грн. в тому числа за основним платежем в розмірі 2 218 901,00грн. та штрафні санкції в розмірі 291 401,00грн.

Позивач не погоджується з таким рішенням податкового органу, вважає його протиправним та надуманим, а тому звернувся до суду із даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про підставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається з наявних матеріалів справи підставою для донарахування позивачу зобов'язань з податку на прибуток підприємств в тому числі слугувало встановлення перевіркою віднесення до складу валових витрат коштів сплачених страхування газопроводу, який фактично використовується іншою особою на підставі договору оренди, а тому витрати по вказаному договору є витратами на страхування відповідальності третіх осіб.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що газопровід високого тиску «Комаргород-Гарячівка» належить позивачу на підставі акту державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництва газопроводу, затвердженого розпорядженням Крижопільської райдержадміністрації від 30.09.2003р. за № 230, та перебуває на балансі позивача.

З наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем з ПАТ «Страхова компанія «Країна» було укладено договір № 12/141/3.1.14 від 14.06.11 добровільного страхування майна, а саме газопроводу високого тиску «Комаргород-Гарячівка» загальною довжиною 24 300п.м. діаметром 325 мм. Страхова премія склала 627 400,00грн. Відповідно умов Договору, страховик зобов'язується при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату Вигодонабувачу та/або страхувальнику, а Страхувальник зобов'язується сплатити страховий платіж у встановленому цим Договором розмірі та термін.

Згідно пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно пп. 140.1.6 п. 140.1 ст.140 Податкового кодексу, при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення - будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, то застраховані збитки, яких зазнав такий платник податку у зв'язку з веденням господарської діяльності, включаються до його витрат за податковий період, в якому він зазнав збитків, а будь-які суми страхового відшкодування зазначених збитків включаються до доходів такого платника податку за податковий період їх отримання.

В той же час відповідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Слід заважити, що позивачем не заперечується, що вказаний газопровід позивачем передано в оренду ПАТ «Продовольча компанія «Поділля» на підставі договору № 31010 від 01.04.07р., однак у даному випадку предметом страхування за Договором є майновий інтерес позивача, пов'язаний з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а не страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб, як про це вказує відповідач .

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що у позивача були всі правові підстави на віднесення страхових платежів до складу валових витрат у зв'язку з тим, що вони безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю.

Також підставою для донарахування позивачу зобов'язань з податку на прибуток підприємств слугували висновки податкового органу щодо завищення витрат від операцій з нарахування процентів за борговими зобов'язаннями, у зв'язку із використанням кредитних коштів не в господарській діяльності.

Так зокрема податковим органом зроблено висновки щодо позивачем у перевіряємий період кредитні кошти в сумі 35 200 000,00грн., отримані від Банк «Державний експортно-імпортний банк» на підстав кредитного договору від 009.10.09р. за № 151209К45, було використано позивачем на надання безвідсоткових поворотних фінансових допомог, тобто не в господарській діяльності.

З такими висновками податкового органу суд не вправі погодитись виходячи із наступних міркувань.

Судом встановлено, що позивач користувався кредитними коштами, отриманими на підставі низки кредитних угод з провідним банком державної форми власності ПAT «Державний експортно-імпортний банк» (Укрексімбанк):

згідно з умовами кредитного договору № 151209К45 від 09.10.2009 р. у розмірі 35 200 000,00 грн., які були отримані в безготівковій формі в період з 09.10.2009 по 02.12.2009 р.

на умовах овердрафту на підставі договорів № 28710V22 від 05.11.2010 p., № 151211V1 від 29.11.2011 р.

Цільове призначення отриманих грошових коштів - для поповнення обігових коштів.

Як зазначалось вище, податковим органом зроблено висновки, що саме ці кошти було передано позивачем третім особам у безпроцентну поворотну фінансову допомогу, а саме за договорами № 28710V22 від 05.11.2010 р. та № 151211V1 від 29.11.2011 p. .

Такі висновки податкового органу не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Так зокрема судом встановлено, що кредитні кошти отримані позивачем від ПAT «Державний експортно-імпортний банк» було використано позивачем у власній господарській діяльності ще у 2009році.

Так зокрема судом встановлено, що позивачем було укладено договір поставки від 01.02.2009 р. №22044 з ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля».

На виконання своїх зобов'язань за вказаним договором позивачем було сплачено ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля» кошти в сумі 35200000 грн. в період з 09.10.2009 р. по 02.12.2009 р., що підтверджується наступними документами : меморіальний ордер №14 від 09.10.2009 р. про перерахування згідно з договором поставки від 01.02.2009 Р- №22044 30 000 000,00 грн., меморіальний ордер №15 від 12.10.2009 р. про перерахування згідно з договором поставки від 01.02.2009 р. №22044 1800000 грн., меморіальний ордер №16 від 13.10.2009 р. про перерахування згідно з договором поставки від 01.02.2009 р. №22044 1700000 грн., меморіальний ордер №17 від 14.10.2009 р. про перерахування згідно з договором поставки від 01.02.2009 р. №22044 1677000 грн., меморіальний ордер №18 від 01.12.2009 р. про перерахування згідно з договором поставки від 01.02.2009 Р- №22044 23000 грн., банківська виписка по рахунку позивача №14,15, 16, 17, і8 на суму 30 000 000,00 грн., 1800000 грн., 1700000 грн., 1677000 грн., 23000 грн. відповідно.

За таких обставин висновки відповідача щодо надання позивачем поворотної фінансової допомоги по договорам № 28710V22 від 05.11.2010 р. та № 151211V1 від 29.11.2011 p. За рахунок кредитних коштів отриманих від ПAT «Державний експортно-імпортний банк» є цілком безпідставними та не обґрунтованими, а тому і в цій частині суд приходить до переконання щодо безпідставності висновків відповідача з приводу завищення позивачем валових витрат.

Крім того підставою для донарахування позивачу зобов'язань з податку на прибуток підприємств слугувало встановлення податковим органом завищення позивачем від'ємного знач об'єкта оподаткування минулих періодів, починаючи з 1 кв. 2011p. по 30.06.13р., у зв'язку із включенням до таких від'ємного значення за підсумками 2010року.

До таких висновків податковий орган прийшов встановивши, що за результатами попередньо проведеної планової перевірки, результати якої оформлено актом від 10.06.11р. за № 3056/23-621-3195813 позивачу було зменшено розмір від'ємного значення об'єктом оподаткування податком на прибуток в сумі 327 489,00грн. за 2010рік, що складає 20% від суми витрат, а тому і решта суми витрат що виникли за результатами діяльності у 2010р. не підлягає включенню до витрат.

З такими доводами податкового органу суд не вправі погодитись виходячи із наступних міркувань.

Дійсно відповідно до змісту акту про проведення планової перевірки позивача від 10.06.11р. за № 3056/23-621-3195813 вбачається що у перевіряємий період встановлено завищення суми від'ємного значення об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств на суму 327 489,00грн., однак податкового повідомлення-рішення щодо зменшення таких сум відповідачем не виносилось.

Також з пояснень представника позивача та наданих копій декларацій з податку на прибуток підприємств за період з 2009року по 30.06.13р. судом встановлено, що вказана сума позивачем самостійно була виключена та не впливала в подальшому на формування зобов'язань з податку на прибуток підприємств.

Крім того з наданої позивачем податкової звітності, судом встановлено, що сума задекларованого позивачем від'ємного значення по податку на прибуток по вказаним періодам становить: за 2009 рік - 1 076 571,00грн.; за 1кв. 2010 р. - 1 142 359,00 грн. (у тому числі від'ємне значення 2009 р. 1 076 571,00грн.); за і півріччя 2010. - 1 677 487,00 грн. (у тому числі від'ємне значення 2009р. 1 076 571,00 грн.); за 9 місяців 2010 року - 1 488 876,00грн. (у тому числі від'ємне значення 2009 р. 215 314,00 грн.); за 2010рік - 327 489,00 грн. (у тому числі від'ємне значення 2009 року - 215 314,00грн.) за 1 кв. 2011 p. - 2 413 711 грн. (у тому числі від'ємне значення 2009 рок; 861 260,00 грн.); за 2 кв. 2011 р. - 1334 500 грн. (у тому числі від'ємне значення 2009 p. 861 260, грн., від'ємне значення 1 кв. 2011 року - 1 552 451,00грн.); за 2-3 кв. 2011 р. - 1599 026 грн. (у тому числі від'ємне значення 2009 р. - 861 260грн., від'ємне значення 1 кв. 2011 року - 1 552 451 грн.); за 2-4 кв. 2011 р. - 1363 083 грн. (у тому числі від'ємне значення 2009 р. 861 260,00 грн., від'ємне значення 1 кв. 2011 року - 1 552 451 грн.); за 1кв. 2012 р. - 2 047 810,00 грн. (у тому числі від'ємне значення 2011 року 1363 083 грн.); за 1 півріччя 2012 p. - 523 895 грн. (у тому числі від'ємне значення 2011 року - 340 771 грн.); за 9 місяців 2012 р. - 501 758 грн. (у тому числі від'ємне значення 2011 року - 340 771 грн.); за 2012 р. - 149 394 грн. (у тому числі від'ємне значення 2011 року - 340 771 грн.).

З вищенаведеного вбачається, що починаючи з періоду 9 місяців 2010 року у розрахунку від'ємного значення за цей період позивач правомірно враховує від'ємне значення 2009 року лише в сумі 215 314 грн. замість 1 076 571,00 грн., що становить 20% від повного від'ємного значення за 2009 рік.

При цьому, решту 80% від повного від'ємного значення в загальному розмірі 1076571,00 грн. за 2009 рік - а саме 861 260 грн. від від'ємного значення за 2009 рік - позивач правомірно відносить на зменшення податкових зобов'язань з 1 кварталу 2011 року.

Такі дії позивача у повній мірі відповідають вимогам п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у відповідності до змін внесених Законом України від 20.05.2010 р. N 2275-VI ), якою встановлено, що у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

За таких обстави суд приходить до переконання про безпідставні та необґрунтованість висновків податкового органу з приводу заниження позивачем зобов'язання з податку на прибуток підприємств у перевіряє мий період.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, а тому таке підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню у повному обсязі.

Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити .

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.10.13р. за № 0005192220.

Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Смолій