Рішення № 37172929, 11.02.2014, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/9383/13-ц

Провадження № 2/0182/1080/2014

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ.

11.02.2014 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого - судді Шестакової З.С.

секретаря - Пометій Є.Т.

за участю: позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд

встановив:

Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної в результаті кримінального правопорушення.

Свої вимоги мотивує тим, що ухвалою Нікопольського міськрайонного суду від 05 серпня 2013 року, яка набула законної сили, закрито кримінальне провадження стосовно відповідача ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному проваджені у формі приватного обвинувачення, оскільки ОСОБА_2 визнав свою вину, у скоєному щиро розкаявся та зобов'язався добровільно відшкодувати їй матеріальну та моральну шкоду протягом двох місяців.

Зазначеним злочином відповідач 28 червня 2013 року на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, в ході сварки, умисно заподіяв їй тілесні ушкодження у вигляді синців правої кісті, правого передпліччя, тулубу, правого стегна та струсу головного мозку.

Внаслідок скоєнні відповідачем вказаного злочину позивачеві була спричинена матеріальна шкода в розмірі 430,00 грн., яка складається з вартості ліків.

Також у зв'язку з протиправною поведінкою ОСОБА_2 позивачеві заподіяна моральна шкода, яка полягає в наступному. Після заподіяння їй тілесних ушкоджень вона перенесла сильні душевні страждання та нервовий стрес. Вона є інвалідом третьої групи, людиною похилого віку. До того ж, разом з нею проживає її син, який є інвалідом другої групи та потребує додаткового догляду. Поки вона проходила лікування, вона не мала змоги доглядати сина, тому вимушена була переживати ще й за сина.

Крім того, звернення до правоохоронних органів та необхідність у суді доводити вину відповідача також порушили звичний розклад життя позивача, що призвело до безсоння та роздратованості.

Отже, моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює в 5 000 грн., та дану суму просить стягнути з відповідача, який погоджувався добровільно їй її відшкодувати

Відповідач позовні вимоги не визнав, оскільки він є пенсіонером, отримує незначну пенсію та на його утриманні знаходиться ОСОБА_3, яка доводиться йому тіткою та яку він доглядає згідно договору довічного утримання. При цьому, він не спростовував факт заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень та його письмові зобов'язання щодо відшкодування їй матеріальній шкоди в сумі 430 грн. та моральної шкоди в розмірі 5 000 грн.

Під час судового засідання ОСОБА_2 пояснив, що він пропонував відшкодувати ОСОБА_1 500 грн., однак вона не погодилась з даною сумою.

Просив суд в позові їй відмовити.

Заслухавши думку сторін, вивчивши матеріали справи, оглянувши матеріали кримінального провадження № 182/7034/13-к (провадження № 1-кп/0182/442/2013) стосовно ОСОБА_2 за ст. 125 ч. 1 КК України, суд приходить до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами кримінального провадженню № 182/7034/13-к (провадження № 1-кп/0182/442/2013) стосовно ОСОБА_2 за ст. 125 ч. 1 КК України, ОСОБА_2 28 червня 2013 року приблизно о 17:00 год., знаходячись на вулиці біля домоволодіння АДРЕСА_1 на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, в ході сварки, умисно наніс ОСОБА_1 один удар дерев'яною палкою по голові, один удар по правому боку тулубу та один удар по задній частині голови позивача, чим спричинив їй, згідно висновку судово-медичної експертизи № 433 від 09 липня 2013 року, тілесні ушкодження у вигляді синців правої кісті, правого передпліччя, тулубу та правого стегна, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Під час досудового розслідування та у підготовчому судовому засіданні ОСОБА_2 визнавав себе винним у заподіянні тілесних ушкоджень позивачеві, розкаявся у скоєному та письмово зобов'язався відшкодувати ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 430 грн. та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. протягом двох місяців (а..с.10 кримінального провадженню № 182/7034/13-к).

За клопотанням ОСОБА_1 було закрите кримінальне провадження стосовно відповідача ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному проваджені у формі приватного обвинувачення, що підтверджується ухвалою Нікопольського міськрайонного суду від 05 серпня 2013 року по кримінальному провадженню № 182/7034/13-к (провадження № 1-кп/0182/442/2013).

Таким чином, суд вважає, що шкода, яка завдана здоров'ю позивача ОСОБА_1, заподіяна з вини відповідача ОСОБА_2, дії якого були неправомірними

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В той же час доказів, які б спростовували позовні вимоги позивача та доводили заперечення відповідача, останній суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, суд приходить висновку, що відповідач ОСОБА_2 розпорядився своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Враховуючи те, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях, суд приходить висновку, що шкода, яка заподіяна здоров'ю ОСОБА_1, підлягає відшкодуванню в повному обсязі відповідачем ОСОБА_2, оскільки саме з його вини була заподіяна дана шкода.

Так, під час неправомірних дій відповідача ОСОБА_1 отримала легкі тілесні ушкодження, знаходилась на амбулаторному лікуванні в Комунальному закладі „Нікопольська міська лікарня № 1" Дніпропетровської обласної ради з 01 липня 2013 року (а.с.7). На медичні ліки ОСОБА_1 були понесені витрати у сумі 399,74 грн., що підтверджується виписками із історії хвороби, квитанціями та товарними чеками (а.с.12-14).

У підготовчому судовому засіданні під час розгляду кримінального провадженню № 182/7034/13-к (провадження № 1-кп/0182/442/2013) ОСОБА_2 не спростовував факт отримання ОСОБА_1 тілесних пошкоджень та суму витрат на медичні ліки.

Оцінюючи зібрані по справі докази та з урахуванням особистого зобов'язання ОСОБА_2 відшкодувати заподіяну шкоду позивачеві у добровільному порядку, суд приходить висновку, що витрати на медичні ліки, які доведені квитанціями та товарними чеками, в сумі 399,74 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1

Також, підлягають задоволенню вимоги позивача про відшкодування їй моральної шкоди

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, яка завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями та бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другої даної статті.

Зважаючи на те, що шкода, яка заподіяна особі ОСОБА_1 внаслідок злочину, відшкодовується ОСОБА_2, з вини якого вона була завдана, суд дійшов висновку, що і моральну шкоду позивачу також повинен відшкодувати відповідач ОСОБА_2

Моральна шкода, яка заподіяна позивачу, полягає в наступному.

ОСОБА_1 перенесла фізичну біль, душевні страждання та нервовий стрес внаслідок завдання відповідачем шкоди її здоров'ю, змінилося її нормальне життя, вона втратила сон, її постійно турбує головний біль. Протягом тривалого часу вона не мала можливості здійснювати належний догляд за сином, який є інвалідом другої групи.

З урахуванням викладених обставин та залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, позбавлення позивача можливості реалізації здібностей, ступеня вини відповідача та його зобов'язання відшкодувати моральну шкоду, його матеріального становища, а також з огляду на вимоги розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 повинний складати 5 000 грн.

Згідно ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь держави судові витрати в розмірі 243,60 грн. (двісті сорок три грн. 60 коп.).

Керуючись ст. ст. 10,11,57,60,61,88,147,209,212,214-215,218 ЦПК, 1166,1167 ЦК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 399,74 грн. (триста дев'яносто дев'ять грн. 74 коп.), моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн. (п'ять тисяч грн.), а всього до стягнення 5 399,74 грн. (п'ять тисяч триста дев'яносто дев'ять грн. 74 коп.).

В іншій частині в позові відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп. (двісті сорок три грн. 60 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: З. С. Шестакова