Ухвала суду № 37172479, 11.02.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

У Х В А Л А

про припинення провадження

"11" лютого 2014 р. Справа № 916/3014/13

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лашина В.В.

Суддів: Жекова В.І.

Воронюка О.Л.

При секретарі Філончук Т.М.

За участю представників сторін:

Від ТОВ "КФТ Лоджистик" - Жекова Ю.Ю., довіреність від 31.10.13;

Від Державна податкова інспекція у м.Южному Головного управління Міндоходів в Одеській області - Беліогло А.В., довіреність № 1/9/10-0037, від 29.01.14;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Южному ГУ Міндоходів в Одеській області

на постанову господарського суду Одеської області від 26.11.2013р.

по справі №916/3014/13

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „КФТ ЛОДЖИСТИК

про банкрутство

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06 листопада 2013 року за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «КФТ Лоджистик» (далі - ТОВ «КФТ Лоджистик») було прийнято заяву про порушення провадження у справі про банкрутство останнього у порядку, передбаченому статтею 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі за текстом - Закон про банкрутство).

13 листопада 2013 року господарським судом Одеської області ухвалено про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «КФТ Лоджистик», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Одеської області від 26.11.2013 р. (суддя Ровинський О.Ю.) ТОВ «КФТ Лоджистик» визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру та ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії зазначеного товариства - гр. Погорєльцева М.М., якого зобов'язано здійснити визначені законом заходи проведення ліквідаційної процедури.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою, Державна податкова інспекція у м. Южному Головного Управління Міністерства доходів і зборів України (в подальшому - ДПІ у м. Южному) в апеляційній скарзі просить її скасувати, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, оскільки боржник визнаний банкрутом без фактичного проведення перевірки господарської діяльності підприємства, перевірки законності нарахувань та сплати до бюджету податків та зборів. Крім цього, скаржник вказує на недотримання ТОВ «КФТ Лоджистик» позасудової процедури ліквідації юридичної особи, передбаченої ст.ст. 105, 110 ЦК України щодо неповідомлення органу податкової служби про проведення такої процедури.

Одеським апеляційним господарським судом апеляційна скарга ДПІ у м. Южному прийнята до провадження. Однак судова колегія вважає, що апеляційне провадження по цій справі було порушено помилково з огляду на наступне.

В силу ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку провадження, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», які превалюють, як спеціальні норми права, у застосуванні над загальними нормами ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Пункт 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Названа конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.

Таким чином, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, у відповідності до вказаного Закону, ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Господарський процесуальний кодекс України містить імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити прийняті господарським судом рішення в апеляційному чи касаційному порядку.

Частиною 1 ст. 91 ГПК України встановлено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1 Закону про банкрутство сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут); кредиторами визнаються юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Законодавче визначення кредитора як осіб, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, міститься також й у частині 1 статті 210 Господарського кодексу України.

Особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до боржника, що ліквідується в порядку статті 95 Закону про банкрутство, визначені положеннями частини 3 зазначеної норми права та передбачають, що кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Отже, у справі про банкрутство боржника, який ліквідується власником, органи державної податкової служби виступають лише як потенційні кредитори та можуть набути відповідного процесуального статусу лише після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом та у разі звернення особи із кредиторськими вимогами до боржника.

Між тим, скаржником не доведено існування податкової заборгованості та не заявлено грошових вимог до ТОВ «КФТ Лоджистик», а доводи апеляційної скарги зводяться в цілому до припущень можливості існування порушень податкового законодавства.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Докази подаються сторонами.

Крім цього, згідно із ст.ст. 75, 78 Податкового кодексу України проведення документальних позапланових перевірок дотримання вимог податкового законодавства знаходиться у виключної компетенції державної податкової служби, остання не позбавлена права здійснювати, в межах повноважень, свої функції та проводити перевірку дотримання вимог податкового законодавства платником податків до моменту затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу у справі про банкрутство такого платника податків.

Контролюючим органом може здійснюватися збір податкової інформації у відповідності до статтей 72, 73 Податкового кодексу України.

Тобто, чинним законодавством не обмежуються повноваження податкових органів на проведення перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) суб'єктів господарювання, які перебувають у процедурах банкрутства. Відтак, визнання боржника банкрутом не призводить до ліквідації юридичної особи та її виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, не порушуються права контролюючого органу щодо проведення перевірок дотримання податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція відображена у постановах Вищого господарського суду України від 01.10.2013 р. у справі № 34/5005/10609/2012, від 28.11.2013 р. у справі № 910/3821/13, від 04.12.2013 р. у справі № 911/2432/13 тощо.

Виходячи з п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 у разі помилкового порушення апеляційного провадження суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України.

Враховуючи наведене та виходячи із системного аналізу норм Конституції України, Закону про банкрутство та ГПК України, колегія суддів вважає, що спір згідно поданої ДПІ у м. Южному апеляційної скарги на постанову господарського суду Одеської області від 26.11.2013 року не підлягає вирішенню в господарському суді в порядку апеляційного провадження, а помилково порушене апеляційне провадження підлягає припиненню.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА

Апеляційне провадження з перегляду постанови господарського суду Одеської області від 26.11.2013 р. по справі № 916/3014/13 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Южному Головного управління Міністерства доходів і зборів в Одеській області - припинити.

Справу повернути господарському суду Одеської області.

Головуючий суддя В.В. Лашин

Суддя В.І. Жеков

Суддя О.Л. Воронюк