Постанова № 37172472, 12.02.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2014 р. Справа№ 910/14528/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рудченка С.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Степанці О.В.,

від позивача - Петрик С.А., Шкапов А.М.,

від відповідача - Новик О.В., Терещенко Г.В.,

розглянувши апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ТехНова»

на рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2013 року

у справі №910/14528/13 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НТЛ Гостомель», Київська область, смт. Гостомель,

до товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ТехНова», м. Київ,

про стягнення 176673,13 грн.

за зустрічним позовом

товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ТехНова», м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «НТЛ Гостомель», Київська область, смт. Гостомель,

про відшкодування витрат на усунення недоліків робіт, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року ТОВ «НТЛ Гостомель» (далі - позивач) подало до господарського суду міста Києва позов до ТОВ фірма «ТехНова» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 165737,40 грн., 9101,75 грн. пені та 1833,98 грн. 3% річних. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на наявність у відповідача простроченого боргу за виконані ним роботи згідно договору підряду №1 від 02.01.2013 року.

20.08.2013 року ТОВ фірма «ТехНова» подало зустрічну позовну заяву, в якій просить стягнути з позивача 81338,00 грн. вартості робіт по усуненню недоліків у виконаних позивачем роботах. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилався на те, що позивачем при роботи з утилізації золи виконані з недоліками/дефектами, а позивач ухилявся від усунення таких недоліків/дефектів, внаслідок чого ТОВ фірма «ТехНова» було залучено іншого підрядника та усунуто недоліки за власні кошти.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.12.2013 року у справі №910/14528/13 первісний позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ фірма «ТехНова» на користь ТОВ «НТЛ Гостомель» 106407,83 грн. заборгованості, 1281,85 грн. 3% річних, 6380,10 грн. пені, 2281,39 грн. судового збору. В іншій частині у задоволенні первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність у відповідача боргу перед позивачем в сумі 106407,83 грн., а також про правомірність нарахування позивачем на суму боргу відповідача пені та 3% річних. При цьому, суд першої інстанції здійснив перерахунок заявлених до стягнення сум пені та 3% річних.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ фірма «ТехНова» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2013 року у справі №910/14528/13 в частині задоволення позовних вимог ТОВ «НТЛ Гостомель» та в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ТОВ фірма «ТехНова». Ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «НТЛ Гостомель» у задоволенні позовних вимог за первісним позовом та задовольнити зустрічний позов ТОВ фірма «ТехНова» в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2014 року у справі №910/14528/13 апеляційну скаргу ТОВ фірма «ТехНова» на рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2013 року у справі №910/14528/13 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 12.02.2014 року.

В судовому засіданні 12.02.2014 року представники відповідача підтримали вимоги апеляційної скарги та просили їх задовольнити. Представники позивача в судовому засіданні 12.02.2014 року заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги, просили спірне судове рішення залишити без змін.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 02.01.2013 року між ТОВ «НТЛ Гостомель» (підрядник) та КЕП «Чернігівська ТЕЦ» ТОВ фірма «ТехНова» (замовник) було укладено договір підряду №1 (т. 1, .а.с. 17-20), предметом якого є комплекс робіт по утилізації золи на золонакопичувачі №2, №3 КЕП «Чернігівська ТЕЦ» ТОВ фірма «ТехНова», який позивач зобов'язався виконати на свій ризик власними та залученими силами і засобами в обумовлені договором строки (п. 2.1. договору).

Договірна ціна визначена як динамічна і становить 240000,00 грн. (п. 3.1. договору).

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно з ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідач на протязі 3-х банківських днів з дати підписання договору здійснює попередню оплату в розмірі 50000,00 грн. на підставі виставленого позивачем рахунку на оплату робіт. (п. 7.2 договору).

Матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем попередньої оплати в розмірі 50000,00 грн.

Згідно п. 5.2.3. договору позивач складає та передає для підписання відповідачу акт виконаних робіт (КБ-2в) та довідку про вартість виконаних робіт (форма КБ-3).

Пунктом 8.1. договору сторони погодили, що позивач до 25 числа звітного місяця складає та передає уповноваженому представникові відповідача акт приймання виконаних робіт (форм КБ-2в) та довідку про вартість виконаних робіт (форма КБ-3).

Як стверджує позивач, ним було виконано робіт на об'єкті на загальну суму 165737,40 грн., на підтвердження чого позивачем подано суду акт №1 приймання виконаних робіт за січень 2013 року (форма КБ-2в) та підписаною довідку про вартість виконаних робіт за січень 2013 року (форма КБ-3), а також акти приймання виконаних робіт №2, №3 за лютий 2013 року, які, як вказує позивач, безпідставно не підписані відповідачем (т. 1, а.с. 21-32).

Позивач вважає, що борг відповідача становить 176673,13 грн.

Згідно ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною 1 ст. 854 ЦК України встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Пунктом 7.3. договору передбачено, що відповідач здійснює щомісяця платежі в розмірі 100% вартості виконаних робіт протягом 5 календарних днів на підставі підписаних повноважними представниками сторін: - акта виконаних робіт (форма КБ-2в); - довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3).

Відповідно до п. 8.2. договору відповідач протягом 3-х робочих днів перевіряє акт виконаних робіт та приймає, не пізніше 2-го числа місяця, наступного за звітним, завірений примірник акту в частині фактично виконаних робіт та правильності застосованих розцінок та розрахунків.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Типова форма первинних облікових документів у будівництві - «Акт приймання виконаних будівельних робіт» (типова форма №КБ-2в) та «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» (типова форма №КБ-3), затверджена наказом Мінрегіонбуду від 04.12.2009 року №554.

Також, постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 року №668 затверджено Загальні умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві (далі - постанова №668).

Пунктом 96 постанови КМУ №668 визначено, що підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами. Оплата за виконані роботи проводиться у порядку, визначеному договором підряду (п. 98 Постанови КМУ №668).

Судом встановлено факт виконання позивачем робіт належним чином на суму 106407,83 грн. на підставі акта №1 приймання виконаних робіт за січень 2013 року (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт за січень 2013 року (форма КБ-3), які підписані відповідачем без зауважень щодо кількості та якості робіт, містять відтиски печаток сторін (т. 1, а.с. 21-23 та 30 відповідно).

Отже, враховуючи положення ч. 1 ст. 853 ЦК України, п.п. 7.1. та 8.2. договору, колегія суддів вважає акт №1 приймання виконаних робіт за січень 2013 року (форма КБ-2в) та довідку про вартість виконаних робіт за січень 2013 року (форма КБ-3) належними доказами виконання робіт позивачем та є підставою для здійснення відповідачем оплати вказаних робіт.

Одночасно, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог докази - акти виконаних робіт №2, №3 за лютий 2013 року (т. 1, а.с. 24-29) та довідки про вартість виконаних робіт за лютий 2013 року (т. 1, а.с. 31-32), не підписані відповідачем, а підписані лише зі сторони позивача. При цьому, відповідач заперечує факт виконання робіт за вказаними актами.

Як стверджує позивач, ним направлялись відповідачеві вказані акти та довідки для підписання, проте відповідач їх не підписав та не надав обґрунтовану відмову у їх підписанні.

Однак, судом встановлено, що ці акти позивачем направлялися лише 31.05.2013 року, що підтверджується фіскальним чеком №1404 від 31.05.2013 року та описом вкладення у цінний лист (т. 1, а.с. 33 та 34 відповідно), тобто з порушенням строку, встановленого п. 8.1. договору.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів про факт виконання робіт в лютому 2013 року, про зміст та вартість таких робіт позивач суду не надає.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт виконання ним робіт в лютому 2013 року та спростовували заперечення відповідача щодо цього.

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за виконані ним роботи згідно акта №1 приймання виконаних робіт за січень 2013 року (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт за січень 2013 року (форма КБ-3), а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 106407,83 грн. боргу колегія суддів вважає законним та обґрунтованим. При цьому, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні вимог позивача про стягнення вартості робіт згідно актів виконаних робіт №2, №3 за лютий 2013 року на суму 59329,57 грн. у зв'язку з недоведеністю факту виконання таких робіт.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 9101,75 грн. пені та 1833,98 грн. 3% річних.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 11.2. договору передбачено, що за порушення термінів фінансування робіт, даного договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості заборгованості за кожен день прострочення, але не більше 10% вартості таких робіт.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем, а також положення наведених норм законодавства України та умови укладеного між сторонами спору договору, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 6380,10 грн. пені та 1281,85 грн. 3% річних за період з 08.01.2013 року по 19.06.2013 року. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки пені та 3% річних, здійснені позивачем та прийняті місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Поряд із цим, в обґрунтування вимог зустрічного позову відповідач посилається на те, що позивачем були допущені недоліки/дефекти у виконанні робіт з утилізації золи та останній ухилявся від усунення таких недоліків/дефектів, внаслідок чого ТОВ фірма «ТехНова» було залучено іншого підрядника та усунуто недоліки за власні кошти, в результаті чого відповідачем понесені збитки на суму 81338,00 грн.

Так, на підтвердження таких доводів відповідач подав суду договір підряду №01/07/13 від 15.07.2013 року, укладений ним з ТОВ «ДІ-ПРОМ» (т. 1, а.с. 74-79). Вартість робіт за вказаним договором склала 81338,00 грн., факт сплати якої підтверджено платіжним дорученням №4893 від 15.08.201 року.

Згідно п. 8.4. договору, якщо при прийнятті об'єкту в експлуатацію виявлено недоліки, що виникли з вини позивача, то сторони складають акт про дефекти та графік їх усунення. Дані недоліки та дефекти усуваються за рахунок позивача.

Згідно ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Як вже встановлено судом, факт виконання позивачем робіт належним чином на суму 106407,83 грн. підтверджено актом №1 приймання виконаних робіт за січень 2013 року (форма КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних робіт за січень 2013 року (форма КБ-3), які підписані відповідачем без зауважень щодо кількості та якості робіт, містять відтиски печаток сторін.

Протокол виїзного огляду золонакопичувача №2 (т. 1, а.с. 56-57) було складено лише 19.03.2013 року, тоді як роботи позивачем виконувались в січні 2013 року. При цьому, вказаний протокол складено за відсутності представників відповідача.

Акти обстеження золонакопичувача №2 від 04.06.2013 року (т. 1., а.с. 58), від 25.06.2013 року (т. 1, а.с. 63-64) та від 01.08.2013 року (т. 1, а.с. 59) також складені лише через 5 місяців і більше після виконання позивачем робіт, за відсутності представників позивача та без виклику таких представників.

Отже, колегія суддів вважає, що подані відповідачем протокол та акти не можуть бути переконливими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України виконання позивачем робіт згідно договору підряду №1 від 02.01.2013 року з недоліками/дефектами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Разом з цим, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з вимогами про належне виконання умов договору та усунення виявлених недоліків.

Судом апеляційної інстанції також враховано, що ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2013 року у справі №910/14528/13 було призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково - дослідному інституту судових експертиз, на вирішення експерта поставлено наступні питання:

1) Чи в повному обсязі виконано ТОВ «НТЛ Гостомель» роботи по утилізації золи на золонакопичувачі №2 та №3 КЕП «Чернігівська ТЕЦ» ТОВ фірми «Технова», передбачені за договором підряду №1 від 02.01.2013 року?

2) Чи містяться недоліки в роботах, виконаних ТОВ «НТЛ Гостомель» за договором підряду №1 від 02.01.2013 року? За наявності, вказати їх фактичний розмір в грошовому еквіваленті.

3) Яка вартість робіт, необхідних для усунення недоліків, допущених за договором підряду №1 від 02.01.2013 року?

Згідно листа №11208/13-42/11209/13-43 від 01.11.2013 року (т. 2, а.с. 121-122) судовий експерт повідомляє, що встановити фактично на теперішній час виконання або невиконання ТОВ «НТЛ Гостомель» робіт з утилізації золи на золонакопичувачі №2 КЕП «Чернігівська ТЕЦ» ТОВ фірми «ТехНова» в м. Чернігові (за матеріалами справи проводились у січні - лютому 2013 року), наявність або відсутність недоліків/дефектів у даних роботах, які згідно документальних даних усунені іншою підрядною організацією, за результатами самостійного проведення обстеження - неможливо. Отже, надати відповіді на поставлені в ухвалі суду питання, враховуючи відсутність відповідної судово-експертної методики щодо визначення термінів виконання будівельних робіт, а також їх виконавця, не вбачається за можливе.

Згідно з ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У відповідності до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з приписами ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Важливим елементом доказування наявності реальних збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При аналізі змісту наведеної правової норми можна дійти до висновку про те, що при прийнятті рішення про відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи - неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;

б) наявність шкоди - під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду);

в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;

г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди (Ухвала Верховного Суду України (судова колегія з цивільних справ) від 21.12.2005 року).

Суб'єктом відшкодування шкоди відповідно до вказаної статті є особа, яка її завдала. При цьому судова практика визначає, що заподіювач шкоди може і не бути власником майна, діяльністю якого заподіяна шкода (Ухвала Верховного Суду України від 18.02.2004 року).

Одночасно, згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

На переконання колегії суддів, відповідачем не надано суду доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, які б свідчили про виконання позивачем робіт згідно договору підряду №1 від 02.01.2013 року з недоліками/дефектами, а також доказів на підтвердження факту понесення відповідачем збитків, що виключає відповідальність у вигляді стягнення збитків.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами чинного матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2013 року у справі №910/14528/13.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ТехНова» на рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2013 року у справі №910/14528/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2013 року у справі №910/14528/13 залишити без змін.

3. Справу №910/14528/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя С.Г. Рудченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз