Постанова № 37172422, 04.02.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2014 р. Справа№ 910/7780/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Самсіна Р.І.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Танцюри К.Л.

за участю представників:

від позивача: Ющишен В.Р., довіреність №б/н від 29.03.2013;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився;

розгляд апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Мілкіленд-Україна"

на рішення Господарського суду м. Києва від 25.11.2013р

у справі №910/7780/13 (головуючий суддя: Спичак О.М., судді: Івченко А.М., Любченко М.О.)

за позовом Дочірнього підприємства "Мілкіленд-Україна"

до Київської регіональної митниці Міндоходів - Відповідач 1

Державної казначейської служби - Відповідач 2

про відшкодування шкоди в розмірі 59138,16 грн

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відповідачів про стягнення з Державного бюджету України матеріальної шкоди в розмірі 59138,16 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.11.13р. в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що суду на момент вирішення спору не надано доказів, що зазначені кошти є шкодою Позивача; суду не надано належних і допустимих доказів причинно-наслідкового зв'язку між діями Відповідача-1 та завданням Позивачу шкоди в сумі 59138,16 грн.; крім того, на думку суду, розмір заявленої до стягнення шкоди належним чином не доведений Позивачем, оскільки визначений в межах сплачених сум за договорами, вартість послуг за якими визначена їх сторонами на власний розсуд і відповідно не може відображати об'єктивно та достовірну суму шкоди.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.13р. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що матеріали справи містять підтвердження того що внаслідок дій Відповідача 1 Позивачем були сплачені перевізникові додаткові кошти, внаслідок чого Позивачеві завдано збитків в сумі 59138,16 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.13р. апеляційну скаргу Позивача прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 04.02.13р.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення Позивача, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:

11.01.10р. між відкритим акціонерним товариством «АІТ» та Позивачем був укладений договір №М/664-1 на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародних та міжміських сполученнях, за умовами якого відкрите акціонерне товариство «АІТ» зобов'язувалось приймати, а Позивач пред'являти на перевезення вантаж в обсягах відповідно до заявки, що є невід'ємною частиною даного договору.

02.01.12р. між відкритим акціонерним товариством «АІТ» та Позивачем була укладена додаткова угода до договору №М/664-1 на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародних та міжміських сполученнях, за умовами якої сторони внесли зміни до умов договору, в тому числі, доповнено договір п.6.8., відповідно до якого за кожну добу простою транспортного засобу в зоні митного контролю понад строків необхідних для проходження митного контролю, в т.ч. при затримці вантажу з будь-яких причин в зоні митного контролю, Позивач сплачує перевізникові штраф в розмірі 80 у.о.

04.01.11р. між публічним акціонерним товариством «Українська автомобільна корпорація» та Позивачем був укладений договір №113 про надання послуг вантажного митного терміналу, автостоянки, відповідно до умов якого публічне акціонерне товариство «Українська автомобільна корпорація» надало Позивачу послуги митного терміналу для догляду ватажу, стоянки автомобілів, при необхідності розвантаження, навантажування або перевантажування вантажу.

Відповідно до п.2.1. договору розрахунки за надані послуги здійснюється у формі попередньої оплати, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок публічного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація» у відповідності з рахунками-фактури, виставленими на адресу Позивача по затвердженим тарифам, скорегованим на кожне 1-е число місяця на індекс інфляції.

Згідно з п.2.2. договору у кінці кожного календарного місяця сторони складають та підписують акт здачі-приймання послуг по договору із зазначенням видів та вартості наданих послуг.

10.12.12р. публічне акціонерне товариство «Українська автомобільна корпорація» виставило Позивачу рахунок-фактуру №б/н для оплати послуг вантажно-митного терміналу на суму 27000,00 грн.

11.12.12р. Позивач перерахував кошти на рахунок публічного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація» в сумі 27000,00 грн., з призначенням платежу «передоплата за послуги митного терміналу зг рах № від 10/12/2012».

14.12.12р. Позивач направив на митний пост Київської регіональної митниці "Столичний" в електронному вигляді 14 митних декларацій (форма МД-2) для оформлення на експорт 242 тон сиру на загальну суму 12493948,26 грн. до Російської Федерації та 19 тон сиру на загальну суму 957600,00 грн. до Республіки Казахстан, а саме: №100190000/2012/026936, №100190000/2012/026940, №100190000/2012/026935, №100190000/2012/026942, №100190000/2012/026939, №100190000/2012/026930, №100190000/2012/026931, №100190000/2012/026938, №100190000/2012/026937, №100190000/2012/026934, №100190000/2012/026928, №100190000/2012/026941, №100190000/2012/026933, №100190000/2012/026932, копії яких наявні в матеріалах справи.

В цей же день, 14.12.12р. транспортні засоби з товаром Позивача прибули на митний пост, де було розпочато митне оформлення товару, яке було закінчене 27.12.12р., про що свідчать штампи в митних деклараціях та підтверджується листом Відповідача 1 від 29.12.2012 № 14/3-26/28592.

27.12.12р. між Позивачем та публічним акціонерним товариством «Українська автомобільна корпорація» був підписаний зведений акт виконаних робіт за період з 27.12.12р. по 27.12.12р., відповідно до якого публічне акціонерне товариство «Українська автомобільна корпорація» здало, а Позивач прийняв надані послуги вантажного митного терміналу на загальну суму 49236,00 грн.

27.12.12р. публічне акціонерне товариство «Українська автомобільна корпорація» виставило Позивачу рахунок-фактуру №27/12 для оплати послуг вантажно-митного терміналу на суму 30000,00 грн.

27.12.12р. Позивач перерахував кошти на рахунок публічного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація» в сумі 30000,00 грн., з призначенням платежу «передоплата за послуги митного терміналу зг рах №27/12 від 27/12/12».

16.01.13р. постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від в справі №2а-17738/12/2670 було частково задоволено позов Позивача до Відповідача 1, а саме: визнано дії останнього по зупиненню митного оформлення товарів згідно митних декларацій №100190000/2012/026936, №100190000/2012/026940, №100190000/2012/026935, №100190000/2012/026942, №100190000/2012/026939, №100190000/2012/026930, №100190000/2012/026931, №100190000/2012/026938, №100190000/2012/026937, №100190000/2012/026934, №100190000/2012/026928, №100190000/2012/026941, №100190000/2012/026933, №100190000/2012/026932 протиправними. Постанова мотивована тим, що Митним кодексом України не передбачено, що відібрання зразків для проведення експертизи є підставою для зупинення митного оформлення експортованого Позивачем товару.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.13р., постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.01.13р. в справі № 2а-17738/12/2670 залишена без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.08.13р., постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.01.13р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.13р. в справі № 2а-17738/12/2670 залишені без змін.

04.03.13р. Позивач перерахував кошти на рахунок відкритого акціонерного товариства «АІТ» в сумі 24938,16 грн., з призначенням платежу «оплата за транспортні послуги зг. рах.б/н від 04.03.13р.».

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ст.1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

З наведених норм вбачається, що для відшкодування збитків, шкоди повинна бути в наявності сукупність наступних складових: 1) протиправна поведінка певної особи, 2) наявність втрат потерпілої особи; 3) наявність причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою першої особи та втратами потерпілої особи. При цьому доведення наявності втрат та їх розміру покладається на потерпілу особу.

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З вказаних норм права та встановлених судом обставин вбачається, що Позивач просить стягнути з Відповідачів шкоду, завдану Позивачу неправомірним зупиненням митного оформлення товарів Позивача понад встановлений законом час, яка полягає у сплаті Позивачем штрафу ВАТ «АІТ» за простой транспортних засобів в сумі 24938,16 грн. та сплаті ПАТ «Українська автомобільна корпорація» коштів за послуги вантажно-митного терміналу в сумі 34200,00 грн. На підтвердження понесення вказаних витрат Позивач надав договори з вказаними товариствами та платіжні доручення сплати вказаних коштів.

Разом із тим, з платіжного доручення про сплату 24938,16 грн. ВАТ «АІТ» вбачається, що дані кошти були сплачені Позивачем як плата за транспортні послуги, а не як штраф за простой транспортних засобів. З договору від 04.01.11р. з ТОВ «Українська автомобільна корпорація» та платіжних доручень про сплату їй коштів в сумі 57000,00 (27000+30000) грн. вбачається, що відносини з надання послуг між Позивачем та вказаною корпорацією є тривалими, сума 27000,00 грн. була сплачена Позивачем за послуги митного терміналу ще до звернення до Відповідача про митне оформлення товарів Позивача, а сума 30000,00 грн. була сплачена Позивачем за послуги митного терміналу, при цьому поданими Позивачем доказами не підтверджується, що ця сума була сплачена Позивачем саме за послуги, надані Позивачу в зв'язку з затриманням митного оформлення товару Позивача, а не за інші послуги за зазначеним договором.

За вказаних обставин апеляційний суд вважає правильними висновки місцевого суду, що Позивачем не доведено фактичного понесення втрат та причинно-наслідкового зв'язку між діями Відповідача-1 та завданням Позивачу шкоди.

Таким чином, місцевий суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України матеріальної шкоди в розмірі 59138,16 грн. є не обґрунтованими та не були доведені Позивачем належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції згідно з ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Мілкіленд-Україна" на рішення Господарського суду м. Києва від 25.11.2013р. у справі №910/7780/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2013р. у справі №910/7780/13 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 11.02.2014р.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді Р.І. Самсін

Є.Ю. Шаптала