Ухвала суду № 37171765, 30.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14951/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

30 січня 2014 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевич М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, ОСОБА_2, звернулась до суду з позовом до державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень від 20.08.2012 р. №0000771702, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 417 846,86 грн. та від 20.08.2012 р. №0000761702, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 196 924,50 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2013 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС від 20.08.2012 р. №0000771702 та від 20.08.2012 р. №0000761702..

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва ДПС проведено позапланову невиїзну перевірку суб'єкта господарювання-фізичної особи ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового валютного законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог статті 135, статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем валових доходів та неправильного формування валових витрат.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 131 283,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва ДПС складено акт від 07.08.2012 №5252/17-2-2809413825 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 20.08.2012 №0000771702, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 417 846,86 грн., у тому числі: 334 277,49 грн. - основний платіж, 83 569,37 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

від 20.08.2012 №0000761702, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 196 924,50 грн., у тому числі: 131 283,00 грн. - основний платіж, 65 641,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, прийшов до висновку, що відповідачем не наведено обставини, які б спростовували факт здійснення позивачем господарських операцій, достовірності і повноти відображення та нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток за вказаними операціями

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Так, як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС від 07.08.2012 №5252/17-2-2809413825 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та її контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «КБ Оксідон», товариством з обмеженою відповідальністю «Астана К», товариством з обмеженою відповідальністю «ГМФ», товариством з обмеженою відповідальністю «АСС Буд Груп», а також розбіжностей між задекларованими сумами валових доходів позивачки та приватного підприємства «Укрспецсервіс-Нова».

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що вказаний акт перевірки не містить посилання на конкретні господарські операції, реальність яких не визнається органом державної податкової служби.

Так, висновки акту перевірки зроблено лише на підставі даних податкових декларацій позивача, актів позапланових документальних перевірок позивача від 12.12.2011 р. №14046/17-4-2809413825 та від 28.12.2011 р. №16876/17-4-2809413825 та акту перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «АСС Буд Груп» від 15.06.2012 р. №241/22-05/36251336.

Позивачем на спростування висновків акту перевірки від 07.08.2012 р. №5252/17-2-2809413825 з приводу розбіжностей між задекларованими сумами валових доходів позивача та приватного підприємства «Укрспецсервіс-Нова» надано копії документів: договору на оренду спецтехніки від 10.01.2011 р. №10/01, договору надання послуг від 01.06.2011 р. №11/06, договору надання послуг від 01.07.2011 р. №12/07, договір надання послуг від 14.07.2011 р. №13/07; податкових накладних за відповідні періоди; виписку банку по рахунку позивача, податкову декларацію позивача; листа Інспекції державного технічного нагляду виконавчий орган Київської міської ради від 14.05.2012 р. №078-2051 про інформацію щодо транспортних засобів, які зареєстровані на позивача.

На спростування висновків акту перевірки від 07.08.2012 №5252/17-2-2809413825 щодо фіктивності господарських операцій між позивачем та її контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «КБ Оксідон», товариством з обмеженою відповідальністю «Астана К», товариством з обмеженою відповідальністю «ГМФ», товариством з обмеженою відповідальністю «АСС Буд Груп», позивачем подано копії таких документів: договору купівлі-продажу непродовольчих товарів (запчастин) від 01.01.2011 р. №12/12, договору про довгострокові поставки від 01.04.2011 р. №10/04-1, договору поставки від 29.06.2011 р. №45-34, договору від 01.07.2011 р. №15; податкових накладних за відповідні періоди; видаткових накладних за відповідні періоди; платіжних доручень за відповідні періоди та інші документи.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що з акту позапланової невиїзної перевірки позивача від 07.08.2012 вбачається, що в основу висновків органу державної податкової служби про порушення позивачем приписів податкового законодавства покладено акти державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС, зокрема, від 12.12.2011 р. №14046/17-4-2809413825 та від 28.12.2011 р. №16876/17-4-2809413825 щодо взаємовідносин позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «ЮА Трейдінг», товариством з обмеженою відповідальністю «КБ Оксідон», товариством з обмеженою відповідальністю «Астана К», товариством з обмеженою відповідальністю «ГМФ» протягом 2010 року - червня 2011 року.

Також, державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва ДПС вказано на акт державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 15.06.2012 №241/22-05/36251336 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «АСС Буд Груп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2011 р. по 31.05.2012 р.».

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем зміст господарських операцій, рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами не перевірявся, висновки акту перевірки державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС від 07.08.2012 ґрунтуються виключно на висновках інших актів перевірок органів державної податкової служби та даних податкових декларацій. Відповідачем не надано суду будь-яких доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених контрагентами.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва ДПС проводилась перевірка з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах позивача із товариством з обмеженою відповідальністю «ЮА Трейдінг», товариством з обмеженою відповідальністю «КБ Оксідон», товариством з обмеженою відповідальністю «Астана К», товариством з обмеженою відповідальністю «ГМФ» за той же період, внаслідок чого був складений акт 12.12.2011 р. №14046/17-4-2809413825, на який державна податкова інспекція у Солом'янському районі міста Києва ДПС посилається в акті 07.08.2012 р. №5252/17-2-2809413825.

Разом з тим, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2012 в адміністративній справі №2а-1908/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2012 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.05.2013 №К/9991/56470/12, податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки від 12.12.2011 р. №14046/17-4-2809413825 визнано протиправними та скасовано.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно зазначає, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено протиправність податкових повідомлень-рішень, які винесені на підставі акту державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС від 12.12.2011 №14046/17-4-2809413825.

Так, з матеріалів справи вбачається, що судом при розгляді адміністративної справи №2а-1908/12/2670 надавалась оцінка реальності господарських взаємовідносин між позивачем та її контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «КБ Оксідон», товариством з обмеженою відповідальністю «Астана К», товариством з обмеженою відповідальністю «ЮА Трейдінг», товариством з обмеженою відповідальністю «ГМФ».

З акту перевірки державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС від 07.08.2012 вбачається, що органом державної податкової служби висновки щодо нереальності господарських операцій із названими контрагентами зроблено за той же самий період.

Крім того, щодо висновків відповідача про відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «АСС Буд Груп», зроблених на підставі акту державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 15.06.2012 №241/22-05/36251336 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «АСС Буд Груп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2011 р. по 31.05.2012 р.», суд першої інстанції правомірно наголошує на тому, що відповідна реальність операцій відповідачем фактично не перевірялась, первинні документи на підставі яких сформовані дані податкового обліку, не досліджувались, отже відповідні висновки є необгрунтованими.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що висновки щодо позивача були сформовані виключно у зв'язку з оцінкою діяльності не самого позивача, а його контрагента.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про правомірність віднесення позивачем сум податкового кредиту за вказаними господарськими операціями, так як, надані позивачем документи свідчать про товарність укладеної угоди та її реальність.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність належних доказів, які б вказували на порушення податкового законодавства позивачем, що має наслідком безумовне та чітко визначене застосування відповідних санкцій податкового законодавства, та за умов застосування презумпції правомірності рішень платника податку, передбаченого п.4.1.4. Податкового кодексу України є підставою для задоволення позову та скасування оскаржуваного рішення.

З огляду на ту обставину, що під час судового розгляду відповідачем не наведено обставини, які б спростовували факт здійснення позивачем господарських операцій, достовірності і повноти відображення та нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток за вказаними операціями, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про безпідставність тверджень податкового органу.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та її контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «КБ Оксідон», товариством з обмеженою відповідальністю «Астана К», товариством з обмеженою відповідальністю «ГМФ», товариством з обмеженою відповідальністю «АСС Буд Груп» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а також що позивачем задекларовано неправильну суму про майновий стан за 2011 рік.

Отже, за умов відсутності належних доказів безтоварності зазначеної господарської операції, суд першої інстанції обґрунтовано вважає обмеження відповідачем права позивача на податковий кредит та на формування валових витрат за такими операціями - незаконним, а оскаржуване рішення таким, що підлягає скасуванню як протиправне.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та, відповідно, його вимоги такими, що підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 04 лютого 2014 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.