Постанова № 37170077, 31.10.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2013 р. Справа № 804/10627/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Бідник М.В.

представника позивача: Мішукової Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-Групп»

до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування акту перевірки та податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-Групп» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило: скасувати акт №1554/22.5-08/33518045 від 01.07.2013р., складений відповідачем за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Сталь-Інвест-Груп», їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2012 року, а також скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 26.07.2013 року №0001582250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств.

В обґрунтування пред'явленого позову зазначалося, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки №1554/22.5-08/33518045 від 01.07.2013р., є безпідставними, поверхневими та ґрунтуються лише на припущеннях, тому такий акт є протиправним та підлягає скасуванню. Так, відповідачем безпідставно було зроблено висновок про нереальність здійснення господарських операцій ТОВ «Транс-Сервіс-Групп» з контрагентом ТОВ «Сталь-Інвест-Груп» по ланцюгу постачання, оскільки укладений між ними правочин є реальним, що посвідчується відповідними первинними документами, які були надані до перевірки. При цьому, означений правочин недійсним в судовому порядку не визнавався. Єдиною підставою для визнання недійсним господарської операції позивача з вказаним контрагентом, стали висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сталь-Інвест-Груп» від 05.02.2013р. №53/22.4-07/37462185, отриманого відповідачем від ДПІ у Київському районі міста Харкова, відповідно до якого встановлено відсутність цього підприємства за його юридичною адресою та відсутність у нього всіх необхідних умов для ведення господарської діяльності та документів, що підтверджують вчинення ним правочинів протягом періоду з серпня 2011 року по жовтень 2012 року. Однак, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2013р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013р., дії ДПІ у Київському районі міста Харкова з проведення заходів зустрічної звірки ТОВ «Сталь-Інвест-Груп», за результатами якої складено акт від 05.02.2013р. №53/22.4-07/37462185, були визнані протиправними, а податковий орган зобов'язано відновити в електронній автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту дані податкових декларацій ТОВ «Сталь-Інвест-Груп», відкориговані на підставі акту від 05.02.2013р. №53/22.4-07/37462185. Зважаючи на наведене, позивач правомірно відніс до складу витрат І кварталу 2012 року відповідні суми за правочином з ТОВ «Сталь-Інвест-Груп», витрачені в ході реального виконання господарської операції за укладеним між ними договором.

У судовому засіданні представник позивача підтримав пред'явлений адміністративний позов у повному обсязі та, посилаючись на викладені у ньому доводи, просив повністю його задовольнити.

Відповідач пред'явлений адміністративний позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем було занижено податок на прибуток приватних підприємств за І квартал 2012 року на загальну суму 3178,00грн. у зв'язку із неправомірним віднесенням до складу витрат цього періоду коштів, витрачених за господарськими операціями з ТОВ «Сталь-Інвест-Груп», оскільки господарські операції з цим контрагентом є нереальними, підтвердженням чого є висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сталь-Інвест-Груп» від 05.02.2013р. №53/22.4-07/37462185, отриманого відповідачем від ДПІ у Київському районі міста Харкова, відповідно до якого встановлено відсутність вказаного контрагента позивача за його юридичною адресою та відсутність у нього всіх необхідних умов для ведення господарської діяльності (у підприємства відсутні трудові ресурси, складські приміщення та транспортні засоби для здійснення будь-якого виду господарської діяльності), а також відсутність документів, що підтверджують вчинення ним правочинів протягом періоду з серпня 2011 року по жовтень 2012 року, що, в свою чергу, свідчить про здійснення цим суб'єктом господарювання господарських операцій без фактичної поставки товару (робіт, послуг) по ланцюгу постачання. Таким чином, виявлені під час проведення перевірки позивача порушення вимог податкового законодавства правомірно та обґрунтовано зафіксовані в акті перевірки №1554/22.5-08/33518045 від 01.07.2013р., а винесене на підставі цього акту податкове повідомлення-рішення від 26.07.2013 року №0001582250 є законним та скасуванню не підлягає.

Представник відповідача у судове засідання з розгляду справи не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що пред'явлений адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-Групп» (далі - ТОВ «Транс-Сервіс-Групп») (код ЄДРПОУ 33518045), зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 16.05.2005р, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області) як платник податків, в тому числі податку на прибуток приватних підприємств.

На підставі наказу керівника ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №523 від 26.06.2013р. головним державним податковим ревізором-інспектором цього контролюючого органу було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Транс-Сервіс-Групп» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Сталь-Інвест-Груп», їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2012 року.

За результатами означеної перевірки складено акт №1554/22.5-08/33518045 від 01.07.2013р., яким, зокрема, зафіксовано допущення позивачем порушення приписів ст.134, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств за І квартал 2012 року у сумі 3178,00грн. Означений висновок обґрунтований тим, що позивач неправомірно відніс до складу витрат цього періоду кошти, витрачені ним за господарськими операціями з ТОВ «Сталь-Інвест-Груп», оскільки правочин, укладений з цим контрагентом, не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, підтвердженням чого є висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сталь-Інвест-Груп» від 05.02.2013р. №53/22.4-07/37462185, отриманого відповідачем від ДПІ у Київському районі міста Харкова, відповідно до якого встановлено відсутність вказаного контрагента позивача за його юридичною адресою та відсутність у нього всіх необхідних умов для ведення господарської діяльності (у підприємства відсутні трудові ресурси, складські приміщення та транспортні засоби для здійснення будь-якого виду господарської діяльності), а також відсутність документів, що підтверджують вчинення ним правочинів протягом періоду з серпня 2011 року по жовтень 2012 року, що, в свою чергу, свідчить про здійснення цим суб'єктом господарювання господарських операцій без фактичної поставки товару (робіт, послуг) по ланцюгу постачання (а.с.9-22).

Розглядаючи позовні вимоги в частині щодо скасування акту №1554/22.5-08/33518045 від 01.07.2013р., складеного за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Транс-Сервіс-Групп» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Сталь-Інвест-Груп», їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2012 року, суд зважає на наступне.

Відповідно до приписів п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

Означені положення також містяться в п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової служби України №984 від 22.12.2010р., яким також встановлено, що акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

При цьому, акт лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення відповідача як суб'єкта владних повноважень і сам по собі не породжує певних правових наслідків для позивача. Він не є актом індивідуальної дії, а є лише документом, що фіксує певні обставини так, як їх бачить працівник податкового органу, який проводить перевірку.

Права та обов'язки для суб'єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту, а дії податкового органу по складанню акту перевірки є способом реалізації наданих суб'єкту владних повноважень компетенції. Самі по собі ці дії не тягнуть для особи будь-яких правових наслідків, оскільки не тягнуть за собою юридичних наслідків.

Таким чином, дії відповідача по складанню за результатами проведеної перевірки акту є правомірними та вчиненими у межах та на виконання наданих законом повноважень.

У разі незгоди саме з висновками акту перевірки чи фактами і даними, викладеними в цьому акті, позивач мав право подати свої заперечення на нього до контролюючого органу в порядку, встановленому п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України.

Отже, позовна вимога у вигляді визнання протиправним та скасування акту перевірки є неналежно обраним способом правового захисту позивача, оскільки вирішення такого спору не захищає саме по собі права чи інтереси платника податку. За наявності обґрунтованого позову належним способом такого захисту є оскарження рішення податкового органу, яке і містить обов'язкове для виконання волевиявлення суб'єкта владних повноважень відносно конкретного платника податку.

Таким рішення у даному випадку, зокрема, є податкове повідомлення-рішення ДПІ у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська форми «Р» від 26.07.2013р. №0001582250, яке і було оскаржене позивачем.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині щодо скасування акту перевірки ТОВ «Транс-Сервіс-Групп» від 01.07.2013р. №1554/22.5-08/33518045.

Разом з тим, суд вбачає підстави для задоволення частини позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 26.07.2013 року форми «Р» №0001582250, з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що на підставі акту перевірки позивача від 01.07.2013р. №1554/22.5-08/33518045 ДПІ у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області 26 липня 2013 року було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0001582250, яким ТОВ «Транс-Сервіс-Групп» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 3972,50грн., з яких 3178,00грн. - за основним платежем та 794,50грн. - за штрафними санкціями.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодекс України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2011р. між ТОВ «Транс-Сервіс-Групп» та ТОВ «Сталь-Інвест-Груп» було укладено договір (виконання робіт, надання послуг) №ОУ-30/9, згідно якого ТОВ «Транс-Сервіс-Групп», як замовник, доручає, а ТОВ «Сталь-Інвест-Груп», як виконавець, приймає на себе зобов'язання виконати роботи (послуги) згідно специфікацій, які є невід`ємною частиною даного договору (а.с.24).

Згідно п.2.1 цього Договору ціна робіт визначається сумою протоколів узгодження ціни із специфікаціями до даного договору.

Відповідно до протоколу узгодження договірної ціни від 16.01.2012р. та специфікації №1 від 16.01.2012р., які є невід'ємною частиною договору від 30.09.2011р. №ОУ-30/9, ТОВ «Сталь-Інвест-Груп» на виконання умов означеного договору надавало ТОВ «Транс-Сервіс-Групп» послуги з перевезення товару, а саме: відсіву у кількості 349,3т., вартість яких склала 18163,00грн., в тому числі податок на додану вартість - 3027,17грн.) (а.с.25,26).

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Сталь-Інвест-Груп» підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів бухгалтерського обліку та податкової звітності, а саме: договору поставки (виконання робіт, надання послуг) №ОУ-30/9 від 30.09.2011р., а також специфікації №1 від 16.01.2012р. та протоколу узгодження договірної ціни від 16.01.2012р. до цього договору, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0116/01 від 16.01.2012р., рахунку-фактури №СФ-0116/01 від 16.01.2012р., податкової накладної №5 від 16.01.2012р., товарно-транспортних накладних №15115, №15116, №15117, №15118, №15119, №15120, №15121, №15122, №1515123, №15124, №15125, №15126 від 16.01.2012р. (а.с.24-41).

Розрахунки за договором з ТОВ «Сталь-Інвест-Груп» були здійснені у безготівковій формі відповідно до платіжного доручення №978 від 23.01.2012р.

Згідно вищевказаних товарно-транспортних накладних ТОВ «Сталь-Інвест-Груп», як автопідприємство здійснило перевезення товару замовника та вантажовідправника - ТОВ «Транс-Сервіс-Групп» до вантажоодержувача - ВП «ПВК» ВАТ «Миронівський хлібопродукт».

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, у ТОВ «Транс-Сервіс-Групп» з ВП «ПВК» ВАТ «Миронівський хлібопродукт» укладено договір постачання, за яким позивач, як постачальник, здійснює поставку своїм автомобільним транспортом на умовах СРТ (склад покупця - об'єкти будівництва у Вінницькій області Тростянецького району та місто Ладижин). Задля виконання умов цього договору позивачем і було укладено договір з ТОВ «Сталь-Інвест-Груп» щодо надання послуг перевезення товару до ВП «ПВК» ВАТ «Миронівський хлібопродукт».

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач правомірно сформував витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Сталь-Інвест-Груп» у І кварталі 2012 року на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

При цьому суд не приймає до уваги доводи відповідача відносно нереальності господарських операцій позивача з ТОВ «Сталь-Інвест-Груп», оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладеним вказаного правочину. Також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означеного договору, фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, відсутності зв'язку укладеної угоди з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладений правочин порушує публічний порядок відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України.

Так, необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст.228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Зміст укладеного ТОВ «Транс-Сервіс-Групп» з ТОВ «Сталь-Інвест-Груп» договору не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цієї угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

При цьому, як на час укладення угод між позивачем та його означеним вище контрагентом, так і на час їх виконання, останні знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також, були платниками податків, що відповідачем не заперечується.

Факт здійснення реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, які повністю відображають зміст та обсяг цих господарських операцій, а також свідчать про зміни в майновому стані позивача, що відбувалися у зв'язку із здійсненням оплати отриманих послуг.

Посилання відповідача на те, що позивач неправомірно занизив податок на прибуток приватних підприємств за І квартал 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Сталь-Інвест-Груп», оскільки правочин, укладений з цим контрагентом, не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, підтвердженням чого є висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сталь-Інвест-Груп» від 05.02.2013р. №53/22.4-07/37462185, отриманого відповідачем від ДПІ у Київському районі міста Харкова, відповідно до якого встановлено відсутність вказаного контрагента за його юридичною адресою та відсутність у нього всіх необхідних умов для ведення господарської діяльності, а також відсутність документів, що підтверджують вчинення ним правочинів протягом періоду з серпня 2011 року по жовтень 2012 року, що, в свою чергу, свідчить про здійснення цим суб'єктом господарювання господарських операцій без фактичної поставки товару (робіт, послуг) по ланцюгу постачання, судом до уваги не приймаються, оскільки не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його безпосереднім контрагентом. Крім того, навіть якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на віднесення до складу витрат відповідних сум за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови і має документальне підтвердження розміру своїх витрат.

При цьому жодною нормою законодавства України не передбачається обов'язку платників податків - одержувачів товарів (робіт, послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

До того ж, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2013р. у справі №820/2031/13-а за позовом ТОВ «Сталь-Інвест-Груп» до ДПІ у Київському районі міста Харкова про зобов'язання вчинити певні дії, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013р., дії ДПІ у Київському районі міста Харкова з проведення заходів зустрічної звірки ТОВ «Сталь-Інвест-Груп», за результатами якої складено акт від 05.02.2013р. №53/22.4-07/37462185, були визнані протиправними, а податковий орган зобов'язано відновити в електронній автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту дані податкових декларацій ТОВ «Сталь-Інвест-Груп», відкориговані на підставі акту від 05.02.2013р. №53/22.4-07/37462185 (а.с.45,46).

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачем при подачі позову до суду понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 114грн. 70коп., що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи (а.с.2), а відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати, понесені позивачем та підтверджені вищенаведеними належними доказами підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача у розмірі 114грн. 70коп.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-Групп» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування акту перевірки та податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська форми «Р» від 26.07.2013р. №0001582250.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-Групп» (код ЄДРПОУ 33518045) судові витрати із сплати судового збору у розмірі 114 грн. 70 коп. (сто чотирнадцять гривень сімдесят копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Турова