Постанова № 37170071, 22.11.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2013 р. Справа № 804/12365/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Фоменко О.В.

представників позивача: Глушкова А.П., Курило О.М.,

представника відповідача: Кузнецова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Альянсремтрактор»

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Альянсремтрактор» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 16 квітня 2013 року №0000292201 та №0000282201.

В обґрунтування пред'явленого позову, з урахуванням додаткових письмових пояснень до нього, зазначалося, що відповідач за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача дійшов помилкового висновку про порушення останнім податкового законодавства та про заниження ним внаслідок цього податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість, оскільки позивач правомірно включив до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток приватних підприємств відповідні суми витрат за господарськими операціями з ТОВ «Матадор», а також правомірно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковою накладною, виписаною цим контрагентом. Правочин, укладений з ТОВ «Матадор», недійсним в судовому порядку не визнавався та є реальним, що посвідчується відповідними первинними документами, які були надані до перевірки, при цьому заперечень з боку перевіряючих щодо їх відповідності вимогам законодавства не було, а акт перевірки не містить фактів, які б спростовували підтвердження цими первинними документами відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між сторонами даного правочину. Певні недоліки в заповненні товарно-транспортної накладної не є підтвердженням нереальності самої господарської операції, тим більше, що всі основні реквізити в ній наявні і основні графи, що дають змогу ідентифікувати учасників господарської операції та її зміст, заповнені. При цьому основною підставою для визнання нереальними господарських операцій позивача з вказаним контрагентом, стали висновки акту від 21.12.2012р. №7200/224/31820299 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Матадор» під час здійснення господарських відносин з ТОВ «Інфотерм» за червень 2011р., ТОВ «Олімп» за вересень 2011р., ПП «СВ Гермес» за березень 2011р., ПВП «Форест» за червень 2011р., ТОВ «Кафепродакшн» за січень 2011р., ТОВ «Пасіфік» за вересень 2011р., БПП «Сура» за вересень 2011р., ТОВ «Хімагросервіс» за листопад 2011р.» складеного ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська, відповідно до якого встановлено, що ТОВ «Матадор» здійснювало операції з продажу та купівлі товарів (робіт, послуг) без фактичної поставки товару (робіт, послуг). Однак, платник податків не несе відповідальності за порушення іншими платниками податків вимог податкового законодавства. Тим більше, що в означеному акті перевірки контрагента позивача перевірці підлягали взаємовідносини цього контрагента з іншими контрагентами, а не з позивачем і в цьому акті жодним чином не встановлено будь-яких порушень з боку позивача.

У судовому засіданні представники позивача підтримали пред'явлений адміністративний позов у повному обсязі та, посилаючись на викладені у ньому доводи, просили повністю його задовольнити.

Відповідач пред'явлений адміністративний позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач неправомірно завищив суму витрат для цілей оподаткування податком на прибуток приватних підприємств, а також неправомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Матадор», оскільки правочин, укладений з цим контрагентом не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, підтвердженням чого є висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Матадор» від 21.12.2012р. №7200/224/31820299, складеного ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська, згідно якого встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям у 2011-2012р.р. Крім того, про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентом ТОВ «Матадор» свідчить те, що у товарно-транспортних накладних, за якими ТОВ «Матадор» постачав ТОВ «Виробничо-комерційна компанія «Альянсремтрактор» товар, вказано, що водієм є ОСОБА_4, який значився і водієм у товарно-транспортних накладних, досліджуваних Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області під час перевірки іншого суб'єкта господарювання, а саме: ТОВ «Ангстрем Континенталь», як водій цього підприємства. Отже ОСОБА_4 не міг одночасно працювати в двох різних підприємствах, одне з яких знаходиться у м. Дніпропетровську, а інше - у м. Запоріжжя. Також відповідач зазначав, що позивачем не було надано до перевірки довіреності на отримання товару від ТОВ «Матадор», сертифікатів якості на цей товар та дорожніх листів, виписаних на його перевезення, що також свідчить про нереальність господарських операцій між цими суб'єктами господарювання.

Представник відповідача у судовому засіданні також заперечував проти задоволення адміністративного позову у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях на нього.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Альянсремтрактор» (далі - ТОВ «ВКК «Альянсремтрактор») (код ЄДРПОУ 36723685) перебуває на обліку в Нікопольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Нікопольська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області) як платник податків, в тому числі податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств.

На підставі постанови «Про призначення позапланової документальної перевірки» від 31.01.2013р. старшого слідчого ОВС ГСУ ДПС України Борисенка В.М. та наказу Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №329 від 13.03.2013р. державним податковим інспектором цього органу доходів та зборів було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ВКК «Альянсремтрактор» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток приватних підприємства та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Матадор» (код ЄДРПОУ 31820299) за період з 01.01.2011р. по 01.01.2013р.

За результатами означеної перевірки було складено акт №925/221/36723685 від 26.03.2013р., яким, зафіксовано допущення позивачем порушення п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.135.1, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, внаслідок чого останнім було занижено податок на прибуток приватних підприємства за ІІІ квартал 2012 року на суму 173249,99грн., а також порушення позивачем приписів п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового кредиту за вересень 2011 року на суму 75000,00 грн.(а.с.18-36).

Означений висновок акту перевірки обґрунтований тим, що позивачем було укладено з ТОВ «Матадор» правочин, який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, підтвердженням чого є висновки отриманого відповідачем від ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська акту від 21.12.2012р. №7200/224/31820299 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Матадор» під час здійснення господарських відносин з ТОВ «Інфотерм» за червень 2011р., ТОВ «Олімп» за вересень 2011р., ПП «СВ Гермес» за березень 2011р., ПВП «Форест» за червень 2011р., ТОВ «Кафепродакшн» за січень 2011р., ТОВ «Пасіфік» за вересень 2011р., БПП «Сура» за вересень 2011р., ТОВ «Хімагросервіс» за листопад 2011р.», відповідно до якого встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям у 2011-2012р.р. Крім того, про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентом ТОВ «Матадор» свідчить те, що у товарно-транспортних накладних, за якими ТОВ «Матадор» постачав ТОВ «Виробничо-комерційна компанія «Альянсремтрактор» товар, вказано, що водієм є ОСОБА_4, який значився і водієм у товарно-транспортних накладних, досліджуваних Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області під час перевірки іншого суб'єкта господарювання, а саме: ТОВ «Ангстрем Континенталь», як водій цього підприємства. Отже ОСОБА_4 не міг одночасно працювати в двох різних підприємствах, одне з яких знаходиться у м. Дніпропетровську, а інше - у м. Запоріжжя. Також в акті зазначено, що позивачем не було надано до перевірки довіреності на отримання товару від ТОВ «Матадор», сертифікатів якості на цей товар та дорожніх листів, виписаних на його перевезення, що також свідчить про нереальність господарських операцій між цими суб'єктами господарювання.

На підставі акту перевірки №925/221/36723685 від 26.03.2013р. Нікопольською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області 16.04.2013р. було прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000292201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 259874,98грн., з яких за основним платежем - 173249,99грн. та за штрафними санкціями - 86624,99грн., а також податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000282201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 112500,00грн., з яких за основним платежем - 75000,00грн. та за штрафними санкціями - 37500,00грн.(а.с.47-48).

Не погодившись з означеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та Міністерства доходів і зборів України (а.с.49-54,60-64).

Проте рішеннями ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 09.07.2013р. №933/10/10-25 та Міністерства доходів і зборів України від 13.08.2013р. №8794/6/99-99-10-01-15 скарги ТОВ «ВКК «Альянсремтрактор» були залишенні без задоволення, а податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 16 квітня 2013 року №0000292201 та №0000282201 - без змін (а.с.55-59, 65-67).

Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування вищевказаних податкових повідомлень-рішень, суд зважає на наступне.

Так, п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що під витратами мається на увазі сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.135.1 ст.135 цього Кодексу доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодекс України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ВКК»Альянсремтрактор» та його контрагентом ТОВ «Матадор» було укладено договір поставки №1/9-11 від 01.09.2011р., згідно якого ТОВ «Матадор», як продавець або виконавець, зобов'язувався поставити (надати) ТОВ «ВКК «Альянсремтрактор», як покупцю або замовнику, продукцію (послуги, роботи) за асортиментом, в кількості, за ціною, в строки і на умовах згідно з цим договором, а покупець прийняти і оплатити її в термін, зазначений у п.3.1 цього Договору (а.с.99-101).

Згідно п.1.2 вказаного Договору постачання продукції (надання послуг, виконання робіт) за асортиментом, в кількості, за ціною, в строки і на умовах згідно з цим договором визначається та здійснюється за видатковими накладними (актами), податковими накладними та рахунками.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що розрахунки за цим Договором здійснюються в погоджений сторонами строк, в національній валюті України, в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів покупцем (замовником) на розрахунковий рахунок продавця (виконавця) відповідно наданим видатковим накладним (актам), податковим накладним та рахункам (на кожну партію продукції, вид послуг чи робіт).

Відповідно до видаткової накладної №299 від 01.09.2011р. та рахунку на оплату №1/9-11 від 01.09.2011р.ТОВ «Матадор» на виконання умов договору поставки №1/9-11 від 01.09.2011р., поставило ТОВ «ВКК «Альянсремтрактор» товар, а саме: каток опорний двобортний Т-500, гусеницю Т-500 та рукав 46-26-532сп загальною вартістю 450000,00грн., в тому числі податок на додану вартість - 75000,00грн. (а.с.102-103).

На суму поставленого товару ТОВ «Матадор» було виписано податкову накладну від 01.09.2011р. №83 (а.с.104).

Транспортування товару від ТОВ «Матадор» до позивача підтверджується товарно-транспортною накладною АМ №5 від 01.09.2011 року, відповідно до якої автопідприємство та вантажовідправник - ТОВ «Матадор», пункт навантаження: м. Дніпропетровськ, водій ОСОБА_4, здійснено перевезення вантажу загальною вартістю 450000,00грн. до пункту розвантаження: м. Нікополь, вантажоодержувач - ТОВ «ВКК «Альянсремтрактор», вантаж прийняв Глушков А.П. (а.с.105).

Представник позивача Глушков А.П. - директор ТОВ «ВКК «Альянсремтрактор» суду пояснив, що він особисто приймав товар від ТОВ «Матадор», тому і довіреності на отримання цього товару не виписувались, а, отже, і не надавалися на перевірку.

Щодо доводів відповідача відносно того, що про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Матадор» свідчить те, що у товарно-транспортних накладних, за якими ТОВ «Матадор» постачав ТОВ «ВКК «Альянсремтрактор» товар, вказано водієм ОСОБА_4, який значився і водієм у товарно-транспортних накладних, досліджуваних Нікопольською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області під час перевірки іншого суб'єкта господарювання, а саме: ТОВ «Ангстрем Континенталь», як водій цього підприємства, а, отже, ОСОБА_4 не міг одночасно працювати в двох різних підприємствах, одне з яких знаходиться у м. Дніпропетровську, а інше - у м. Запоріжжя, суд зазначає наступне.

Як вказувалося вище, товарно-транспортна накладна, за якою ТОВ «Матадор» транспортувався товар ТОВ «ВКК «Альянсремтрактор», складена 01.09.2011р., при цьому товарно-транспортна накладна, на яку посилається відповідач та за якою ОСОБА_4 числився водієм іншого суб'єкта господарювання, а саме: ТОВ «Ангстрем Континенталь», складена саме 01.03.2012р., тобто вже після спливу шести місяців після того, як ця особа здійснювала транспортування від ТОВ «Матадор», отже, висновки відповідача про одночасну роботу ОСОБА_4 водієм в різних підприємствах, що знаходяться в різних містах, є безпідставними, а тому не можуть свідчити про нереальність господарських операцій ТОВ «ВКК «Альянсремтрактор» з ТОВ «Матадор».

Не повне заповнення граф товарно-транспортної накладної АМ №5 від 01.09.2011 року щодо адрес пункту навантаження та пункту розвантаження (в них зазначено лише місто без точної адреси) також не є свідченням нереальності господарської операції позивача з його вищевказаним контрагентом, оскільки певні недоліки складання цього документу, при наявності в ньому інших обов'язкових реквізитів та відомостей, що дають змогу ідентифікувати учасників господарської операції, її зміст та обсяг, не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту та витрат операційної діяльності, за умови дотримання інших вимог податкового законодавства, що регулюють дане питання.

Судом встановлено, що розрахунки між ТОВ «ВКК»Альянсремтрактор» та ТОВ «Матадор» за операціями згідно договору №1/9-11 від 01.09.2011р. були проведені в безготівковій формі та у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 10.10.2011р. №149 та свідчіть про зміни майнового стану позивача (а.с.107).

Використання ТОВ «ВКК «Альянсремтрактор» товару, придбаного у ТОВ «Матадор», у власній господарській діяльності підтверджується наданими позивачем копіями первинних документів щодо використання ним цих запчастин під час здійснення робіт за договором, укладеним ТОВ «ВКК «Альянсремтрактор» з ПАТ «Запоріжнерудпром» відносно виконання позивачем за свій рахунок, своїми засобами та запасними частинами робіт по капітальному ремонту бульдозеру Т-500, інв. №0904247 замовника - ПАТ «Запоріжнерудпром».

Так, позивачем надано копії договору з ПАТ «Запоріжнерудпром» від 21.09.2011р. №А2109 та додаткових угод до нього, акту списання цих запасних частин №9 від 28.09.2011р., товарно-транспортних накладних та накладних на транспортування бульдозеру Т-500, інв. №0904247 на ремонт до виробничої бази ТОВ «ВКК «Альянсремтрактор» та зворотно після ремонту до ПАТ «Запоріжнерудпром», актів приймання-передачі бульдозеру в ремонт та з ремонту, актів комісійного приймання запасних частин, листа щодо проведення запуску бульдозера після ремонту та його готовності до експлуатації, акту здачі-прийняття робіт (а.с.106,122-140).

Крім того позивачем були надані паспорти на товар, придбаний у ТОВ «Матадор», а саме на гусеницю та каток опорний, призначені для комплектування ходової системи промислового трактору Т-500 (а.с.141-142).

Таким чином, факт здійснення реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, які повністю відображають зміст та обсяг цих господарських операцій, а також свідчать про зміни в майновому стані позивача, що відбувалися у зв'язку із здійсненням оплати отриманих послуг.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач правомірно сформував та задекларував витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств, від придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Матадор» та правомірно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковою накладною, виписаною цим контрагентом, оскільки реальність господарських операцій з ним підтверджується відповідними розрахунковими, платіжними та інших первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

При цьому суд не приймає до уваги доводи відповідача відносно нереальності господарських операцій позивача з ТОВ «Матадор», оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладеним вказаного правочину. Також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означеного договору, фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, відсутності зв'язку укладеної угоди з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладений правочин порушує публічний порядок відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України.

Так, необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст.228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Щодо порушення кримінальної справи відносно колишнього директора ТОВ «Матадор» - ОСОБА_6, то з його листа від 21.11.2013р., наданого на запит позивача, вбачається, що останній повідомив ТОВ «ВКК «Альянсремтрактор» про те, що постановою від 20.10.2013 року кримінальне провадження відносно колишніх посадових осіб ТОВ «Матадор» закрито, показники податкової звітності цього підприємства, які були скориговані ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська на підставі акту перевірки від 21.12.2012р. №7200/224/31820299, поновлено в повному обсязі, свідченням чого є відповідні роздруківки даних особового рахунку ТОВ «Матадор», в тому числі за вересень 2011 року станом на 21.11.2013р., які надані позивачу та долучені останнім до справи (а.с.119-121).

Доказів на спростування наведеного відповідачем не надано.

При цьому зміст укладеного ТОВ «ВКК «Альянсремтрактор» з ТОВ «Матадор» договору не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цієї угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Як на час укладення угод між позивачем та його означеним вище контрагентом, так і на час їх виконання, останні знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також, були платниками податків, що відповідачем не заперечується.

Посилання відповідача на те, що позивач неправомірно занизив податок на прибуток приватних підприємств та податок на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Матадор», оскільки правочин, укладений з цим контрагентом, не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, підтвердженням чого є висновки акту ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська акту від 21.12.2012р. №7200/224/31820299 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Матадор» під час здійснення господарських відносин з ТОВ «Інфотерм» за червень 2011р., ТОВ «Олімп» за вересень 2011р., ПП «СВ Гермес» за березень 2011р., ПВП «Форест» за червень 2011р., ТОВ «Кафепродакшн» за січень 2011р., ТОВ «Пасіфік» за вересень 2011р., БПП «Сура» за вересень 2011р., ТОВ «Хімагросервіс» за листопад 2011р.», відповідно до якого встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям у 2011-2012р.р., судом до уваги не приймаються, оскільки навіть якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування податку на додану вартість та віднесення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств, від придбання товарів (робіт, послуг) у такого контрагента у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат.

Тим більше, що в означеному акті перевірки ТОВ «Матадор» перевірці підлягали взаємовідносини цього контрагента з іншими суб'єктами господарювання, а не з позивачем і в цьому акті жодним чином не встановлено будь-яких порушень з боку позивача.

При цьому жодною нормою законодавства України не передбачається обов'язку платників податків - одержувачів товарів (робіт, послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

До того ж, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2013р. у справі №804/1440/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013р., дії ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська щодо визначення в акті перевірки від 21.12.2012р. №7200/224/31820299 висновків про визнання відсутності у ТОВ «Матадор» об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям у період 2011-2012р.р. та щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «Матадор» за період з грудня 2011 року по жовтень 2012 року на підставі цього акту перевірки від 21.12.2012р. №7200/224/31820299 в електронній автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА визнано протиправними та зобов'язано податковий орган відновити відкориговані показники податкової звітності ТОВ «Матадор» (а.с.143-145).

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачем при подачі позову до суду понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 2294 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням, наявним в матеріалах справи (а.с.2, 78), а відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати, понесені позивачем та підтверджені вищенаведеними належними доказами підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача у розмірі 2294 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Альянсремтрактор» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Р» від 16 квітня 2013 року №0000282201 та №0000292201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Альянсремтрактор» (код ЄДРПОУ 36723685) судові витрати із сплати судового збору у розмірі 2294 грн. 00 коп. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Турова