Ухвала суду № 37169573, 10.02.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №477/2756/13-ц 10.02.2014 10.02.2014 10.02.2014

Провадження №22-ц/784/454/14

Головуюча першої інстанції : Семенова Л.М.

Категорія - 46 Доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

2014р, лютого місяця, 10 дня, м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І

суддів: Самчишиної Н.В.

Серебрякової Т.В.

із секретарем

судового засідання: ОСОБА_3.

з участю:

позивача - ОСОБА_4

представника

відповідача - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_6 на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 20.12.2013р., у справі за

позовом

ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про поділ спільного сумісного майна подружжя,

встановила:

02.10.2013 р. ОСОБА_4 звернулася з позовом до ОСОБА_6 про поділ спільного сумісного майна подружжя.

Позивачка зазначала, що за час перебування у зареєстрованому шлюбі з 28.04.2001 р. з відповідачем нажите спільне майно, яке складається з речей домашньої обстановки та побутової техніки на суму 26000грн. та автомобіля «MITSUBISHI LANSER X» НОМЕР_1, залишковою вартістю 100.000 грн.

Посилаючись на наявність спору щодо користування спільним майном після фактичного припинення сімейних відносин, позивачка просила здійснити поділ спільного сумісного майна шляхом передачі у власність відповідача автомобіля «MITSUBISHI LANSER X» НОМЕР_1, цифрової відеокамери вартістю 1500 грн. фотокамери цифрової 1500 грн. та ноутбука 4000 грн., залишивши у її власності інше рухоме спільне майно на суму 19000 грн., перелік якого наведено у позовній заяві.

Стягнути з відповідача компенсацію вартості належної їй частки у розмірі 44.000 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 20.12.2013р. постановлено про часткове задоволення позову.

Цим рішенням стягнуто з відповідача на користь позивачки 44000 грн. грошової компенсації перебільшення вартості її частки. У задоволенні позовних вимог про поділ спільного сумісного майна відмовлено.

Цим же рішенням постановлено про зняття заходів забезпечення позову щодо арешту автомобіля та відшкодовано позивачці за рахунок відповідача судові витрати у розмірі 521 грн. 29 коп.

Позивачка рішення суду першої інстанції в частині відмови у поділі предметів домашньої обстановки та побутової техніки не оскаржує.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення лише в частині стягнення грошової компенсації за автомобіль, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду дійсним обставинам спору, з яких на його думку, вбачається, що автомобіль придбаний на кошти брата, а тому спільним сумісним майном подружжя не являється та поділу не підлягає

Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення в межах оскарження, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 60, 70,71 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а їх частки у спільному майні рівними.

З матеріалів справи вбачається, що за час шлюбу подружжям у спільну сумісну власність набуте майно, яке складається з речей домашньої обстановки та побутової техніки на суму 26000 грн. та автомобіля «MITSUBISHI LANSER X» НОМЕР_1, залишковою вартістю 100.000 грн.

Вартість речей домашньої обстановки визначена судом на основі оцінки погодженою сторонами, а автомобіля виходячи з документів державної реєстрації, оскільки про надання інших доказів сторони, в порядку, передбаченому ст.143-147 ЦПК України, не клопотали.

При цьому, з'ясовано, що сторони фактично погодили між собою порядок поділу, за яким речі домашньої обстановки на суму 19.000 грн. передані у власність позивачки, а побутова електронна техніка на суму 7.000 грн. передана у власність відповідача.

Загальна вартість спільного сумісного майна визначена судом у розмірі 126.000 грн., а частка кожного з подружжя у розмірі 63.000 грн.

При цьому, суд обґрунтовано виходив з погодженої сторонами та підтвердженої довідкою - рахунком залишкової вартості автомобіля на час його відчуження.

За таких обставин, враховуючи вартість фактично переданого сторонами майна одне одному, судом правильно вирахуваний розмір грошової компенсації, яку відповідач має сплатити позивачці від реалізації спірного автомобіля, оскільки вартість спільного сумісного майна, відповідно до змісту ст. ст. 70, 71 СК України визначається на час припинення шлюбу та виникнення спору про його поділ.

Судом обґрунтовано не прийняті до уваги надані відповідачем письмові документи на підтвердження придбання автомобіля за рахунок чужих коштів, оскільки з даних технічної реєстрації вбачається, що автомобіль придбано відповідачем у шлюбі з позивачкою та зареєстровано на його ім'я і за таких обставин він належить до об'єктів права спільної сумісної власності та підлягає поділу між подружжям.

При цьому, інша особа не заявляла вимог про визнання права власності на автомобіль та його витребування.

Такі висновки суду колегія вважає правильними, оскільки вони обґрунтовані наданими доказами та відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи апелянта щодо необгрунтованого віднесення автомобіля до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя, не заслуговують на увагу, оскільки з даних державної реєстрації вбачається, що автомобіль придбано у шлюбі і за таких обставин, він згідно правилами ст. 60 СК України, вважається спільним сумісним майном, яке підлягає поділу між подружжям у разі виникнення спору.

Посилання апелянта на те, що автомобіль придбано за кошти, що надійшли від брата, не мають правового значення, адже не надано доказів того, що право власності на автомобіль за відповідною угодою набув не відповідач, а його брат ОСОБА_7

Інші доводи апеляційної скарги також не можуть бути враховані, оскільки не спростовують висновків суду щодо дійсних обставин справи та положень закону, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

Встановлене не дає підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 314 - 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити, а рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 20.12.2013р. - залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: О.І. Галущенко

Судді: Н.В. Самчишина

Т.В. Серебрякова