Ухвала суду № 37169532, 13.02.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 748/1581/13-ц Провадження № 22-ц/795/356/2014 Головуючий у I інстанції -Хоменко Л. В. Доповідач - Острянський В. І.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОстрянського В.І., суддів:Бечка Є.М., Хромець Н.С., при секретарі:Рудик І.І., за участю:представника позивача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ „Банк Національний кредит" на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про поділ спільного сумісного майна подружжя, треті особи: ПАТ „Банк Національний кредит", відділ ДВС Чернігівського районного управління юстиції,-

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ПАТ „Банк Національний кредит" просить скасувати рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26 грудня 2013 року, яким були задоволені позовні вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про поділ спільного сумісного майна подружжя, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що оскаржуване рішення суду є необгрунтованим і незаконним внаслідок неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення не дослідив всі обставини справи, не взяв до уваги той факт, що рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 22.05.2013 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, на підставі якого відкрито виконавче провадження. Майно, що ділиться - описано, накладено арешт, обмежено право користування ним, накладено заборону на його відчуження та передано на зберігання третій особі. Апелянт наполягає, що позивачем не доведено наявність спору та не надано доказів неможливості домовитись про поділ майна, а судом не досліджено дану обставину. Крім того, відсутність спору підтверджується тим фактом, що відповідач визнав позов в повному обсязі. Апелянт зазначає, що позивачем не доведено, а судом не встановлено факт неможливості реалізації позивачем свого права власності, не встановлено наявність сумнівів відносно належності йому права на майно. На думку апелянта, законодавством не передбачена можливість поділу частини майна, що становить спільну сумісну власність і дану позицію підтримує Пленум ВСУ в постанові №6 від 27.08.1976 р. „Про судову практику в справах про виключення майна з опису". Апелянт вважає, що судом першої інстанції допущено помилку в тому, що не було встановлено наявність боргу за зобов"язанням виконання якого виступає іпотечне майно, не враховано наявність боргу та не вирішено питання про його поділ між сторонами.

В судове засідання сторони не з"явилися, відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

По справі встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з 31 жовтня 1998 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про одруження (а.с.5).

В період шлюбу 06 березня 2008 року ОСОБА_8 за договором купівлі-продажу придбала нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6). З копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 01 лютого 2011 року вбачається, що право власності на консервний цех, що знаходиться в АДРЕСА_1 та області зареєстровано за ОСОБА_8 ( а.с.26, 110-115).

29 серпня 2011 року між ПАТ «Банк Національний кредит» та ОСОБА_8 укладено іпотечний договір №04-2006/1-1, відповідно до якого остання передала в іпотеку спірну нежитлову будівлю ( а.с. 75-79).

Позивачем надано письмову згоду на передачу в іпотеку спірного майна для укладення договору іпотеки 29 серпня 2011року.

У зв'язку з невиконанням зобов'язання за кредитним договором 22 травня 2013 року Чернігівським районним судом Чернігівської області винесено рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке набрало законної сили 10 липня 2013 року ( а.с. 81-95).

08 серпня 2013 року головним державним виконавцем ВДВС Чернігівського РУЮ відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа №2/748/2/13, виданого на підставі вищезазначеного рішення та 20 серпня 2013р. накладено арешт, встановлено обмеження права користування ним та накладено заборону відчуження.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку, що майно, право власності відповідача на яке підтверджено правовстановлюючими документами, та яке було набуте відповідачкою ОСОБА_8 за договором купівлі-продажу під час шлюбу з позивачем ОСОБА_7 є спільною сумісною власністю подружжя та правильно визнав за позивачем право власності на 1/2 частину вказаного майна відповідно до вимог Сімейного кодексу України.

Відповідно до п. 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правововідносин» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, суди мають враховувати, що іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (ст. 23 Закону України «Про іпотеку»).

Перебування майна у іпотеці не перешкоджає його поділу між подружжям та визнанню права власності на нього, оскільки при поділі такого майна дія договору іпотеки не припиняється.

Враховуючи, що ухвалене судом рішення відповідає матеріалам справи і вимогам матеріального та процесуального закону, а доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду першої інстанції не впливають та їх не спростовують, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Крім того, апеляційний суд враховує, що згідно з наданою представником позивача в засіданні апеляційного суду копією ухвали господарського суду Чернігівської області від 29 січня 2014 року прилюдні торги з реалізації предмета іпотеки - нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 відбулись 20 січня 2014 року, тобто після ухвалення 26 грудня 2013 року оскаржуваного рішення у даній справі і тому факт проведення прилюдних торгів на правильність рішення суду не впливає.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про те, що місцевий суд постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ПАТ „Банк Національний кредит" - відхилити.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: