Ухвала суду № 37165881, 14.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

_______________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

14.02.14

№ 910/2254/14.

Суддя Цюкало Ю.В., розглянувши позовні матеріали Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим до Приватного підприємства "СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ ПІДПРИЄМСТВО ЮСТИЦІЯ" в особі Кримської філії Приватне підприємство "Спеціалізоване підприємство юстиція" про стягнення 1 661 157,64 грн.,

ВСТАНОВИВ:

12.02.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява №10/4-45/403 від 08.02.2014 Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим до Приватного підприємства "СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ ПІДПРИЄМСТВО ЮСТИЦІЯ" в особі Кримської філії Приватне підприємство "Спеціалізоване підприємство юстиція" про стягнення 1 661 157,64 грн.

Подана Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим позовна заява №10/4-45/403 від 08.02.2014 не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Статтею 57 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Згідно статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п. 2. 1) ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" станом на 01.01.2014 мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218,00 грн.

З огляду на вищезазначене, мінімальний розмір судового збору, який має бути сплачено за подачу до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1 827,00 грн., а максимальний 73 080,00 грн.

Позивачем у позовній заяві №10/4-45/403 від 08.02.2014 заявлено одну вимогу майнового характеру про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 1 661 157,64 грн.

Згідно платіжного доручення №119 від 04.02.2014 позивачем сплачено за подачу до Господарського суду міста Києва позовної заяви майнового характеру 3 322,32 грн.

Однак, належною сумою до сплати за подання вказаного позову є 33 223,15 грн. з розрахунку: 1 661 157,64 грн. (заявлена сума до стягнення) * 2%.

Таким чином, позивачем сплачено судовий збір в меншому розмірі, ніж встановлено Законом України "Про судовий збір", що є порушенням норм законодавства України та є підставою для повернення позовної заяви без розгляду на підставі ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд наголошує на наступному. Відповідно до п. 3.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 р., платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Згідно додатку 2, 8 зазначеної Інструкції для заповнення реквізиту № 40 платіжного доручення (М.П.) ставиться відбиток печатки платника, зразок якої заявлений банку платника в картці зі зразками підписів та відбитка печатки, для - реквізиту № 41 (підписи платника) ставляться підписи (підпис) відповідальних осіб платника, які повноважені розпоряджатися рахунком і зразки підписів яких заявлені банку платника в картці зі зразками підписів та відбитка печатки, для - реквізиту № 51 (дата виконання) зазначаються число, місяць та рік списання коштів з рахунку платника цифрами у форматі ДД/ММ/РРРР або число зазначається цифрами ДД, місяць - словами, рік - цифрами РРРР, які засвідчуються підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.

Проте, у наданому разом з позовною заявою платіжному дорученні №119 від 04.02.2014 відсутні підписи відповідальних осіб платника, печатка позивача, тобто вказані реквізити не заповнені як того вимагає вищезазначена Інструкція.

Отже, з урахуванням вищезазначеного, платіжне доручення №119 від 04.02.2014 не є належним доказом сплати судового збору у порядку та розмірах, передбачених нормами чинного законодавства України.

Крім того, суд наголошує на наступному. Відповідно до п. 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до ст. 56 Господарського процесуального кодексу України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Згідно п. 2 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Як випливає з вимог ч.1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок позивача направити відповідачу копії доданих до позовної заяви документів не залежить від того чи є у наявності у відповідача дані документи.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Правил надання послуг поштового зв’язку від 05.03.09 р. № 270 розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв’язку є документ встановленої відповідно до Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Згідно з п.п. 59, 61 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

З сукупного аналізу наведених вище норм вбачається, що належним доказом відправлення відповідачеві позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) надані в оригіналі.

Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п.п.2, 4 ч.3 ст.129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, на стадії прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі суд має бути впевненим у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову.

Як вбачається з позовних матеріалів, до позовної заяви №10/4-45/403 від 08.02.2014 в якості доказів направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками додано фіскальний чек №0093 від 08.02.2014 та фіскальний чек №0094 від 08.02.2014. Крім того, з вказаних фіскальних чеків вбачається, що на адресу відповідача було направлено рекомендовані листи, замість цінних, як передбачено чинним законодавством України. Описи вкладення у цінні листи в матеріалах справи відсутні.

З огляду на вищезазначене, позивачем не надано до Господарського суду міста Києва разом з позовною заявою №10/4-45/403 від 08.02.2014 належних доказів направлення на адресу відповідача копії позовних матеріалів, всупереч вимог ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, на підставі чого така позовна заява підлягає поверненню без розгляду.

Суд звертає увагу позивача на те, що копії всіх документів, що додані до позовної заяви мають бути завірені належним чином відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 “Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації” (затверджена наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 р. №55), яким визначено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів “згідно з оригіналом”, назви, посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту підпис.

Як вбачається з матеріалів справи, документи додані до позовної заяви не завірені належним чином як того вимагає вищезазначена інструкція.

Також, звертаємо увагу позивача на підсудність вказаного спору. Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України передбачена територіальна підсудність справ господарському суду. Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України визначено випадки виключної підсудності справ. З наведених норм вбачається, що вказаний спір не підсудний Господарському суду міста Києва, на що слід звернути увагу у разі повторного звернення з позовною заявою до господарського суду.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню для усунення допущених порушень, після чого заявник не позбавлений права повторно звернутись з позовною заявою до господарського суду в загальному порядку (ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись ч. 1, п. 1, 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Повернути позовну заяву і додані до неї документи заявникові без розгляду.

Суддя Ю.В. Цюкало