Ухвала суду № 37163926, 10.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" лютого 2014 р. м. Київ К/800/19011/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Фоміні А.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Панкратової Г.С.

відповідача - Копанського С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012

та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2012

у справі № 2а/1570/2207/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоіл Універсал Україна»

до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біоіл Універсал Україна» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби № 0000052300 від 10.03.2011.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2012, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Біоіл Універсал Україна» щодо дотримання податкового законодавства при нарахуванні та сплаті податку на додану вартість за листопад 2010 року, складено акт № 182-40/23-00/34490471 від 25.02.2011, в якому зафіксовано порушення: пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 та пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 4.4 Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за № 250/2054 (у редакції наказу ДПА України від 15.06.2005 № 213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 за № 702/10982), в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість по податковій декларації за листопад 2010 року у сумі 9 576 899 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 10.03.2011 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000052300 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 11 971 123,75 грн., в т.ч.: 9 576 899 грн. основного платежу та 2 394 224,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Донараховуючи грошове зобов'язання спірним податковим повідомленням-рішенням податковий орган виходив з того, що позивачем не надно під час проведення перевірки будь-яких підтверджуючих документів по взаємовідносинах з ПП «Кремгесівське»; до складу податкового кредиту включено податкові накладні, які виписані контрагентом позивача у минулих податкових періодах та за якими ТОВ «Біоіл Універсал Україна» не надано підтверджуючих документів щодо їх отримання у звітному податковому періоді.

Матеріалами справи встановлено, що 16.11.2010 між ТОВ «Біоіл Універсал Україна» та ПП «Кремгесівське» був укладений договір купівлі-продажу соняшника № Б1011-151-532.

Соняшник, придбаний покупцем (ТОВ Біоіл Універсал Україна), поставлявся продавцем (ПП «Кремгесівське») на ВАТ «Роздільнянський елеватор» безпосередньо на картку (квоту) ТОВ «Біоіл Універсал Україна», що підтверджується договором доручення № 1 від 01.06.2010.

Факт виконання договору № Б1011-151-532 від 16.11.2010 судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними.

Станом на листопад 2010 року ПП «Кремгесівське» було зареєстровано у встановленому законодавством порядку у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мало діюче свідоцтво платника податку на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з абз. 1, 2 пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За встановлення в судовому порядку формування позивачем податкового кредиту за листопад 2010 року на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих в цьому ж періоді особою, яка була зареєстрована платником податку на додану вартість, та встановлення реального здійснення господарських операцій, податковим органом безпідставно донараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість та штрафні (фінансові) санкції спірним податковим повідомленням-рішенням.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно наявної у справі виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.06.2013 слідує, що Роздіяльнянска об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Одеській області є правонаступником Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби.

На підставі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції вважає за необхідне допустити по даній справі заміну відповідача - Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби її правонаступником - Роздіяльнянскою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Одеській області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби її правонаступником - Роздіяльнянскою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Одеській області.

Касаційну скаргу Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012 та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний