Ухвала суду № 37163124, 26.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

26 грудня 2013 року м. Київ В/800/4999/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: Олексієнка М.М.,

суддів: Амєліна С.Є.,

Іваненко Я.Л.,

Мойсюка М.І.,

Юрченка В.В.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 жовтня 2013 року, постановленої за результатами розгляду справи за його позовом до слідчого Лівадійського відділу Ялтинського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим Сливинської О.О. про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

23 грудня 2013 року до Вищого адміністративного суду України надійшла заява ОСОБА_4, в якій він у порядку статті 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) просить допустити до перегляду Верховним Судом України ухвали судді Вищого адміністративного суду України від 15 жовтня 2013 року у справі №К/800/50808/13 з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В обґрунтування заяви надав ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24.10.2013 року у справі №К/800/24156/13, у якій, на його переконання, по іншому застосовано статтю 214 КАС України.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів дійшла висновку про відмову в допуску справи до перегляду Верховним Судом України з урахуванням наступного.

Статтею 237 КАС України визначено перелік підстав для подання сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, заяви про перегляд судових рішень в адміністративних справах Верховним Судом України.

Відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому, під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права розуміється, зокрема, таке:

різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі;

різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню;

різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню;

різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.

Доводи, викладені в заяві ОСОБА_4, не дають підстав вважати, що судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах неоднаково застосовані одні й ті ж само норми матеріального права.

В судових рішеннях, на які посилається заявник, суд касаційної інстанції витлумачив норми процесуального права щодо адміністративної юрисдикції. Зокрема, в ухвалі, яка є предметом оскарження, суддя касаційної інстанції виходив з обґрунтованості рішень попередніх інстанцій про те, що заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2013 року спір по суті не вирішений, так як справу направлено для продовження розгляду до апеляційного суду. При цьому касаційний суд, з посиланням на положення статей 3, 17 КАС України, прийшов до висновку, що спір про визнання дій державного реєстратора належить розглядати адміністративному суду.

Неоднакове застосування норм процесуального права не може бути підставою для подання для подання заяви про перегляд судових рішень з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Керуючись статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Відмовити в допуску до перегляду Верховним Судом України справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до слідчого Лівадійського відділу Ялтинського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим Сливинської О.О. про зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: М.М. Олексієнко

С.Є. Амєлін

Я.Л. Іваненко

М.І. Мойсюк

В.В. Юрченко