Ухвала суду № 37162000, 28.11.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2013 р. справа № 2а-0870/8766/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

представників сторін:

позивача : - ОСОБА_2, дов. Від 28.02.12 р.

відповідача 1: - Слюсар Я.В. посв.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги Бердянської міської ради Запорізької області та Бердянської міжрайонної природоохоронної прокуратури Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року

за позовом ОСОБА_4

до Бердянської міської ради Запорізької області та Бердянської міжрайонної природоохоронної прокуратури Запорізької області

про визнання протиправним протесту та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

18.10.2011 р. ОСОБА_4 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду до Бердянської міської ради та Бердянської природоохоронної міжрайонної прокуратури з адміністративним позовом, в якому (з урахуванням уточненого адміністративного позову, а. с.22-24) просив:

- визнати протиправним протест Бердянського природоохоронного міжрайонного прокурора від 11.11.2010 р. № 26/2574;

- визнати протиправним та скасувати рішення Бердянської міської ради Запорізької області (далі - Бердянська міськрада) від 30.12.2010 р. № 61 в частині задоволення протесту Бердянського міжрайонного прокурора Запорізької області від 11.11.2010 р. № 26/257 та скасування п.п.5.6 п.5 рішення вісімдесятої сесії п'ятого скликання Бердянської міської ради Запорізької області від 31.03.2010 р. № 9.

Позов обґрунтовано відсутністю у міської ради права скасовувати раніше прийняті рішення та тим, що Бердянський природоохоронний міжрайонний прокурор повинен був передати розгляд питання про скасування п.5.6 рішення вісімдесятої сесії п'ятого скликання Бердянської міськради від 31.03.2010 р. № 9 до суду, а не в Бердянську міськраду.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 р. у справі № 2а-0870/8766/11 (суддя Сіпака А. В.) вищевказаний адміністративний позов задоволено частково:

- скасовано рішення Бердянської міської ради Запорізької області від 30.12.2010 р. №61 в частині задоволення протесту Бердянського міжрайонного природоохоронного прокурора Запорізької області від 11.11.2010 р. № 26/257 та скасування п.п.5.6 п.5 рішення вісімдесятої сесії п'ятого скликання Бердянської міської ради Запорізької області від 31.03.2010 р. № 9;

- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанову суду щодо задоволення частини позовних вимог мотивовано тим, що Бердянською міськрадою не доведено законності та обґрунтованості прийняття оскаржуваного рішення про скасування раніше прийнятого рішення. В частині відмови задоволення решти позовних вимог, а саме скасування протесту Бердянського міжрайонного природоохоронного прокурора Запорізької області від 11.11.2010 р. № 26/257, суд першої інстанції обґрунтовує своє рішення правомірністю дій прокурора в межах наданих йому законом повноважень та у визначений законом спосіб.

Не погодившись з постановою суду, Бердянською міськрадою радою подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 р. у справі № 2а-0870/8766/11, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не взяв до уваги колізійності норм, які регулюють питання правомірності прийняття рішень, їх зміни чи скасування органами місцевого самоврядування.

Також з апеляційною скаргою звернувся Бердянський природоохоронний міжрайонний прокурор, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 р. та винести нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю. Свої вимоги скаржник обґрунтовує правовою позицією Конституційного суду України щодо повноважень органів місцевого самоврядування змінювати чи скасовувати свої раніше прийняті рішення на підставі, в межах та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України з метою відновлення порушеного права, а також незаконністю рішення Бердянської міськради № 9 від 31.03.2010р.

ОСОБА_4 проти задоволення апеляційних скарг заперечує, вважаючи оскаржену постанову суду першої інстанції обґрунтованою та правомірною, зазначаючи, що на момент розгляду протесту прокуратури вже діяло свідоцтво на право власності і Бердянська міськрада вже не мала повноважень скасовувати це своє рішення.

Представник позивача та прокурор в судовому засіданні апеляційної інстанції надали пояснення та заперечення щодо суті спірних питань даної справи, підтримали правові позиції, визначені сторонами по даній справі. Бердянська міськрада в судове засідання свого представника не направила, процесуальним правом на участь в судовому розгляді, не скористалась.

За хронологією подій матеріали справи свідчать про наступне:

12.01.2010 р. ОСОБА_4 подано міському голові м.Бердянська заяву щодо надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,1000 га для індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та передати її у приватну власність (а. с.17).

31.03.2010 р. рішенням вісімдесятої сесії V скликання Бердянської міськради Запорізькій області № 9 було затверджено проект відведення земельної ділянки з передачею права власності на земельну ділянку в межах норм безоплатної приватизації ОСОБА_4 (а. с.13).

У серпні 2010 р. ОСОБА_4 на підставі вищевказаного рішення отримано та зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю у вересні того ж року Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №932855 на земельну ділянку площею 0,01 га, на ім'я ОСОБА_4 для індивідуального дачного будівництва в АДРЕСА_1 (а. с.12).

11.11.2010 р. Бердянським природоохоронним міжрайонним прокурором за результатами проведеної перевірки додержання Бердянською міськрадою вимог земельного законодавства України під час прийняття рішень про передачу громадянам у власність земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва в межах норм безоплатної приватизації на території Бердянської коси, винесено протест № 26/257 на п.5 рішення вісімдесятої сесії V скликання Бердянської міськради № 9 від 31.03.2010 р. «Про передачу у власність та в оренду земельних ділянок громадянам» (а. с.15, 16).

30.12.2010 р. Бердянською міськрадою на п'ятій сесії VI скликання прийнято рішення № 61 "Про протест Бердянської природоохоронної міжрайонної прокуратури Запорізької області на п.5 рішення сесії Бердянської міської ради від 31.03.2010 № 9" (а. с.13), яким на підставі ст.25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Бердянська міськрада вирішила:

- протест Бердянської природоохоронної міжрайонної прокуратури Запорізької області на п.5 рішення вісімдесятої сесії Бердянської міської ради п'ятого скликання від 31.03.2010 р. № 9 «Про передачу у власність та в оренду земельних ділянок громадянам» задовольнити.

- п.5 рішення вісімдесятої сесії Бердянської міської ради п'ятого скликання від 31.03.2010 № 9 «Про передачу у власність та в оренду земельних ділянок громадянам» скасувати.

Не погодившись з рішенням Бердянської міськради від 30.12.2010 р. № 61 та протестом прокурора Бердянської природоохоронної міжрайонної прокуратури Запорізької області від 11.11.2010 р. № 26/257, ОСОБА_4 звернувся з даним позовом до адміністративного суду. Суд задовольнив позовні вимоги частково.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги Бердянської міськради та Бердянського міжрайонного прокурора не підлягають задоволенню з таких підстав:

За приписами ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.97 № 280/97-ВР (в редакції, що діяла на момент винесення відповідачем спірних рішень) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

При цьому, у ч.1 ст.12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

У відповідності до ч.ч.6, 7 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку

Згідно ч.8 ст.118 ЗК України розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою (далі іменується Комісія). Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.

Відповідно до ч.9 ст.118 ЗК України районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Враховуючи наведені норми, колегія суддів, як і суд першої інстанції, дійшла висновку, що відповідач-1, приймаючи рішенням № 9 від 31.03.2010 р., яким затверджено проект відведення земельної ділянки та передано її позивачу у власність, дотримався вимоги ст.118 ЗК України стосовно порядку надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та його затвердження.

За приписами ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і Законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і Законами України.

Так, відповідно до п.5 рішення від 16.04.2009 р. № 7-рп/2009 Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

У відповідності до п.8 постанови Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 р. № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 Земельного кодексу України. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними. У разі пред'явлення до органу виконавчої влади або місцевого самоврядування позову про незаконність припинення права землекористування через відсутність судового рішення про вилучення земельної ділянки відповідач вправі пред'явити зустрічний позов про таке вилучення, а суд має розглянути його разом із первинним позовом.

За позицією Верховного суду України органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Згідно зі статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (Постанова ВСУ від 06.06.2011 р.),

Отже, враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції стосовно можливості скасування рішення міськради, як акту індивідуальної дії, виключно в судовому порядку.

Наведеним спростовуються доводи скаржників про те, що Бердянська міськрада, приймаючи рішення № 61 від 30.12.2010 р., діяла у межах повноважень та у спосіб, встановлений законом.

Щодо протесту Бердянського природоохоронного міжрайонного прокурора від 11.11.2010 р. № 26/2574, то в зазначеному протесті від 11.11.2010 р. зазначено, що даний документ реагування обґрунтовувався тим, що відповідно до проектних рішень генерального плану розвитку міста зазначені території запроектовані для розміщення оздоровчих установ та установ відпочинку, зелених насаджень загального користування; дозволи надаються без розробки містобудівного обґрунтування об'єкту, не встановлені містобудівні умови і обмеження забудови земельних ділянок. Вказані дії суперечать вимогам ст.48 ЗК України, оскільки відповідно до генерального плану м.Бердянськ на цій території розташовані зелені насадження загального користування, а відповідно до п.3.39 ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень» будівництво нових дачних районів в межах міських населених пунктів не допускається.

У висновках протесту прокурора зазначено, що п.5 рішення вісімдесятої сесії V скликання Бердянської міської ради Запорізькій області № 9 від 31.03.2010 р. «Про передачу у власність та в оренду земельних ділянок громадянам» є незаконним та підлягає скасуванню, з причин, що не відповідають нормам Конституції України, Земельного Кодексу України, ст.ст.17, 18 Закону України «Про основи містобудування», ст.13 Закону України «Про планування і забудову територій», оскільки станом на час прийняття рішення посадовими особами виконкому міськради не розроблена та відповідно Бердянською міською радою не затверджена містобудівна документація м.Бердянська, а саме відсутні детальні плани територій окремих районів міста, зокрема території Бердянської коси, в зв'язку з чим, за відсутності містобудівної документації м.Бердянська, прийняття рішень щодо планування, забудови, проектування та будівництва та благоустрою території Бердянської коси, неможливо.

Згідно ст.ст.17, 18 Закону України "Про основи містобудування" від 16.11.92 р. №2780-XII містобудівна документація регулює планування, забудову та інше використання територій, є основою для вирішення питань раціонального використання територій, вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій; вирішення питань вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи користування земель для містобудівних потреб.

Статтею 13 Закону України "Про планування і забудову територій" від 20.04.2000 р. № 1699-III, зокрема, передбачено, що детальний план території розробляється згідно з генеральним планом населеного пункту та визначає розташування червоних ліній, ліній регулювання забудови; розташування окремих земельних ділянок та об'єктів містобудування, вулиць, проїздів, пішохідних зон, щільність, поверховість, інші параметри забудови, містобудівні умови і обмеження забудови земельних ділянок; розташування інженерно-транспортної інфраструктури; принципи формування архітектурно-просторової композиції забудови; інші вимоги, визначені державними будівельними нормами.

Колегія суддів наголошує на тому, що для вирішення спору необхідним є дослідження правомірності та обґрунтованості саме тих висновків, які стали підставою прийняття спірних рішення відповідача-1 та протесту відповідача-2.

Так, посилання скаржника (прокурора) на недотримання процедури, зокрема, не проведення державної експертизи землевпорядної документації тощо, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки підставою для винесення протесту слугувала відсутність містобудівної документації м.Бердянська.

Крім того, колегія суддів бере до уваги, що згідно приписів ч.3 ст.9 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.91 р. № 1789-XII прокурорам областей, міст Києва і Севастополя, районних, міжрайонних, міських, транспортних та іншим прирівняним до них прокурорам, заступникам і помічникам прокурорів надано право брати участь у засіданнях Рад відповідного рівня, їх виконавчих комітетів, інших органів місцевого самоврядування.

Поза цим, Бердянським природоохоронним міжрайонним прокурором винесено протест на момент, коли позивачем було реалізовано право власності, тобто вже після отримання акту на право власності на земельну ділянку на земельну ділянку площею для індивідуального дачного будівництва.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення № 9 від 31.03.2010 р., яке є ненормативним правовим актом одноразового застосування вичерпало свою дію фактом його реалізації позивачем, і не може бути в подальшому скасоване рішенням Бердянською міськради.

Стосовно посилань скаржника (прокурора) на рішення Бердянського міськрайонного суду від 07.08.2013 р. по справі № 801/13161/2012 за позовом Бердянської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері до Бердянської міськради, ОСОБА_4, Управління Держземагенства у Бердянському районі Запорізької області, яким:

- визнано незаконним та скасовано п.п.5., 5.6 рішення вісімдесятої сесії Бердянської міської ради п'ятого скликання № 9 від 31. 03. 2010 р. «Про передачу в оренду та у власність земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення, та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам»;

- визнано недійсним державний акт на право власності серії ЯК № 932855 на земельну ділянку площею 0,01 га, виданий на ім'я ОСОБА_4 для ведення індивідуального дачного будівництва в АДРЕСА_1 вартістю 102 880 грн.;

- зобов'язано Управління Держземагенства у Бердянському районі Запорізької області скасувати державну реєстрацію акту на право власності на земельну ділянку, виданого на ім'я ОСОБА_4 серії ЯК № 932855, здійснену 21.09.2010 р. у «Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі» за № 011026501085 (а. с.143), колегія суддів зазначає наступне:

За приписами ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи зазначену норму та через відсутність доказів щодо набрання законної сили вказаним рішення суду, колегією суддів не приймаються до уваги посилання на вищенаведені доводи відповідача-2.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_4 про визнання протиправним протесту Бердянського природоохоронного міжрайонного прокурора від 11.11.2010 р. № 26/2574, які позивач обґрунтовує необхідністю звернення прокурора до суду за даних обставин, а не винесення протесту, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення даної позовної вимоги, оскільки відповідач-2 діяв у межах повноважень, наданих Законом України «Про прокуратуру».

Зокрема, стаття 21 Закону України «Про прокуратуру» протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи.

У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права.

Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.

Таким чином, судом першої інстанції цілком обґрунтовано прийнято судове рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Бердянської міськради від 30.12.2010 р. № 61 в частині задоволення протесту Бердянського міжрайонного прокурора Запорізької області від 11.11.2010 р. № 26/257 та скасування п.п.5.6 п.5 рішення вісімдесятої сесії п'ятого скликання Бердянської міської ради Запорізької області від 31.03.2010 р. № 9, і про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним протесту Бердянського природоохоронного міжрайонного прокурора від 11.11.2010 р. № 26/2574.

Отже, доводи апеляційних скарг не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, назву Бердянської природоохоронної міжрайонної прокурори Запорізької області змінено на Бердянську міжрайонну прокуратуру з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, в зв'язку з чим колегія суддів вважає за доцільне допустити заміну відповідача-2 на підставі ст.55 КАС України.

Керуючись ст.ст198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Бердянської міської ради Запорізької області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 р. у справі № 2а-0870/8766/11 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Бердянської міжрайонної природоохоронної прокуратури Запорізької області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 р. у справі № 2а-0870/8766/11 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 р. у справі № 2а-0870/8766/11 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко