Рішення № 37160782, 27.01.2014, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 410/2548/13-ц

Провадження № 22ц/782/5418/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року, січня місяця, 27-го дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі головуючого судді: Яресько А.В., суддів: Борисова Є.А., Маляренко І.Б., при секретарі: Веселові С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства „Луганськтеплокомуненерго" на рішення Брянківського міського суду Луганської області від 04 листопада 2013 року у справі за позовом Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства „Луганськтеплокомуненерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги по центральному опаленню та гарячому водопостачанню ,-

встановила:

У липні 2013 року позивач звернувся до суду із позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача загальну суму заборгованості у розмірі 2131,80 грн. за надані послуги по центральному опаленню та горячому водопостачанню, судові витрати у розмірі 229 грн. 40 коп.

Рішенням Брянківського міського суду Луганської області від 04 листопада 2013 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

Позивач не погодився із винесеним рішенням суду та надав на нього апеляційну скаргу, у якій просив скасувати це рішення і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ЛОКСТП «Луганськтеплокомуненерго» у повному обсязі, посилаючись на обґрунтування заявлених вимог на припущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, вислухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного.

Статтею 303 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні заявлених за позовом позовних вимогах суд першої інстанції виходив із того, що сплатою у вересні 2009 року заборгованості і розмірі 100 гривень було перервано строк позовної давнини і цей строк почався знову - а отже позивач мав право звернутись до суду із вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, проте цей строк сплив 30.09.2012 року, а факт подання заяви про видачу судового наказу, на думку суду, строк перебігу позовної давності не переривав з огляду на вимоги ч. 2 статті 264 ЦПК.

Колегія суддів не може погодитись із такими висновками суду першої інстанції, адже вони суперечать змісту норм процесуального права. Так, ч. 1 ст. 256 ЦК України є визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Статтею 118 ЦПК є передбачено, що позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, проте «Позовна заява щодо вимог, визначених у частині першій статті 96 цього Кодексу, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом». Отже, з огляду на предмет позову та на приписи ст. 118 ЦПК частина 2 статті 264 ЦК факт подання до суду не тільки позову, але й і заяви про видання судового наказу свідчать про переривання строку позовної давності.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до суду із заявою про видачу судового наказу - і це звернення було здійснено у межах строку позовної давності - 22.12.2011 р. - за цією заявою було видано 01.02.2012 року судовий наказ., який у подальшому, а саме 25.02.2013 року було скасовано ухвалою суду (а.с. 13). За таких обставин колега суддів приходить до висновків про помилковість висновків суду першої інстанції про сплив строків позовної давнини. Доводи відповідачки , що висловлені нею у письмових запереченнях (а.с. 22) на увагу не заслуговують, адже з заявою про видачу судового наказу позивач звернувся своєчасно, сам по собі факт скасування судового наказу не є підставою для відмови у позовних вимогах, вимоги заявлені у межах строку позовної давності, сплата у вересні 2009 року частини заборгованості визнається і відповідачкою, немає підстав вважати цю сплату помилковою, суду не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач неналежним чином надавав здійснював відповідачці послугу. Між тим, ч.3 ст. 10 ЦПК України є визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень. Матеріалами справи є доведеним, що відповідачка отримувала послуги з теплопостачання у займаному нею житловому приміщенні, проте ухилялась від своїх обов'язків про своєчасній сплаті за надані послуги, сплата нею у вересні 2009 року 100 грн. свідчить про визнання нею свого боргу, перериває перебіг позовної давності - заявлена сума заборгованості є підтвердженою розрахунками та документально (а.с. 8-11), сума основного боргу - 1606 гривень 97 копійок, інфляційні нарахування (2009-2013 рр.) склали 343 гривні 89 коп., 3% річних (2009-2013)- 180 грн. 94 коп.). З огляду на викладене вище оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню із винесенням нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача - як сплачені при поданні заяви про судовий наказ, так і при поданні позову (ч. 2 чст.99) вони є підтвердженими у розмірі 229.40 (а.с. 15,16)+114.70 (а.с. 56), тобто усього підлягає стягненню судові витрати у розмірі 344 гривень 10 копійок.

Керуючись ст. ст. 303-304, 307, 309, 315-316 ЦПК України , колегія суддів -

вирішила:

Апеляційну скаргу Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства „Луганськтеплокомуненерго" задовольнити.

Рішення Брянківського міського суду Луганської області від 04 листопада 2013 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства „Луганськтеплокомуненерго" задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки громадянки НОМЕР_1) на користь Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства „Луганськтеплокомуненерго" (№03340529) 2131 гривню 80 копійок заборгованості та 344 гривні 40 копійок судових витрат.

Рішення набирає законної сили негайно з моменту її оголошення, може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня оголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий ____ Судді ______