Постанова № 37160421, 14.02.2014, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 1/760/25/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2014 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Бурлаки О.В.,

при секретарі Глушковій О.О.,

за участю прокурорів Рибалко І.А., Стасюка Р.О.,

захисника ОСОБА_1,

потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5, ОСОБА_6,

підсудного ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Черкаської обл., українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Органами досудового слідства підсудний ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що він, відповідно до наказу № 32-к від 10.07.2003 року, займаючи посаду першого заступника голови правління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний Фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (код ЄДРПОУ 20033504), з метою реалізації свого єдиного злочинного умислу, використовуючи своє службове становище, всупереч інтересам служби, діючи умисно, в інтересах ТОВ «БК «Облжитлокомплекс» та в порушення основних цілей і завдань Фонду, п.п. 5, 6 і 17 статуту Фонду, ч. 3 ст. 375 ЦК України, ч.ч. 2, 3 ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність», ст. 4 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій», п. 2.15 Державних будівельних норм України, в період часу з 12 листопада 2007 року по 26 грудня 2007 року, незаконно уклав кредитні договори щодо кредитування об'єкту будівництва, за адресою: АДРЕСА_2, та договори відступлення права вимоги із фізичними особами-позичальниками.

Так, 05.11.2007 року гр. ОСОБА_2 уклала з ТОВ «БК «Облжитлокомплекс» договір №11 про інвестування в будівництво житла, згідно якого інвестувала будівництво квартри АДРЕСА_3, вартістю 347 184 грн. 12.11.2007 року, при невстановлених слідством обставинах, у робочий час, перший заступник правління Фонду ОСОБА_7, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, діючи в інтересах ТОВ «БК «Облжитлокомплекс» та в порушення основних завдань Фонду та вищезазначених положень законів, незаконно уклав з ОСОБА_2, яка діяла на виконання вказівок працівників Іпотечного центру та не була обізнана про злочинні наміри ОСОБА_7, кредитний договір № 18/1-П на суму 223 347 грн. щодо кредитування будівництва вищезазначеної квартири. Того ж дня, згідно вищезазначеного кредитного договору, та за умов, створених шляхом зловживання ОСОБА_7 своїм службовим становищем, ОСОБА_2 внесла на відкритий в банку-агенті КФ АБ «Полтава-банк» рахунок НОМЕР_6 власні грошові кошти в сумі 7 129 грн., а 24.12.2007 р. в сумі 116 708 грн., які у подальшому, розпорядженнями службових осіб Іпотечного центру, на підставі договору № 18/1-П відступлення права вимоги від 23.11.2007 року, підписаного ОСОБА_7, були перераховані на рахунок ТОВ «БК «Облжитлокомплекс» № 26004101041326, відкритий в КРД "Райффайзен Банк Аваль", які останніми були використані на власні потреби, чим завдали матеріальних збитків ОСОБА_2 на загальну суму 123 837 грн. 13.11.2007 р., за створених шляхом зловживання своїм службовим становищем першим заступником голови правління Фонду ОСОБА_7 умов, в порушення вищезазначених норм, на підставі незаконно укладеного кредитного договору № 18/1-П від 12.11.2007 року на вищезазначений рахунок ОСОБА_2, з державного бюджету було перераховано грошові кошти в сумі 223 347 грн., які у подальшому були перераховані на рахунок ТОВ «БК «Облжитлокомплекс», та які останніми були використані на власні потреби, чим завдали матеріальних збитків державі на зазначену суму.

19.11.2007 року гр. ОСОБА_3 уклала з ТОВ «БК «Облжитлокомплекс» договір №12 про інвестування в будівництво житла, згідно якого інвестувала будівництво квартири АДРЕСА_10, загальною площею 64,43 кв.м., житлового будинку за вищезазначеною адресою, вартістю 309 264 грн. 19.11.2007 року, при невстановлених слідством обставинах, у робочий час, перший заступник голови правління Фонду ОСОБА_7, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, діючи в інтересах ТОВ «БК «Облжитлокомплекс» та в порушення основних цілей і завдань Фонду та вищезазначених положень законів, незаконно уклав з ОСОБА_3, яка діяла на виконання вказівок працівників Іпотечного центру та не була обізнана про злочинні наміри ОСОБА_7, кредитний договір № 28/2-П на суму 198 953 грн. щодо кредитування будівництва вищезазначеної квартири. Того ж дня, згідно вищезазначеного кредитного договору, та за умов, створених шляхом зловживання ОСОБА_7 своїм службовим становищем, ОСОБА_3 внесла на відкритий в банку-агенті КФ АБ «Полтава-банк» рахунок НОМЕР_8 власні грошові кошти в сумі 6 350 грн., а 24.01.2008 року в сумі 97 611 грн., які у подальшому, розпорядженнями службових осіб Іпотечного центру, на підставі договору № 28/2-П відступлення права вимоги від 13.12.2007 року, підписаного ОСОБА_7, були перераховані на рахунок ТОВ «БК «Облжитлокомплекс» № 26004101041326, відкритий в КРД "Райффайзен Банк Аваль", які останніми були використані на власні потреби, чим завдали матеріальних збитків ОСОБА_3 на загальну суму 103 961 грн. 03.12.2007 року, за створених шляхом зловживання своїм службовим становищем першим заступником голови правління Фонду ОСОБА_7 умов, в порушення вищезазначених норм, на підставі незаконно укладеного кредитного договору № 28/2-П від 19.11.2007 року на вищезазначений рахунок ОСОБА_3, з державного бюджету було перераховано грошові кошти в сумі 198 953 грн., які у подальшому були перераховані на рахунок ТОВ «БК «Облжитлокомплекс», та які останніми були використані на власні потреби, чим завдали матеріальних збитків державі на зазначену суму.

11.12.2007 року гр. ОСОБА_9 уклала з ТОВ «БК «Облжитлокомплекс» договір №28 про інвестування в будівництво житла, згідно якого інвестувала будівництво квартири АДРЕСА_4, загальною площею 94,61 кв.м., житлового будинку за вищезазначеною адресою, вартістю 454 128 грн. 17.12.2007 року, при невстановлених слідством обставинах, у робочий час, перший заступник голови правління Фонду ОСОБА_7, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, діючи в інтересах ТОВ «БК «Облжитлокомплекс» та в порушення основних цілей і завдань Фонду та вищезазначених положень законів, незаконно уклав з ОСОБА_9, яка діяла на виконання вказівок працівників Іпотечного центру та не була обізнана про злочинні наміри ОСОБА_7, кредитний договір № 63/7-П на суму 256 295 грн. щодо кредитування будівництва вищезазначеної квартири. 18.12.2007 року, за створених шляхом зловживання своїм службовим становищем першим заступником голови правління Фонду ОСОБА_7 умов, в порушення вищезазначених норм, на підставі незаконно укладеного кредитного договору №63/7-П від 17.12.2007 року, на рахунок ОСОБА_9, відкритий в банку-агенті КФ АБ «Полтава-банк» НОМЕР_9 з державного бюджету було перераховано грошові кошти в сумі 256 295 грн., які у подальшому, розпорядженням службових осіб Іпотечного центру, на підставі договору № 67/7-П відступлення права вимоги від 18.12.2007 року, підписаного ОСОБА_7, були перераховані на рахунок ТОВ «БК «Облжитлокомплекс» № 26004101041326, відкритий в КРД «Райффайзен Банк Аваль», які останніми були використані на власні потреби, чим завдали матеріальних збитків державі на зазначену суму.

13.12.2007 року гр. ОСОБА_4 уклала з ТОВ «БК «Облжитлокомплекс» договір №36 про інвестування в будівництво житла, згідно якого інвестувала будівництво квартири АДРЕСА_5, загальною площею 50,34 кв.м., житлового будинку за вищезазначеною адресою, вартістю 241 632 грн. 17.12.2007 року, при невстановлених слідством обставинах, у робочий час, перший заступник голови правління Фонду ОСОБА_7, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, діючи в інтересах ТОВ «БК «Облжитлокомплекс» та в порушення основних цілей і завдань Фонду та вищезазначених положень законів, незаконно уклав з ОСОБА_4, яка діяла на виконання вказівок працівників Іпотечного центру та не була обізнана про злочинні наміри ОСОБА_7, кредитний договір № 64/11-П на суму 155 444 грн. щодо кредитування будівництва вищезазначеної квартири. 13.12.2007 року, згідно вищезазначеного кредитного договору, та за умов, створених шляхом зловживання ОСОБА_7 своїм службовим становищем, ОСОБА_4 внесла на відкритий в банку-агенті КФ АБ «Полтава-банк» рахунок НОМЕР_2 власні грошові кошти в сумі 4 962 грн., а 24.01.2008 року в сумі 66 254 грн., які у подальшому, розпорядженнями службових осіб Іпотечного центру, на підставі договору № 64/11-П відступлення права вимоги від 18.12.2007 р., підписаного ОСОБА_7, були перераховані на рахунок ТОВ «БК «Облжитлокомплекс» № 26004101041326, відкритий в КРД "Райффайзен Банк Аваль", які останніми були використані на власні потреби, чим завдали матеріальних збитків ОСОБА_4 на загальну суму 71 216 грн. 18.12.2007 року, за створених шляхом зловживання своїм службовим становищем першим заступником голови правління Фонду ОСОБА_7 умов, в порушення вищезазначених норм, на підставі незаконно укладеного кредитного договору № 64/11-П від 17.12.2007 р. на вищезазначений рахунок ОСОБА_4, з державного бюджету було перераховано грошові кошти в сумі 155 444 грн., які у подальшому були перераховані на рахунок ТОВ «БК «Облжитлокомплекс», та які останніми були використані на власні потреби, чим завдали матеріальних збитків державі на зазначену суму.

13.12.2007 року гр. ОСОБА_5 уклала з ТОВ «БК «Облжитлокомплекс» договір №37 про інвестування в будівництво житла, згідно якого інвестувала будівництво квартири АДРЕСА_6, загальною площею 45,32 кв.м., житлового будинку за вищезазначеною адресою, вартістю 217 536 грн. 20.12.2007 року, при невстановлених слідством обставинах, у робочий час, перший заступник голови правління Фонду ОСОБА_7, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, діючи в інтересах ТОВ «БК «Облжитлокомплекс» та в порушення основних цілей і завдань Фонду та вищезазначених положень законів, незаконно уклав з ОСОБА_5, яка діяла на виконання вказівок працівників Іпотечного центру та не була обізнана про злочинні наміри ОСОБА_7, кредитний договір № 69/12-П на суму 139 943 грн. щодо кредитування будівництва вищезазначеної квартири. 14.12.2007 року, згідно вищезазначеного кредитного договору, та за умов, створених шляхом зловживання ОСОБА_7 своїм службовим становищем, ОСОБА_5 внесла на відкритий в банку-агенті КФ АБ «Полтава-банк» рахунок НОМЕР_1 власні грошові кошти в сумі 5 000 грн., а 29.01.2008 року в сумі 68 660 грн., які у подальшому, розпорядженнями службових осіб Іпотечного центру, на підставі договору АДРЕСА_4/12-П відступлення права вимоги від 21.12.2007 року, підписаного ОСОБА_7, були перераховані на рахунок ТОВ «БК «Облжитлокомплекс» № 26004101041326, відкритий в КРД "Райффайзен Банк Аваль", які останніми були використані на власні потреби, чим завдали матеріальних збитків ОСОБА_5 на загальну суму 73 660 грн. 21.12.2007 року, за створених шляхом зловживання своїм службовим становищем першим заступником голови правління Фонду ОСОБА_7 умов, в порушення вищезазначених норм, на підставі незаконно укладеного кредитного договору № 69/12-П від 20.12.2007 року на вищезазначений рахунок ОСОБА_5, з державного бюджету було перераховано грошові кошти в сумі 139 943 грн., які у подальшому були перераховані на рахунок ТОВ «БК «Облжитлокомплекс», та які останніми були використані на власні потреби, чим завдали матеріальних збитків державі на зазначену суму.

17.12.2007 року гр. ОСОБА_10 уклала з ТОВ «БК «Облжитлокомплекс» договір №58 про інвестування в будівництво житла, згідно якого інвестувала будівництво квартири АДРЕСА_7, загальною площею 65,11 кв.м., житлового будинку за вищезазначеною адресою, вартістю 312 528 грн. 20.12.2007 року, при невстановлених слідством обставинах у робочий час, перший заступник голови правління Фонду ОСОБА_7, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, діючи в інтересах ТОВ «БК «Облжитлокомплекс» та в порушення основних цілей і завдань Фонду та вищезазначених положень законів, незаконно уклав з ОСОБА_10, яка діяла на виконання вказівок працівників Іпотечного центру та не була обізнана про злочинні наміри ОСОБА_7, кредитний договір № 70/13-П на суму 201 052 грн. щодо кредитування будівництва вищезазначеної квартири. 18.12.2007 року, згідно вищезазначеного кредитного договору, та за умов, створених шляхом зловживання ОСОБА_7 своїм службовим становищем, ОСОБА_10 внесла на відкритий в банку-агенті КФ АБ «Полтава-банк» рахунок НОМЕР_1 власні грошові кошти в сумі 6 417 грн. Згідно договору про переведення боргу від 11.03.2008 року по кредитному договору № 70/13-П від 20.12.2007 року, на виконання умов зазначеного кредитного договору, і за умов створених шляхом зловживання ОСОБА_7 своїм службовим становищем, новий боржник - ОСОБА_11, 20.03.2008 р. внесла на відкритий в банку-агенті КФ АБ «Полтава-банк» рахунок НОМЕР_3 власні грошові кошти у сумі 98 642 грн., які у подальшому, розпорядженнями службових осіб Іпотечного центру, були перераховані на рахунок ТОВ «БК «Облжитлокомплекс» № 26004101041326, відкритий в КРД "Райффайзен Банк Аваль", які останніми були використані на власні потреби, чим завдали матеріальних збитків ОСОБА_11 на загальну суму 105 059 грн. 21.12.2007 року, за створених шляхом зловживання своїм службовим становищем першим заступником голови правління Фонду ОСОБА_7 умов, в порушення вищезазначених норм, на підставі незаконно укладеного кредитного договору №70/13-П від 20.12.2007 року на вищезазначений рахунок ОСОБА_10ОСОБА_3, з державного бюджету було перераховано грошові кошти в сумі 201 052 грн., які у подальшому були перераховані на рахунок ТОВ «БК «Облжитлокомплекс», та які останніми були використані на власні потреби, чим завдали матеріальних збитків державі на зазначену суму.

18.12.2007 року гр. ОСОБА_6 уклала з ТОВ «БК «Облжитлокомплекс» договір №59 про інвестування в будівництво житла, згідно якого інвестувала будівництво квартири АДРЕСА_8, загальною площею 64,43 кв.м., житлового будинку за вищезазначеною адресою, вартістю 309 264 грн. 21.12.2007 року, при невстановлених слідством обставинах, у робочий час, перший заступник голови правління Фонду ОСОБА_7, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, діючи в інтересах ТОВ «БК «Облжитлокомплекс» та в порушення основних цілей і завдань Фонду та вищезазначених положень законів, незаконно уклав з ОСОБА_6, яка діяла на виконання вказівок працівників Іпотечного центру та не була обізнана про злочинні наміри ОСОБА_7, кредитний договір № 71/14-П на суму 198 953 грн. щодо кредитування будівництва вищезазначеної квартири. 19.12.2007 року, згідно вищезазначеного кредитного договору, та за умов, створених шляхом зловживання ОСОБА_7 своїм службовим становищем, ОСОБА_6 внесла на відкритий в банку-агенті КФ АБ «Полтава-банк» рахунок НОМЕР_4 власні грошові кошти в сумі 6 350 грн., а 13.02.2008 року в сумі 97 611 грн., які у подальшому, розпорядженнями службових осіб Іпотечного центру, на підставі договору № 71/14-П відступлення права вимоги від 25.12.2007 року, підписаного ОСОБА_7, були перераховані на рахунок ТОВ «БК «Облжитлокомплекс» № 26004101041326, відкритий в КРД "Райффайзен Банк Аваль", які останніми були використані на власні потреби, чим завдали матеріальних збитків ОСОБА_6 на загальну суму 103 961 грн. 25.12.2007 року, за створених шляхом зловживання своїм службовим становищем першим заступником голови правління Фонду ОСОБА_7 умов, в порушення вищезазначених норм, на підставі незаконно укладеного кредитного договору № 71/14-П від 21.12.2007 р. на вищезазначений рахунок ОСОБА_6, з державного бюджету було перераховано грошові кошти в сумі 198 953 грн., які у подальшому були перераховані на рахунок ТОВ «БК «Облжитлокомплекс», та які останніми були використані на власні потреби, чим завдали матеріальних збитків державі на зазначену суму.

25.12.2007 року гр. ОСОБА_13 уклала з ТОВ «БК «Облжитлокомплекс» договір №60 про інвестування в будівництво житла, згідно якого інвестувала будівництво квартири АДРЕСА_9, загальною площею 45,32 кв.м., житлового будинку за вищезазначеною адресою, вартістю 217 536 грн. 26.12.2007 р., при невстановлених слідством обставинах, у робочий час, перший заступник голови правління Фонду ОСОБА_7, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, діючи в інтересах ТОВ «БК «Облжитлокомплекс» та в порушення основних цілей і завдань Фонду та вищезазначених положень законів, незаконно уклав з ОСОБА_13, яка діяла на виконання вказівок працівників Іпотечного центру та не була обізнана про злочинні наміри ОСОБА_7, кредитний договір № 84/15-П на суму 139 943 грн. щодо кредитування будівництва вищезазначеної квартири. 27.12.2007 року, за створених шляхом зловживання своїм службовим становищем першим заступником голови правління Фонду ОСОБА_7 умов, в порушення вищезазначених норм, на підставі незаконно укладеного кредитного договору №84/15-П від 26.12.2007 року, на рахунок ОСОБА_13, відкритий в банку-агенті КФ АБ «Полтава-банк» НОМЕР_5 з державного бюджету було перераховано грошові кошти в сумі 139 943 грн., які у подальшому, розпорядженням службових осіб Іпотечного центру, на підставі договору № 84/15-П відступлення права вимоги від 27.12.2007 року, підписаного ОСОБА_7, були перераховані на рахунок ТОВ «БК «Облжитлокомплекс» № 26004101041326, відкритий в КРД «Райффайзен Банк Аваль», які останніми були використані на власні потреби, чим завдали матеріальних збитків державі на зазначену суму.

Дії підсудного ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 2 ст. 364 КК України.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_7 свою вину в пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 364 КК України не визнав та пояснив, що він не вчиняв злочину, у якому його обвинувачують. Його права на досудовому слідстві були порушені, оскільки він, після завершення досудового слідства, був позбавлений можливості ознайомитись з матеріалами справи. Зазначив, що він не порушував законодавство про порядок фінансування будівництва та здійснення контролю за будівництвом, оскільки цими питаннями, в т.ч. контролем за цільовим використанням наданих кредитних коштів фізичним особам опікувався не він, а інший заступник голови Фонду - ОСОБА_14 та його підлеглі з інвестиційно-будівельного управління, про що підтвердив в судовому засіданні від 11 листопада 2013 року допитаний свідок ОСОБА_14 На думку підсудного, вочевидь наявна помилка обвинувачення в суб'єкті кримінального переслідування за фактичними і правовими підставами, що містяться в матеріалах кримінальної справи. Його діями не завдано жодних матеріальних збитків ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», що відображено в офіційному листі Фонду. Збитки, що виникли у потерпілих жодним чином не пов'язані з укладанням ним кредитних договорів з потерпілими, а укладання таких договорів хоча ставиться йому в провину, проте, жодним чином не підтверджується посиланням на конкретні нормативні акти.

Підсудний пояснив, що твердження обвинувачення про те, що він використав своє службове повноваження всупереч інтересам служби, коли з 12 листопада 2007 р. по 26 грудня 2007 р. уклав кредитні договори з фізичними особами-позичальниками щодо кредитування будівництва житлового будинку по АДРЕСА_2 є голослівним і не конкретним обвинуваченням, що порушує право на захист. Зокрема, обвинувачення не зазначає, які нормативні акти підсудний порушив, укладаючи кредитні договори, чиї права від цього були порушені і у який спосіб це відбулося. Зазначає, про голослівність тверджень обвинувачення щодо порушення прав громадян внаслідок укладання кредитних договорів з фізичними особами-позичальниками, а саме ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_13 Так, допитана в судовому засіданні ОСОБА_9 показала, що угоду розірвала і гроші повернули в 2007 р., потерпілою себе не вважає. Інші дві особи ОСОБА_13, ОСОБА_10 не були допитані, оскільки місце їх перебування органам досудового слідства невідомо. Потерпілі в цій справі уклали інвестиційні договори без його відому і до укладання кредитних договорів.

В ході судового розгляду справи захисником ОСОБА_1 заявлено клопотання про направлення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 364 КК України прокурору для проведення додаткового розслідування, оскільки по справі допущена неповнота досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні, а також має місце істотне порушення кримінально-процесуального закону.

Прокурор в судовому засіданні заперечив проти заявленого клопотання, посилаючись на те, що не було порушено право підсудного ОСОБА_7 на захист і є підстави для розгляду справи по суті, вважає, що по справі зібрано достатньо доказів для розгляду справи по суті, а клопотання захисника, який фактично оспорює винуватість підсудного у пред'явленому йому обвинуваченні, містить оцінку доказів. Також, при цьому, вказував на необхідність зміни обвинувачення, пред'явленого підсудному в бік пом'якшення.

Підсудний ОСОБА_7 підтримав клопотання захисника.

Вислухавши думку учасників процесу, допитавши потерпілих, підсудного, свідків сторони обвинувачення, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що клопотання захисника ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до п. 11 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України 2012 року, кримінальні справи, які до набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком розглядаються судом першої інстанцій відповідно до попереднього процесуального законодавства. Означена кримінальна справа після набрання чинності цим Кодексом може бути направлена судом за наявності підстав на додаткове розслідування.

Згідно вимог ст. 327 КПК України (1960 року) обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановлюється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.

Відповідно до вимог ст. 22 КПК України (1960 року), прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи.

Згідно ст. 281 КПК України (1960 року) та п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» від 11.02.2005 року кримінальна справа повертається судом для додаткового розслідування зі стадії судового розгляду лише з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства.

Досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам 22 і 64 КПК України (1960 року) не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Неправильним досудове слідство визнається в разі, коли органами досудового слідства при вчиненні процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень були неправильно застосовані або безпідставно не застосовані норми кримінально-процесуального чи кримінального закону і без усунення цих порушень справа не може бути розглянута в суді.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України (1960 року) істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок і таким порушенням визнається якщо порушено вимоги КПК України про обов'язковість пред'явлення обвинувачення і матеріалів розслідування для ознайомлення.

Так, про неповноту і неправильность досудового слідства свідчить той факт, що органами досудового слідства ОСОБА_7 обвинувачується у протиправному інвестуванні та фінансуванні будівництва житлового будинку АДРЕСА_2 без залучення фонду фінансування будівництва, без отримання права власності або права користування земельною ділянкою, без дозволу на будівництво та без дозволу на виконання будівельних робіт. При цьому, в обґрунтування обставин скоєння злочину, органи досудового слідства наводять низку Законів України в редакції 2009 та 2010 років, що регламентували вимоги в галузі житлового будівництва в Україні та робиться посилання на локальний нормативний документ Фонду, яким встановлено коло обов'язків першого заступника голови правління та заступниками голови правління Фонду - Розподіл функціональних обов'язків між головою правління, першим заступником голови правління та заступниками голови правління Фонду, затвердженого наказом голови правління Фонду № 170/9 від 28.07.2003 року.

Однак, до посадових обов'язків підсудного ОСОБА_7, відповідно до Розподілу функціональних обов'язків, не входило безпосередньо організовувати, спрямовувати та контролювати діяльність інвестиційно-будівельного управління Фонду та Іпотечного центру Київської області. З іншої сторони, органи досудового слідства не спростували версію підсудного, що укладаючи кредитні договори та договори відступлення права вимоги за кредитними договорами, він як службова діяв в правовому полі, зокрема, відповідно до положень Постанови КМУ № 519 від 21.03.2007 р., статуту Фонду.

Органи досудового слідства, формулюючи обвинувачення щодо подій, які відбулися в листопаді-грудні 2007 року безпідставно посилаються на Закони України в редакції 2009-2010 років. Правовий статус Фонду - спеціальної державної фінансової установи суттєво відрізняється від інших суб'єктів інвестиційно-будівельного ринку України. На відміну від інших суб'єктів вказаного ринку, Фонд діє відповідно до правового алгоритму, визначеного постановами КМУ, а відтак органи досудового слідства зобов'язані були врахувати цю специфіку не лише щодо Фонду в цілому, але й стосовно конкретних службових осіб. Наявна колізія нормативних актів в сфері регламентації інвестиційної діяльності спеціальних суб'єктів, до яких безперечно відноситься Фонд, мають тлумачитись в кримінальному судочинстві на користь фізичних осіб, якщо мова йде про їх обвинувачення у вчиненні службового злочину. Зокрема, органи досудового слідства, як одне з обґрунтувань незаконності укладання підсудним ОСОБА_7 кредитних договорів, безпідставно посилаються на обов'язковість залучення в 2007 р. фондів фінансування будівництва.

Отже, підсудному ОСОБА_7 органи досудового слідства інкримінували, по-перше, дії в сфері інвестиційної діяльності Фонду, які він, як службова особа - перший заступник голови правління не міг вчинити за відсутності у нього повноважень, встановлених нормативними актами. З іншого боку, органи досудового слідства взагалі не враховували персоніфіковані щодо Фонду Постанови КМУ, які прямо визначали порядок дій посадових осіб Фонду, відповідно до яких підсудний ОСОБА_7 діяв. Досудовим слідством не встановлено особу, до функціональних обов'язків якої входило би безпосередньо організовувати, спрямовувати та контролювати діяльність інвестиційно-будівельної управління Фонду, функціональні обов'язки керівника цього управління. По-друге, інкримінуючи ОСОБА_7 злочинні діяння щодо укладання ним низки кредитних договорів та відступлення прав вимоги за цими договорами - Іпотечному центру, органи досудового слідства не конкретизували в чому полягала незаконність таких дій і які норми Закону, акти КМУ, локальні акти Фонду було при цьому порушено. Не визначено причинно-наслідковий зв'язок між фактом підписання кредитних договорів, договорів відступлення права вимоги і збитками, що виникли у позичальників фізичних осіб та їх обсяг, методика обрахунку таких збитків. Наявні в справі докази, а саме офіційний лист Фонду про відсутність у нього облікованих матеріальних збитків внаслідок укладання вищенаведених договорів підсудним, результати допиту свідків і потерпілих в справі спростовують вказаний у обвинувальному висновку розмір збитків та взагалі ставлять під сумнів наявність таких збитків у потерпілих.

Так, 29.04.2013 р. потерпіла ОСОБА_2 повідомила суду, що вона та потерпілі в цій справі ОСОБА_3, ОСОБА_6 уклали з Фондом повторні кредитні угоди, внаслідок яких вони передали Фонду право вимоги за розглядуваними інвестиційними договорами до боржників-будівельників.

По епізоду з гр. ОСОБА_9 ОСОБА_2 повідомила, що вказана особа розірвала кредитний договір та їй повернуто кошти, тому вона навряд чи з'явиться на виклик суду. Одночасно вказана особа повідомила, що сплачені за інвестиційними договорами її особисті кошти та деяких інших потерпілих враховані (заліковані) як сплачені за договорами про набуття права власності на вже побудовані квартири. Допитані 14.06.2013 р. потерпілі ОСОБА_6 і ОСОБА_3 підтвердили свідчення ОСОБА_2 Водночас потерпіла ОСОБА_6 повідомила, що «тіло» її першого кредиту враховано при наданні їй квартири в Глевасі Васильківського району. Допитана потерпіла ОСОБА_11 пояснила суду, що вона з тих самих підстав і обставин визнана потерпілою в іншому кримінальному провадженні, що паралельно розглядається в Шевченківському районному суді м. Києва.

Органами досудового слідства не встановлено причетність підсудного до перерахування коштів позичальників з їх банківських рахунків на рахунки ТОВ «БК «Облжитлокомплекс». Так само не встановлено факт і час надходження коштів позичальників, що визнані потерпілими, на рахунки ТОВ «БК «Облжитлокомплекс» та подальший їх рух, обсяг, час виконаних будівельних робіт на вказаному будинку. Наявні в справі матеріали засвідчують про виконання певного виду робіт не тільки з проектування, але й значних будівельно-монтажних робіт. За таких обставинах твердження органу досудового слідства про умисні протиправні дії підсудного в інтересах ТОВ «БК «Облжитлокомплекс» не підтверджуються матеріалами справи.

Таким чином, органи досудового слідства, обвинувачуючи ОСОБА_7 у незаконному укладанні кредитних договорів з фізичними особами-позичальниками щодо кредитування об'єкту будівництва - будинку АДРЕСА_2, у незаконному укладанні вищезазначених договорів відступлення права вимоги, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, не встановили обов'язкові елементи об'єктивної сторони, тобто обвинувачення підсудному ОСОБА_7 в цій частині в порушення вимог ст. 132 КПК України (1960 року) було пред'явлено не конкретно, чим порушено його право на захист. Зокрема, не встановлено всупереч яким положенням Постанови КМУ № 519 від 21.03.2007 року діяв підсудний, оскільки саме цей нормативний акт Уряду виконував підсудний, уклавши вищезгадані договори.

Органи досудового слідства обвинувачують підсудного ОСОБА_7 в тому, що він діючи умисно в інтересах ТОВ «БК «Облжитлокомплекс» підписав вищезгадані договори. Проте, через які дії чи бездіяльність підсудного зроблено висновок про злочинний умисел на користь вказаної особи органом досудового слідства не зазначається. Так само не зазначається, не розрізняється і розкривається обвинувачення про мотиви діянь підсудного, коли стверджується, що ОСОБА_7 діяв на користь вказаного господарського товариства.

Отже, під час досудового слідства мала місце неповнота і неправильність досудового слідства, що призвела до порушення права підсудного ОСОБА_7 на захист, оскільки в порушення вимог ст. 132 КПК України йому пред'явлено неконкретне обвинувачення з якого не вбачається, які саме дії він вчинив з метою реалізації єдиного злочинного умислу на користь господарського товариства, чи входять ці дії до службових повноважень підсудного.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11.02.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» однією з підстав для повернення справи на додаткове розслідування є те, що при провадженні досудового слідства було порушено право обвинуваченого на захист, що неможливо усунути при розгляді справи в суді.

Забезпечення підсудному права на захист, відповідно до положень ст. 59, ч. 2 ст. 63 і п. 6 ч. 3 ст. 129 Конституції України й чинного кримінально-процесуального законодавства на момент пред'явлення обвинувачення ОСОБА_7 є однією з основних засад судочинства, важливою гарантією об'єктивного розгляду справи та запобігання притягнення до кримінальної відповідальності невинуватих осіб.

Водночас оцінка та перевірка законності отримання вказаних доказів, більша частина яких зібрана під час провадження оперативно-розшукової діяльності, з врахуванням вимог ст.67 КПК України, згідно з якою жодний з доказів не має наперед встановленої сили, органом досудового слідства не проведена.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України АДРЕСА_10 від 24.10.2003 року «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» суд зобов'язаний перевірити, чи забезпечили органи дізнання, досудового слідства реалізацію права обвинуваченого на захист. Встановивши, що право на захист було порушено і що це унеможливлює подальше провадження у справі, суддя має повернути її на додаткове розслідування. Суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб постанова про притягнення як обвинуваченого була конкретною за змістом. Недодержання органами досудового слідства вимог, зокрема ст. 132 КПК України може бути підставою для повернення справи на додаткове розслідування.

Згідно із роз'ясненнями, викладеними у пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України АДРЕСА_10 від 24 жовтня 2003 року «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві», суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, у ньому повинно бути зазначено час, місце та інші обставини його вчинення кожним з обвинувачених (у тому числі дії обвинуваченого та спосіб), наскільки вони відомі слідчому. Спосіб та дії (або бездіяльність), якими вчинено злочин, обов'язково вказуються також у вироку суду. Недодержання вказаних вимог тягне направлення справи на додаткове розслідування.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (§ 34 рішення у справі Тейксейра де Кастро проти Португалії від 9 червня 1998 року, § 54 рішення у справі Шабельника проти України від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканність, на повагу до приватного і сімейного життя, таємницю кореспонденції, на недоторканність житла (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Згідно положень п. 3 ч. 2 ст. 370 КПК України, одним з істотних порушень кримінально-процесуального закону є порушення права обвинуваченого на захист. Зі змісту наведеної норми вбачається, що до порушення права обвинуваченого на захист слід віднести й неконкретність обвинувачення, що в свою чергу позбавляє обвинуваченого можливості належного захисту.

Наведене приводить суд до висновку, що в судовому засіданні неможливо, без направлення справи прокурору для проведення додаткового розслідування, усунути вказані неповноту та неправильність досудового слідства, а без їх усунення неможливо розглянути дійсну справу та прийняти законне і обґрунтоване рішення по справі, оскільки суд не може встановлювати фактичні обставини злочину та наводити їх у вироку, якщо вони не були встановлені органом досудового слідства та не наведені в обвинуваченні.

Окрім цього, вищевказана в постанові неповнота досудового розслідування, не може бути усунена в судовому засіданні. Органами досудового розслідування не проведені необхідні слідчі дії в такому обсязі, який необхідний для встановлення істини в справі, а виконання таких дій в суді фактично буде свідчити про покладання на суд обов'язку проведення досудового розслідування, що є неприпустимим, оскільки відповідно до закону на суд лише покладена функція розгляду справи.

Зазначені порушення, які призвели до неповноти та неправильності досудового слідства, не можуть бути усунуті під час судового розгляду у будь-який спосіб, оскільки потребують виконання значного обсягу оперативно-розшукових заходів та слідчих дій, відновлення істотних, згідно зі ст. 370 КПК України, порушень процесуальних прав ОСОБА_7

Згідно абз. 3 п. 9 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» від 11.02.2005 року виклик і допит нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень на підтвердження чи спростування позицій учасників процесу допускається тільки за клопотанням учасників.

В судовому засіданні будь - які клопотання від учасників процесу щодо усунення недоліків досудового слідства шляхом витребування документів, давання судових доручень на підтвердження чи спростування їх позицій до суду не надходило, а тому суд, враховуючи принципи змагальності і диспозитивності судового процесу, не вправі за власною ініціативою вчиняти вказані дії.

Таким чином, в ході додаткового розслідування необхідно усунути неповноту та неправильність досудового слідства, пред'явити обвинуваченому конкретне обвинувачення, виправити прогалини досудового слідства та встановити обставини, про які зазначено в мотивувальній частині постанови і, в залежності від отриманих доказів, прийняти рішення відповідно до закону.

Керуючись ст.ст. 22, 64, 132, 273, 274, 281 КПК України (1960 року), суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання захисника ОСОБА_1 - задовольнити.

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_7 в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, направити прокурору Солом'янського району м. Києва для проведення додаткового розслідування.

Запобіжний захід, обраний підсудному ОСОБА_7 у вигляді підписки про невиїзд, - залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом 7 діб з моменту її оголошення.

Суддя: