Постанова № 37155342, 10.02.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 лютого 2014 р. Справа № 802/4939/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Віятик Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренка Ігоря Валерійовича

позивача: Сторож М.Г.

відповідача: Чернятинська Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Державної екологічної інспекції у Вінницькій області

до: приватного підприємства "Феодосія-Агро"

про: вжиття заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), -

ВСТАНОВИВ:

20.12.2013 року Державна екологічна інспекція у Вінницькій області (далі - Держекоінспекція у Вінницькій області, позивач) звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до приватного підприємства «Феодосія-Агро» (далі - ПП «Феодосія-Агро», відповідач) про вжиття заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), а саме: зупинити виконання робіт, надання послуг пов'язаних із здійсненням самовільного збору води з поверхневої водойми з поверхневої водойми - р. Мурафа, без дозволу на спеціальне водокористування, до моменту отримання необхідних дозвільних документів; заборонити здійснювати самовільний забір води з поверхневої водойми з поверхневої водойми - р. Мурафа, без дозволу на спеціальне водокористування.

Позов вмотивований тим, що під час проведеної перевірки Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області встановлено, що підприємством для технологічної обробки сільськогосподарських угідь здійснюється спеціальне водокористування: забір води з поверхневої водойми - р. Мурафа, без дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України (далі - ВК України). Даний факт став підставою для звернення до суду щодо вжиття заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю).

Представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача щодо позову заперечувала та просила у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав викладених у запереченнях, додатково зазначивши, що забір води з поверхневої водойми - р. Мурафа до початку сезону обробітку сільськогосподарських угідь не здійснюються. На даний час підготовлено пакет документів для переоформлення дозволу на спеціальне водокористування ПП «Феодосія-Агро» у зв'язку зі зміною юридичної адреси та отримання даного дозволу планується до початку сезону обробітку сільськогосподарських угідь.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 10.04.2012 року ПП «Феодосія-Агро» було отримано дозвіл на спеціальне водокористування №5245 на строк до 27.03.2017 року. Проте, у грудні 2012 року позивачем змінено юридичну адресу, що є підставою для переоформлення дозволу на спеціальне водокористування за новою юридичною адресою.

23.05.2013 року Держекоінспекцією у Вінницькій області проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ПП «Феодосія-Агро». В ході перевірки встановлено, що позивач в порушення вимог ст.ст. 44 та 49 ВК України, а саме: наявний дозвіл на спеціальне водокористування №5245 від 02.04.2012 року не перереєстровано у зв'язку зі зміною юридичної адреси; в ході виробничої діяльності не веде облік забору води у журналі згідно встановленої форми. На усунення виявлених порушень 23.05.2013 року видано Припис №03/095.

В ході позапланової перевірки 05.12.2013 року на виконання суб'єктом господарювання припису №03/095 від 23.05.2013 року Держекоінспекцією у Вінницькій області встановлено, що ПП «Феодосія-Агро» не виконано п. 2 Припису, щодо переоформлення дозволу на спеціальне водокористування та п. 5 Припису, щодо отримання лімітів та дозволу на розміщення відходів.

Таким чином, позивачем для технологічної обробки сільськогосподарських угідь здійснюється спеціальне водокористування: забір води з поверхневої водойми - р. Мурафа, без дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням ст.ст. 44, 49 ВК України.

Визначаючись щодо позовних вимог судом встановлено наступне.

У відповідності до ст. 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів загальне та спеціальне.

Статтею 48 Водного кодексу України встановлено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Згідно зі ст.49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається: Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням із Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення. Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, - в разі використання підземних вод та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних. Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування є платним.

Відповідно до приписів п. «в» ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить обмеження чи зупинення (тимчасове) діяльності підприємств і об'єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин.

Таким чином, суд дійшов висновку, що забір води з поверхневої водойми без отримання відповідного дозволу не допускається.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо зупинення виконання робіт, надання послуг пов'язаних із здійсненням самовільного збору води з поверхневої водойми з поверхневої водойми - р. Мурафа, без дозволу на спеціальне водокористування, до моменту отримання необхідних дозвільних документів обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, а отже підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про заборону здійснювати самовільний забір води з поверхневої водойми з поверхневої водойми - р. Мурафа, без дозволу на спеціальне водокористування суд зазначає наступне.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом. Тобто дії позивача повинні ґрунтуватись на чинному законодавстві та відповідати нормам спеціальних нормативно-правових актів з питань природоохоронного законодавства.

Відповідно до частини 5 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування. Вжиття інших заходів реагування, передбачених законом, допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника, а у випадках, передбачених законом, - із наступним підтвердженням обґрунтованості вжиття таких заходів адміністративним судом.

Якщо законом передбачено, що обґрунтованість вжиття органом державного нагляду (контролю) заходів реагування має бути підтверджена судом, орган державного нагляду (контролю) звертається до адміністративного суду з адміністративним позовом не пізніше наступного робочого дня з дня видання (прийняття) відповідного розпорядчого документа.

Відповідно до ч.7 ст.7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Таким чином, вищевказаними нормами Закону чітко встановлено перелік заходів реагування, які застосовуються за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) і даний перелік заходів реагування не підлягає розширеному тлумаченню.

Отже, суд дійшов висновку, що норми Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" не передбачають можливості застосування судом такого заходу реагування як заборона здійснювати самовільний забір води. При цьому така заборона прямо передбачена чинним законодавством і не може застосовуватись судом.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державної екологічної інспекції у Вінницькій області підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Вінницький окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Зупинити виконання робіт, надання послуг ПП "Феодосія -Агро" (код ЄДРПОУ 33837461), пов'язаних із здійсненням спеціального водокористування - забору води з поверхневої водойми - р. Мурафа, до моменту отримання дозволу на спеціальне водокористування.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Допустити негайне виконання постанови суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна