Рішення № 37154704, 10.02.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2014 р. Справа № 914/4729/13

За позовом: Дочірнього підприємства «Ружин-молоко», смт. Ружин, Житомирська область

до відповідача: Приватного підприємства «Комерційна фірма «Сервіс-Продукт», м. Львів

про стягнення 35 236 грн. 93 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився

Дочірнє підприємство «Ружин-молоко», смт. Ружин, Житомирська область звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства «Комерційна фірма «Сервіс-Продукт», м. Львів про стягнення 44941 грн. 84 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 20.12.2013р. призначив розгляд справи на 20.01.2014 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак, відповідач свої зобов’язання щодо оплати вартості товару виконав частково, на дату звернення до суду заборгованість становила 41 030 грн. 00 коп. У зв’язку з порушенням строків оплати вартості товару відповідачу нараховано пеню в сумі 3 208 грн. 81коп., 3% річних в сумі 703 грн. 03 коп. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становив 44 941 грн. 84 коп.

20.01.2014 р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, у якій позивач просив стягнути з відповідача 31030грн. 00 коп. основного боргу, 3 503 грн. 41 коп. пені, 703 грн. 52 коп. 3% річних.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 03.10.2013 р. не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що згідно ст. 64 ГПК України є врученням належним чином.

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

5 червня 2012 р. між Дочірнім підприємством «Ружин-молоко» (продавець) та Приватним підприємством «Комерційна фірма «Сервіс-Продукт» (покупець) було укладено договір поставки №050612.

За цим договором продавець (позивач) зобов’язувався передавати у власність покупця (відповідача) товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов’язувався проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив відповідачу по видаткових накладних №3515 від 07.09.2012 р., №3623 від 19.09.2012 р., №3979 від 23.10.2012 р., №3980 від 23.10.2012 р., №4188 від 15.11.2012 р., №4424 від 07.12.2012 р. та довіреності на отримання ТМЦ від 07.12.2012 р. (оригінали видаткових накладних оглянуті в судовому засіданні, завірені копії долучені до матеріалів справи) товар на загальну суму 109425грн. 00 коп.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за товар здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту здійснення поставки товару, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок продавця.

Відповідач оплатив отриманий товар частково в сумі 61 000 грн. 00 коп., що підтверджується виписками з банківського рахунку, зокрема, 31.10.2012 р. – 20 000 грн. 00 коп., 21.11.2012 р. – 25 000 грн. 00 коп., 01.10.2013 р. – 1000грн. 00 коп., 29.10.2013 р. – 5 000 грн. 00 коп., 27.11.2013 р. – 5 000 грн. 00 коп., 16.12.2013 р. – 5 000 грн. 00 коп.

Товар на суму 17 395 грн. 00 коп. відповідач повернув позивачу, що підтверджується видатковими накладними на повернення №ПП-000612 від 31.10.2012 р., №ПП-000613 від 31.10.2012 р., №ПП-000614 від 31.10.2012 р.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо оплати вартості товару виконав частково, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 31 030 грн. 00 коп.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п. 9.2. договору за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 6.1. даного договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочки.

З урахуванням вказаних вимог позивачем нараховано за період з 22.10.2012 р. по 13.01.2014 р. пеню в розмірі 3 503 грн. 41 коп.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов’язання мало бути виконано.

Таким чином, у відповідності з вимогами п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування пені за порушення відповідачем строків оплати вартості товару припиняється 22.06.2013 р., тобто через шість місяців з дня коли зобов’язання мало бути виконаним. Після проведеного судом перерахунку ((47 825 грн. 00коп. х 15% / 365 х 9 (з 22.10.2012 р. по 30.10.2012 р.)) + (27 825 грн. 00 коп. х 15% / 365 х 1 (31.10.2012 р.)) + (10 430 грн. 00 коп. х 15% / 365 х 6 (з 01.11.2012р. по 06.11.2012 р.)) + (53 180 грн. 00 коп. х 15% / 365 х 14 (з 07.11.2012 р. по 20.11.2012 р.)) + (28 180 грн. 00 коп. х 15% / 365 х 9 (з 21.11.2012 р. по 29.11.2012 р.)) + (36 180 грн. 00 коп. х 15% / 365 х 22 (з 30.11.2012 р. по 21.12.2012 р.)) + (47 030 грн. 00 коп. х 15% / 365 х 137 (з 22.12.2012 р. по 07.05.2013 р.)) + (18 850 грн. 00 коп. х 15% / 365 х 23 (з 08.05.2013 р. по 30.05.2013 р.)) + (10 850 грн. 00 коп. х 15% / 365 х 10 (з 31.05.2013 р. по 09.06.2013 р.)) + (10 850 грн. 00 коп. х 14% / 365 х 13 (з 10.06.2013 р. по 22.06.2013 р.)) = 3 876 грн. 00 коп.), розмір пені за прострочення оплати вартості товару повинен становити 3 876 грн. 00 коп.

Після проведеного судом перерахунку розмір пені є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Оскільки позивач не скористався своїм правом на збільшення позовних вимог в частині донарахованих сум пені, до задоволення підлягає пеня в сумі 3 503 грн. 41 коп., тобто, в межах заявлених позовних вимог.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано 3% річних в сумі 703 грн. 52 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 31030грн. 00 коп. основного боргу, 3 503 грн. 41 коп. пені, 703 грн. 52 коп. 3% річних.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 551, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 233 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Комерційна фірма «Сервіс-Продукт», м. Львів, вул. Г.Хоткевича, 38/84 (ідентифікаційний код 38208502) на користь Дочірнього підприємства «Ружин-молоко», смт. Ружин, вул. Леніна, 68, Ружинський район, Житомирська область, (ідентифікаційний код 31826107) 31030 грн. 00 коп. основного боргу, 3 503 грн. 41 коп. пені, 703 грн. 52 коп. 3% річних, 1 720 грн. 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 10.02.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 14.02.2014 р.

Суддя Мазовіта А.Б.