Ухвала суду № 37154511, 14.02.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 2/369/3598/13 Головуючий у І інстанції Пінкевич Н.С.Провадження № 22-ц/780/1359/14 Доповідач у 2 інстанції ГолубКатегорія 26 14.02.2014

УХВАЛА

Іменем України

12 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Голуб С.А.

суддів Приходько К.П., Таргоній Д.О.

при секретарі Черепинець А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 грудня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АвтоІнтернешл Метрополіс» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,

встановила:

У листопаді 2012 року позивач пред»явив в суді названий позов посилаючись на те, що 09 квітня 2008 року між ним та відповідачем укладено договір позики. За даним договором відповідач отримав 400 000 грн. та зобов'язувався повернути їх до 10 грудня 2008 року. У порушення умов договору ОСОБА_1 позику не повернув.

Просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 400 000 грн. та судові витрати на суму 1920 грн.

При розгляді справи представник позивача неодноразово уточнював позовні вимоги. Свої вимоги обґрунтовував тим, що за умовами договору у разі просторочення виконання зобов'язання боржник має сплатити пеню в розмірі 1% від розміру позики за кожен день прострочення, що за період з 10 грудня 2008 року по 22 листопада 2011 року становить 4 312 000 грн. Крім того, ОСОБА_1 має повернути позику з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, що становить 121 600 грн.

Просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 400 000 гривень за договором позики № 09-04/01-2008 від 09 квітня 2008 року, 121 600 грн. - індексу інфляції за весь час прострочення виконання зобов'язання, 4 312 000 грн. - розмір штрафних санкцій за договором; судові витрати також покласти на відповідача.

Справа судами слухалась неодноразово.

Останнім рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 грудня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 821 600 грн. (вісімсот двадцять одна тисяча шістсот грн.) та судовий збір 2 823 грн. (дві тисячі вісімсот двадцять три грн.).

У решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Зокрема наголошує на тому, що суд першої інстанції не прийняв до уваги показання свідка ОСОБА_2, який підтвердив, що кошти на виконання угоди передав ОСОБА_3 Крім того, суд не допитав свідка ОСОБА_3, внаслідок чого не встановив істотних обставин справи.

У зв»язку із наведеним, відповідач просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 09 квітня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «АвтоІнтернешл Метрополіс» та ОСОБА_1 був укладений договір Позики №09-04/01-2008 року.

У п.2.1 договору вказано, що розмір позики становить 400 000 грн.

П.3.2 передбачено, що позика надається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника НОМЕР_1 в філії ВАТ КБ «Надра».

09 квітня 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю «АвтоІнтернешл Метрополіс» перерахувало кошти в розмірі 400 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №73 від 09 квітня 2008 року.

П. 4.1 договору позики передбачено, що позика надається позикодавцем позичальнику на термін до 10 грудня 2008 року включно, що вважається остаточною датою повернення позики позичальником позикодавцю.

23 березня 2010 року між ТОВ "ЕРВІЛ ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД (EREVILLE HOLDINGS LIMITED), Компанія з обмеженою відповідальністю "ТОРЕТОН СЕРВІСЕЗ ЛІМІТЕД"(THORETON SERVICES LIMITED), громадянином України ОСОБА_3, які діяли солідарно і разом представляли 100% ТОВ "Компанія ММК" з однієї сторони, ТОВ "Компанія ММК" з другої сторони, Компанія з обмеженою відповідальністю "РЕДЕНЖЕР ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД"(REDANGE HOLDINGS LIMITED), Компанія з обмеженою відповідальністю "ФЕБРУГ ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД (FABROOG HOLDINGS LIMITED), які діяли солідарно та разом з ТОМ "Компанія ММК" та представляли акціонерів, які володіють контрольним пакетом акцій ВАТ "Завод комунального машинобудування" з третьої сторони, ВАТ "Завод комунального машинобудування" з четвертої сторони та громадяни України ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з п'ятої сторони, була підписана угода про взаємне припинення зобов'язань.

Згідно умов угоди між сторонами було досягнуто наступних домовленостей, а саме: виходячи з обставин угоди вбачалось, що між сторонами №№ 1,2,3,4, та 5 виникала велика вірогідність юридичного конфлікту пов'язаного із спробами сторін притягнути одна одну до юридичної відповідальності. У зв'язку з цим, з метою недопущення виникнення юридичного конфлікту, сторони домовились врегулювати відносини між собою шляхом взаємного припинення зобов'язань.

Відповідно до п.2.2. угоди, сторони домовились, що ОСОБА_1 з метою відступлення своїх зобов'язань перед ТОВ "Компанія ММК" акціонерами ВАТ "ЗКМ", учасниками ТОВ "Автоінтернешнл Метрополіс"чи ОСОБА_5 особисто відповідно до ст. 600 ЦК України передає відступні у вигляді майна, зазначеного в договорі.

Відповідно до п.п. 2.3. угоди про взаємне припинення зобов'язань з моменту передачі ОСОБА_1 відступного вказаного в договорі сторони домовились, що між ними припиняються всі зобов'язання ОСОБА_1 перед ТОВ "Компанія ММК" та іншими підприємствами, які входять в групу акціонерів, а також зобов'язання перед учасниками ТОВ "Компанія "ММК", акціонерами ВАТ "ЗКМ", учасниками ТОВ "Автоінтернешнл Метрополіс"чи ОСОБА_5 особисто.

Відповідно до п.п 3.6 угоди про взаємне припинення зобов'язань сторони домовились, що в момент підписання угоди ОСОБА_1 та ОСОБА_4 мають отримати належну їм заробітну плату. Вказані грошові кошти, вони передадуть адвокату ОСОБА_2 на зберігання. Дані грошові кошти мають бути використані адвокатом ОСОБА_2 для погашення заборгованості за позикою в розмірі 400 000 (чотириста тисяч) грн. яку ОСОБА_1 одержав від ТОВ "Автоінтернешнл Метрополіс" за договором позики від 2009 року.

На підтвердження виконання угоди про взаємне припинення зобов'язань суду було надано звіт Адвоката ОСОБА_2 адресований ОСОБА_1 про виконання угоди про взаємне припинення зобов'язань від 23 березня 2010 року в повному обсязі в тому числі і виконання зобов'язань про повернення позики в розмірі 400 000 грн.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що п. 5.3 договору позики передбачено, що позика вважається повернутою позикодавцю позичальником з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок позикодавця №260063011321 у філії «Печерське відділення №3715 ВАТ «Ощадбанк» МФО 320241, ідентифікаційний код 34702380 та/або №26004006290001 в філії ВАТ КБ «Надра» КРУ МФО 320564, ідентифікаційний код 34702380.

Доказів того, що на рахунок позивача були перераховані кошти, суду подано не було. З розписки ОСОБА_3, поданою для огляду свідком ОСОБА_2, від 30 квітня 2010 року також не вказано про зарахування коштів на рахунок позивача, а містить вказівку про те, що кошти будуть передані.

На підставі встановлених обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги є доведеними і підлягають до часткового задоволення.

Судова колегія погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені на підставі досліджених судом першої інстанції доказів із правильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.. 1049 ЦК України позичальник зобов»язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася , на його банківський рахунок.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що відповідно до умов договору позики відповідач мав повернути позику шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позикодавця. Цю умову договору відповідач не виконав, кошти не перерахував.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на ту обставину, що суд не оцінив показання свідка ОСОБА_2 щодо повернення відповідачем боргу через ОСОБА_3 є голослівними, оскільки суд оцінив показання цього свідка у своєму рішенні. Суд зазначив, що покази свідка ОСОБА_2, суд не бере до уваги, оскільки вони містять лише суб'єктивні оціночні судження та припущення, з них не можливо встановити конкретні та об'єктивні факти, які б могли вплинути на розгляд цієї справи, а саме щодо фактичного зарахування коштів на рахунок позивача, як це передбачено п. 5.3 договору позики №09-04/01-2009 від 09 квітня 2008 року.

В розписці ОСОБА_3, поданою для огляду свідком ОСОБА_2, від 30 квітня 2010 року також не вказано про зарахування коштів на рахунок позивача, а містить вказівку про те, що кошти будуть передані.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303,307, 308 ЦПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 грудня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді Голуб С.А.

Таргоній Д.О.

Приходько К.П.