Постанова № 37152499, 31.01.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

31 січня 2014 р. Справа № 802/4666/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Вільчинського Олександра Ванадійовича,

за участю:

секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни

представників позивача: Приходько М.М., Томчук М.А., Заболотного О.І.;

представників відповідача: Рудич Л.О., Костіцен І.М.;

представника третьої особи: Цехмейструка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці

до: Державної фінансової інспекції у Вінницькій області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Територіальне центральне управління внутрішнього аудиту та контролю Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України.

про: скасування п.п. 3-5, 7 листа вимоги

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці (надалі - КЕВ м.Вінниці, позивач) до Державної фінансової інспекції у Вінницькій області (надалі - ДФІ у Вінницькій області відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Територіальне центральне управління внутрішнього аудиту та контролю Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України про скасування п.п. 3-5, 7 листа вимоги.

Позовні вимоги мотивовані тим, що листом від 29.08.2013р. вих.№02-08-28-14/6104 "Про усунення виявлених порушень" Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниці зобов'язано опрацювати матеріали ревізії та вжити заходи щодо усунення виявлених порушень. Вказаного висновку відповідач дійшов за наслідками проведеної перевірки, результат якої оформлений актом від 01.08.2013р. № 08-07/12.

На думку представників позивача виявлені порушення не відповідають дійсності, тому Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниці звернувся до суду з позовом щодо скасування :

пункту 3 щодо забезпечення повернення до спеціального фонду КЕВ м. Вінниці вартості спожитих Державним навчальним закладом Калинівської міської ради комунальних послуг, в сумі 48 320 грн. 42 коп., в тому числі шляхом проведення претензійно позовної роботи;

пункту 4 щодо перерахування на рахунок загального фонду Державного бюджету № 31115102700002 (КБКД 21080600 "суми, стягненні з винних осіб, за шкоду заподіяну державі, підприємству, установі, організації", код ЄДРПОУ 38054707) вартості понаднормово списаного мазуту на суму 417 853 грн. 86 коп.;

пункту 5 щодо забезпечення відшкодування шляхом проведення претензійно-позовної роботи, щодо повернення зайво виплачених сум коштів та перерахування на рахунок загального фонду державного бюджету № 31119090700002 (код доходу 21080500 "Інші надходження", код ЄДРПОУ 38054707) зайво нараховану у 2012 році заробітну плату в сумі 38 777 грн. 62 коп. і поновити касові видатки загального фонду КЕВ м. Вінниці за КПКВ 2201010 КЕКВ 2111 "Заробітна плата" на суму зайво нарахованої протягом січня - травня 2013р. заробітної плати на загальну суму 16 459 грн. 61 коп.;

пункту 7 щодо зобов'язання відповідача укласти з громадською організацією "Об'єднання інвалідів війни та Збройних Сил України Вінницької міської ради", "Будинкоуправління 1" та ФОП ОСОБА_7 відповідні договори оренди приміщень.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити, з урахуванням наданих додаткових пояснень та доказів (а.с.130-165).

Представники відповідача щодо позову заперечували та просили в задоволенні позовних вимог відмовити повністю з підстав, що викладенні в письмових запереченнях (а.с.41-47).

Представник третьої особи в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Протокольною ухвалою суду задоволено клопотання представника третьої особи щодо виклику та допиту в якості свідка ОСОБА_8 Зокрема, в судовому засіданні останній зазначив, що проводив зустрічну перевірку з питань правильності оприбуткування та списання мазуту та дров військової частини А 1185. В ході проведення якої встановлено, що розрахунок потреби палива на 2012 рік не проводився, а для визначання норм добової витрати військова частина А 1185 користувались розрахунком потреби на 2010-2011р.р., окрім того, пояснив, що при визначені кількості паливного мазуту військовою частиною А 1185 застосовано калорійний еквівалент 1,15.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін та свідка, суд приходить до наступного.

Як свідчать матеріали справи, 25.07.2013р. Державною фінансовою інспекцією у Вінницькій області проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці за період з 01.02.2012р. по 01.06.2013р., результат якої оформлений актом від 01.08.2013р. № 08-07/12 (надалі - акт від 01.08.2013р.) (а.с.15-33).

Не погодившись з даним фактом, позивачем до вищезазначеного акту подано заперечення від 21.08.2013р. за вих. № 234/3/926, які у відповідності до висновку від 22.08.2013р. залишені без задоволення (а.с.71-73).

В подальшому, на основі виявлених порушень на адресу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці направлено лист "Про усунення виявлених порушень" від 29.08.2013р. № 02-08-28-14/6104, яким зобов'язано у строк до 27.09.2013р. повідомити Державну фінансову інспекцію у Вінницькій області про вжиті заходи (надалі - лист "Про усунення виявлених порушень " від 29.08.2013р.) (а.с.10-14).

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, в частині скасування пункту 3 листа "Про усунення виявлених порушень " від 29.08.2013р., суд виходив з наступного.

В ході проведення ревізії позивача встановлено, що за відсутності обґрунтованих розрахунків до кошторисів проведено оплату вартості спожитих послуг Калиніською міською радою з теплопостачання на суму 48 320 грн. 42 грн., у зв'язку з чим, зобов'язано позивача забезпечити повернення до спеціального фонду КЕВ м. Вінниці дану суму, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи.

Довідкою виданою КЕВ м. Вінниці від 25.07.2013р. за вих.№2213, встановлено що на балансі КЕВ м. Вінниці перебуває будівля, яка розміщена на території в/ч А 1119, крім того, на балансі позивача також перебувають технологічні лінії (магістральні), якими забезпечувалось надання послуг з теплопостання Дошкільному навчальному закладу, який утримується за рахунок коштів міського бюджету (розпорядником якого є Калинівська міська рада) (а.с.99).

З матеріалів акту перевірки від 01.08.2013р. слідує, що на балансі КЕВ м. Вінниці перебуває будівля, яка згідно з договором № 1 про відшкодування вартості теплопостачання від 01.12.2012р., використовується Дошкільним навчальним закладом Калинівської міської ради.

Згідно з п.1 вказаного договору, споживач (Калинівська міська рада) відшкодовує постачальнику (КЕВ м. Вінниці) вартість електроенергії спожитої внаслідок використання споживачем приміщення площею 557 кв.м. Розмір тарифу встановлюється постачальником на основі калькуляції. Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюється на основі планової калькуляції їх собівартості, що діють на час розрахунків та які є невід'ємною частиною договору. Вартість 1 кв.м на момент укладення цього договору складає 3,58 грн. з ПДВ, загальна сума складає 11 599 грн. 42 коп., що передбачає п.п.4.1 п.4 договору. Строк дії даного договору встановлений п.7, зокрема даний договір діє до 31.12.2012р. і набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на один рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії (а.с.34-35).

Судом встановлено, що 17.05.2013р. між позивачем як постачальником та Калинівською міською радою як споживачем укладено договір про відшкодування витрат за користування комунальними послугами № 22. У відповідності до умов якого споживач відшкодовує постачальнику вартість теплової енергії спожитої, внаслідок використання приміщення площею 557 кв.м. Згідно з п.п.4.1 п.4 даного договору, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюється на основі планової калькуляції їх собівартості, що діють на час розрахунків та які є невід'ємною частиною договору. Вартість 1 кв.м. на момент укладення цього договору складає 22 грн. з ПДВ, загальна сума складає 73 524 грн.(а.с.175-176).

Тобто, умови договору від 17.05.2013р. та умови договору від 01.12.2012р. відмінні лише в частині тарифу на відшкодування вартості спожитої теплової енергії, а саме з 3,58 грн. на 22 грн. за 1 кв.м.

З наданого до суду розрахунку оплати опалення за 1 кв.м площ житлових приміщень, що знаходитися на території військової часини А 1119 за опалювальний період з 15.10.2006р. по 15.04.2007р., слідує, що відшкодування вартості з теплопостачання здійснюється за тарифом 3,58 грн. за кв.м.

Отже, відшкодування Калинівською міською радою витрат за користування комунальними послугами за тарифом 3,58 грн. за 1 кв.м з 2006р. є незмінним.

Водночас, згідно з наданого представниками позивача розрахунку базового тарифу на теплову енергію та послуги теплопостачання по КЕВ м. Вінниця, в/ч А 1119 м. Калинівка та інформації про вартість спожитих послуг ДНЗ Калинівської міської ради (на території в/ч А 1119) послуг теплопостачання наданих КЕВ м. Вінниці протягом 2012р. вбачається, що різниця в нарахуванні у зв'язку зі зміною тарифу в 2012р. становить 48 320 грн. 42 коп.

Варто відмітити, що на запитання головуючого по справі щодо підстав для зміни тарифу з 3,58 грн. на 22 грн. за кв.м, представниками позивача однозначної відповіді не надано.

Натомість в своїх поясненнях не заперечували щодо наявності порушення в частині завдання збитків КЕВ м. Вінниці на суму 48 320 грн. 42 грн., однак звернули увагу суду на безпідставність зобов'язання відповідача щодо проведення претензійно позовної роботи, адже споживачем дотримано умови договору від 01.12.2012р., відтак відсутні правові підстави для звернення до Калинівської міської ради з відповідною претензією.

Визначаючись щодо посилань представників відповідача, суд виходив з того, що абз.1, 2 ст. 6 Господарсько-процесуального кодексу України визначено, що підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії. Підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією.

Тобто правовою підставою для направлення претензії є порушення однією із сторін майнових прав і законних інтересів.

Однак, суд відмічає, що п.3 листа від 19.08.2013р., не містить імперативу, що кошти в сумі 48 320 грн. 42 коп. мають бути зараховані лише шляхом проведення претензійно-позовної роботи позивача з Калинівською міською радою, натомість Державною фінансовою інспекцією у Вінницькій області вказано можливий для позивача шлях повернення зазначеної вище суми.

В розрізі зазначеного, суд критично відноситься до посилань представників позивача щодо неможливості проведення претензійно-позовної роботи з Калинівською міською радою, як на правову підставу для скасування п.3 листа "Про усунення порушень" від 29.08.2013р.

Водночас, суд акцентує увагу позивача, що п.2.4 договору від 01.12.2012р. передбачає, що постачальник зобов'язується повідомляти споживача про зміни тарифів на теплоенергію у зв'язку зі зміною вартості складових та інших чинників, які впливають на їх вартість.

Отже, вказана умова договору свідчить про наявність у постачальника КЕВ м. Вінниці права повідомляти в односторонньому порядку споживача - Калинівську міську раду щодо зміни тарифу для розрахунки ціни теплопостачання.

Виходячи із того факту, що представники позивача погоджуються із виявленими порушенням не зрозуміло позицію КЕВ м. Вінниці, адже встановивши вказану не відповідність останній не скористався правом щодо зміни тарифу керуючись при цьому умовами договору.

Судом також досліджено лист від 23.01.2014р. за вих.№02-1-85 Виконавчого комітету Калинівської міської ради, з якого слідує, що підстав для заключення договору на відшкодування вартості теплопостачання за 2012р. виходячи з тарифу 21 грн. 40 за кв.м. немає, адже оплата за опалення в 2012р. відбулась по тарифу 3,58 грн. за кв.м. в межах кошторисних призначень.

Надаючи правову оцінку встановленому порушенню, суд виходив з того, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що бухгалтерський облік це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Вказаною нормою також визначено поняття "первинного документу", зокрема це - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства, що передбачає ч.1 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Положення ч.1 ст.9 даного Закону передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п.2.15 р.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.

В ході судового розгляду справи встановлено, що саме за відсутності обґрунтованих розрахунків до кошторисів, як первинних документів, позивачем безпідставно проведено оплату вартості спожитих послуг з теплопостачання Дошкільним навчальним закладом Калинівської міської ради в сумі 48 320 грн. 42 коп.

Варто відмітити, що в судовому засіданні представниками позивача не наведено жодної правової підстави для скасування п.3 листа від 19.08.2013р., натомість в своїх поясненнях представники не заперечували факт наявності порушення.

Аналізуючи матеріали справи в розрізі наданих пояснень та встановленого порушення, суд приходить до висновку, що Державна фінансова інспекція у Вінницькій області правомірно в межах наданих повноважень зобов'язала позивача забезпечити повернення до спеціального фонду КЕВ м. Вінниця вартості спожитих Дошкільним навчальним закладом Калинівської міської ради комунальних послуг в сумі 48 320 грн. 42 коп.

Стосовно пункту 4 листа від 29.08.2013р., щодо перерахування на рахунок загального фонду Державного бюджету вартості понаднормово списаного мазуту на суму 417 853 грн. 86 коп., судом встановлено наступне.

З матеріалів акту перевірки від 01.08.2013р. вбачається, що в результаті не належної організації бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, КЕВ м. Вінниці понаднормово списувало в опалювальний період паливного мазуту М-100 для опалення будівель в/ч А1185, адже позивачем застосовувався калорійний еквівалент 1,15 замість необхідного 1,37.

Судом встановлено, що 20.06.2013р., на підставі направлення № 681 від 18.06.2013р. інспектора відділу аудиту відповідності Територіального центрального управління внутрішнього аудиту та контролю майором ОСОБА_8 проведено зустрічну перевірку з питань правильності оприбуткування та списання мазуту в/ч А 1185 за період з 01.02.2012р. по 01.06.2013р., результат якої оформлений довідкою від 20.06.2013р. № 208 (а.с.64-66). Зокрема, звіркою встановлено, що в опалювальний період з 23.10.2012р. по 13.04.2013р. для списання мазуту М-100 на опалення будівель і приміщень від котельні №26 здійснювалось на підставі та згідно норм добової витрати на опалення, водночас при визначенні добової витратити застосовано калорійних еквівалент 1,15.

На стадії дослідження доказів судом допитано в якості свідка ОСОБА_8, який підтвердив зазначені порушення в довідці від 20.06.2013р., додатково пояснив, що для визначання норм добової витрати в/ч А 1185 використано розрахунок потреби на 2010-2011р.р., окрім того, при визначені кількості паливного мазуту застосовано калорійний еквівалент 1,15.

Так, згідно до письмових пояснень кладовщика в/ч А1185 ОСОБА_3 слідує, що розрахунок потреби палива на 2012р. не проводились, у зв'язку з тим, що вихідні дані розрахунку не змінились, тому для визначення норм добової витрати використано розрахунки потреби за 2010-2011р. (а.с.67).

Визначаючись щодо наявності/відсутності порушення в частині невірного застосування калорійного еквіваленту, суд виходив з того, що показники витрат палива на комунально-побутові потреби військових частин, установ та організацій врегульовано наказом Міністра оборони СРСР від 25.03.1985р. № 80 "О введение в действие норм и методики нормирования расхода топлива на коммунально-бытовые нужды воинских частей, учреждений, военно-учебных заведений, предприятий и организаций Министерства оборони". З метою приведення у відповідність з діючим на території України законодавством вказаного нормативно-правового акту, Наказом Міністра оборони України від 19.12.2012р. №875 затверджено "Показники витрат палива на комунально-побутові потреби військових частин, установ та організацій і Методики нормування витрат палива на комунально-побутові потреби військових частин, установ та організацій" (надалі - Наказ).

Показники витрат палива на комунально-побутові потреби військових частин, установ та організацій направлені на встановлення планової міри його потреб з метою раціонального розподілу й найбільш ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, а також здійснення режиму їх економії. Під показниками витрат палива слід розуміти кількість палива, яке витрачається на окремі види теплових потреб зі справними приладами, що експлуатуються з дотриманням встановлених режимів і параметрів згідно з прийнятою технологією. Показники витрат палива на комунально-побутові потреби військових частин, установ та організацій розроблені для застосування до найбільш розповсюджених в Міністерстві оборони України та Збройних Силах України споживачів тепла, видів тепловикористовуючого обладнання і є максимально допустимими.

З наданих до суду пояснень та аналізу вказаних норм слідує, що в добову норму списання мазуту входить розрахунок палива та розрахунок розігріву.

Згідно з додатком № 5 Наказу, калорійний еквівалент мазуту становить 1,37, натомість представники позивача в своїх пояснень зазначили, що фактично використано калорійний еквівалент 1,15, при цьому посилались на вимоги Наказу.

Надаючи правову оцінку даним посиланням, суд виходив з того, що додатком №5 Наказу дійсно передбачено калорійний еквівалент 1,16 (1,15), однак вказаний калорійний еквівалент визначений для газу природнього.

В порядку дослідження доказів судом досліджено наказ начальника КЕВ м. Вінниці від 31.12.2013р. №205, згідно з яким начальника паливної групи ОСОБА_9, що відповідальний за здійснення правильного розрахунку та списання використаного мазуту, притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Описова частина якого свідчать про те, що ОСОБА_9 при проведенні добової витрати умовного палива мазут М-100 застосовано калорійний еквівалент 1,15, замість необхідного 1,37.

З матеріалів акту перевірки від 01.08.2013р. також слідує, що в ході проведення перевірки начальником паливної групи ОСОБА_9 надано пояснення, що завищення норм списання мазуту відбулось внаслідок арифметичної помилки застосованого калорійного еквіваленту.

Окрім того, факт необхідності використовувати саме калорійний еквівалент 1,37 підтверджується наданими до суду КЕВ м. Вінниці розрахунками витрат мазуту на опалювальний період 2012-2013р.р. для опалювання приміщень військової частини А 1185 у відповідності до яких планова потреба палива на рік з урахуванням калорійного еквіваленту 1,37 становить 1040229,9 кг.

В обґрунтування безпідставності оскаржуваного п.4 листа від 29.08.2013р., представники позивача в своїх поясненнях зазначили, що у період жовтня 2012р. по лютий 2013р. КЕВ м. Вінниці фактично використав меншу кількість мазуту ніж встановлено нормами витрат.

Так, у відповідності до довідок КЕВ м. Вінниці щодо фактичного використання мазуту у період з жовтня 2012р. по лютий 2013р.: за жовтень 2012р. використано 8 881 кг, замість необхідного 23 995 кг, за листопад 2012р. використано 56 905 кг, замість необхідного 90 050 кг, за грудень 2012р. використано 130 578 кг, замість необхідного 155 390 кг, за січень 2013р. використано 121 589 кг, замість необхідного 144 978 кг, за лютий 2013р. використано 100 601 кг, замість необхідного 111 266 кг, за березень 2013р. використано 116 462 кг, замість необхідного 135 302 кг, за квітень використано 25 510 кг, замість необхідного 42 309 кг, отже позивачем здійснено економію кількості використано мазуту за зазначений вище період, однак вказані докази не спростовують виявленого порушення в частині невірного застосування калорійного еквіваленту.

Надаючи правову оцінку виявленому порушенню, судом враховано, що пояснення та докази надані представниками позивача є досить суперечливими один до одного, адже матеріалами справи підтверджується факт невірного застосовування калорійного еквіваленту 1,15, тоді як з позовної заяви та наданих пояснень слідує, що вказаний еквівалент застосований без врахування потреби палива на розігрів та підігрів мазуту, відтак списання проходило в межах калорійного еквіваленту 1,37.

В контексті зазначеного, суд, виходячи з принципу належності та допустимості доказів, керується положеннями ч.1 ст. 86 КАС України, за якими оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За вказаних обставин, вимога щодо скасування пункт 4 листа "Про усунення виявлених порушень" від 29.08.2013р., не підлягає задоволенню.

Стосовно п.5 листа "Про усунення виявлених порушень" від 29.08.2013р., судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали листа "Про усунення виявлених порушень" від 29.08.2013р., позивача зобов'язано забезпечити відшкодування шляхом проведення претензійно-позовної роботи, щодо повернення зайво виплачених сум коштів та перерахування на рахунок загального фонду державного бюджету № 31119090700002 зайво нараховану у 2012 році заробітну плату в сумі 38 777 грн. 62 коп. і поновити касові видатки загального фонду КЕВ м. Вінниці за КПКВ 2201010 КЕКВ 2111 "Заробітна плата" на суму зайво нарахованої протягом січня - травня 2013р. заробітної плати в розмірі 16 459 грн. 61 коп.,

Вказаного висновку ДФІ у Вінницькій області дійшла з огляду на те, що уповноваженими працівниками позивача здійснено доплату за виконання обов'язків тимчасового відсутнього працівника із невірним визначенням посадового окладу, що призвело до зайвого нарахування надбавки за підтримання бойової готовності, крім того, через включення доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника зайво нараховано надбавку за складність, напруженість у роботі.

Визначаючись щодо виявленого порушення, суд виходив з того, що згідно ст. 97 Кодексу законів про працю України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Згідно з ст. 102-1 даного Кодексу працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. Умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначаються Кабінетом Міністрів України.

Працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника. Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі, що передбачає ст. 105 Кодексу законів про працю України.

Таким чином, виконання обов'язку тимчасово відсутнього працівника без звільнення працівника від своєї основної роботи - це заміна працівника, відсутнього у зв'язку з хворобою, відпусткою, відрядженням та з інших причин, коли відповідно до чинного законодавства за ним зберігається місце роботи (посада), без звільнення від основних трудових обов'язків.

Як свідчать матеріали справи, у КЕВ м. Вінниці за сумісництвом працюють наступні працівники: ОСОБА_10 основа посада слюсар АВР 4р., за сумісництвом слюсар ремонтник 2р; ОСОБА_11 основна столяр 5р., за сумісництвом маляр 2р.; ОСОБА_12 основна слюсар - ремонтник 5р., за сумісництвом слюсар АВР 3р.; ОСОБА_13 основна електромонтер 4р., за сумісництвом слюсар з обсл.теломереж; Талько основна зал.зварювальник 5р., за сумісництвом слюсар АВР 3р.; ОСОБА_15 основна слюсар-ремонтник 4р., за сумісництвом слюсар з облс.тепломереж; ОСОБА_14 основна апаратник ХВО, за сумісництвом апаратник ХВО; ОСОБА_16 основна слюсар-ремонтник, за сумісництвом газоел.зварювальник 2р.; ОСОБА_17 основна слюсар ремонтник 5р., за сумісництвом машиніст НУ; ОСОБА_18 з основна слюсар АВР 3р., за сумісництвом слюсар- ремонтник 2р.; ОСОБА_19 основна машиніст НУ, за сумісництвом слюсар -сантехнік 2р.; ОСОБА_20 основна апаратник ХВО, за сумісництвом машиніст НУ; ОСОБА_21 основна машиніст, за сумісництвом машиніст НУ; ОСОБА_22 основна юрисконсульт, за сумісництвом інженер з охорони праці; ОСОБА_23 основна слюсар ремонтник 2р., за сумісництвом слюсар-ремонтник 2р.; ОСОБА_24 основна слюсар з обсл.тепломереж 5р., за сумісництвом слюсар-ремонтник 2р.; ОСОБА_25 основна слюсар-сантехнік 4р., за сумісництвом слюсар з обсл.тепломереж ; ОСОБА_26 основна слюсар АВР 2р., за сумісництвом майстер ВКГ; ОСОБА_27 основна інженер, за сумісництвом інженер з охорони праці; ОСОБА_28 основна покрівельник 4р., за сумісництвом слюсар-сантехнік 2р.; ОСОБА_29 основна машиніст НУ, за сумісництвом маляр 1р.; ОСОБА_30 основна водій, за сумісництвом начальник гаража; ОСОБА_31 основна оператор котельні, за сумісництвом газоел. зварювальник 4р.; ОСОБА_32 основна покрівельник 2р., за сумісництвом тесляр 2р.; ОСОБА_33 основна слюсар з обсл.тепломереж 4р., за сумісництвом слюсар-ремонтник 3р.; ОСОБА_34 слюсар АВР 4р., за сумісництвом слюсар-сантехнік 3р.; ОСОБА_35 основна слюсар сантехнік, за сумісництвом слюсар-сантехнік 3р.; ОСОБА_36 зоел.зварювальник 5р., за сумісництвом слюсар АВР 3 р.; ОСОБА_37 основна слюсар-ремонтник 4р., за сумісництвом слюсар-сантехнік 4р.; ОСОБА_38 основна тесляр 2р., за сумісництвом слюсар-ремонтник 2р.; ОСОБА_39 основна газоел. зварювальник 4р., за сумісництвом слюсар-сантехнік 1р.

У відповідності до п. 1.2 "Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008р. № 260, грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Норми п.п. 7.5 п.7 "Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008р. № 260 закріплюють, що за періоди перебування військовослужбовців, допущених до тимчасового виконання обов'язків за посадами, у відпустці зі збереженням грошового забезпечення, службовому відрядженні (якщо воно не пов'язане з виконанням обов'язків за посадою, що тимчасово виконується), на навчанні, лікуванні або у відпустці для лікування у зв'язку із хворобою виплачуються оклади за основними посадами.

За приписами п.п. а) п.1 ч.4 "Умов оплати праці працівників загальних (наскрізних) професій і посад бюджетних військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України", затвердженого наказом Міністра оборони України від 24.01.2006р. № 28, командири військових частин у межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах, мають право установлювати надбавки працівникам у розмірі до 50 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати, тарифної ставки): за високі досягнення у праці; за виконання особливо важливої роботи (на строк її виконання); за складність, напруженість у роботі. Доплати працівникам: у розмірі до 50 відсотків посадового окладу (тарифної ставки): за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників; за суміщення професій (посад); за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт. Доплати установлюються працівникам, які виконують у тій самій військовій частині поряд із своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором (контрактом), додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, що передбачає п.п.а) п.1 вищезазначеної норми.

Положення ч.6 "Умов оплати праці працівників загальних (наскрізних) професій і посад бюджетних військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України", затвердженого наказом Міністра оборони України від 24.01.2006р. № 28 передбачають, що конкретні розміри підвищень, надбавок, доплат установлюються в колективному договорі та оголошуються наказом командира військової частини. Якщо колективний договір у військовій частині не укладений, то командир має погодити ці питання з профспілковим органом.

Отже, командири військових частин у межах фонду заробітної плати мають право установлювати надбавки працівникам у розмірі до 50 відсотків посадового окладу, яка обраховується із розміру посадового окладу без урахування будь-яких виплат, а не з врахуванням доплати за виконання обов'язків тимчасового відсутнього працівника.

В контексті зазначеного судом досліджено колективний договір на 2009-2011р. затвердженого протоколом загальних зборів № 14 від 26.11.2009р., пункт 4 якого визначає, що у межах фонду заробітної плати затвердженого в кошторисах встановлюють надбавки працівниками за виконання особливо важкої роботи до 50% посадового окладу, за високі досягнення у праці до 50% посадового окладу, за складність та напруження у роботі до 50% тарифної ставки, за підтримку бойової готовності виплачується до 50% посадового окладу (тарифної ставки), також в розділі доплати встановлено, що за суміщення посад (професій) здійснюється доплати одному працівнику, яка максимальними розмірами не обмежуються і визначаються наявністю отриманої економії (а.с.142-144).

Судом також досліджено накази начальника КЕВ м. Вінниці від 29.02.2012р. № 28, згідно з яким встановлено доплату за підтримання бойової готовності в розмірі до 50% посадового окладу в лютому 2012р. та від 27.03.2013р. № 37, яким встановлено надбавку за підтримання бойової готовності у березні 2013р. (а.с.75-91).

В ході судового розгляду представники позивача звернули увагу суду на право роботодавця, в даному випадку КЕВ м. Вінниці, здійснювати доплату працівникам, які виконують обов'язки тимчасово відсутнього працівника. Окрім того, в обґрунтування правової позиції щодо безпідставності п.4 листа від 29.08.2013р., зазначили, що заборгованість по заробітній платі та грошовому забезпеченню військослужбовців відсутня, при цьому послались на долучені до матеріалів справи звіти.

Так, з наданих до суду звітів про заборгованість за бюджетними кошторисами слідує, що заборгованість у КЕВ м. Вінниці по заробітній платі та грошовому забезпеченню військослужбовців за 2012-2013р. відсутня. Проте суд акцентує увагу позивача, що вказані факти не спростовують виявленого порушення в частині невірного визначення посадового окладу особі, яка виконувала функції тимчасового відсутнього працівника. Окрім того, право КЕВ м. Вінниці встановлювати надбавки працівникам у розмірі до 50 відсотків посадового окладу не заперечувалось ДФІ у Вінницькій області, як в ході проведення ревізії так і в ході судового розгляду справи (а.с.153-157).

Надаючи правову оцінку доводам позивача, суд також виходив з того, що в судовому засіданні по розгляду даної адміністративної справи доказів в спростування п.5 листа "Про усунення виявлених порушень" від 29.08.2013р. представниками позивача не надано.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в задоволенні вимоги щодо скасування п.5 листа "Про усунення виявлених порушень" від 29.08.2013р. необхідно відмовити.

Стосовно п.7 листа "Про усунення виявлених порушень" від 29.08.2013р., в частині зобов'язання оформити відповідні договори оренди приміщень з громадською організацією "Об'єднання інвалідів війни та Збройних Сил України Вінницької міської ради", Будинкоуправлінням № 1 та ФОП ОСОБА_7, судом встановлено таке.

З акту перевірки від 01.08.2013р. випливає, що приміщення КЕВ м. Вінниця, за адресою: м. Вінниця, вул.Червоноармійська, 87, загальною площею 34,49 кв.м. використовується Будинкоуправління №1. Крім того, в приміщенні 60 Будинку офіцерів загальною площею 29,22 кв.м. безоплатно знаходиться Громадська організація "Об'єднання інвалідів війни Збройних Сил України Вінницької міської ради", а на земельній ділянці НОМЕР_1, що знаходиться на балансі у КЕВ м. Вінниці, знаходиться металевий кіоск ФОП ОСОБА_7 Зокрема, перевіркою встановлено, що вказані особи використовують приміщення та земельну ділянку безоплатно та за відсутністю належних документів.

Так, згідно з листом від 13.10.2008р. за вих.№350/146/13, "Об'єднання інвалідів війни Збройних Сил України Вінницької міської ради" знаходиться в приміщенні №32 60 Будинку офіцерів (а.с.37).

Судом встановлено, що актом обстеження будівлі 60 Будинку офіцерів, розміщеного в м. Вінниця затвердженого виконуючим обв'язки начальника КЕВ м. Вінниці зафіксовано, що в приміщенні №32 загальною площею 29,22 кв.м. розміщується "Об'єднання інвалідів війни Збройних Сил України Вінницької міської ради", яке обладнане енергопостачанням від загальної системи електроживлення будинку, тепломережею.

З матеріалів акту перевірки від 01.08.2013р. та наданих пояснень також слідує, що на земельній ділянці НОМЕР_1, що знаходиться на балансі у КЕВ м. Вінниці знаходиться металевий кіоск ФОП ОСОБА_7

Стосовно Будинкоуправління №1 КЕВ м. Вінниці встановлено, що останнє згідно з Положенням Будинкоуправління №1 КЕВ м. Вінниці є державною установою, створене Міністерством Оборони України та підпорядковане КЕВ м. Вінниці (а.с.133-135).

У відповідності до акту обстеження будівлі №143, що перебуває на балансі КЕВ м. Вінниці від 24.07.2013р., встановлено, що Будинкоуправління №1 займає частину приміщення №5 загальною площею 34,49 кв.м. Вказані приміщення обладнані теплопостачанням та електропостачанням від загальної системи будівлі. Наявність окремих лічильників теплота електроенергії не встановлено (а.с.23).

На думку суду, дані докази підтверджують факт перебування "Об'єднання інвалідів війни Збройних Сил України Вінницької міської ради" в приміщення 60 Будинку офіцерів, Будинкоуправління №1 в приміщенні КЕВ м. Вінниці, що знаходиться за адресою : м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 87 та розміщення на земельній ділянці НОМЕР_1, металевого кіоску, який належить ФОП ОСОБА_7

В судовому засіданні представниками позивача не заперечувався факт відсутності договорів оренди з зазначеними вище особами, натомість зазначили, що дані дії суперечать вимогами Закону України "Про оренду державного комунального майна", посилаючись при цьому на відсутність підстав для їх укладення.

Надаючи правову оцінку даному факту, суд виходив з того, організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності врегульовано Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Частина 1 статті 2 даного Закону передбачає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Об'єктами оренди, згідно з п.3 ч.1 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", є майно, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації). Нерухоме майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, правоохоронних органів і органів доходів і зборів, що не використовується зазначеними органами для здійснення своїх функцій, може бути передано в оренду без права викупу орендарем та передачі в суборенду, що передбачає п.6 ч.1 вказаної норми Закону.

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендарями, згідно з цим Законом, можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу, інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства.

Порядок укладення договору оренди врегульовано ст. 9 Закону, зокрема, згідно з ч.1 фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України, відповідному орендодавцеві. Орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди, у відповідності до ч.3 даної норми Закону.

Положення ч. 4 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачають, що орендодавець протягом п'яти днів після погодження умов договору оренди з органом, уповноваженим управляти відповідним майном розміщує в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати майно в оренду або відмовляє в укладенні договору оренди і повідомляє про це заявника. Протягом 10 робочих днів після розміщення оголошення орендодавець приймає заяви про оренду відповідного майна.

Порядок проведення конкурсу визначається: Кабінетом Міністрів України - для об'єктів, що перебувають у державній власності; органами, визначеними Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим; органами місцевого самоврядування - для об'єктів, що перебувають у комунальній власності. У разі визначення орендаря на конкурсних засадах орендодавець надсилає копії проекту договору та інших матеріалів відповідним органам, зазначеним у частині другій цієї статті, у п'ятиденний термін після дати затвердження результатів конкурсу, що передбачає ч.6 вищезазначеної норми Закону.

Згідно з ч.1 ст. 12 Закону, договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

З аналізу вказаних норм можна зробити висновку, що процедурі укладення договору передує процедура оголошення конкурсу з подальшим погодженням.

В обґрунтування вказаної вимоги представниками позивача зазначено, що відсутні підстави для укладення договорів оренди позивача з "Об'єднання інвалідів війни та Збройних Сил України Вінницької міської ради, "Будинкоуправління 1", адже вказані організації є державними установами, більше того, "Будинкоуправління 1" являється підрозділом КЕВ м. Вінниці.

Однак, суд не бере до уваги дані посилання, адже вказані факти не спростовують обов'язок позивача здійснювати контроль належному йому майна.

Визначаючись щодо виявленого порушення, судом враховано листи КЕВ м. Вінниці адресовані "Об'єднанню інвалідів війни Збройних Сил України Вінницької міської ради" та начальнику 60 Будинку офіцерів від 22.07.2013р., якими підтверджується факт безоплатного користування "Об'єднання інвалідів війни Збройних Сил України Вінницької міської ради" приміщенням 60 будинку офіцерів.

Окрім того, в ході розгляду справи дослідженого листи позивача до Міського голови м. Вінниця від 02.10.2013р. за вих. № 2937, від 21.10.2013р. на №0100-012-59044, від 11.01.2014р. на №01-00012-823, з ініціюванням питання щодо укладення договору оренди "Об'єднання інвалідів війни Збройних Сил України Вінницької міської ради" з 60 Будинку офіцерів та відшкодування Вінницькою міською радою завданих збитків КЕВ м. Вінниці.

Дані докази свідчать про те, що позивач фактично погоджується з позицією Державної фінансової інспекції у Вінницькій області стосовно необхідності укладення договору оренди з "Об'єднання інвалідів війни Збройних Сил України Вінницької міської ради",

Водночас, суд відмічає, що вказана організація розташована в приміщенні 60 Будинку офіцерів починаючи з 2008р., однак із зазначених вище доказів слідує, що питання стосовно укладення договорів оренди КЕВ м. Вінниці ініційовано лише після проведення перевірки.

Як встановлено в ході судового розгляду справи та не заперечувалось сторонами в судовому засіданні, на земельній ділянці НОМЕР_1 знаходиться металевий кіоск площею 14,0 кв.м., який належить ФОП ОСОБА_7А та використовується з метою продажу зоологічних товарів.

Визначаючись щодо правомірності формування п.7 листа "Про усунення виявлених порушень" від 29.08.2013р. в частині зобов'язання позивача щодо укладення договору оренди з ФОП ОСОБА_7, суд виходив з того, що рішенням Господарського суду Вінницької області від 24.09.2013р., залишеного без змін ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду, позов заступника військового прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України, Квартино-експлуатаційного відділу м. Вінниці задоволено та зобов'язано виробничо-комерційне підприємство ТОВ фірма "Сова" усунути перешкоди у користуванні технологічним майданчиком площею 15,94 м.кв. який перебуває на балансі КЕВ м. Вінниці шляхом знесення з нього малої архітектурної форми, що знаходиться за адресою м. Вінниця, пл.Перемоги,1, військове містечко №25.

Представники позивача в ході судового розгляду справи зазначили, що вказане судове рішення, яке набуло законної сили позбавляє позивача виконати вимоги п.7 листа "Про усунення виявлених порушень" від 29.08.2013р., відтак свідчить про його безпідставність.

Так, дійсно ч.2 ст. 14 КАС України визначено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч.1 ст. 72 КАС України, обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Однак, суд відмічає, що предметом рішення Господарського суду Вінницької області від 24.09.2013р. є правовідносини КЕВ м. Вінниці з ВКП ТОВ фірмою "Сова" щодо безпідставного розташування кіоску площею 15,94 м.кв., який перебуває балансі КЕВ м. Вінниці. Натомість вимога Державної фінансової інспекції у Вінницькій області стосується правовідносин позивача з ФОП ОСОБА_7 Так, з вказаного рішення вбачається, що між ВКП ТОВ фірмою "Сова" укладено договір з ФОП ОСОБА_7 про спільну діяльність предметом якого є передача для здійснення торгівельної діяльності малої архітектурної форми площею 14 м.кв. за адресою : АДРЕСА_1 та забезпечення товаром. Проте, суд звертає увагу позивача, що негативні наслідки у вигляді зобов'язання знесення малої архітектурної форми, згідно з резолютивною частиною зазначеного вище рішення настали саме для ВКП ТОВ фірми "Сова".

Визначаючись щодо вимог п.7 листа "Про усунення виявлених порушень" від 29.08.2013р. судом враховано, що представниками позивача в ході судового розгляду справи не наведено жодної правової підстави для скасування вищезазначеної вимоги, відтак, суд приходить до висновку, що в задоволенні вимоги КЕВ м. Вінниці щодо скасування зобов'язання оформити відповідні договори оренди приміщень з громадською організацією "Об'єднання інвалідів війни та Збройних Сил України Вінницької міської ради", Будинкоуправлінням № 1 та ФОП ОСОБА_7, необхідно відмовити повністю.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходив з того, що представники позивача фактично не заперечували щодо виявлених порушень, в той же час, в обґрунтування безпідставності вимог листа "Про усунення виявлених порушень" від 29.08.2013р. посилались на неможливість виконання зобов'язань, однак, суд критично відноситься до даного факту, адже зазначене не спростовує виявленні порушення.

Таким чином, здійснивши системний аналіз правових норм та доказів, надавши правову оцінку всім обставинам справи, заслухавши пояснення осіб та свідка, суд в узгодження з вимогами статті 162 КАС України, вважає, що в задоволенні позовних вимог, необхідно відмовити.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, що передбачено ч.1 ст.11 КАС України.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частина 1 статті 161 КАС України передбачає, що під час прийняття постанови суд вирішує : 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи належить задовольнити позовні вимоги або відмовити в їх задоволенні; 5) як розподілити між сторонами судові витрати;6) чи є підстави допустити негайне виконання постанови;7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення адміністративного позову.

В силу вимог ст. 94 КАС України, підстави для відшкодування позивачу з Державного бюджету України судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку та в строки визначені ст. 186 КАС України. Набрання судовим рішенням законної сили визначено ст. 254 КАС України.

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович