Рішення № 3715097, 27.05.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.05.09 р. Справа № 15/130

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Три–центральний аптечний склад” м. Київ (код ЄДРПОУ 24725736)

до відповідача державного підприємства “Орджонікідзевугілля” м. Єнакієве (код ЄДРПОУ 32276912)

про стягнення основного боргу в сумі 24000,00 грн., 3% річних у розмірі 1002,00 грн., інфляції в сумі 6792,00 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3750,67 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Ковальова Л.В. за довіреністю № 01/4–121 від 11.02.2009 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Три–центральний аптечний склад” м. Київ до державного підприємства “Орджонікідзевугілля” м. Єнакієве про стягнення основного боргу в сумі 24000,00 грн., 3% річних у розмірі 1002,00 грн., інфляції в сумі 6792,00 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3750,67 грн.

Ухвалою суду від 30.04.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/130, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

27.05.2009 р. від позивача надійшло клопотання № 264 від 15.05.2009 р., в якому він просить суд розглянути справу без представника позивача у зв’язку з його участю в іншому судовому процесі.

Представником відповідача у судовому засіданні заявлено письмове клопотання про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв’язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу. Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним поставлено, а відповідачем прийнято товар за накладною–специфікацією № РН–0018910 від 29.11.2007 р. на суму 24000,00 грн. Факт отримання відповідачем товару на суму 24000,00 грн. позивач підтверджує підписом представника відповідача у накладній–специфікації в графі „Отримав”, а також довіреністю на отримання товарно–матеріальних цінностей серії ЯНТ № 243825 від 05.12.2007 р., виданою на уповноважену особу – Марунько Г.М., яка фактично отримала товар для відповідача (в накладній–специфікації також є посилання на те, що саме через цю особу відповідачем був отриманий товар), податковою накладною № 18910 від 29.11.2007 р. на суму 24000,00 грн., рахунком–фактурою № РН–0018910 від 29.11.2007 р. на суму 24000,00 грн. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи. Найменування товару, кількість, ціна та сума містяться у вказаній накладній–специфікації та податковій накладній.

Крім того, у акті звірки розрахунків між сторонами за період з 01.11.2007 р. по 14.05.2009 р., який в оригіналі представлений відповідачем до суду, зазначено, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 24000,00 грн. Акт звірки підписаний сторонами та скріплений печатками.

Між позивачем та відповідачем фактично відбулися правовідносини купівлі – продажу, засновані на усній домовленості сторін та підтверджені певними діями.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В накладній–специфікації сторонами передбачено, що розрахунок між сторонами повинен був бути здійсненим до 29.11.2007 р. Виходячи з того, що датою підписання накладної–специфікації та датою фактичної передачі товару за спірною накладною є 29.11.2007 р., тому вказаний у накладній строк оплати закінчився ще до дати підписання накладної–специфікації та передачі товару. Тобто, з представлених до суду документів вбачається, що відповідач дізнався про строк виконання грошового зобов’язання здійснити попередню оплату до 29.11.2007 р. фактично вже після закінчення цього строку у день оформлення та підписання накладної–специфікації від 29.11.2007 р. Здійснити передоплату як спосіб оплати товару в даному випадку відповідач не мав можливості. За таких обставин посилання позивача на настання строку оплати товару для відповідача судом до уваги не приймається. Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони фактично не погодили між собою строк виконання грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач не надав до суду жодних доказів пред’явлення відповідачу вимоги виконати грошове зобов’язання, обов’язок негайного виконання оплати за товар для відповідача не передбачений договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, оскільки строк оплати товару усним договором купівлі–продажу не визначений, покупець вимог про оплату товару до відповідача не пред’являв, строк оплати додатково не визначав, то для відповідача строк виконання грошового зобов’язання оплатити товар не настав. За таких обставин позовні вимоги про стягнення основного боргу суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач надав до суду відзив вих. № 01/4–222 від 26.05.2009 р., в якому визнав позовні вимоги частково, а саме в частині стягнення основного боргу на суму 24000,00 грн., інфляції в розмірі 6432,00 грн., 3% річних в сумі 899,51 грн. В частині стягнення суми за користування чужими коштами відповідач позовні вимоги заперечує тим, що між сторонами відсутні договірні відносини.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. В даному випадку дії відповідача, пов’язані із визнанням позову щодо основного боргу та частково стосовно інфляції та 3% річних, суперечать закону, а саме ст. 530 ЦК України, не відповідають фактичним обставинам, які засновані на матеріалах даної справи.

Додаткові позовні вимоги про стягнення інфляції, 3% річних та процентів за користування чужими грошовими коштами засновані на невиконанні грошового зобов’язання за накладною–специфікацією від 29.11.2007 р., тому також не підлягають задоволенню.

У зв’язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12; 22; 33-34; 36; 43; 49; 78; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 27.05.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя Богатир К.В.