Рішення № 37150966, 06.02.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2014 р. Справа № 911/4559/13

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Алькор”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Белактріс”, м. Бровари

про стягнення 56025,00 грн.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

Товариством з обмеженою відповідальністю “Алькор” (надалі позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Белактріс” (надалі відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 56025,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано свої зобов’язання щодо оплати наданих позивачем послуг, які підтверджуються актом здачі-прийняття робіт від 30.09.2013 р. № ОУ-00164.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.12.2013 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 15.01.2014 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.01.2014 р., у зв’язку з неявкою у судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 06.02.2014 р.

В судове засідання представник відповідача не з’явився, про причини неявки представника відповідач суд не повідомив, хоча про день, час і місце розгляду справи останній був повідомлений належним чином ухвалами господарського суду від 09.12.2013 р. та 15.01.2014 р., що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №0103240779092.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, суд

встановив:

30 вересня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Белактріс” (замовник, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Алькор” (виконавець, позивач у справі) було підписано та скріплено відтисками печаток юридичних осіб акт №ОУ-00164 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 56025,00 грн.

Відповідно до змісту вказаного акту виконавцем були проведені роботи по наданню послуг крану КС 55727-1 тривалістю 249 годин на суму 56025,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 9337,50 грн.

Відповідно до частини другої ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

В силу частини сьомої ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини першої ст. 208 ЦК України, для правочинів (за змістом ч.2 ст.202 ЦК України, договір між двома особами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма.

Однак, згідно ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відтак, судом встановлено, що шляхом підписання акта здачі-прийняття робіт сторони уклали договір про надання послуг у спрощений спосіб.

Згідно з частиною першою ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань.

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов’язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до частини першої ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які є одним із видів господарських зобов’язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Виконання зобов’язань з оплати виконаних робіт згідно актів, доданих до матеріалів справи, є предметом спору у даній справі.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно частини першої ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. При цьому, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було скеровано на адресу відповідача листа-вимогу від 05.11.2013 р. №68 про сплату коштів за надані ТОВ"Алькор" відповідачеві послуги на підставі акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2013 р. №ОУ-00164. Вказану вимогу представник відповідача отримав 13.11.2013 р., що підтверджується описом вкладення у лист №09565261 та повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до приписів норм статті 530 ЦК України відповідач мав сплатити позивачеві наявну заборгованість у розмірі 56025,00 грн. до 20.11.2013 р.

У свою чергу, як зазначає позивач, відповідач взяті на себе зобов’язання за вказаним вище договором щодо оплати наданих позивачем послуг не виконав, у зв’язку з чим у нього перед ТОВ "Алькор" утворилась заборгованість у розмірі 56025,00 грн.

Станом на дату судового засідання відповідачем належних та допустимих доказів сплати зазначеного боргу чи контррозрахунок ціни позову до суду не подано.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 11.05.2012 р. у справі № 21/5005/14068/2011.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В ході розгляду справи позивачем належними та допустимими доказами доведено той факт, що заборгованість відповідача перед ТОВ "Алькор" складає 56025,00 грн.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 56025,00 грн. боргу підлягає задоволенню.

Судові витрати, відповідно до частини четвертої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-84, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Белактріс" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Кирпоноса, буд. 5; код ЄДРПО України – 35612272) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алькор" (03680, м. Київ, Святошинський район, вул. Якутська, буд. 7-А, код ЄДРПО України – 21608504) – 56025 (п’ятдесят шість тисяч двадцять п'ять) гривень 00 коп. боргу та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) гривень 50 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.02.2014 року.

Суддя А.В. Лопатін