Рішення № 37150954, 05.02.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2014 р. Справа № 911/4509/13

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Бренд", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд", м. Вишневе Києво-Святошинського району

про стягнення 186304,75 грн.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Бренд" (надалі позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" (надалі відповідач) про стягнення 186304,75 грн., з яких: 171492,10 грн. основний борг, 11849,12грн. пеня та 2963,53 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару за договором поставки від 01.02.2013 р. № 3126.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.12.2013 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 15.01.2014 р.

14.01.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представник відповідача подав відзив на позовну заяву у якому просить вимоги позивача у частині стягнення пені, 3% річних та адвокатських витрат залишити без задоволення.

У судовому засіданні 15.01.2014 р. судом оголошено перерву до 05.02.2014 р. про що представниками сторін підписано відповідне повідомлення.

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

01 лютого 2013 року між ТОВ "Альфа Бренд" (постачальник, позивач у справі) та ТОВ "Фоззі-Фуд" (покупець, відповідач у справі) було укладено договір поставки №3126 (надалі договір), відповідно до п. 1. якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору. Товар поставляється в асортименті та за цінами, узгодженими сторонами договору в специфікації (додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору. Кількість товару та асортимент конкретної партії вказується в замовленні, узгодженому сторонами у встановленому цим договором порядку.

Відповідно до п.2.2 договору ціна товару, що вказана в накладних, які надаються постачальником покупцю разом а партією товару, повинна відповідати специфікації. Зміна ціни без попереднього узгодження сторонами шляхом, укладення та підписання нової специфікації, до виконання всіх діючих і не виконаних на момент такої зміни замовлень, не допускається. Ціна договору складається з вартості поставленого та прийнятого покупцем товару згідно відповідних накладних за цим договором.

Згідно з п. 2.6 договору оплата за товар здійснюється протягом 40 календарних днів від дати поставки продукції за умови, що постачальник належним чином виконав вимоги п.п. 2.5 договору. Якщо постачальник виконав вимоги п.п. 2:5 договору пізніше 7-денного строку термін відстрочення платежу рахується від дати належного виконання постачальником всіх умов п.п. 2.5 договору. В разі, коли останній день строку платежу припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день банківської установи, днем виконання зобов'язання є перший за ним робочий день. В першу чергу погашається вартість отриманого товару, в другу чергу - всі інші платежі, передбачені договором

Згідно з п.11.1. договору, останній набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє протягом одного календарного року. У тому випадку, якщо сторони, у термін не менше ніж за 20 днів до закінчення терміну дії даного договору не повідомлять один одного про бажання розірвати договір або укласти новий договір, то останній вважається продовженим терміном на один рік.

На виконання умов договору поставки № 3126 від 01.02.2013 р. позивачем було поставлено товар відповідачеві, що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими відтисками печаток юридичних осіб видатковим накладними від 18.03.2013 р. №№68-72 на загальну суму 5480,61 грн., від 20.03.2013 р. №№83-100 на загальну суму 17497,34 грн., від 21.03.2013 р. №№101-112 на загальну суму 9273,99грн., від 22.03.2013 р. №115 на суму 1579,57грн., від 25.03.2013 р. №№121-128 на загальну суму 11305,87 грн., від 26.03.2013 р. №№133, 134 на загальну суму 918,95 грн.,від 27.03.2013 р. №№142-158 на загальну суму 34668,20 грн., від 28.03.2013 р. №№159-199, 207-216 на загальну суму 88734,00 грн., від 01.04.2013 р. №220 на суму 766,40 грн. та від 02.04.2013 р. №230 на суму 1267,18 грн., загалом на суму 171492,10 грн.

З п. 2.6. договору вбачається, що відповідач мав здійснити розрахунок з позивачем протягом сорока днів з моменту отримання товару.

У свою чергу, відповідач взяті на себе зобов'язання за вказаним вище договором поставки у частині сплати вартості поставленого позивачем товару не виконав, у зв'язку з чим, у відповідача станом на дату судового засідання рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 171492,10 грн.

31.12.2013 р. між позивачем та відповідачем було складено, підписано представниками сторін та скріплено відтисками печаток юридичних осіб акт звірки взаєморозрахунків, який підтверджує факт наявності заборгованості у ТОВ "Фоззі-Фуд" перед ТОВ "Альфа Бренд" у розмірі 171492,10 грн.

Станом на дату судового засідання ТОВ "Фоззі-Фуд" належних та допустимих доказів сплати боргу у розмірі 171492,10 грн. до суду не подано.

До тверджень відповідача, вказаних у відзиві на позовну заяву, щодо того, що строк виконання зобов'язання по сплаті коштів не настав суд ставиться критично, оскільки вказані твердження є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Врахувавши вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати коштів, за поставлений позивачем за договором поставки № 3126 від 01.02.2013 р. товарна суму 171492,10грн.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини другої ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами частини першої статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем дотримано вимог даних норм процесуального законодавства і подано всі докази на підтвердження своїх позовних вимог, в той час як відповідачем не спростовано існування заборгованості перед ТОВ "Альфа Бренд" у розмірі 171492,10 грн.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 171492,10 грн. боргу за поставлений товар підлягає задоволенню.

Окрім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 2963,53 грн. 3% річних та 11849,12 грн. пені.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зробивши розрахунок 3% річних по заборгованості за поставлений товар щодо кожної з зазначених вище видаткових накладних окремо за період по 02.12.2013р. (вказаний у розрахунку позивача), суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2963,53 грн. задовольняє повністю, оскільки відповідний розрахунок виконано позивачем вірно.

Згідно з частиною першою ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2. договору поставки у випадку порушення термінів оплати товару, передбачених цим договором, покупець оплачує на користь постачальника виключну неустойку в розмірі 0,05 % від простроченої суми оплати за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Зробивши розрахунок пені по заборгованості за поставлений товар щодо кожної з зазначених вище накладних окремо за період по 02.12.2013р. (вказаний у розрахунку позивача), суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 11849,12 грн. задовольняє повністю, оскільки розрахунок по нарахуванню пені позивачем виконано вірно.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 171492,10 грн. основного боргу, 2963,53 грн. 3% річних та 11849,12грн. пені, а загалом 186304,75 грн.

Судові витрати, відповідно до частини четвертої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на відповідача.

Разом з тим, відповідно до п. 1 частини першої ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У п. 5.2. роз'яснень наданих Вищим господарським судом України у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вказано, що питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).

Таким чином, суд, здійснивши відповідний розрахунок, встановив, що позивачу у зв'язку з внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом слід повернути з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 23,91грн.

Разом з тим, позивач клопоче покласти витрати за оплату послуг адвоката, у розмірі 3000,00 грн. на відповідача.

Судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст.ст. 4, 13, 14, 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до частини першої ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Альфа Бренд" (замовник) та адвокатським об'єднанням "Адвокатська компанія "Локарт" (виконавець) 25.11.2013р. було укладено договір №18 про надання правової допомоги, відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обовязки з надання правової допомоги замовнику, а саме: підготовка та подання в інтересах замовника позовної заяви про стягнення з ТОВ "Фоззі-Фуд" грошових коштів на підставі договору поставки №3126 від 01.02.2013 р., представництво інтересів замовника у господарському суді Київської області при розгляді справи за вказаним позовом.

Відповідно до п. 1.2. договору для виконання предмету даного договору виконавцем призначається адвокат Рудь Анна Володимирівна.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що розмір оплати послуг виконавця за даним договором становить 3000,00 грн.

Як вбачається з виписки з рахунку АК"Локарт" №26005038630800 позивач перерахував на рахунок АК"Локарт" грошові кошти у розмірі 3000,00 грн. у якості оплати за правову допомогу згідно договору № 18 від 25.11.2013 р.

У матеріалах справи наявні копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2034 від 24.07.2009 р., виданого Дніпропетровською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури на ім'я Рудь Анни Володимирівни та ордеру серії КВ №048057 від 02.12.2013 р.

Пунктом 6.3 роз'яснень наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року N 7 визначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування коштів останньому на підставі договору, господарський суд дійшов висновку що витрати понесені ТОВ "Альфа Бренд" відповідають судовим витратам на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 6.3 роз'яснень наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року N 7 визначено, що розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи вищезазначене, беручи до уваги складність справи, суд вирішив, вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 3000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката задовольнити у повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5; код ЄДРПО України 32294926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Бренд" (03113, м. Київ, Шевченківський район, проспект Перемоги, буд. 68/1, оф. 62; код ЄДРПО України 38517129) - 171492 (сто сімдесят одну тисячу чотириста дев'яносто дві) гривні 10 коп. боргу, 2963 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят три) гривні 53 коп. 3% річних, 11849 (одинадцять тисяч вісімсот сорок дев'ять) гривень 12 коп. пені, 3000 (три тисячі) 00коп. витрат на правову допомогу та 3726 (три тисячі сімсот двадцять шість) гривень 10коп. судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Альфа Бренд" (03113, м. Київ, Шевченківський район, проспект Перемоги, буд. 68/1, оф. 62; код ЄДРПО України 38517129) з Державного бюджету України частину, сплаченого за квитанцією № 76 від 02.12.2013 р., судового збору, а саме у розмірі 23 (двадцять три) гривні 10 коп. (оригінал квитанції у матеріалах справи).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 13.02.2014 року.

Суддя А.В. Лопатін