Рішення № 37150679, 10.02.2014, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2014 рокуСправа № 912/7/14 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Н.В. Болгар розглянув у засіданні справу № 912/7/14

за позовом: дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України";

до відповідача: відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз";

про стягнення 5 151 504 грн. 79 коп.

Представники:

позивача - головний юрисконсульт відділу представництва інтересів Компанії в судах управління правового забезпечення претензійно-позовної роботи Юридичного департаменту Ткаченко Р.Ю., довіреність № 2/10 від 08.01.14;

відповідача - заступник начальника відділу по роботі з юридичними особами Волошина О.О., довіреність № 07/01-88 від 19.12.13.

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі по тексту - ДК "Газ України") звернулася до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" (далі по тексту - ВАТ "Кіровоградгаз") 661 307 грн. 49 коп. боргу за поставлений протягом січня - вересня 2011 року по договору № 06/10-1989 від 20.12.10 природний газ, 2 734 727 грн. 72 коп. пені, 641 559 грн. 64 коп. річних у розмірі 3 відсотків, 1 113 909 грн. 94 коп., на які збільшився борг "внаслідок інфляційних процесів", всього - 5151504 грн. 79 коп., 68 820 грн. судового збору.

У відзиві на позов відповідач просить зменшити розмір пені до 15 відсотків, доводячи відсутність його вини у несвоєчасності розрахунків за отриманий природний газ.

Позивач проти задоволення клопотання про зменшення розміру пені заперечив, посилаючись на те, що більше не замається господарською діяльністю з постачання природного газу, є збитковим підприємством, непокритий збиток становить 5594859000 грн.; відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження обставини, з якими законодавство пов'язує право суду на зменшення заявленої до стягнення неустойки.

При розгляді матеріалів справи, заслуховуванні пояснень представників сторін у засіданні господарський суд встановив наступне.

ДК "Газ України" - постачальник та ВАТ "Кіровоградгаз" - покупець уклали договір № 06/10-1989 "про закупівлю природного газу за державні кошти" від 20.12.10 (далі по тексту - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується передати покупцеві в 2011 році природний газ власного видобутку, виключно для подальшої реалізації населенню, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору. За п.1.2 Договору постачальник передає покупцеві в 2011 році газ в обсязі до 345014,000 тис куб. м. У розділі ІІІ сторони визначили ціну договору. Пунктом 4.1 Договору визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки гази.

Сторонами складено та підписано додаткову угоду № 1 від 28.01.11 до Договору, якою, зокрема, змінено назву договору - "Договір поставки природного газу", виключено п. 1.3 та п. 6.2.3 та ін., додатковою угодою № 2 від 04.04.11 до Договору змінено п. 3.1 Договору, додатковою угодою № 3 від 12.04.11 викладено умови Договору в іншій редакції, додатковою угодою № 4 від 11.07.11 внесені зміни до п. п. 5.2, 5.4 Договору.

Згідно зі ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, що передбачено ст. 629 Цивільного кодексу України.

Статтею 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Позивачем на виконання умов Договору здійснена поставка природного газу покупцю в січні - вересні 2011 року на загальну суму 113 835 772 грн. 49 коп., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу: за січень 2011 року на суму 33 434 122 грн. 79 коп., від 28.02.11 за лютий 2011 року на суму 30 582 202 грн. 21 коп., від 31.03.11 на суму 24 429 794 грн. 26 коп., від 30.04.11 на суму 12 197 875 грн. 21 коп., від 31.05.11 на суму 3 749 415 грн. 50 коп., від 30.06.11 на суму 2 418 773 грн. 33 коп., від 31.07.11 на суму 2 196 712 грн. 70 коп., від 31.08.11 на суму 2 220 429 грн. 68 коп., від 30.09.11 на суму 2 606 446 грн. 81 коп.

Відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, здійснив лише часткову оплату природного газу, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у сумі 661 307 грн. 49 коп.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язана (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Такі норми містять ч. 1 ст. 610, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

ВАТ "Кіровоградгаз" є боржником, який прострочив виконання зобов'язання по оплаті отриманого природного газу в узгоджений сторонами у Договорі строк і не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

ДК "Газ України", відповідно до наданих суду розрахунків, просить стягнути з ВАТ "Кіровоградгаз" 1 113 909 грн. 94, на які збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з лютого 2011 року по листопад 2013 року та 641 559 грн. 64 коп. річних у розмірі 3 процентів від прострочених сум грошових зобов'язань за період з 11.02.11 по 30.12.13.

Такі розрахунки відповідачем не оспорені. Крім того, у наданому суду 24.01.14 відзиві на позов ВАТ "Кіровоградгаз" зазначає, що розрахунок річних у розмірі 3 процентів та "інфляційних втрат" здійснений відповідачем є тотожним з поданим суду позивачем.

Згідно п. 1 ст. 546, п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (пенею, штрафом) - грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 7.3.1 Договору сторонами узгоджено умову про те, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1 Договору, він зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити на корись постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У п. 9.3 Договору зазначено, що неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

У додатковій угоді № 3 від 12.04.11 до Договору сторони узгодили вищевказані пункти у наступній редакції: "7.2 у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом".

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217, ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 259 Цивільного кодексу України надає сторонам право за взаємною домовленістю збільшувати позовну давність, яка встановлена законом, а не визначати перебігу позовної давності, який врегульований ст. 261 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а ч. 2 статті 260 названого Кодексу закріплено імперативну норму, відповідно до якої порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Зі змісту викладено слідує, що сторонами за договором надається право змінити лише строк, протягом якого управлена сторона може нараховувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та пов'язується законом з днем, коли зобов'язання мало бути виконане, що, відповідно, кореспондується з положеннями статті 260, 261 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу позовної давності за вказаними вимогами з урахуванням імперативу встановленого частиною 2 статті 260 Цивільного кодексу України щодо заборони зміни порядку обчислення позовної давності.

Таким чином, у п. 9.3 та 7.2 (згідно додаткової угоди № 3 від 12.04.11 до Договору) Договору сторони фактично змінити порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення неустойки (штрафу, пені) на прострочену суму, оскільки, застосовуючи такий пункт у спірних правовідносинах сторони визначили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотного підрахунку шести місяців від дати звернення виконавця з претензією або позовом, що не відповідає положенням частини 2 статті 260 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 203, ч. 1 ст. 215, ст. 217 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Господарський суд, приймаючи рішення, має право за п. 1 частини першої ст. 83 Господарського процесуального кодексу України визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Оскільки редакція останнього речення пункту 9.3 та 7.2 (згідно додаткової угоди № 3 від 12.04.11 до Договору) Договору про те, що неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією або позовом, суперечить нормам ст. ст. 260, 261 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, Договір в цій частині підлягає визнанню господарським судом недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, п. 1 частини першої ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі від 04.12.12 №17/034-11.

Позивач просить стягнути з відповідача 2 734 727 грн. 72 коп. пені за загальний період з 11.02.11 по 11.04.12 (відповідно до строку виникнення грошових зобов'язань за кожною поставкою окремо: з 11.02.11 по 15.03.11, з 11.03.11 по 27.04.11, з 11.04.11 по 29.07.11, з 11.05.11 по 11.11.11, з 11.06.11 по 11.12.11, з 11.07.11 по 11.01.12, з 11.08.11 по 11.02.12, з 11.09.11 по 29.02.12, з 11.10.11 по 11.04.12)

Контррозрахунок суми пені, здійснений відповідачем, визнаний господарським судом таким, що не відповідає нормам законодавства.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Зважаючи на доводи ВАТ "Кіровоградгаз" та заперечення ДК "Газ України", рівність сторін перед законом і судом, господарський суд задовольняє частково клопотання ВАТ "Кіровоградгаз" про зменшення пені, і на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, зменшує суму такої неустойки до 661 307 грн. 49 коп., тобто до суми боргу.

При цьому господарський суд враховує те,

що за умовами Договору, газ, що продається використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню, а також організаціям та установам, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, заборгованість яких перед відповідачем станом на 01.02.12 складає 85 288 866 грн. 20 коп. (населення - 71 728 194 грн. 08 коп.), у зв'язку з несвоєчасним розрахунком споживачів за спожиті обсягом природного газу, що і стало причиною несвоєчасних розрахунків ВАТ "Кіровоградгаз" і призвело до його тяжкої матеріальної ситуації;

ВАТ "Кіровограградгаз" проводилася претензійно-позовна робота, направлена на погашення заборгованості споживачами за постачання природного газу;

укладалися угоди про погашення заборгованості за надані послуги з газопостачання, навіть припинення газопостачання 3624 абонентам;

наявний висновок НКРЕ щодо об'єктивних причин відсутності джерел фінансування у відповідача, останнім виконано Інвестиційну програму на 2011 та 2012 роки, а на 2013 рік - на 74,7 проценти;

обставин, за яких виникла заборгованість при невідшкодуванні суми, що є різницею у тарифах;

стягнення в повному обсязі з відповідача суми пені унеможливить виконання Інвестиційної програми, призведе до вкрай несприятливих наслідків, таких як анулювання відповідних ліцензій та залишення споживачів без природного газу;

позивач, заперечуючи щодо задоволення клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені, зазначаючи про непокритий збиток позивача у розмірі 5 594 859 000 грн. не довів, що такі збитки спричинені останньому саме неналежним виконанням ВАТ "Кіровоградгаз" умов Договору;

господарський суд вважає конкретний випадок винятковим, а розмір стягуваної неустойки невідповідним наслідкам, оскільки заявлена сума пені - 2 734 727 грн. 72 коп. значно перевищує суму боргу - 661 307 грн. 49 коп.).

Позов підлягає задоволенню частково на суму 1 775 217 грн. 43 коп. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 641 559 грн. 64 коп. річних, 661 307 грн. 49 коп. пені.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача у сумі 68 820 грн. стягуються на його користь з відповідача, внаслідок неправильних дій якого виник спір, у повному обсязі.

Рішення господарського суду виконується в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

У засіданні 10.02.14 господарським судом проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. ст. 49, 82, п. п. 1, 3 частини першої ст. 83, ст. ст. 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Визнати недійсними пункт 9.3 договору № 06/10-1989 від 20.12.10 та п. 7.2 додаткової угоди № 3 від 12.04.11 до договору № 06/10-1989 від 20.12.10, укладених дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" із відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз", в частині нарахування продавцем неустойки протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" (адреса: 25006, Кіровоградська область, м. Кіровоград, вул. Володарського, 67; і. к. 24370569) на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; і. к. 31301827) 1775217 грн. 43 коп. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 641 559 грн. 64 коп. річних, 661 307 грн. 49 коп. пені, 68 820 грн. судового збору.

4. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 14.02.14.

Суддя Н. В. Болгар