Постанова № 37149605, 13.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

в порядку письмового провадження

13 лютого 2014 року № 826/1297/14

за позовом

Підприємства з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-Україна"

до

Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві

про

визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови від 11.01.2013

суддя: Кротюк О.В.

Обставини справи:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Підприємство з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови від 11.01.2013.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані дії та постанова прийнято з порушенням Закону України "Про виконавче провадження", оскільки виконавче провадження відкрито з порушенням підвідомчості виконання такого рішення.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому запереченні, долученому до матеріалів справи.

В порядку частини 6 ст.128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

встановив:

На виконання до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач) надійшла постанова Інспекції з питань захисту прав споживачів у Закарпатській області №390 від 04.09.2013 про стягнення з Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ – Україна» (далі - позивач) штрафу в розмірі 53 121,00 грн.

За наслідком отримання вказаної вище постанови відповідачем винесено оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження №41431891 від 11.01.2014 та супровідним листом від 11.01.2014 надіслано позивачу на адресу вказану в постанові №390 від 04.09.2013, а саме: м. Київ, вул. Комінтерну, б. 14а

Позивач в обґрунтування свої позовних вимог зазначив, що відповідачем було порушено вимоги статті 20 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавче провадження було відкрито не за місцем знаходження постійно діючого органу Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» (04071, вул. Верхній Вал, б. 68), а за сторонньою адресою, а тому державним виконавцем протиправно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №41431891 від 11.01.2014, яка порушує права та законні інтереси позивача та підлягає скасуванню.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

У відповідності до статті 19 Конституції України орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до пункту 6 частини 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (далі Закон України № 606-XIV) примусове виконання здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів визначених законом, зокрема постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках передбачених законом.

Поряд з цим, пункт 3 частини 1 статті 18 Закон України № 606-XIV визначає вимоги до виконавчого документу, який повинен містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб – платників податків, крім випадку ухвалення постанови про накладення на особу адміністративного стягнення за неповагу до суду) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб – громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місце знаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 Закону України № 606-XIV передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документу, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача.

Разом з тим, частина 1 статті 25 Закону України № 606-XIV встановлює обов'язок державного виконавця прийняти до виконання виконавчий документи і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документу до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до частини 1 статті 20 вищевказаного закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцем знаходження його майна. У разі, якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцем знаходження його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюється їх функції належить стягувачу.

Аналіз вказаних норм Закону, дає підстави дійти висновку, що існує три складових елементів, які слугують підставами для відкриття виконавчого провадження, а саме: виконавчий документ повинен відповідати вимогам, що встановлені законом, строк пред'явлення останнього не закінчився та він поданий до відповідного органу державної виконавчої служби.

Так частиною 5 статті 20 передбачено, що якщо в процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місця знаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця та з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому сталим відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходження боржника, про що повідомляє стягувачу.

Як вбачається з матеріалів справи виконавчий документ – постанова №390 від 04.09.2013 містить відомості, що встановлені статтею 18 Закону України 606-XIV, зокрема зазначено адресу боржника (позивача) – м. Київ, вул. Комінтерну, б. 14а., копії матеріали виконавчого провадження не містять документального підтвердження про зміну місця знаходження Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна», а позивачем не надано суду жодних доказів про надання таких документів державному виконавцю.

Враховуючи те, що Закон України № 606-XIV встановлює обов'язок державного виконавця перевіряти виконавчі документи на відповідність статті 18, строку пред'явлення та подачі останнього до відповідного державного виконавчого органу, однак не зобов'язує державного виконавця перевіряти достовірність адреси боржника/стягувача, зазначеної в виконавчому документі, суд дійшов до висновку про відмову у задоволені позовних вимог в повному обсязі, оскільки виконавчий документ на підставі, якого винесено оскаржувану постанову відповідає вимогам встановленим законом, а дії державного виконавця вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 158 – 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову відмовити

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

суддя Кротюк О.В.