Ухвала суду № 37146682, 13.02.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"13" лютого 2014 р. Справа № 918/827/13

Суддя господарського суду Рівненської області Андрійчук О.В., розглянувши скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на дії органу ДВС

у справі

за заявою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про видачу виконавчого документу на примусове виконання рішення постійно діючого третейського суду при Універсальній товарній біржі "Україна-Захід" від 22.04.2013 року у справі № 254/13- П

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення боргу за договором оренди нежитлового приміщення від 01.09.2012 року,

За участю представників:

від стягувача: ОСОБА_3, дов. від 15.04.2013 року

від боржника: не з'явився

від органу ДВС: Новак І.М., дов. від 13.02.2014 року

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 18.06.2013 року (суддя Торчинюк В.Г.) заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду задоволено, видано наказ на примусове виконання рішення постійно діючого третейського суду при Універсальній товарній біржі "Україна-Захід" від 22.04.2013 року, прийняте третейським суддею Прокопчук О.М. у справі № 254/13-П про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 орендної плати в сумі 9 618,87 грн., 180,00 грн. витрат, пов'язаних з нотаріальним посвідченням довіреності, 1 713,12 грн. судових витрат, витрат третейського суду та гонорар третейського судді.

27.06.2013 року постановою Відділу ДВС Здолбунівського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу № 918/827/13 від 18.06.2013 року.

12.11.2013 року постановою Відділу ДВС Здолбунівського районного управління юстиції відкладено провадження виконавчих дій.

20.11.2013 року постановою Відділу ДВС Здолбунівського районного управління юстиції поновлено виконавче провадження.

04.02.2014 року через службу діловодства господарського суду боржник, не погоджуючись з діями (бездіяльністю) державного виконавця, вчиненими в ході примусового виконання наказу № 918/827/13 від 18.06.2013 року, подав відповідну скаргу.

Розпорядженням керівника апарату суду № 01-04/29/2014 від 03.02.2014 року у зв'язку з перебуванням судді Торчинюка В.Г. у відпустці за результатами автоматичного розподілу справу № 918/827/13 передано на розгляд судді Андрійчук О.В.

Ухвалою суду від 05.02.2014 року справу № 918/827/13 прийнято до свого провадження, розгляд скарги призначено на 13.02.2014 року.

12.02.2014 року через службу діловодства господарського суду від орану ДВС надійшли письмові пояснення на скаргу боржника, в яких відділ ДВС Здолбунівського районного управління юстиції з підстав, викладених у поясненнях, зазначає, що дії скаржниці спрямовані на ухилення від виконання наказу господарського суду, при наявності у неї реальних можливостей для його виконання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.

Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

У судове засідання з'явилися представники стягувача та органу ДВС, скаржник подав клопотання про відкладення розгляду скарги.

Оскільки неявка в судове засідання учасників судового процесу не є перешкодою для розгляду скарги, відтак суд вважає за можливе здійснити її розгляд по суті.

Розглянувши скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на дії органу ДВС, суд встановив таке.

В обґрунтування поданої скарги боржник посилається на те, що винесення відділом ДВС Здолбунівського районного управління юстиції постанови про поновлення виконавчого провадження за результатами його відкладення, не узгоджується з вимогами ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", відтак дії державного виконавця, пов'язані з її винесенням, підлягають визнанню неправомірними, а вказана постанова - скасуванню. Так само не може вважатися законною бездіяльність державного виконавця щодо не направлення постанови про поновлення виконавчого провадження боржнику. Крім того, на думку боржника, слід визнати протиправною бездіяльність державного виконавця щодо не вчинення передбачених законом дій відносно звернення стягнення на майно, запропоноване боржником.

Стосовно вимоги боржника про визнання дій (бездіяльності) державного виконавця відділу ДВС Здолбунівського районного управління юстиції щодо винесення постанови про поновлення виконавчого провадження, не направлення її боржнику у встановлений строк неправомірними та скасування вказаної постанови, то суд дійшов таких висновків.

27.06.2013 року постановою Відділу ДВС Здолбунівського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу № 918/827/13 від 18.06.2013 року.

Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Як встановлено судом із наявних матеріалів справи, державний виконавець Відділу ДВС Здолбунівського районного управління юстиції своєчасно постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику не направив, у зв'язку з чим на підставі заяви боржника від 12.11.2013 року та ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" 12.11.2013 року державний виконавець Відділу ДВС Здолбунівського районного управління юстиції виніс постанову про відкладення провадження виконавчих дій до 19.11.2013 року.

20.11.2013 року постановою Відділу ДВС Здолбунівського районного управління юстиції виконавче провадження з примусового виконання наказу № 918/827/13 від 18.06.2013 року поновлено у зв'язку з тим, що вказаний наказ у строк, встановлений для добровільного виконання, боржником виконаний не був.

У свою чергу, виходячи із системного аналізу норм Закону України "Про виконавче провадження", зокрема ст.ст. 37-39, можна дійти висновку про те, що поновлення виконавчого провадження можливе лише у випадку, коли йому передувало зупинення виконавчого провадження.

Про зазначене свідчить ч. 5. ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", за якою після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача. Копії постанови надсилаються сторонам у триденний строк.

Інших підстав для поновлення виконавчого провадження Законом України "Про виконавче провадження" не передбачено.

Таким чином, закінчення строку, на який відкладалося провадження виконавчих дій, не потребує жодного процесуального оформлення, у тому числі винесення постанови про поновлення виконавчого провадження, оскільки таке оформлення не передбачено вимогами Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, після закінчення строку, встановленого державним виконавцем для відкладення провадження виконавчих дій, виконавче провадження продовжується автоматично.

Щодо не направлення боржнику копії постанови про поновлення виконавчого провадження, то хоча її винесення після закінчення строку відкладення провадження виконавчих дій не передбачено, однак оскільки державний виконавець її виніс, відтак зобов'язаний був дотриматися вимог ч. 5 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", тобто направити її сторонам виконавчого провадження у триденний строк після винесення.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до ст. 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Пунктом 3.20. Інструкції з організації примусового виконання рішень копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами за адресами, зазначеними у виконавчому документі, або іншими адресами, про які стало відомо державному виконавцю, або зазначеними у письмовій заяві сторони виконавчого провадження.

У свою чергу, жодних доказів (фіскальних чеків, реєстру відправлень тощо) того, що державний виконавець направляв постанову про поновлення виконавчого провадження боржнику, в матеріалах справи немає.

Не направлення постанови про поновлення виконавчого провадження впливає на реалізацію прав сторонами виконавчого провадження, зокрема боржника, у тому числі щодо оскарження вказаного документа виконавчого провадження у порядку та в строк, визначені чинним законодавством, а отже не може вважатися законним.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що як дії відділу ДВС Здолбунівського районного управління юстиції щодо винесення постанови про поновлення виконавчого провадження від 20.11.2013 року, так і сама постанова є незаконним. Так само бездіяльність відділу ДВС Здолбунівського районного управління юстиції щодо не направлення боржнику постанови про поновлення виконавчого провадження не може вважатися правомірною.

Стосовно вимоги боржника про визнання протиправної бездіяльності державного виконавця щодо не вчинення передбачених законом дій відносно звернення на майно, запропоноване боржником в процесі примусового виконання рішення, то слід зазначити таке.

В обґрунтування зазначеної вимоги боржником вказано, що на виконання вимог ч. 5 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", 30.12.2013 року останнім подано державному виконавцю заяву про звернення стягнення на майно - меблі, які є його власністю та знаходяться в приміщенні стягувача.

У свою чергу, 31.12.2013 року державним виконавцем на адресу стягувача направлено лист з проханням повідомити про те, чи перебуває у нього майно, на яке боржник пропонує звернути стягнення.

На думку боржника, вказані дії державного виконавця не враховують інтересів останнього, а спрямовані виключно на стягнення боргу готівкою та однією суму. При цьому, як стверджує боржник, оформлення звернення до стягувача у вигляді листа, а не у вигляді вимоги, суперечить п.п. 1.7., 1.8. Інструкції з організації примусового виконання рішень.

За ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, зокрема звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до ч.ч. 1-6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

З наведеної норми вбачається, що у першу чергу звернення стягнення відбувається на кошти боржника, а за їх недостатності чи відсутності - на інше майно. При цьому боржник дійсно не позбавлений можливості запропонувати майно, на яке в першу чергу необхідно звернути стягнення, однак вирішення остаточної черговості стягнення відноситься до повноважень державного виконавця, а не боржника.

Судом з наявних матеріалів справи встановлено, що в ході виконання наказу господарського суду, органом ДВС з метою виявлення майна, на яке можна звернути стягнення та яке належить боржнику, направлено запити до органів, які реєструють право власності, а саме: Реєстраційної служби Здолбунівського районного управління юстиції, МРЕВ ВДАІ в Рівненській області, органу ОДПІ.

Згідно з відповідями МРЕВ ВДАІ в Рівненській області № 35/24-3243 від 20.11.2013 року та № 35/8-344 від 21.01.2014 року повідомлено, що за боржником зареєстровано транспортний засіб PEUGEOT 406, дн.н. ВК 5565 АХ, який 30.11.2013 року знятий з обліку для реалізації; відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наданої Реєстраційною службою Здолбунівського районного управління юстиції, відомості про реєстрацію речових прав на нерухоме майно за боржником відсутні; за інформацією ОДПІ від 06.12.2013 року за № 1002229190 боржник офіційного доходу не отримує, відкритих рахунків в установах банків не має.

Стосовно майна - меблів, запропонованого боржником для звернення стягнення, що знаходиться у стягувача, то відповідно до накладної № 6 від 07.05.2012 року вказане майно належить ОСОБА_5, а не боржнику. При цьому жодних доказів того, що вказане майно знаходиться у стягувача, боржником не надано.

Щодо порядку отримання інформації від стягувача про наявність у нього майна боржника, то ч.ч. 1, 2 ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов'язані подати на запит державного виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває в них, та майно чи кошти, які вони мають передати боржнику. Після надходження від зазначених осіб відомостей про наявність майна боржника державний виконавець описує таке майно, вилучає його і реалізує у встановленому цим Законом порядку. У разі якщо особа, у якої перебуває майно боржника, перешкоджає державному виконавцю в його вилученні, таке майно вилучається державним виконавцем у примусовому порядку.

Отже, формовою звернення до осіб, в яких перебуває майно боржника, у даному випадку - стягувача, є запит, а не вимога, як про це стверджує боржник.

Пунктами 1.5., 1.10. Інструкції з організації примусового виконання рішень встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документіву випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами. Запит державного виконавця про надання необхідної інформації для здійснення виконавчих дій повинен бути вмотивованим та встановлювати обґрунтований строк для надання інформації.

При цьому Інструкцією з організації примусового виконання рішень як форми запиту, так і особливих вимог до нього не передбачено.

Таким чином, твердження боржника про те, що запит про надання необхідної інформації суперечить вимогам п.п. 1.7., 1.8. Інструкції з організації примусового виконання рішень, не відповідає вимогам чинного законодавства.

З наведеного вбачається, що вимога боржника про визнання бездіяльності державного виконавця щодо звернення стягнення на майно, запропоноване боржником, є безпідставною та необґрунтованою.

Згідно з п. 9.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Частиною 3 ст. 121-2 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 86, 121-2 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на дії органу ДВС задовольнити частково.

2. Визнати дії Відділу державної виконавчої служби Здолбунівського районного управління юстиції щодо винесення постанови ВП № 38790292 про поновлення виконавчого провадження від 20.11.2013 року незаконними, а постанову ВП № 38790292 про поновлення виконавчого провадження від 20.11.2013 року - недійсною.

3. Визнати бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Здолбунівського районного управління юстиції щодо не направлення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 постанови ВП № 38790292 про поновлення виконавчого провадження від 20.11.2013 року незаконною.

4. В решті вимог скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на дії органу ДВС відхилити.

5. Ухвала може бути оскаржена у порядку, визначеному ГПК України.

Суддя Андрійчук О.В.