Ухвала суду № 37143691, 29.01.2014, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/10118/13-а

29.01.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Санакоєвої М.А.

при секретарі судового засідання Бражниковій Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія"- Мозговий Артем Вадимович, довіреність № 01/17с-692/1 від 06.12.13

представник відповідача, Міністерства доходів і зборів України- Терещенко Інна Сергіївна, довіреність № 99-99-10-17/01/5 від 10.07.13

розглянувши матеріали справи № 801/10118/13-а за апеляційною скаргою Міністерства доходів і зборів України на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 02.12.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (вул. Узлова, буд.6, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95047)

до Міністерства доходів і зборів України (пл. Львівська, 8, м.Київ,04655)

про визнання протиправними дій та скасування акту,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.12.13 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" до Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними дій та скасування акту задоволено.

Скасовано рішення Департаменту САТ ДПА України №000454 від 19.04.2011р.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (Сімферопольський район, с.Мазанка, вул.. ЯСадова 19, код ЄДРПОУ 36499654) 3, 40 грн. судового збору.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.07.11 та прийняти нове рішення по справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, апелянт посилається на те, що Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в АР Крим було проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог чинного законодавства при обігу алкогольних напоїв за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р. За наслідком проведеної перевірки Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в АР Крим 07.02.2011р. був складений акт №1016/48/32-01/36499654. Після вивчення матеріалів перевірки, викладених в акті № 1016/48/32-01/36499654, Департаментом САТ ДПА України було прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 19.04.2011р. №000454, яким до позивача застосовані фінансові санкції у розмірі 7140000,00 грн.

На думку апелянта, рішення Департаменту САТ ДПА України №000454 від 19.04.2011р., яким до позивача застосовані фінансові санкції у розмірі 7140000,00 грн. прийнято в межах повноважень та на підставі норм діючого законодавства, а отже не підлягає скасуванню.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства доходів і зборів України.

Судом першої інстанції встановлено, що у період часу з 03.02.2011р. по 04.02.2011р. Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в АР Крим було проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог чинного законодавства при обігу алкогольних напоїв за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р.

Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в АР Крим 07.02.2011р. був складений акт №1016/48/32-01/36499654.

Відповідачем, на підставі матеріалів перевірки, викладених в акті № 1016/48/32-01/36499654, було прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 19.04.2011р. №000454, яким до позивача застосовані фінансові санкції у розмірі 7140000,00 грн.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

П.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначає, що акцизний склад - спеціально обладнані приміщення на обмеженій території, розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників органу державної податкової служби розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів.

Відповідно до пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - це плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Приписи п. 109.1 ст. 109 ПК України визначають податковими правопорушеннями протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.230.1, п. 230.2, п. 230.11 ст. 230 ПК України акцизні склади утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходжень до бюджету акцизного податку. На акцизних складах постійно діють представники органу державної податкової служби за місцем розташування акцизного складу. Основним завданням представника органу державної податкової служби на акцизних складах є здійснення постійного безпосереднього контролю за дотриманням установленого порядку виробництва, зберігання, відпуску спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів і сплати податку, вжиття заходів для недопущення порушення законодавства України.

Відповідно до положень п. 230.15 ст. 230 ПК України під час відвантаження горілки та лікеро-горілчаних виробів заповнюється товарно-транспортна накладна, в якій представник органу державної податкової служби на акцизному складі робить відмітку про погодження відпуску шляхом проставляння штампа "Виїзд дозволено" та особистого підпису, а також запис у журналі реєстрації відвантаження горілки та лікеро-горілчаних виробів.

П. 230.16, п. 230.18 ст230 ПК України визначено, що усі документи, які є підставою для відпуску горілки та лікеро-горілчаних виробів, обов'язково перевіряються представником органу державної податкової служби на акцизному складі. Транспортування горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу підприємства, на якому виробляються горілка та лікеро-горілчані вироби, без товарно-транспортних накладних з відміткою представника органу державної податкової служби на акцизному складі забороняється.

Згідно преамбули Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", вказаний Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, у разі вивезення спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів з території акцизного складу або транспортування такої продукції без відмітки представника органу державної податкової служби на товарно-транспортній накладній про погодження відпуску - 200 відсотків вартості вивезеної або транспортованої продукції, але не менше 15000 гривень.

Таким чином, судова колегія зазначає, що ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" визначає відповідальність за порушення вимог вказаного Закону, які відповідно до п.109.1 ст.109 ПК України є податковим правопорушеннями, що водночас не є порушенням податкового законодавства, в наслідок чого неможливе застосування до спірних правовідносин приписів п. 7 Підрозділу 10 Перехідних положень ПК України.

За своєю правовою природою санкції за порушення вимог вказаного Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" є адміністративно-господарськими санкціями в розумінні ст.238, ст.239 Господарського кодексу України ( далі ГК України ), підстави для застосування яких визначають положення ст. 218 цього ж Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Ст. 249 ГК України передбачає, що суб'єкт господарювання має право оскаржити до суду рішення будь-якого органу державної влади або органу місцевого самоврядування щодо застосування до нього адміністративно-господарських санкцій.

Отже, вказані нормативні приписи визначають, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, тоді як виключними обставинами, що можуть звільнити суб'єкта від відповідальності є встановлення факту, що ним було вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

При проведені перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.04.05р. №154, що виразилось у відвантаженні алкогольних напоїв фізичним особам-підприємцям Сумською філією ТОВ "Кримська водочна компанія", що є також порушенням п. 230.13 ст. 230 Податкового кодексу України та наказу ДПА України від 14.05.05р. №178 "Про посилення державного контролю за цільовим використанням спирту підприємствами, що виробляють горілку та лікеро-горілчані вироби, повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного збору", що виразилося у тому, що на товарно-транспортних накладних на переміщення алкогольних напоїв за період з 04.01.2011р. по 21.01.2011р. відсутня відмітка штампу "Виїзд дозволено" та особистий підпис представника органу ДПС на акцизному складі Сумської філії ТОВ "Кримська водочна компанія".

Позивачем 07.12.2010 р. до Державного реєстру за №18160112124 внесено місце зберігання оптових партій алкогольних напоїв, що знаходиться за адресою м. Суми, вул. 3-я Заводська,3 Літера "Б-1" ( склад №4, №24)., що підтверджено Довідкою про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру АП № 221638 , копія якої залучена до матеріалів справи.

Надані документи свідчать про те,що ДПІ в м.Суми 24.12.2010р. прийнятий наказ № 1457 , згідно з яким на виконання вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та наказу ДПА України від 14.05.05р. №178 "Про посилення державного контролю за цільовим використанням спирту підприємствами, що виробляють горілку та лікеро-горілчані вироби, повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного збору" створений ,зокрема, контрольний пост на акцизному складі ТОВ "Кримська водочна компанія", зазначено про необхідність забезпечення чергування на вказаному контрольному посту, затверджений його особовий склад та визначений режим чергування працівників податкового органу.

Всупереч наведеним вище положенням ПК України , в умовах створення відповідно до наказу № 1457 від 24.12.2010р. контрольного посту на акцизному складі позивача у м.Суми та визначення його особового складу, режиму чергування податковим органом (ДПІ у м.Суми) не було забезпечено наявність його представника за місцем розташування цього акцизного складу, не проведення ним заходів контролю за дотриманням встановленого порядку виробництва, зберігання, відпуску спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів і сплати податку.

Матеріали справи свідчать про те, що посадови особи податкового органу , зазначені в наказі № 1457 від 24.12.2010р., прибули на територію Сумської філії позивача тільки 19.01.2011 р. лише на одну годину.

В порядку, передбаченому ст.71 КАС України, відповідачем не надано будь-яких доказів того, що фактичне виконання наказу № 1457 від 24.12.2010р. стало можливе тільки з цього моменту з причин вчинення перешкод позивачем, його Сумською філією щодо його практичної реалізації.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки податковий орган в умовах внесення позивачем ще 07.12.2010 р. до Державного реєстру місця зберігання оптових партій алкогольних напоїв, що знаходиться за адресою м. Суми, вул. 3-я Заводська,3 Літера "Б-1" ( склад №4, №24), виходячи з положень наказу ДПА України від 14.05.05р. №178 "Про посилення державного контролю за цільовим використанням спирту підприємствами, що виробляють горілку та лікеро-горілчані вироби, повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного збору", мав реальну можливість розпочати практичне виконання наказу № 1457 від 24.12.2010р. з моменту набрання чинності положень ст. 230 ПК України, а саме з 01.01.2011р. з урахуванням режиму роботи складу та графіку чергувань, але цією можливістю не скористався , незважаючи на відсутності будь-яких перешкод з боку платника податків.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.12.13 у справі № 801/10118/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 03 лютого 2014 р.

Головуючий суддя В.А.Омельченко

Судді О.В.Дугаренко

М.А.Санакоєва