Ухвала суду № 37143601, 29.01.2014, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 827/1804/13-а

29.01.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Дадінської Т.В.

при секретарі судового засідання Бражниковій Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Державного комунального підприємства "Ремонтне-експлуатаційне підприємство №10"- Михайлова Наталія Володимирівна, довіреність № 29 від 17.01.14

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі- Буштуєв Артем Сергійович, довіреність № 32389/10.1-04 від 07.08.13

розглянувши матеріали справи № 827/1804/13-а за апеляційною скаргою Державного комунального підприємства "Ремонтне-експлуатаційне підприємство №10" на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Водяхін С.А. ) від 24.10.13

за позовом Державного комунального підприємства "Ремонтне-експлуатаційне підприємство №10" (вул. Робоча, 4, м.Севастополь,99001)

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі (вул. Гер. Севастополя, буд.74, м.Севастополь,99001)

про визнання протиправним, недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 24.10.2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в який ставиться питання про його скасування, та прийняття нового рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, апелянт посилається на те, що податковим органом протиправно застосовано до позивача штрафні санкції за не подачу звітності зі сплати земельного податку, оскільки власником житлових будинків та земельних ділянок під ними є Севастопольська міська Рада, а не позивач. Крім того, документи, які підтверджують виникнення права власності або користування земельною ділянкою, що передбачені статті 126 Земельного кодексу України, у позивача відсутні, а тому він не є платником земельного податку.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного комунального підприємства "Ремонтне-експлуатаційне підприємство №10".

Судом першої інстанції встановлено, що 15 травня 2013 року Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі було проведено камеральну перевірку податкової звітності зі сплати за землю Комунальним підприємством "Ремонтне-експлуатаційне підприємство № 10" Севастопольської міської Ради.

За результатами перевірки встановлено порушення пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, а саме: не подача до податкового органу податкової декларації зі сплати за землю за 2013 рік по строку подання - 20 лютого 2013 року, що зафіксовано у акті перевірки від 15 травня 2013 року № 911/10/15.2.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі 24 травня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000791502 про застосування до Комунального підприємства "Ремонтне-експлуатаційне підприємство № 10" Севастопольської міської Ради на підставі пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України штрафних санкцій у розмірі 170 грн. 00 коп. за неподання податкової декларації зі сплати за землю.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Севастополі від 21 червня 2013 року № 394/10/27-01-10-02-25 за результатами розгляду скарги Комунального підприємства "Ремонтне-експлуатаційне підприємство № 10" Севастопольської міської Ради податкове повідомлення-рішення від 24 травня 2013 року № 0000791502 було залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною першою статті 63 Господарського кодексу України визначено, що комунальне підприємство діє на основі комунальної власності територіальної громади.

Згідно зі статтею 78 Господарського кодексу України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство). Найменування комунального унітарного підприємства повинно містити слова "комунальне підприємство" та вказівку на орган місцевого самоврядування, до сфери управління якого входить дане підприємство.

Частиною першою статті 136 Господарського кодексу України встановлено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Статтею 24 Житлового кодексу України РСР для експлуатації державного і громадського житлового фонду створюються житлово-експлуатаційні організації, діяльність яких здійснюється на основі господарського розрахунку.

Відповідно до статті 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Згідно зі статтею 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Частинами першою, другою статті 92 Земельного кодексу України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".

Частинами першою, другою статті 123 Земельного кодексу України визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою, відповідно до статті 126 Земельного кодексу України, оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

З наведеного вбачається, що за загальним правилом право власності чи право користування земельною ділянкою виникає лише після державної реєстрації документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, а також державної реєстрації договору оренди. Разом з цим, спеціальними нормами передбачено, що підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління жилими будинками, а також належними до них будівлями, спорудами та прибудинковими територіями, земельні ділянки державної або комунальної власності, на яких розташовані ці будинки, надаються у постійне користування. При цьому, суб'єктами права постійного користування можуть бути підприємства, установи та організації, що зазначені у частині другої статті 92 Земельного кодексу України. До таких суб'єктів належать насамперед житлово-експлуатаційні організації або підприємства, установи та організації, що здійснюють безпосереднє управління відомчим державним житловим фондом.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків ті зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 269.1 статті 269 Кодексу передбачено, що платниками плати за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідно до пункту 270.1 статті 270 Кодексу об'єктом оподаткування є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

З матеріалів справи, а саме: заяви Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 10" Севастопольської міської Ради від 29 січня 2013 року № 108 щодо виключення підприємства з числа платників податку на землю, вбачається, що на балансі та обслуговуванні позивача знаходиться 174 житлових будинків.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір на утримання та благоустрій прибудинкової території.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо не прийняття доводів позивача щодо знаходження комунікаційних систем будинків на балансі інших підприємств, оскільки комунікаційні мережі є технічним обладнанням будинків, що знаходять на балансі Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 10" Севастопольської міської Ради, та цій факт не звільняє позивача від сплати земельного податку за фактом користування землею.

Крім того, Комунальне підприємство "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 10" Севастопольської міської Ради включно по 2012 рік надавало до податкового органу податкові розрахунки зі сплати земельного податку щодо земельних ділянок, на яких розташовані житлові будинки, що знаходяться на балансі та обслуговуються позивачем.

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Отже, Комунальне підприємство "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 10" Севастопольської міської Ради у розумінні статей 25 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", 42 Земельного кодексу України, є фактичним землекористувачем, а тому повинно надавати у встановлений законом строк до податкового органу розрахунки зі сплати земельного податку та сплачувати земельний податок.

При цьому, обов'язок сплачувати земельний податок виникає з дня фактичного правомірного користування земельною ділянкою, оскільки закон не передбачає звільнення від сплати цього податку землекористувачів у разі відсутності документів, що підтверджують право користування.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі правомірно було застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 170 грн. 00 коп. у зв'язку з ненаданням до податкового органу розрахунку зі сплати земельного податку на 2013 рік, а тому податкове повідомлення-рішення від 24 травня 2013 року № 0000791502 скасуванню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; ст. 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного комунального підприємства "Ремонтне-експлуатаційне підприємство №10" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 24.10.13 у справі № 827/1804/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 03 лютого 2014 р.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко