Ухвала суду № 37143502, 30.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6059/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

30 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Грибан І.О.

при секретарі судового засідання Нечай Ю.О.

за участю:

представника позивача Литвина І.О.

представника відповідача Завгороднєвої О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Ес Енд Ті Україна" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2013 року за позовом Дочірнього підприємства "Ес Енд Ті Україна" до Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування платників податків Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.03.2013 року № 0000183910, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування платників податків Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000183910 Окружної державної податкової служби-Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 29.03.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2013 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

В судове засідання з'явився представник позивача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача до суду з'явилася, проти апеляційної скарги заперечувала та просила відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Дочірнього підприємства «Ес Енд Ті Україна» за грудень 2012 року, за результатами якої складено акт від 19.03.2013 року № 272/39-10/20032321.

Згідно висновків даного акту, податковим органом встановлено що позивачем в порушення п. 57.1 ст. 57 та п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України здійснено оплату узгодженого зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 163 752,00 грн. із затримкою у 15 днів, на підставі чого відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.03.2013 року №0000183910.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив його скасувати.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що суму узгодженого зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2012 року позивачем було сплачено із затримкою у 15 днів виключно з вини останнього, при цьому заяви про перерахування коштів на вірні рахунки позивачем подано вже після настання граничного терміну сплати суми узгодженого зобов'язання, тому податковим органом цілком правомірно застосовано штрафні санкції до позивача.

Позивач з вказаним висновком суду не погодився, зазначивши в апеляційній скарзі, що підприємством було вчасно сплачено суму податкового зобов'язання з ПДВ за грудень 2012 року, що підтверджується платіжним дорученням № 146 від 30.01.2013 року. Крім того, посилається на те, що перерахування коштів на інший рахунок відбулося не в результаті помилки позивача, оскільки сплату було здійснено за реквізитами, вказаними на сторінці сайту ДПС України, тому, на думку апелянта, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів та зважаючи на надані в судовому засіданні пояснення сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що дочірнє підприємство "Ес Енд Ті Україна" перебуває на обліку перебуває на обліку Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС (на час розгляду апеляційної скарги - Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і не заперечується сторонами, позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2012 року (від 18.01.2013року №9085227536) до податкового органу. У вказаній декларації позивачем самостійно визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість за поданий період у розмірі 1'163'752,00 грн., при цьому граничний термін сплати податкового зобов'язання за даною декларацією - 30.01.2013 року

30 січня 2013 року позивачем було перераховано вказану суму з ПДВ на рахунок 31110029700009, що підтверджується платіжним дорученням № 146 від 30.01.2013 року.

Листом від 01.02.2013 вих. №80 року позивач звернувся до відповідача, в якому зазначив, що так як йому стало відомо, що рахунки для оплати податків в УДКСУ у Святошинському районі міста Києва відрізняються для великих платників податків, то кошти з ПДВ за грудень 2012 року було сплачено на невірний рахунок, та просив не застосовувати до нього штрафні санкції передбачені ст. 126.1 ПК України.

Листом від 01.02.2013 року вих. № 77 ДП «Ес Енд Ті Україна» просило кошти в сумі 1' 163' 752,00 грн. перерахувати з рахунку №31110029700009 на рахунок №31110029799009 для платників податків, зареєстрованих в ОДПС Центральному офісі з обслуговування ВПП ДПС.

Судом вірно встановлено, що перерахування зобов'язання з ПДВ на вірний рахунок відбулось лише 14 лютого 2013 року, що в свою чергу підтверджується копією картки особового рахунку платника податків, тобто вже після встановленого граничного строку

19 березня 2013 року відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість позивача за грудень 2012 року, в ході якої використано податкову декларацію з ПДВ за грудень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 19.03.2013 року № 272/39-10/20032321, згідно якого, податковим органом встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства, зокрема п. 57.1 ст. 57 та п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, а саме здійснено оплату узгодженого зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 163 752,00 грн. із затримкою у 15 днів.

На підставі встановлених порушень відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу нараховано штраф у сумі 116375,20 грн.

В той же час, позивач, обґрунтовуючи власну позицію щодо протиправності вказаного податкового повідомлення-рішення, посилається на те що оплату ним було здійснено своєчасно, що підтверджується платіжним дорученням № 146 від 30.01.2013 року. Крім того, в апеляційній скарзі зазначає, що перерахування коштів на інший рахунок відбулося не в результаті помилки позивача, оскільки сплату було здійснено за реквізитами, вказаними на сторінці сайту ДПС України.

З цього приводу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 203.2 ст. 203 ПК України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Аналогічну норму закріплює п. 57.1 ст. 57 ПК України.

Приписи п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України визначають, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до ст. 36 Податкового кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Системний аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку про те, що саме платник податків несе відповідальність за повну та своєчасну сплату податкового зобов'язання.

Крім того, такий висновок випливає зі змісту положень п. 2.3 затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 року №22 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

Пунктом 126.1 ст. 126 ПК України закріплено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, граничний термін сплати податкового зобов'язання за поданою позивачем декларацією - 30.01.2013 року, в той же час, на потрібний розрахунковий рахунок кошти було зараховано лише 14.02.13 р., при цьому заяви про перерахування коштів на вірні рахунки позивачем подано на адресу позивача 01.02.2013 року, тобто після настання граничного терміну сплати суми узгодженого зобов'язання, а тому такі кошти було зараховано як суму узгодженого зобов'язання, із порушенням строку сплати, при цьому виключно з вини платника.

Посилання апелянта на ту обставину, що перерахування коштів на інший рахунок відбулося не в результаті помилки позивача, оскільки на офіційній сторінці сайту ДПС було повідомлення про відкриття нових рахунків для сплати податків та зборів з 25.01.2013 року, у зв'язку з чим сплату було здійснено за реквізитами, вказаними на сторінці сайту ДПС України, колегія суддів оцінює критично з тих підстав, що в даному випадку було відкрито нові рахунки із зазначенням реквізитів для зарахування платежів до державного та місцевого бюджетів у 2013 році в розрізі районів м. Києва, тобто було вказано реквізити залежно від району міста Києва, в якому зареєстрований платник, в той час, як позивач зареєстрований як великий платник податків у Центральному офісі з обслуговування ВПП ДПС, що підтверджується наявними у справі матеріалами. При цьому, під час судового засідання в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, було встановлено, що реквізити для сплати ПДВ для великих платників податку в 2013 році до моменту подання декларації не змінювалися.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про правомірність прийнятого відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яким позивачу нараховано штраф у сумі 116375,20 грн. за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з ПДВ.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства " Ес Енд Ті Україна" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2013 року за позовом Дочірнього підприємства " Ес Енд Ті Україна" до Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування платників податків Державної податкової служби про скасування повідомлення-рішення від 29.03.2013 року № 0000183910 - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 травня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя І.О. Грибан

Повний текст ухвали виготовлено 5 лютого 2014 року

.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Грибан І.О.