Ухвала суду № 37143495, 30.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7530/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

30 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Грибан І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРМОСАНТЕХСЕРВІС" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2013 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРМОСАНТЕХСЕРВІС" до головного державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби Дарагана Анатолія Миколайовича, за участю третьої особи Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дії суб'єкта владних повноважень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до головного державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби Дарагана Анатолія Миколайовича, в якому, з урахуванням зміни позовних вимог, просив: 1) встановити відсутність компетенції (повноважень) відповідача змінювати фактичні правовідносини і відображати в акті перевірки інші обставини, ніж реальні правовідносини між позивачем та ТОВ "БК "МБР-СЕРВІС" та самостійно без судового рішення та підстав, визначених законом, визнавати договори недійсними та нікчемними; 2) визнати протиправними дії відповідача щодо зазначення в акті перевірки недостовірної інформації про предмет договорів та відсутність між позивачем та ТОВ "БК "БМР-Сервіс" факту реального здійснення господарської операції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2013 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ "ТЕРМОСАНТЕХСЕРВІС" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "БК "БМР-Сервіс" за червень 2011 року, за результатами якої складено акт від 14 лютого 2013 року №413/22-01/33447996.

Згідно висновків даного акту перевірки, податковим органом встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства, зокрема пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 128 000,00 грн., та пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 147 199,36 грн.

Так, в акті зазначено, що за даними акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "БК "БМР-Сервіс", складеного ДПІ у Печерському районі м. Києва, ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва складено висновок про ознаки фіктивності підприємства та відсутність факту реального здійснення господарської операції; за аналізом податкової звітності не встановлено наявності у ТОВ "БК "БМР-Сервіс" фінансового-адміністративних можливостей для здійснення господарської діяльності. Наведена інформація, на думку відповідача, свідчить про відсутність факту реального здійснення господарської операції між ТОВ "ТЕРМОСАНТЕХСЕРВІС" та ТОВ "БК "БМР-Сервіс", а господарські відносини між цими підприємствами є такими, що укладені з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Позивач вважаючи, що відомості, викладені в акті перевірки щодо відносин ТОВ "ТЕРМОСАНТЕХСЕРВІС" з ТОВ "БК "БМР-Сервіс" є недостовірними, а висновки про відсутність реального здійснення господарської операції та про нікчемність укладених правочинів - безпідставними, звернувся з вказаним позовом до суду, посилаючись на те, що законодавством не встановлено компетенції відповідача зазначати в акті перевірки недостовірні та неіснуючі відомості про господарську діяльність підприємства та визнавати правочини нікчемними.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ТОВ "ТЕРМОСАНТЕХСЕРВІС" фактично зводяться до оскарження висновків Акта перевірки, який не створює для позивача юридичних наслідків, тому належним способом захисту порушеного права позивача буде оскарження відповідних податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі Акта перевірки.

Позивач з вказаним висновком суду не погодився, зазначивши в апеляційній скарзі, що ним не було заявлено вимог щодо скасування чи зміни акта перевірки, натомість, апелянт наголосив на тому, що просив суд визнати відсутність повноважень у відповідача зокрема щодо відображення в акті перевірки недостовірних відомостей стосовно його господарсько-правових відносин з контрагентами та визнання недійсними або нікчемними договорів за відсутності судових рішень чи з інших визначених законом підстав, а також просив визнати протиправними дії відповідача щодо зазначення в акті недостовірної інформації та щодо визнання нікчемними та недійсними договорів.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, суд вірно вказав, що до адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші порушення прав чи свобод.

Зі змісту позовної заяви, з урахуванням зміни позовних вимог, вбачається, що позивач просив:

1) встановити відсутність компетенції (повноважень) відповідача змінювати фактичні правовідносини і відображати в акті перевірки інші обставини, ніж реальні правовідносини між позивачем та ТОВ "БК "МБР-СЕРВІС" та самостійно без судового рішення та підстав, визначених законом, визнавати договори недійсними та нікчемними;

2) визнати протиправними дії відповідача щодо зазначення в акті перевірки недостовірної інформації про предмет договорів та відсутність між позивачем та ТОВ "БК "БМР-Сервіс" факту реального здійснення господарської операції.

З цього приводу, колегія вважає, що оскарження дій державного податкового інспектора щодо викладення ним в акті перевірки інформації, яка на думку апелянта, не відповідає дійсності, фактично є оскарженням відображених в акті обставин та зроблених на цій підставі висновків.

Відповідно до абзацу 1 та 2 пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року № 984 результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

З цього приводу, колегія зауважує, що акт перевірки є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Вказані в акті висновки, є суто суб'єктивною думкою державного податкового інспектора і він не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень.

Відтак, висновки, викладені в Акті перевірки зокрема щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності, самі по собі не можуть порушувати права, свободи чи інтереси позивача.

Тобто, акт перевірки за своєю правовою природою є службовим документом, який містить висновки податкового органу щодо результатів перевірки, не є актом державного чи іншого органу в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки такий акт не породжує жодних правових наслідків, що спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і не має обов'язкового характеру для платника податків, який перевірявся, а висновки податкового органу не порушують прав позивача.

Таким чином, на думку колегії, позовні вимоги щодо визнання відсутності повноважень у відповідача щодо відображення в акті перевірки недостовірних, на думку позивача, відомостей стосовно його господарсько-правових відносин з контрагентами та визнання недійсними або нікчемними договорів за відсутності судових рішень чи з інших визначених законом підстав, задоволенню не підлягають, оскільки державний податковий інспектор не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію.

Крім того, відповідно до пункту 81.3. статті 81 Податкового кодексу України під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться органами державної податкової служби, зобов'язані виконувати вимоги органів державної податкової служби щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку).

Слід зазначити, що пунктом 86.7. статті 86 Податкового кодексу України встановлено право платника податків у разі незгоди із висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

Крім того, на думку колегії, оскарження дій державного податкового інспектора щодо викладення ним в акті перевірки інформації, яка на думку апелянта, не відповідає дійсності, фактично є оскарженням відображених в акті обставин та зроблених на цій підставі висновків, тому позовні вимоги щодо оскарження дій податкового органу, в такому разі, також задоволенню не підлягають.

Суд першої інстанції вірно вказав, що в даному випадку обраний позивачем спосіб захисту порушеного є помилковим, однак, при цьому позивач не позбавлений права оскаржити будь-які дії чи рішення, зокрема податкові повідомлення-рішення, податкового органу, вчинені або прийняті на підставі Акта перевірки, за умови, якщо вони матимуть юридичні наслідки для позивача.

Таким чином, на думку колегії суддів судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРМОСАНТЕХСЕРВІС" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2013 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРМОСАНТЕХСЕРВІС" до головного державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби Дарагана Анатолія Миколайовича, за участю третьої особи Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дії суб'єкта владних повноважень - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя І.О. Грибан

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Грибан І.О.