Ухвала суду № 37143443, 30.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 736/145/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Чурупченко М.І. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

30 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Грибан І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області на постанову Корюківського районного суду Чернігівської області від 05 березня 2013 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Курилець В.І. про закінчення виконавчого провадження від 29.12.2013 року ВП №34054456; зобов'язати управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області в триденний строк, як це передбачено Законом України «Про виконавче провадження», відновити виконавче провадження ВП №34054456, яке було відкрите на підставі виконавчого листа №2-а-4047/2011 від 23.08.2012 року згідно постанови Корюківського районного суду Чернігівської області від 16.05.2011 року.

Постановою Корюківського районного суду Чернігівської області від 05 березня 2013 р. позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою Корюківського районного суду Чернігівської області від 16.05.2011 року по справі №2-а-4047/2011 було зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Корюківському районі Чернігівської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2, недоплачену суму основної державної пенсії по інвалідності в розмірі не нижче 6 (шести) мінімальних пенсій за віком, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 54 ч.4 та ст. 50 ч.1 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 06.03.2010 року по 14.10.2010 року, з відрахуванням вже виплачених сум.

На підставі даної постанови, позивач звернувся до суду із заявою про видачу виконавчого листа.

23.08.2012 року Корюківським районним судом Чернігівської області був виданий виконавчий лист №2-а-4047/2011, який 28.08.2012 року надійшов на примусове виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області.

Також судом вірно встановлено, що 30.08.2012 року відповідачем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №34054456.

Листом управляння Пенсійного фонду України в Корюківському районі Чернігівської області №5126/06 від 25.12.2012 року було повідомлено відділ примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Чернігівській області про те, що ОСОБА_2 здійснено перерахунок пенсії згідно рішення суду і виплата буде здійснена при умові фінансування коштів з Державного бюджету України для виплати за рішенням судів

29 грудня 2012 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №34054456 на підставі п.11 ч.1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження». Вказану постанову мотивовано тим, що рішення суду боржником виконано в частині проведення перерахунку необхідної виплати. Також зазначено, що застосувати до боржника штрафні санкції, передбачені ст.ст. 75, 89 Закону України «Про виконавче провадження», не можливо, оскільки рішення суду боржник не виконує у зв'язку із незалежними від нього обставинами (відсутні кошти для даного виду виплат). Крім того, рішення суду виконати без участі боржника не можливо, а тому виконавче провадження у відповідності до ч.3 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» підлягає закінченню.

Не погоджуючись з таким рішенням державного виконавця, ОСОБА_2 звернувся з вказаним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області під час виконання постанови суду від 16.05.2011 року, не було законних підстав для закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого листа саме з підстав, передбачених п.11 ч.1 ст. 49, ч.3 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що виплата коштів у строк, встановлений для самостійного виконання, жодним чином не залежала від волі та можливостей УПФ України в Корюківському районі Чернігівської області, оскільки в даному випадку пенсійному органу не були перераховані кошти з бюджету Пенсійного фонду України для фінансування виплат, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Вказана обставина визнана державним виконавцем поважною причиною не здійснення виплати

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу положень п.11 ч.1 ст. 49 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому ч.3 ст. 75 цього Закону, яка передбачає, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Згідно ч. 1 статті 89 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника та встановлює новий строк виконання.

Відповідно до п. 9 ч. 1 статті 47 Закону та п 3.15 Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, підставою для повернення виконавчого документа є встановлення безпосередньо у Законі заборони звертати стягнення на окреме майно чи кошти боржника.

Таким чином, державний виконавець мав встановити, що безпосередньо у законі встановлена заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника у виконавчому провадженні і у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також що в законі наявна заборона щодо проведення інших виконавчих дій стосовно цього боржника, що виключає можливість виконання виконавчого листа.

Про наявність обставини, зазначених у п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону, державний виконавець зобов'язаний скласти акт, що передбачено ч. 2 ст. 47 зазначеного Закону.

Крім того, судом першої інстанції вірно наголошено на тому, що державним виконавцем закінчено виконавче провадження не у зв'язку з тим, що постанову суду без участі боржника виконати не можливо, а у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках боржника - УПФ України в Корюківському районі Чернігівської області для даного виду виплат та не передбачення їх в кошторисних видатках та в Державному бюджеті України.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. При цьому в силу приписів ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції» від 15 березня 2001 року, пункт 68).

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо відсутності в даному випадку у відповідача законних підстав для закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого листа саме з підстав, передбачених п.11 ч.1 ст. 49, ч.3 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», відтак, оскаржувана постанова прийнята державним виконавцем передчасно і підлягає скасуванню.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області на постанову Корюківського районного суду Чернігівської області від 05 березня 2013 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання протиправними дій - залишити без задоволення, а постанову Корюківського районного суду Чернігівської області від 05 березня 2013 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя І.О. Грибан

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Грибан І.О.