Ухвала суду № 37141595, 12.02.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №474/378/13-к 12.02.2014 12.02.2014 12.02.2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження: № 11-кп/784/24/14 Головуюча у 1-й інстанції: Тихоненко М.І.

Категорія: ч.1 ст. 125, ч.3 ст.135, Доповідач апеляційної інстанції:Чернявський А.С.

ч.1 ст.263 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області в складі:

Головуючого Дзюби Ф.С.,

суддів Чернявського А.С., Чебанової - Губарєвої Н.В.,

за участю секретаря Рябеженко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №1201316020000444 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Врадіївського районного суду Миколаївської області від 21 жовтня 2013 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 дня народження, уродженця с. Дмитренки Богуславського району Київської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.125, ч.3 ст.135 КК України та призначено покарання:

- за ч.1 ст.263 КК України до 3 років позбавлення волі;

- за ч.1 ст.125 КК України до 200 годин громадських робіт;

- за ч.3 ст.135 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_3 призначено остаточне покарання - 3 роки 6 місяців позбавлення волі,

Учасники судового провадження:

прокурор Лук*яненко І.С.,

обвинувачений ОСОБА_3,

захисник ОСОБА_2,

судовий розпорядник Цуркан Р.С.,

ВСТАНОВИВ:

Захисник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вирок Врадіївського районного суду Миколаївської області від 21 жовтня 2013 року відносно ОСОБА_3, в якій просить вирок суду скасувати частково, ОСОБА_3 обвинуваченого за ч.3 ст.135 КК України, виправдати. Пом'якшити призначене ОСОБА_3 покарання за ч.1 ст. 263 КК України, призначивши йому покарання не пов'язане з позбавленням волі.

Вироком суду ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.125, ч.3 ст.135 КК України та призначено покарання: за ч.1 ст.263 КК України - 3 роки позбавлення волі; ч.1 ст.125 КК України - 200 годин громадських робіт; ч.3 ст.135 КК України - 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено остаточне покарання - 3 роки 6 місяців позбавлення волі,

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 посилається на те, що вина ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.135 КК України не доведена, судом не враховано пом'якшуючі покарання обставини - добровільне повідомлення про злочин, щире каяття та допомога слідчого у розкритті злочинів.

Вважає, що висновки суду про те, що обвинувачений завідомо залишив без допомоги потерпілого ОСОБА_5, який перебував в небезпечному для житті стані та був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження а також те, що ОСОБА_3 залишив його без допомоги та поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, завдавши йому легкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого, не відповідають дослідженим в суді доказам, оскільки згідно висновкам судово-медичної експертизи, у потерпілого не виявлено тілесних ушкоджень, які відносяться до тяжкої чи середньої категорії, тому вважає, що суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч.3 ст. 135 КК України, відсутня.

Апелянт звертає увагу на те, що ОСОБА_3 після бійки пішов до сусіда, який є працівником міліції та повідомив йому про те, що сталося, відразу подзвонити в швидку допомогу чи міліцію обвинувачений не мав можливості, оскільки у нього не було телефону.

Також зазначає, що суд не взяв до уваги те, що згідно висновку експерта, у потерпілого було наявне алкогольне сп'яніння середнього ступеню і алкогольна інтоксикація, що обтяжили кашлевий рефлекс, але обвинувачений ОСОБА_3 про це не знав та не міг знати, оскільки він не має професії лікаря.

Крім того вважає, що висновок суду про те, що ОСОБА_3 знаходився у стані алкогольного сп'яніння нічим не підтверджується і повинен бути виключений з вироку, оскільки жоден із свідків, допитаних в судовому засідання це не підтвердив.

Прокурором прокуратури Врадіївського району Миколаївської області Лукяненко І.С. на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 подано заперечення, в якій прокурор зазначив, що вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_3 є законним, обґрунтованим і справедливим.

Вважає, що посилання захисника на відсутність у потерпілого тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості та тяжких тілесних ушкоджень, як на підставу відсутності складу злочину, передбаченого ч.3 ст.135 КК України, є безпідставними, так як, ст.135 КК України не передбачено обов'язкової ознаки складу злочину як спричинення середнього ступеня тяжкості та тяжких тілесних ушкоджень.

Крім того, вважає твердження захисника про те, що ОСОБА_3 не перебував у стані алкогольного сп'яніння, надуманим, посилаючись на те, що сам обвинувачений під час допиту його у судовому засіданні підтвердив те, що він знаходився в стані алкогольного сп'яніння.

Тому вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_2 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

В запереченнях на апеляцію, потерпіла ОСОБА_7, теж вважає її такою, що не підлягає задоволенню, так як на її думку, вина обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.3 ст.135 КК України повністю доведена.

Судом першої інстанції встановлено, що на початку березня 2013 року, точної дати слідством не встановлено, ОСОБА_3, умисно, без передбаченого законом дозволу, не маючи права вчиняти будь-які дії з вогнепальною зброєю, придбав шляхом привласнення знайденого однозарядний гладкоствольний дульнозарядним (шомпольний) пістолет калібру не більше 7,5 мм. із гнотовим запаленням, виготовлений саморобним способом, який в подальшому переніс та зберігав за місцем свого проживання.

30 квітня 2013 року, під час проведення огляду житлового будинку ОСОБА_3 було виявлено та вилучено короткоствольну вогнепальну зброю - однозарядний гладкоствольний дульнозарядним (шомпольний) пістолет калібру не більше 7,5 мм. із гнотовим запаленням, виготовлений саморобним способом.

Крім того, 30 квітня 2013 року близько 21 години, ОСОБА_3, перебуваючи на території власного домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин між ним та ОСОБА_5, наніс останньому два-три удари кулаком правої руки по обличчю в область носа, після чого ОСОБА_5 від нанесених йому ударів впав на землю та втратив свідомість. В результаті чого потерпілому було спричинено легкі тілесні ушкодження у вигляді крововиливу та садна обличчя, забійна рана слизової нижньої губи, садна кінцівок.

Після того, як ОСОБА_5 від нанесених йому ударів лежав на землі без свідомості, ОСОБА_3, розуміючи що потерпілий втратив свідомість, знаходиться у безпорадному стані та без його допомоги не зможе вийти з такого стану, залишив останнього в небезпечному для життя стані, хоча мав змогу та повинен був надати йому допомогу.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_3, ОСОБА_5 помер. Причиною смерті останнього є асфіксія, яка настала в результаті аспірації крові із ушкоджень носа та слизової губ.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; захисника ОСОБА_2 та пояснення обвинуваченого ОСОБА_3, які просили задовольнити апеляцію; думку прокурора, яка вважала, що апеляція захисника задоволенню не підлягає; повторно дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Доводи захисника про безпідставність визнання судом першої інстанції, як обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого скоєння ним злочину в стані алкогольного сп*ягніння, не можуть бути взяті до уваги, так як спростовуються випискою №23 від 01.05.2013 року із медичної картки ОСОБА_3 (а.с.30).

Висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.135 КК України, апеляційний суд знаходить необґрунтованими які не відповідають дослідженим в судовому засіданні доказам та письмовим матеріалам кримінального провадження..

Так, ч.3 ст.135 КК України, передбачає, завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, якщо той, хто залишив без допомоги сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, що спричинило смерть потерпілого.

Як вбачається з показів обвинуваченого ОСОБА_3, і такі обставини встановлені матеріалами провадження, після бійки між ним та потерпілим ОСОБА_5, повз домоволодіння обвинуваченого проходила дружина потерпілого - ОСОБА_7, яка бачила в якому стані знаходиться її чоловік, однак на прохання ОСОБА_3 забрати потерпілого додому відмовилася, після чого ОСОБА_3 пішов додому до дільничного інспектора міліції Шептицького Ю., який проживає по сусідству, та повідомив останнього, що сталося, а те, що ОСОБА_5 помер вів виявив, коли повернувся разом з дільничним.

В судовому засіданні суду першої інстанції дільничний інспектор міліції Врадіївського РВ УМВС України в Миколаївській області - Шептицький Ю.Д. підтвердив вказані вище обставини.

Потерпіла ОСОБА_7, як в суді першої інстанції, так і в запереченнях на апеляцію захисника, не навела доказів, які б свідчили про залишення ОСОБА_3 її чоловіка - ОСОБА_5 без допомоги.

Згідно протоколу огляду від 30.04.2013 року, оперативна група, яка приїхала за викликом з АДРЕСА_1, вже через одну годину 50 хвилин після подій, що сталися, та почала оглядати місце події (а.с.12-23).

З фотокарток, які додані до вказаного протоколу огляду місця події, вбачається, що під головою трупу ОСОБА_5 знаходиться куртка темного кольору.

ОСОБА_3 апеляційному суду пояснив, що саме він підложив під голову цю куртку, коли повернувся з дільничним інспектором до свого двору, та за допомогою води вони намагалися привести потерпілого до тями.

Як пояснив ОСОБА_3, конфлікт між та ОСОБА_5 стався тому, що коли він вийшов зі свого будинку, то побачив у своєму дворі потерпілого, який вантажив на свою підводу листи шиферу, які знаходились у дворі. На зроблене зауваження ОСОБА_5 кинувся до нього битися.

Вказані обставини підтверджуються протоколом огляду підводи ОСОБА_5, за місцем проживання останнього, де були виявлені 3 частини шиферу (а.с.25-28)

За висновком експерта №40 від 18.05.2013 року три частини шиферу вилучені з підводи ОСОБА_5 та частини шиферу, вилучені при огляді домоволодіння ОСОБА_3, до розділу (пошкодження) складали одне ціле (а.с. 64-68).

Згідно висновкам експерта №144 від 21.06.2013 року причиною смерті ОСОБА_5 стала механічна асфіксія в результаті аспірації крові. Для розвитку механічної асфіксії в результаті аспірації крові з витоком крововиливу в слизисту носа і нижньої губи, що мало місце, необхідні певні умови, такі як положення тіла лежачи на спині,з обтяженням кахлевого рефлексу. З врахуванням відсутності органічного пошкодження головного мозку, яке б могло спонукати обтяження кахлевого рефлексу, як при мікроскопічному, так і при макроскопічному дослідженні, наявність алкогольного сп*ягніння середнього ступеню (на момент смерті), вказує на те, що обтяження даного рефлексу розвинулось в наслідок алкогольної інтоксикації (а.с.40-42).

Таким чином, сам характер дій обвинуваченого ОСОБА_3, який запропонував потерпілій ОСОБА_7 забрати з двору свого чоловіка, який на той момент подавав ознаки життя і після її відмови запросив дільничного інспектора, в зв*язку з чим був відсутній на місці події не більше 10 хвилин, не може свідчити про направленість його умислу на завідоме залишення без допомоги особи, яка її потребувала та знаходилась в небезпечному для життя стані.

Враховуючи викладене, апеляційний суд не вбачає в діях ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ч.3 ст.135 КК України, а тому, вирок в цій частині підлягає скасуванню з закриттям кримінального провадження в зв*язку з відсутністю складу злочину на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.

Апелянтом не оскаржуються вина підзахисного та правильність юридичної кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч.1 ст.125 та ч.1 ст.263 КК України.

Не оскаржував цих обставин в апеляційному суді і сам обвинувачений, щиро розкаявшись у скоєному.

Що стосується призначеного обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, за ч.1 ст.125 та ч.1 ст.263 КК України, то воно призначено у відповідності до вимог ст.ст.65, 67, 70 КК України.

Разом з тим, апеляційний суд, з урахуванням особи обвинуваченого, який є не судимим, характеризується посередньо, неправомірної поведінки потерпілого ОСОБА_5, а також враховуючи пом*якшуючі покарання обставини: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів, вважає можливим на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбуття покарання з іспитовим строком та покладенням на нього відповідно до ст..76 КК України певних обов*язків.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Врадіївського районного суду Миколаївської області від 21 жовтня 2013 року відносно ОСОБА_3 змінити.

Вказаний вирок в частині засудження ОСОБА_3 за ч.3 ст.135 КК України скасувати, закривши кримінальне провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України за відсутністю складу злочину.

Вважати ОСОБА_3 засудженим

- за ч.1 ст.263 КК України до 3 років позбавлення волі;

- за ч.1 ст.125 КК України до 200 годин громадських робіт;

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, вважати ОСОБА_3 остаточно засудженим до 3 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_3 від призначеного покарання звільнити з іспитовим строком на 2 роки.

Покласти на ОСОБА_3 виконання обов'язків, передбачених п.2,3 ч.1 ст.76 КК України:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

-повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, навчання.

Звільнити ОСОБА_3 з-під варти негайно в залі суду.

В іншій частині вказаний вирок залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку в колегію суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді