Постанова № 37141205, 31.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 січня 2014 року № 826/16870/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Пегас Транс»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.06.2013 №№0002522230, 0002532230.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пегас Транс» (надалі - позивач, Товариство), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач, ДПІ) з урахуванням заяви про зміну позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 20.06.2013 №№0002522230, 0002532230.

Ухвалою суду від 19.11.2013 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 12.12.2013, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України (надалі - Кодекс), оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Кодексу при визначенні суми податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємствами, які, на думку податкового органу, мають ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентом є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, з огляду на положення ч.6 ст. 128 КАС України, за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20 червня 2013 відповідачем на підставі акта перевірки №5/22-30/359957085 від 06.06.2013 прийнято наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

- 0002522230, яким позивачу за порушення п.139.1.9 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на загальну суму 16187,50грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 12950грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 3237,50грн.;

- 0002532230, яким позивачу за порушення п.198.6 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 12028,75грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 9623грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2405,75грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується, в тому числі, на обставинах безтоварності господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Транспорт-Експрес».

Окружний адміністративний суд м. Києва погоджується в такими висновками відповідача, враховуючи наступне.

13 січня 2012 між позивачем (експедитор-1) та ТОВ «Транспорт-Експрес» (експедитор-2) укладеного договір №130112, відповідно до умов якого експедитор 2 надає експедитору 1 транспорт або інформацію з організації транспортно-експедиційного обслуговування (пошук машин), а експедитор 1 в разі використання даних експедитора 2 виплачує йому винагороду яка обумовлюється в додатку до цього договору.

Використаний транспорт або інформація з організації транспортно-експедиційних послуг, маршрут і узгоджена сторонами винагорода фіксується в додатках до цього договору.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту та витрат позивачем до матеріалів справ надано: доповнення до договору №2 від 29.02.2012 з актом здачі приймання робіт (надання послуг) №240 та податковою накладною №66 від 29.02.2012; доповнення №3 від 29.03.2012 до договору, акт №452 здачі-приймання робіт (надання послуг) та податкову накладну №59 від 29.03.2012; доповнення №6 від 29.06.2012 до договору, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) та податкову накладну №175 від 29.06.2012.

Втім, зі змісту зазначених документів не вбачається за можливе встановити, які саме транспортно-експедиційні послуги були надані контрагентом станом на дати складання вказаних первинних бухгалтерських та податкових документів, а документи не містять в собі зазначення машин, які знайдені Експедитором 2, як то передбачено Договором.

На пропозицію суду щодо надання додаткових письмових доказів в підтвердження товарності досліджуваних господарських операцій представник позивача посилався на акти здачі приймання робіт (наданих послуг) CMR та товарно-транспортні накладні, які долучені в якості додатків до позовної заяви.

При цьому, представник позивача наполягав на тому, що перевізники, вказані в CMR та товарно-транспортних накладних були знайдені в інтересах позивача саме ТОВ «Транспорт-Експрес», адже внаслідок великої кількості робіт, ТОВ «Пегас Транс» на той час було позбавлено можливості пошуку відповідних додаткових перевізників.

Надаючи оцінку зазначеним твердженням представника позивача суд зазначає, що дійсно, згідно ряду CMR, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, актів надання послуг (здачі-приймання виконаних робіт), складених та підписаних між позивачем (замовником) та ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Булава Транс», ФОП ОСОБА_1, МП «Аспект», ТОВ «Санпол» тощо (виконавцями), останні виконували за замовленням позивача міжнародні транспортні перевезення, що судом під сумнів не ставиться.

Разом з тим, як зі змісту даних документів так і інших письмових доказів, що наявні в матеріалах справи, жодним чином не вбачається за можливе прийти до висновку про причетність до організації міжнародних перевезень ТОВ «Транспорт-Експрес» або пошуку останнім відповідних транспортних засобів в інтересах позивача.

Перевізні та податкові документи, складені за наслідками взаємовідносин позивача з зазначеними вище перевізниками містять в собі зазначення маршрутів перевезень, марок та номерних знаків автотранспортних засобів, чого в документах, на підставі яких і сформовано спірні показники податкової звітності, не зазначено.

З урахуванням викладеного є можливим прийти до висновку, що станом на дати складання актів виконаних робіт (наданих послуг) та податкових накладних між позивачем і ТОВ «Транспорт-Експрес», останній не володів інформацією з приводу організації транспортно-експедиційних послуг, не приймав фактичної участі в їх організації, не здійснив пошук транспортних засобів, що свідчить про відсутність об'єкта оподаткування по спірним операціям.

Посилання позивача на узгодження всіх суттєвих обставин господарських операцій в телефонному режимі та шляхом спілкування по електронній пошті не приймається судом як доказ правомірності формування податкового кредиту та витрат, оскільки ведення господарської діяльності в такий спосіб є власним ризиком суб'єкта господарювання, а чинне законодавство України не наділяє платника податків правом формування показників податкової звітності на підставі правочинів, які укладені в усний спосіб.

Твердження заявника даного адміністративного позову з приводу того, що додатки до договору містять в собі повний перелік знайдених контрагентом перевізників судом відхиляється, адже дані документи в розумінні Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не є первинними та такими, що складені безпосередньо після виконання господарської операції, з урахуванням чого можуть бути складені у будь-який час після фактично отриманих позивачем транспортних послуг від третіх осіб та не впливають на формування показників податкової звітності.

За таких обставин, суд відзначає, що наявність законодавчо визначених документів для формування податкового кредиту та витрат, зокрема, наявність податкових накладних, видаткових накладних, виписаних платником податку є обов'язковою, але, не безумовною підставою для визнання правомірності формування платником податку показників податкової звітності за умови, якщо судом буде встановлено, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції не мали реального характеру через їх безтоварність.

Суд критично ставиться до тверджень позивача про те, що наявність факту відсутності кредиторської заборгованості є належним доказом правомірності віднесення сум до податкового кредиту, адже, як зазначено вище, первинні бухгалтерські та податкові документи є підставою для змін в бухгалтерському та податковому обліку підприємства, виключно за умови фактичного вчинення господарської операції, чого, в даному випадку, судом не встановлено, а позивачем, в порушення принципу змагальності (ст.11 КАС України), доведено не було.

Тобто, наявність самих лише обставин укладання цивільно-правового договору, формальних доказів про його виконання, не є безумовним свідченням правомірності здійснення змін у податковому обліку такого платника податку.

Так як в ході розгляду справи, в порушення принципу змагальності сторін, позивачем не представлено належних та допустимих доказів фактичності виконання спірних господарських операції, суд вважає за можливе погодитьсь з твердженнями податкового органу про відсутність обставин фактичної організації ТОВ «Транспорт-Експрес» перевезень, внаслідок чого позивач позбавлений можливості віднесення відповідних суми до податкового кредиту та витрат перевіряємого періоду.

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджено, а позивачем в судовому засіданні не доведено реальності господарських операцій, суд погоджується з доводами податкового органу, що позивачем безпідставно сформований податковий кредит та витрати за вказаний період, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Аналогічна позиція викладена в постанові ВАСУ від 20.02.2013 по справі №2а-4458/12/2670.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69-71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.