Постанова № 37140423, 21.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 січня 2014 року справа № 826/17550/13-а

приміщення суду за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного

управління Міндоходів у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення від 10.07.2013 року № 0002531720 та № 0002541720, -

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення від 10.07.2013 року № 0002531720 та № 0002541720.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що взаємовідносини, які були між ФО-П ОСОБА_1 та TOB «Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн», ТОВ «Оптовік плюс» на підставі первинних документів, не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Як вказує позивач, з його боку були надані усі первинні документи до перевірки, які підтверджують фактичне виконання умов договорів на поставку товару. На думку позивача, податковий орган безпідставно самостійно визначив, що надані для перевірки первинні документи є нікчемними і не можуть бути прийняті до уваги. Крім того, позиція про те, що ці договори суперечать інтересам держави та суспільства і порушують публічний порядок, не підкріплена належними доказами. Позивач зазначає, що всі взаємовідносини які відбувались між позивачем і TOB «Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн», ТОВ «Оптовік плюс» підтверджені первинними документами, що свідчить про їх виконання, тобто носить реальний характер. Крім того, вказує позивач, на момент здійснення операцій з контрагентами, в Єдиному державному реєстрі відсутні будь - які відомості про те, що державна реєстрація TOB «Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн» і ТОВ «Оптовік плюс» визнані протиправними, дані підприємства на час здійснення взаєморозрахунків були зареєстровані та в процесі припинення не перебували, а відтак вказані суб'єкти господарювання на момент взаємовідносин з ФО-П ОСОБА_1 були зареєстровані в порядку встановленим чинним законодавством та мали відповідну цивільну дієздатність.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача надав до матеріалів справи письмові заперечення на позовну заяву (т.1 а.с.222), в яких зазначив, що в ході проведення перевірки позивача було встановлено, що його контрагенти ТОВ «Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн» і ТОВ «Оптовік плюс» мають ознаки фіктивності, тобто відсутні за юридичними та фактичними адресами, не мають виробничих потужностей, найманих працівників тощо, що в свою чергу унеможливлює здійснення господарських операцій з продажу товарів, робіт або послуг. Враховуючи наведене, представник відповідача зазначає, що усі операції купівлі-продажу з ТОВ «Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн» і ТОВ «Оптовік плюс» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надавав.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Керуючись ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Таким чином, суд керуючись ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України вирішує справу на підставі наявних в ній доказів.

Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Позивач - ОСОБА_1, зареєстрований як фізична особа-підприємець Виконавчим комітетом Ватутинської міської ради Черкаської області 23.02.1999 року, ідентифікаційний код фізичної особи-платника податків НОМЕР_3, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця. Перебуває на податковому обліку в ДПІ у Святошинському районі м. Києва, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків за формою № 4-ОПП від 20.01.2010 року № 82/29-112. Відповідно до довідки № 7260 Головного управління статистики у м. Києві про визначення класифікаційних даних, до видів діяльності позивача за КВЕД відноситься, зокрема, неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. (т.1 а.с.28-29, 31)

На час розгляду справи ФО-П ОСОБА_1 зареєстроване як платник податку на додану вартість з 06.02.2010 року (індивідуальний податковий номер - НОМЕР_3), номер свідоцтва платника ПДВ - 100266813, що підтверджується даними з реєстру платників податку на додану вартість, розміщеному на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (www.sts.gov.ua) та свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість. (т.1 а.с.30)

Відповідач - Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві є контролюючим органом, який в розумінні п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролює податки, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. (п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України)

П.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Згідно п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

П.86.3 ст.86 названого Кодексу, акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Керуючись вищезазначеними нормами податкового законодавства Державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ Міндоходів у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності обчислення, повноти та своєчасності внесення до бюджету держави податків, зборів та інших платежів позивачем за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року. За наслідками перевірки було складено акт від 27.05.2013 року № 361/17-20/НОМЕР_3. (т.1 а.с.13-21)

Під час проведення документальної перевірки перевіряючим встановлено наявність договірних взаємовідносин ФО-П ОСОБА_1 з ТОВ «Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн» і ТОВ «Оптовік плюс» в грудні 2010 року та в лютому 2012 року, а саме підприємства поставляли продукти харчування, на загальну суму 1 550 088,00грн. у тому числі ПДВ - 258 348,00грн. відповідно до договорів поставки.

Для роботи відповідачем були використанні акти ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ДПС від 29.03.2011 року № 1056/2301/37385698 та ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 01.08.2012 року № 640/22-317/37174290, якими не підтверджено взаємовідносини ТОВ «Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн» і ТОВ «Оптовік плюс» з ФО-П ОСОБА_1 Так, станом на дату написання акту перевірки зазначені підприємства мають ознаки фіктивності, тобто відсутні за юридичними та фактичними адресами, не мають виробничих потужностей, найманих працівників тощо, що в свою чергу унеможливлює здійснення господарських операцій з продажу товарів, робіт або послуг.

Відповідач за результатами перевірки позивача прийшов до висновку, що фінансово-господарські взаємовідносини з ФО-П ОСОБА_1 з ТОВ «Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн» і ТОВ «Оптовік плюс», тобто здійснені правочини, не відповідають вимогам закону, не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними. Враховуючи те, що правочини між позивачем та ТОВ «Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн» і ТОВ «Оптовік плюс» є нікчемними та керуючись вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні бухгалтерські документи ФО-П ОСОБА_1 не можуть бути прийняті до уваги.

У висновках акту зазначено, що документальною позаплановою перевіркою встановлені порушення:

ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», п.19.1 «а» ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, а саме встановлено неналежне ведення обліку доходів та витрат, що призвело до заниження зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року на суму 192 511,68грн.;

п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3, п.198.6 ст.198 та п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 258 348,00грн. за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року.

Відповідно до п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п.п.2.1 «б» р.ІІ Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 року № 1236, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2012 року за № 2135/22447, орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість та складає податкове повідомлення-рішення у випадках, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках.

У цьому випадку відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення за формами згідно з додатками за наслідками перевірок (форма «Р»). (п.п.2.2 р.ІІ названого Порядку)

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 19.03.2013 року:

№ 0002531720 яким згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 та п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 322 962,00грн. з якої основний платіж 258 348,00грн. та штрафна санкція у розмірі 64 578,00грн.;

№ 0002541720 яким згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 та п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 192 511,68грн. (т.1 а.с.22-23)

Спір виник через висновки податкового органу про нікчемність договорів про постачання товару в грудні 2010 року та в лютому, вересні 2012 року відповідно до видаткових накладних, оскільки сторони договорів не мали наміру на реальне настання наслідків, а позивач мав мету на збільшення валових витрат у розмірі 1 283 411,21грн. та податкового кредиту у розмірі 258 348,00грн. при відсутності фактичного постачання товарів.

Відповідно до вимог ст.67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ФО-П ОСОБА_1 та ТОВ «Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн» і ТОВ «Оптовік плюс», мету придбання товару, обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт тощо та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Статтею 11 Цивільного кодексу України зазначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

В статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Цивільні відносини у сфері поставки регулюються вимогами Цивільного кодексу України, а саме главою 54 «Купівля-продаж».

Відповідно до ст.ст.655, 656 цього кодексу, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Як підтверджують матеріали справи та встановлено в судовому засіданні, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн» (Постачальник) укладено договір поставки № 29112010 від 29.11.2010 року, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити товар (горіхи, сухофрукти, цукати, драже та інше), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору. Постачальник приймає замовлення покупця і гарантує поставку товару разом із усіма супровідними документами, що стосуються товарів, в асортименті і кількості, які визначені у замовленні Покупця. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника. Згідно п.11.1 договору, цей договір набуває чинності з 29.11.2010 року і діє до 31.12.2011 року. (т.1 а.с.78-79)

Відповідно до п.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Договір № 29112010 від 29.11.2010 року підписаний позивачем та директором ТОВ «Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн» особисто.

Сторонами погоджено усі істотні умови постачання товарів.

На виконання умов договору сторонами підписані видаткові накладні №208 від 01.12.2010 року на суму 968 165,58грн. у т.ч. ПДВ 161 360,93грн., №256 від 02.12.2010 року на суму 537 100,37грн. у т.ч. ПДВ 89 516,73грн., № 302 від 06.12.2010 року на суму 17 823,50грн. у т.ч. ПДВ 2 970,58грн., які свідчать про фактичне постачання товару на адресу позивача, в яких зазначені повні реквізити постачальника та одержувача товарів, найменування товару, одиниця виміру, кількість, ціна без податку на додану вартість та сума без податку на додану вартість. Вони підписані представниками обох сторін, які сприймаються судом як належний доказ товарності спірної господарської операції, отже істотні умови постачання, що знайшло своє відображення у вище згадуваних видаткових накладних. (т.1 а.с.82, 84, 86)

ТОВ «Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн» на адресу позивача виписані податкові накладні № 208 від 01.12.2010 року на суму 968 165,58грн. у т.ч. ПДВ 161 360,93грн., №256 від 02.12.2010 року на суму 537 100,37грн. у т.ч. ПДВ 89 516,73грн., № 302 від 06.12.2010 року на суму 17 823,50грн. у т.ч. ПДВ 2 970,58грн., і суми податку на додану вартість по яким були віднесені позивачем до податкового кредиту за грудень 2010 року. (т.1 а.с.83, 85, 87)

Сторонами за договором проведені звіряння розрахунків за період з 01.12.2010 року станом на 31.12.2010 року та 12.01.2011 року, про що складені акти на загальну суму 1 523 089,45грн. (т.1 а.с.88-89)

Водночас, як встановлено в ході судового розгляду справи, між позивачем (Боржник) ТОВ «Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн» (Кредитор) та ТОВ «Альбатрос-К» (Новий кредитор) 10.01.2011 року укладено договір № 10012011 про переведення боргу, згідно якого регулюються відносини, пов'язані із зміною кредитуючої сторони Кредитора, що виникає із договору № 29112010 від 29.11.2010 року укладеного між Боржником і Кредитором. Кредитор переводить на Нового кредитора частину зобов'язань Боржника у розмірі 1 523 089,45грн., що виник на підставі п.п.2.2.1 основного договору. (т.1 а.с.80-81)

На підставі умов зазначеного договору про переведення боргу, позивачем в повному обсязі проведено оплату за товар на рахунок ТОВ «Альбатрос-К», що підтверджується банківськими виписками за період з 12.01.2011 року по 16.02.2011 року, наявними в матеріалах справи. (т.1 а.с.91-132)

Крім того, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Оптовік плюс» (Продавець) укладено договір поставки № 11018 від 04.01.2011 року, за умовами якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця у встановлений в даному договорі строк певний товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця. Згідно п.11.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2011 року. (т.1 а.с.180)

Відповідно до п.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Договір № 11018 від 04.01.2011 року підписаний позивачем та директором ТОВ «Оптовік плюс» особисто.

Сторонами погоджено усі істотні умови постачання товарів.

ТОВ «Оптовік плюс» виставлені позивачу рахунки-фактури № СФ-0000022 від 13.01.2012 року на суму 19 305,00грн. у т.ч. ПДВ 3 217,50грн., № СФ-0000067 від 21.02.2012 року на суму 17 004,00грн. у т.ч. ПДВ 2 834,00грн., № СФ-0000031 від 09.04.2012 року на суму 15 011,10грн. у т.ч. ПДВ 2 501,85грн., № СФ-0000005 від 01.06.2012 року на суму 16 620,00грн. у т.ч. ПДВ 2 770,08грн., в яких зазначені повні реквізити постачальника та одержувача товарів, найменування товару, одиниця виміру, кількість, ціна без податку на додану вартість та сума без податку на додану вартість. Крім того, факт відвантаження та отримання товару підтверджується видатковими накладним підписаними представниками обох сторін, які сприймаються судом як належний доказ товарності спірної господарської операції, отже істотні умови постачання, що знайшло своє відображення у вище згадуваних рахунках співпадають з інформацією, яка вказана в видаткових накладних. (т.1 а.с.182-189)

ТОВ «Оптовік плюс» на адресу позивача виписані податкові накладні № 22 від 13.01.2012 року на суму 19 305,00грн. у т.ч. ПДВ 3 217,50грн., № 70 від 21.02.2012 року на суму 17 004,00грн. у т.ч. ПДВ 2 834,00грн., № 32 від 09.04.2012 року на суму 15 011,10грн. у т.ч. ПДВ 2 501,85грн., № 5 від 01.06.2012 року на суму 16 620,00грн. у т.ч. ПДВ 2 770,08грн., і суми податку на додану вартість по яким були віднесені позивачем до податкового кредиту за січень, лютий, квітень, червень 2012 року. (т.1 а.с.190-193)

На підставі умов зазначеного договору, позивачем в повному обсязі проведено оплату за товар на рахунок ТОВ «Оптовік плюс», що підтверджується банківськими виписками за період з 27.01.2012 року по 07.06.2012 року, наявними в матеріалах справи. (т.1 а.с.194-202)

Отриманий від ТОВ «Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн» і ТОВ «Оптовік плюс» товар, у подальшому було передано на пакування ТОВ «Натуральні продукти» відповідно до укладеного договору про надання послуг з пакування від 01.01.2011 року. (т.1 а.с.167)

Суд зазначає, що підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до ч.1 ст.2 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», який діяв на час здійснення спірних операцій, об'єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний доход за календарний рiк (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний з різних джерел, як на території України, так i за її межами.

Згідно вимог ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Керуючись п.19.1 «а» Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.

Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, відповідальним за проведення податкової політики.

У відповідності з п.177.1, 177.2 ст.177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що ФО-П ОСОБА_1 здійснює діяльність, зокрема неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування.

Для здійснення господарської діяльності позивач орендує виробничі, а саме офісні та складські приміщення, відповідно до договорів оренди нерухомого майна № 16/2012 від 11.01.2012 року, № 16/09 від 02.01.2009 року. (т.2 а.с.2-13, 29-52)

Судом встановлено, що придбані у ТОВ «Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн» і ТОВ «Оптовік плюс» продукти харчування позивачем реалізовано на адресу третіх осіб, на підтвердження чого позивач надав суду первинні документи по зазначеним операціям.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що від реалізації товарів, отриманих від ТОВ «Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн» і ТОВ «Оптовік плюс», позивач отримав дохід.

З наведеного слідує, що господарська операція між ФО-П ОСОБА_1 та ТОВ «Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн» і ТОВ «Оптовік плюс» здійснювалася в межах звичайної господарської діяльності позивача, є реальною, відповідає дійсному економічному змісту для отримання доходу та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

За правилами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У свою чергу в акті перевірки не встановлено відсутність на момент перевірки у позивача таких розрахункових, платіжних та інших первинних документів.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на акти ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ДПС та ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про проведення зустрічних звірок ТОВ «Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн» і ТОВ «Оптовік плюс», оскільки вказані документи не позбавляють юридичного значення складених останніми первинних документів.

Відповідач також не надав суду доказів, які б свідчили, що ТОВ «Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн» і ТОВ «Оптовік плюс» не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та не здійснювали фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань.

Стосовно висновків акта перевірки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та підприємством-контрагентом, суд звертає увагу на наступне.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надавалося.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Крім того, висновок відповідача про нікчемність операцій зроблено ним без використання наданих законодавством повноважень, щодо встановлення суб'єктивної сторони намірів сторін, тобто умислу. Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемними правочини, укладені в межах спірних правовідносин між позивачем та його контрагентами, і відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що зазначені правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, у судовому засіданні сторонами не заперечувалося, що на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн» і ТОВ «Оптовік плюс» були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На думку суду, позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших первинних документів, а також використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності, висновок акту перевірки про порушення норм Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Податкового кодексу України в частині заниження податку з доходів фізичних осіб є помилковим, а збільшення позивачу суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб з урахуванням штрафної санкції - протиправним.

Водночас, згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України передбачено, постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкових декларацій, позивач за грудень 2010 року та січень, квітень, травень і червень 2012 року відобразив в складі податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн» і ТОВ «Оптовік плюс», у зв'язку з придбанням товару. Крім того, податкові накладні надані підприємствами контрагентами ТОВ «Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн» і ТОВ «Оптовік плюс» включені позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за звітні періоди. (т.1 а.с.36-77)

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України)

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада за № 1333/20071, (далі - Порядок) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

Згідно з п. 6.2 Порядку податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Обставина фактичної поставки товару підтверджується окрім податкової накладної, також первинними документами, що свідчать про придбання послуг з поставки товару позивачем у комерційному відношенні в межах власної господарської діяльності.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вищеперелічені договори, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні мають наведені реквізити первинного документа, зміст та обсяг господарської операції відображено через визначення конкретних заходів в конкретних вимірних кількісних одиницях, вартості, найменування, дат.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Суд бере до уваги, що перевіряючим податкового органу під час дослідження податкових накладних, виписаних ТОВ «Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн» і ТОВ «Оптовік плюс» на адресу позивача, не виявлено відсутність будь-яких реквізитів, передбачених ст. 201 ПК України, або інші недоліки в їх оформлені.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних, грудень 2010 року, контрагент позивача - ТОВ «Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн» - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку (індивідуальний податковий номер - 373856914022, номер свідоцтва платника ПДВ - 100311871). Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн» анульовано 26.10.2011 року, причина анулювання - скасовано за ініціативою платника податків, що підтверджується даними з Реєстру платників ПДВ, розміщеному на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (www.sts.gov.ua), а тому зазначене підприємство у спірному періоді мало право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару/послуг.

Крім того, на момент складання податкових накладних, січень, лютий, квітень, червень 2012 року, контрагент позивача - ТОВ «Оптовік плюс» - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку (індивідуальний податковий номер - 371742926588, номер свідоцтва платника ПДВ - 100292590). Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Оптовік плюс» анульовано 03.04.2013 року, причина анулювання - скасовано за ініціативою податкового органу, що підтверджується даними з Реєстру платників ПДВ, розміщеному на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (www.sts.gov.ua), а тому зазначене підприємство у спірному періоді мало право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару/послуг.

В свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, на думку суду, ФО-П ОСОБА_1 правомірно формував податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн» і ТОВ «Оптовік плюс», а висновки акту перевірки про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість є помилковими, тому, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 10.07.2013 року № 0002531720 та № 0002541720 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, доводи відповідача про нікчемність правочинів - договорів поставки товарів укладених між ФО-П ОСОБА_1 та ТОВ «Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн» і ТОВ «Оптовік плюс», не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у місті Києві від 19.03.2013 року:

№ 0002531720 яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 322 962,00грн. з якої основний платіж 258 348,00грн. та штрафна санкція у розмірі 64 578,00грн.;

№ 0002541720 яким визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 192 511,68грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 458 гривень 81 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст.ст.185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова