Постанова № 37140421, 11.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 лютого 2014 року 10:20 № 826/844/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міського районного управління юстиції у Київській областітреті особи без самостійних вимог на предмет спору Щасливська сільська рада Бориспільського району Київської області Товариство з обмеженою відповідальністю «Расалес» Товариство з обмеженою відповідальністю «Ольвита»про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» (далі - позивач, ПАТ «Банк «Київська Русь» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до відділу державної виконавчої служби Бориспільського міського районного управління юстиції у Київській області (далі - відповідач, ВДВС Бориспільського МРУЮ у Київській області), в якій просить суд:

- визнати незаконними дії відповідача щодо накладення арешту на нерухоме майно ТОВ «Ольвита» в частині майна, що перебуває в іпотеці ПАТ «Банк «Київська Русь», а саме: салатний корпус, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Леніна, 20Г та земельна ділянка площею 1,4000 га за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Леніна, 20Г, кадастровий номер 3220888001:01:006:0019;

- зобов'язати відповідача вчинити дії щодо скасування постанови від 12.12.2013 ВП №39105134 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в частині накладення арешту на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці ПАТ «Банк «Київська Русь», а саме: салатний корпус, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Леніна, 20Г та земельна ділянка площею 1,4000 га за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Леніна, 20Г, кадастровий номер 3220888001:01:006:0019.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2014 відкрито провадження у адміністративній справі та залучено в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Щасливську сільську раду Бориспільського району Київської області (далі - третя особа-1, Щасливська сільська рада), Товариство з обмеженою відповідальністю «Расалес» (далі - третя особа-2, ТОВ «Расалес»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Ольвита» (далі - третя особа-3, ТОВ «Ольвита»).

В обґрунтування позову позивач зазначив, що дії відповідача щодо накладення арешту на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці ПАТ «Банк «Київська Русь» є незаконними, оскільки порушують переважне право позивача на пріоритетне звернення стягнення на предмет іпотеки. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив. Зазначив, що державний виконавець правомірно скористався правом наданим Законом України «Про виконавче провадження» щодо накладення арешту на майно боржника. Також, представник позивача посилався на те, що згідно зі статтею 52 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення може бути звернено на заставне майно.

В судове засідання 06.02.2014 представник третьої особи-1 не прибув. До суду від Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області надійшли письмові заперечення, згідно яких у постанові відповідача від 12.12.2013 ВП №39105134 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження відсутні відомості щодо окремих видів майна, на яке було накладено арешт. З огляду на зазначене, на думку третьої особи-1, підстави для скасування вказаної постанови відсутнє. Просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи-2 позов підтримав. Зазначив, що у ТОВ «Ольвита» достатньо іншого майна для забезпечення заборгованості ТОВ «Расалес».

Представник третьої особи-3 позов підтримав, оскільки, на його думку, переважне право на звернення стягнення на предмет іпотеки належить ПАТ «Банк «Київська Русь».

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з неявкою третьої особи-1, встановивши відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ВДВС Бориспільського МРУЮ у Київській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 30.07.2013 №39105134 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 22.07.2013 №911/205913, виданого на підставі рішення Господарського суду Київської області від 20.06.2013 про стягнення з ТОВ «Ольвита» на користь ТОВ «Расалес» боргу у розмірі 403 908,33 грн.

Постановою від 03.12.2013 №41057233 відповідач відкрив виконавче провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 20.11.2013 №911/1055/13, виданого на підставі рішення Господарського суду Київської області від 12.06.2013 про стягнення з ТОВ «Ольвита» на користь Щасливської сільської ради основного боргу у розмірі 1 662 416,00 грн., 133 152,00 - 3% річних, 216 113,07 грн. інфляційної складової боргу.

Зазначені виконавчі провадження постановою відповідача від 20.12.2013 були об'єднані у зведене виконавче провадження за номером згідно Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень: 41345831. Постановами відповідача від 20.12.2013 ВП №41057233 та від 20.12.2013 ВП №39105134 виконавчі провадження №39105134 та №41057233 приєднані до зведеного виконавчого провадження №41345831.

Суд встановив, що в рамках виконавчого провадження №39105134 відповідач виніс постанову від 12.12.2013 про арешт майна боржника та оголошення на його відчуження, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ТОВ «Ольвита», а також заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ТОВ «Ольвита» лише в межах суми боргу (а.с. 135 на звороті).

Представник позивача зазначив, що ПАТ «Банк «Київська Русь» дізнався про вищезазначені постанови та арешт всього нерухомого та рухомого майна ТОВ «Ольвита» 18.01.2014, коли отримали від останнього витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Не погоджуючись із вказаною постановою в частині накладення арешту на майно, що перебуває в іпотеці ПАТ «Банк «Київська Русь» звернулось до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд встановив, що Акціонерний Банк «Київська Русь» (попередня назва позивача) (Банк) уклав Кредитний договір №5714-20/8-1 від 15.02.2008 з ТОВ «Ольвита» (Позичальник), предметом якого є надання Банком грошових коштів позичальнику у вигляді відзивної кредитної лінії, сума кредиту 27 800 000,00 грн. (а.с.53-56).

До вказаного кредитного договору неодноразово вносились зміни шляхом укладання договорів про внесення змін до Кредитного договору №5714-20/8-1 від 15.02.2008 (а.с. 55-71). Згідно договору від 04.09.2012 про внесення змін до Кредитного договору №5714-20/8-1 від 15.02.2008 ліміт кредитної лінії було встановлено у розмірі 76 100 000,00 грн.

На виконання кредитного договору №5714-20/8-1 від 15.02.2008 Акціонерний Банк «Київська Русь» (Іпотекодержатель) уклав Договір іпотеки від 19.02.2008 з ТОВ «Акротрейд» (Іпотекодавець-1), та ТОВ «Ольвита» (Іпотекодавець-2), (далі - договір іпотеки від 19.02.2008) посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, який забезпечує вимогу Іпотекодержателя, що випливає з кредитного договору №5714-20/8-1 (а.с. 14-18).

До договору іпотеки від 19.02.2008 неодноразово вносились зміни шляхом укладання договорів про внесення змін до Договору іпотеки, посвідченого 19.02.2008 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим №553 (а.с. 19-52).

Згідно з Договором іпотеки від 19.02.2008, а також зі змінами та доповненнями внесеними до нього, в іпотеку ПАТ «Банк «Київська Русь» було передано нерухоме майно, що належить на праві приватної власності Іпотекодавцеві - ТОВ «Ольвита», а саме:

- салатний корпус з вбудованими АПК ІІ-а черга, загальною площею: 3 058,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область. Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Леніна, 20 Г;

- земельну ділянку, загальною площею 1,4000 га, за адресою: Київська область, бориспільський район, с. Щасливе, вул. Леніна, 20 Г, кадастровий номер земельної ділянки 3220888001:01:006:0019, цільове призначення: для розташування і обслуговування об'єктів нерухомості (господарських будівель і дворів).

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 одночасно з укладанням Договору іпотеки від 19.02.2008 було накладено заборону відчуження зазначеного у даному договорі нерухомого майна (а.с. 18).

Інформація про нерухоме майно, що є предметом Договору іпотеки була внесена до Державного реєстру іпотек, що підтверджується витягами про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек (а.с. 72-79, 84-86).

Суд встановив, що на підставі постанови відповідача від 12.12.2013 ВП №39105134 про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, яким накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно третьої особи-3 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 17.12.2013 внесено запис №3890976 про арешт нерухомого майна ТОВ «Ольвита» (невизначене майно) (а.с. 87-88, 184).

Водночас, з матеріалів виконавчого провадження, копії якого надані ВДВС Бориспільського МРУЮ у Київській області до матеріалів справи, вбачається, що станом на дату винесення спірної постанови від 12.12.2013 ВП №39105134 відповідачу було відомо про перебування у заставі рухомого майна та в іпотеці нерухомого майна ТОВ «Ольвита». Про передачу майна в заставу та іпотеку ТОВ «Ольвита» повідомило Бориспільського МРУЮ у Київській області листом від 11.12.2013 №72, який згідно вхідного штампу отриманий відповідачем 12.12.2013 (а.с. 136-155).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Основною функцією державної виконавчої служби є задоволення вимог виконавчого документа, забезпечення дотримання при цьому прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, сприяння їм у реалізації своїх процесуальних прав.

Пунктом 4.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція №512/5), встановлено, що виявлення майна та звернення стягнення на майно боржника здійснюються у порядку, встановленому главою 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з частиною 1 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Частиною 1 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.

Приписами частини 8 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Крім того, право заставодержателя на звернення стягнення саме на заставлене майно регулюється статтею 20 Закону України «Про заставу».

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду.

У відповідності з положеннями частин 6, 7 статті 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Таким чином, вказана норма встановлює пріоритет Іпотекодержателя та передбачає черговість реалізації зареєстрованих прав та вимог на нерухоме майно та, відповідно, черговість повернення заборгованості, в результаті невиконання позичальником своїх основних зобов'язань.

Суд встановив, що право іпотеки спірного нерухомого майна, виникло у ПАТ «Банк «Київська Русь» з 19.02.2008, тобто з моменту нотаріального посвідчення іпотечного договору від 19.022008 та накладення нотаріусом заборони відчуження такого нерухомого майна.

Згідно інформаційної довідки з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, інформаційної довідки з Державного реєстру іпотек, інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухомого майна станом на 10.02.2014 земельна ділянка площею 1,4000 га кадастровий номер: 3220888001:01:006:0019 та салатний корпус загальною площею 3058,4 кв.м. за адресо: Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Леніна, 20Г перебуває під забороною відчуження на підставі іпотечного договору від 19.02.2008 (а.с. 256-261).

На момент вчинення виконавчих дій щодо арешту спірного нерухомого майна, право іпотеки на це майно на визначених законом підставах та в установленому порядку не припинено, Кредитний договір №5714-20/8-1 від 15.02.2008 та Іпотечний договір від 19.02.2008 недійсними не визнано.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

Зазначене нерухоме майно було внесено до реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 22.10.2009, що підтверджується витягами про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с. 80-83) та в силу статті 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» дане обтяження є чинним у відносинах з третіми особами.

Згідно з частиною 3 статті 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», на підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж нерухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

У відповідності до статті 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

З матеріалів справи вбачається, що приватне обтяження спірного нерухомого майна на підставі Іпотечного договору від 19.02.2008 зареєстроване обтяжувачем - ПАТ «Банк «Київська Русь» 19.02.2008, тоді як публічне обтяження зазначеного нерухомого майна на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12.12.2013 року ВП №39105134 зареєстроване 17.12.2013, тобто пізніше реєстрації іпотеки.

Враховуючи викладене, зважаючи на черговість реєстрації зазначених вище обтяжень, суд дійшов до висновку, що позивач, як обтяжувач з вищим пріорітетом, встановленим Законом України «Про іпотеку», володіє переважним та першочерговим правом на отримання задоволення своїх вимог щодо одного й того ж нерухомого майна.

Крім того, право іпотеки на спірне нерухоме майно виникло у позивача до винесення рішення Господарського суду Київської області від 20.06.2013 про стягнення з ТОВ «Ольвита» на користь ТОВ «Расалес» заборгованості у розмірі 403 908,33 грн. та рішення Господарського суду Київської області від 12.06.2013 про стягнення з ТОВ «Ольвита» на користь Щасливської сільської ради основного боргу у розмірі 1 662 416,00 грн., 133 152,00 - 3% річних, 216 113,07 грн. інфляційної складової боргу, на підставі яких видано відповідні накази, в ході примусового виконання яких накладено арешт на спірне нерухоме майно.

Таким чином, відповідачем та третіми особами не спростовано наявність пріоритетного права Іпотекодержателя на першочерговість реалізації зареєстрованих прав та вимог на нерухоме майно, в результаті невиконання Іпотекодавцем своїх основних зобов'язань.

В свою чергу, згідно з частиною 3 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

З вищенаведеного вбачається, що існує чіткий перелік підстав, коли на заставлене майно боржника може бути звернено стягнення особою, яка не являється заставодержателем.

ПАТ «Банк «Київська Русь» надало до матеріалів справи розрахунок суми заборгованості ТОВ «Ольвита» за кредитним договором №5714-20/8-1 від 15.02.2008 станом на 20.09.2013, згідно якого загальний борг третьої особи-3 складає 92 275 247,32 грн. (а.с. 89).

Представник позивача зазначила, що оцінка предмету іпотеки - салатний корпус, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Леніна, 20Г, за згодою сторін оцінено на суму 27 498 796,00 грн., а предмет іпотеки - земельна ділянка площею 1,4000 га за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Леніна, 20 Г, кадастровий номер 3220888001:01:006:0019, за згодою сторін оцінено на суму 3 7272 976,00 грн., про що зазначено у договорах про внесення змін до Договору Іпотеки від 19.02.2008.

Таким чином, загальна оцінка нерухомого майна, що перебуває в іпотеці ПАТ «Банк «Київська Русь» згідно Договору Іпотеки від 19.02.2008 складає 31 271 952,00 грн.

Відповідач не надав доказів того, що вартість зазначеного нерухомого майна перевищує розмір заборгованості ТОВ «Ольвита» перед ПАТ «Банк «Київська Русь», тобто перевищує 92 275 247,32 грн.

Накладення відповідачем арешту на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці ПАТ «Банк «Київська Русь», обмежує забезпечене іпотекою право останнього на першочергове право задоволення своїх вимог за Кредитним договором №5714-20/8-1 від 15.02.2008 за рахунок предмету іпотеки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у ВДВС Бориспільського МРУЮ у Київській області були відсутні правові підстави для накладення арешту на вищезазначене майно на користь інших кредиторів, що не є заставодержателями.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 11.09.2013 №К/800/1343/13 та від 04.02.2014 №К/9991/74324/12.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 160-163, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь»» задовольнити.

2. Визнати незаконними дії відповідача щодо накладення арешту на нерухоме майно ТОВ «Ольвита» в частині майна, що перебуває в іпотеці ПАТ «Банк «Київська Русь», а саме: салатний корпус, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Леніна, 20 Г та земельна ділянка площею 1,4000 га за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Леніна, 20 Г, кадастровий номер 3220888001:01:006:0019.

3. Зобов'язати відповідача вчинити дії щодо скасування постанови від 12.12.2013 ВП №39105134 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в частині накладення арешту на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці ПАТ «Банк «Київська Русь», а саме: салатний корпус, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Леніна, 20 Г та земельна ділянка площею 1,4000 га за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Леніна, 20Г, кадастровий номер 3220888001:01:006:0019.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський