Рішення № 3713865, 26.05.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.05.09 р. Справа № 7/73

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р.Косьміній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м. Горлівка в особі структурного підрозділу Краматорські електричні мережі м. Краматорськ

До відповідача: Обласного комунального підприємства”Донецьктеплокомуненерго” м.Донецьк

Предмет спору: стягнення 36 243, 29 грн. боргу за активну електроенергію, 918, 39 грн. боргу за реактивну електроенергію, 643, 54 грн. пені, 531, 68 грн. інфляційних, 80, 44 грн. 3% річних.

За участю представників:

від позивача: не з’явились.

від відповідача: не з’явились.

У судовому засіданні 14.04.2009р. на підставі ст..77 ГПК України оголошено перерву до 27.04.2009р.

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство “Донецькобленерго” м. Горлівка в особі структурного підрозділу Краматорські електричні мережі м. Краматорськ звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м. Донецьк про стягнення 36 243, 29 грн. боргу за активну електроенергію, 918, 39 грн. боргу за реактивну електроенергію, 643, 54 грн. пені, 531, 68 грн. інфляційних, 80, 44 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії 647 „в” від 19.09.2003р. з протоколом розбіжностей та додатками до договору; наказ №93 від 25.04.2008р.; рахунки за електроенергію №33/647в за грудень 2008р., №33/647в за січень 2009р., №33/647в за лютий 2009р.

У відзиві №юр/1226 від 14.04.2009р. відповідач підтвердив суму боргу у розмірі 12 623, 72 грн., посилаючись на скрутне фінансове становище, просить відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення 643, 54 грн. пені, 531, 68 грн. інфляційних, 80, 44 грн. 3% річних та розстрочити виконання рішення в частині стягнення заборгованості на 12 місяців. Позивач проти розстрочення заперечив.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту ПКЕЕ), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. ПКЕЕ регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії №647 „в” від 19.09.2003р. (далі по тексту Договір).

Згідно п.9.4 Договору, його укладено на строк до 31.12.2005р. Договір може бути продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору, за згодою сторін буде укладена відповідна додаткова угода. З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що строк дії договору в установленому порядку сторонами не продовжувався.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що сторонами здійснені конклюдентні дії, направлені на продовження дії договору до теперішнього часу, у тому числі й на час виникнення заявленої у позові суми боргу.

У судовому засіданні сторони пояснили, що на спірний об’єкт будь-якого іншого договору між ними не укладено.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач протягом 2006-2008 років, та з січня по лютий 2009р. споживав електричну енергію саме у відповідності до приписів чинного законодавства при наявності договору про постачання електричної енергії №647 „в” від 19.09.2003р. та здійснював необхідні розрахунки, передбачені умовами цього договору та вищевказаними нормативно-правовими актами.

Надання постачальником споживачу послуг з електропостачання в спірний період (грудень 2008р. – лютий 2009р.) підтверджений матеріалами справи, зокрема відповідними актами прийняття-передавання товарної продукції за грудень 2008р. – лютий 2009р., які є додатками до договору №647 „в”, про що зроблена відповідна відмітка на самих актах. Зазначені акти підписані обома сторонами без зауважень та скріплені печатками обох підприємств. Також відповідна відмітка з посиланням на номер договору 647 „в” міститься на виставлених позивачем відповідачу рахунках за грудень 2008р. – лютий 2009р.

В судовому засіданні досліджені оригінали вказаних вище документів. Таким чином, судом в якості належних доказів приймаються акти прийняття-передавання товарної продукції, які є додатками до договору №647 „в” та рахунки на оплату електроенергії за спірний період. До того ж, діючим законодавством заборонений відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання.

Також надання послуг з електропостачання протягом 2005-2008 років та у січні-лютому 2009р. саме за договором №647 „в” від 19.09.2003р. підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними позивача та відповідача за період з січня 2006р. по квітень 2009р., які містять посилання на номер договору 647 „в” на них (стор. справи №1-96, том справи №2).

Згідно пункту 2.2. Інструкції про порядок виготовлення, зберігання і застосування типових форм первинного обліку № КО-1 і № М-20, затвердженої Державним комітетом статистики України від 27.07.98 року № 263, накладна (типова форма № М-20) є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей підприємством, що здійснило їх відпуск, для оприбуткування їх підприємством-одержувачем та для дозволу на вивіз їх з території підприємства-постачальника, а також для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку.

Згідно пункту 7.2.3 Закону України „Про податок на додану вартість”, податкова накладна є звітним, а також одночасно розрахунковим документом, яка виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (рахунки на сплату). Водночас, факт поставки електроенергії додатково підтверджено вказаними вище податковими накладними, виданими протягом 2008 року, які подано згідно приписів пункту 7.3.1 Закону України „Про податок на додану вартість” за першою подією – за фактом передачі продукції.

Належність зазначених податкових накладних до предмету спору перевірена судом (містять посилання на Договір), до того ж, податкові накладні надали сторонам право на включення в податковий кредит витрат по сплаті податку на додану вартість.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у спірний період Договір №647 „в” від 19.09.2003р. був чинним, а електрична енергія постачалась позивачем відповідачу саме на підставі цього договору та відповідно до його умов.

Відповідно до п.1 Договору, постачальник електричної енергії (позивач) постачає електричну енергію споживачу (відповідачу), а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість згідно з умовами договору та додатків до договору, які є його невід’ємними частинами.

Облік електричної енергії та порядок розрахунків сторони узгодили у розділі 7 договору та в додатку №5 „Порядок розрахунків за електроенергію” до договору.

Пунктом 3 додатку №5 „Порядок розрахунків за електроенергію” до договору, підписаного обома сторонами без зауважень та скріпленим печатками обох підприємств, передбачено, шо оплата отриманого споживачем рахунку повинна виконуватись протягом не більше 5 календарних днів.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов’язання за договором у грудні 2008р. – лютому 2009р. виконав належним чином, поставив відповідачу у грудні 2008р., лютому 2009р. активну електроенергію у сумі 48 869, 29 грн., реактивну електроенергію у січні – лютому 2009р. – у сумі 1 101, 57 грн., що підтверджено актами прийому-передачі за вказаний період, підписаними обома сторонами без зауважень. У зв’язку з наведеним, позивач виставив відповідачу відповідні рахунки на оплату, про отримання яких свідчить підпис представника відповідача на самих рахунках. У судовому засіданні відповідач також підтвердив своєчасне отримання рахунків на сплату. Відповідач свої зобов’язання стосовно оплати спожитої ним електричної енергії належним чином не виконав, виставлені рахунки сплатив частково, чим порушив умови договору.

У зв’язку з викладеним позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 36 243, 29 грн. боргу за активну електроенергію, 918, 39 грн. боргу за реактивну електроенергію.

Відповідач проти стягнення зазначених вище сум заперечив, посилаючись на той факт, що заборгованість за спожиту електроенергію ним частково погашена, вважає, що сума боргу за спожиту електроенергію за грудень 2008р. – лютий 2009р. складає у загальному розмірі 12 623, 72 грн.

В ході розгляду спору судом з’ясовано, що відповідач частково сплатив виставлені йому рахунки на оплату за активну та реактивну електроенергію до подачі позовної заяви до суду (дата подачі позову до суду – 27.03.2009р.):

1) заборгованість за активну електроенергію: платіжними дорученнями №482 від 20.03.2009р. та №483 від 20.03.2009р. відповідачем сплачено 24 159, 65 грн. за лютий 2009р.;

2) заборгованість за реактивну електроенергію: платіжним дорученням №446 від 16.03.2009р. відповідачем сплачено 378, 31 грн. за січень 2009р.

В підтвердження оплати заборгованості саме у зазначеному вище розміру відповідачем надані для залучення у справу разом із відзивом реєстри оплачених платіжних документів за спірний період та відповідні платіжні документи. Зазначений факт також підтверджений представником позивача у судовому засіданні.

Таким чином, на час розгляду спору у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за активну електроенергію за грудень 2008р., лютий 2009р. у сумі 12 083, 64 грн., за реактивну електроенергію за січень – лютий 2009р. у сумі 540, 08 грн., яка підтверджена матеріалами справи, визнана відповідачем та підлягає стягненню.

Вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за спожиту активну та реактивну електроенергію в залишковій частині задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача за січень – лютий 2009р. інфляційні у сумі 531, 68 грн., з 15.01.2009р. по 20.03.2009р. 3 % річних у сумі 80, 44 грн.

Відповідач проти стягнення зазначених сум заперечив, посилаючись на тяжке фінансове становище підприємства, проте правового обґрунтування своїх заперечень суду не надав.

3% річних та інфляційні перераховані судом у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням умов договору та дат часткової оплати суми боргу відповідачем, які складають: 3% річних – 80,44 грн., інфляційні – 531, 68 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.4.2.1 договору в редакції протоколу розбіжностей, підписаного обома сторонами та скріпленим печатками обох підприємств, за внесення платежів, передбачених п.2.2.3-2.2.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком №5 „Порядок розрахунків за електроенергію”, споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню в розмірі 0,1%, проте не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 643, 54 грн. за період з 15.01.2009р. по 20.03.2009р., застосовуючи при цьому подвійну облікову ставку НБУ, що не суперечить умовам договору та приписам чинного законодавства.

Відповідач проти стягнення зазначеної суми заперечив, посилаючись на тяжке фінансове становище підприємства, та той факт, що отримував електроенергію без договору, оскільки вважає, що договір про постачання електричної енергії №647 „в” від 19.09.2003р. з 31.12.2005р. не діяв.

Зазначені посилання відповідача судом до уваги не приймаються у зв’язку з вищевикладеним, а саме тим фактом, що сторони здійснили конклюдентні дії, направлені на продовження дії спірного договору.

Сума пені перерахована судом у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням умов договору та дат часткової оплати суми боргу відповідачем, яка складає 643, 54 грн.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню у повному обсязі.

В судовому засіданні оговорено клопотання відповідача щодо надання розстрочки виконання рішення в частині стягнення суми боргу строком на 12 місяців.

Позивач проти розстрочки виконання рішення заперечив.

Враховуючи обставини, викладені відповідачем, той факт, що відповідач є комунальним підприємством, на підприємстві значна дебіторська заборгованість, негайне виконання рішення суду призведе до погіршення фінансового стану підприємства, а також враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, суд дійшов висновку, що існують обставини, які ускладнюють виконання рішення і вважає можливим на підставі п.6 ст.83 ГПК України клопотання відповідача задовольнити частково і надати розстрочку виконання рішення в частині стягнення заборгованості за активну електроенергію у сумі 12 083, 64 грн. та за реактивну електроенергію у сумі 540, 08 грн. на 2 місяця з виплатою рівними частинами по 6 311, 86 грн. в місяць.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 256, 257, 261, 267, 526, 527, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м.Горлівка в особі структурного підрозділу Краматорські електричні мережі м.Краматорськ до Обласного комунального підприємства ”Донецьктеплокомуненерго” м.Донецьк про стягнення 36 243, 29 грн. боргу за активну електроенергію, 918, 39 грн. боргу за реактивну електроенергію, 643, 54 грн. пені, 531, 68 грн. інфляційних, 80, 44 грн. 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Обласного комунального підприємства ”Донецьктеплокомуненерго” (83086, м.Донецьк, вул..Донецька, 38, р/р 26009301747620 в Донецькому регіональному управлінні ПІБ, МФО 334635, ЗКПО 03337119) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” в особі структурного підрозділу Краматорські електричні мережі (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Островського, 8, ЗКПО 00131127) на п/р 260323031295 в ОПЕРВ філії Донецьке обласне управління ВАТ „Ощадбанк”, МФО 335106 – заборгованість за активну електроенергію у сумі 12 083, 64 грн.; на р/р 26008045365303 в АКІБ „Укрсиббанк” м.Харків, МФО 351005 – заборгованість за реактивну електроенергію у сумі 540, 08 грн.

Розстрочити виконання рішення в частині стягнення заборгованості за активну електроенергію у сумі 12 083, 64 грн., за реактивну електроенергію у сумі 540, 08 грн. на 2 місяця з виплатою рівними частинами по 6 311, 86 грн. в місяць.

Стягнути з Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” (83086, м.Донецьк, вул..Донецька, 38, р/р 26009301747620 в Донецькому регіональному управлінні ПІБ, МФО 334635, ЗКПО 03337119) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” в особі структурного підрозділу Краматорські електричні мережі (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Островського, 8, ЗКПО 00131127) на р/р 26004301510101 в АК ПІБ м.Краматорська, МФО 334141 – 643, 54 грн. пені, 531, 68 грн. інфляційних, 80, 44 грн. 3% річних.

Стягнути з Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” (83086, м.Донецьк, вул..Донецька, 38, р/р 26009301747620 в Донецькому регіональному управлінні ПІБ, МФО 334635, ЗКПО 03337119) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” в особі структурного підрозділу Краматорські електричні мережі (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Островського, 8, ЗКПО 00131127) на р/р 26004301510101 в АК ПІБ м.Краматорська, МФО 334141 – 138, 79 грн. державного мита, 42, 63 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В залишковій частині вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

Суддя Сгара Е.В.