Постанова № 37137700, 11.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 лютого 2014 року № 826/193/14

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Українські фонди» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ГУ Міндоходів міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Українські фонди» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ГУ Міндоходів міста Києва (надалі також - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 27.11.2013 року №0000232202.

04.02.2014р. в судовому засіданні за згодою сторін ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «КУ А АПФ «Українські фонди» (код за ЄДРПОУ 34690716) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012рр.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №2234/26-58-22-02-18/34690716 від 11.11.2013 року (надалі також - акт перевірки).

Згідно висновків акту №2234/26-58-22-02-18/34690716 від 11.11.2013 року, відповідач прийшов до висновку про те, що ТОВ «КУА АПФ «Українські фонди» порушило: - п.135.1 ст. 135 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ (зі змінами і доповненнями), в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 1 155 645 грн.: за 3 квартали 2012 року - на суму 1 155 645 грн., за 2012 рік-на суму 1 155 645 грн.

Як слідує із матеріалів справи позивачем 11.11.2013 року та подано письмові заперечення до акту перевірки.

Листом від 22.11.2013 року за №14503/10/26-58-22-02-11 позивача повідомлено, що висновки до акту перевірки ТОВ «КУА АПФ «Українські фонди» відповідають вимогам чинного законодавства та залишаються без змін.

Разом з тим, відповідачем на підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.11.2013 року №0000232202, відповідно до якого, з посиланням на п.54.3 ст. 54 та п.58.1 ст.58, абз. 2 п. 123.1 ст. 123 розділу II Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-УІ (зі змінами і доповненнями), встановлено порушення п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ (зі змінами і доповненнями) у зв'язку з чим, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 1 733 468 грн., з них: за основним платежем 1 155 645 грн., за штрафними санкціями 577 823 грн.

Позивач категорично не погоджується з правомірністю спірного податкового повідомленням-рішення, вважає його таким, що не відповідає вимогам норм Податкового кодексу України, призводить до порушення законних прав та інтересів позивача, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів необґрунтованості та безпідставності.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

ТОВ «КУА АПФ «Українські фонди» взято на податковий облік в податкових органах 02.11.2006 року за №42787 та перебуває на обліку в ДПІ Солом'янського району ГУ Міндоходів у м. Києві та було і є платником податку на прибуток.

Як слідує із матеріалів справи, в перевіряємий період, позивач здійснював управління активами ПНВІФЗТ «Український хлібний проект», на підставі установчих документів даного фонду.

Судом встановлено, що в період 2011-2012 років позивачем придбавались векселі українських емітентів. Придбання таких векселів здійснювалось на підставі рішень, прийнятих на засіданнях Наглядової ради ТОВ «КУА АПФ «Українські фонди», оформлених відповідними протоколами, з подальшим укладанням договорів купівлі-продажу цінних паперів, зокрема:

- Протокол №13 від 17.02.2011 року, договір №Б-5/11-1 від 18.02.2011 року, Акт передачі векселів від 18.02.2011 року;

- Протокол №10 від 25.01.2012 року, договір №31011/1-Б-1 від 31.01.2012 року, Акт прийому-передачі цінних паперів від 31.01.2012 року;

- Протокол №20 від 24.02.2012 року, договір №240212-БВ-1 від 24.02.2012 року, Акт прийому-передачі цінних паперів від 24.02.2012 року;

- Протокол №39 від 13.04.2012 року, договір №БВ-71/12-29 від 13.04.2012 року, Акт прийому-передачі цінних паперів до договору від 13.04.2012 року, Акт виконання зобов'язань до договору від 13.04.2012 року;

- Протокол №46 від 13.04.2012 року, договір №БВ-91/12-7 від 17.05.2012 року, Акт прийому-передачі цінних паперів до договору від 17.05.2012 року, Акт виконання зобов'язань до договору від 17.05.2012 року;

- Протокол №54 від 14.06.2012 року, договір №Б-110/12-7 від 14.06.2012 року, Акт прийому-передачі цінних паперів до договору від 14.06.2012 року;

- Протокол №72-1 від 08.08.2012 року, договір №БВ-147/12-15 від 08.08.2012 року, Акт прийому-передачі цінних паперів до договору від 08.08.2012 року, Акт виконання зобов'язань до договору від 08.08.2012 року;

- Протокол №4 від 11.09.2012 року, договір №БВ-173/12-4 від 14.09.2012 року, Акт прийому-передачі цінних паперів до договору від 14.09.2012 року, Акт виконання зобов'язань до договору від 14.09.2012 року.

Разом з тим, в ході судового розгляду справи підтверджено, що в подальшому частину придбаних простих векселів, в грудні 2012 року, позивачем було реалізовано ЗАТ «Холдинг ТІС».

Рішення про продаж простих векселів було прийнято на засіданні Наглядової ради Пайового не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу «Український хлібний проект» ТОВ «КУА АПФ «Українські фонди», протокол №32/1 від 10.12.2012 року.

Продаж вказаних простих векселів було здійснено на підставі Договору купівлі-продажу №БВ-234/12-8 від 10.12.2012 року, та передано згідно Акту прийому-передачі цінних паперів до договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ-234/12-8 від 10.12.2012 року.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач здійснює свою господарську діяльність відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема Закону України «Про інститути спільного інвестування» (пайові та корпоративні інвестиційні фонди), а також відповідно до вимог нормативно-правових актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - НКЦПФР).

Згідно ст. 3Закону України «Про інститути спільного інвестування» (пайові та корпоративні інвестиційні фонди):

- Інститути спільного інвестування (ІСІ) - це інвестиційні фонди, в яких акумулюються кошти інвесторів для подальшого отримання прибутку через вкладення їх у цінні папери, корпоративні права, нерухомість та інші активи;

- Пайові інвестиційні фонди (ПІФ) - це активи, що належать інвесторам на правах спільної часткової власності та перебувають в управлінні компанії з управління активами (КУА) і обліковуються окремо від результатів її господарської діяльності;

- Пайовий інвестиційний фонд - не є юридичною особою, створюється КУА шляхом продажу (розміщення) інвесторам випущених нею інвестиційних сертифікатів Фонду; при підписанні договорів купівлі або продажу активів фонду, КУА діє від свого імені, але за рахунок та в інтересах ІСІ; КУА веде облік результатів діяльності фонду окремо від власної господарської діяльності та інших ІСІ;

- Компанія з управління активами (КУА) - це юридична особа, яка здійснює професійну діяльність з управління активами ІСІ на підставі ліцензії, яку видає Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. КУА здійснює управління активами ІСІ після надходження грошових коштів на рахунок ІСІ, спрямовує їх на придбання активів для формування структури портфелю даного ІСІ. КУА здійснює управління активами ІСІ за винагороду, розмір якої встановлюється відповідно до регламенту фонду.

Відповідно до установчих документів, а також згідно з вимогами чинного законодавства, ПНВІФЗТ «Український хлібний проект», є венчурним фондом.

Згідно ч.5, ст. 34 Закону України «Про інститути спільного інвестування» (пайові та корпоративні інвестиційні фонди), до складу активів венчурного фонду можуть входити боргові зобов'язання. Такі зобов'язання можуть бути оформлені векселями, заставними, договорами позики та в інший спосіб, не заборонений законодавством України. Позики за рахунок коштів венчурного фонду можуть надаватися тільки юридичним особам, учасником яких є такий венчурний фонд.

Вказана норма Закону, також передбачена п.3 Розділу IV Положення про склад та структуру активів інституту спільного інвестування, затвердженого рішенням НКЦПФР від 11.01.2002 року №12 (із змінами та доповненнями) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.10.2009 року за №926/16942.

Пунктом 1.21 розділу V Положення про особливості здійснення діяльності з управління активами інституційних інвесторів, затвердженого рішенням НКЦПФР від 02.11.2006 року №1227 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України ЗО. 11.2006 року за №1252/13126, також передбачено дозвіл на придбання векселів, за рахунок активів венчурного фонду.

З викладеного вбачається, що вищевказані векселі є активами фонду, оскільки були придбані в процесі діяльності зі спільного інвестування за рахунок активів ПНВІФЗТ «Український хлібний проект», зокрема - сформовані за рахунок коштів, залучених від інвесторів, доходів минулих періодів від проведення операцій з активами, доходів минулих періодів, що нараховані за активами фонду.

Таким чином, виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства суд прийшов до висновку про те, що під час провадження діяльності зі спільного інвестування позивач управляючи активами ПНВІФЗТ «Український хлібний проект», та укладаючи договори з купівлі та продажу векселів в інтересах та за рахунок коштів ПНВІФЗТ «Український хлібний проект», діяло в межах чинного законодавства та не порушувало вимог Закону України «Про інститути спільного інвестування» та нормативних актів НКЦПФР.

Крім того, відповідно до п.1.2 Розділу IV Положення про особливості здійснення діяльності з управління активами інституційних інвесторів, затвердженого рішенням НКЦПФР від 02.11.2006р. року №1227 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.2006 року за №1252/13126, компанія з управління активами повинна формувати інвестиційний портфель відповідно до інвестиційної декларації з метою отримання максимального доходу при мінімально можливих ризиках з урахуванням, зокрема кон'юнктури ринку та інших факторів ризику.

В ході судового розгляду справи підтверджено, що реалізовані ЗАТ «Холдинг ТІС» прості векселі, на загальну суму 2 804 168 грн., були придбані ТОВ «КУА АПФ «Українські фонди» за вищевказаними договорами, загальною вартістю 8 295 202 грн.

За таких обставин, відповідачем зроблено висновок про те, що ПНВІФЗТ «Український хлібний проект» здійснював свою діяльність без мети отримання прибутку.

Суд критично ставиться до таких доводів відповідача, оскільки такий висновок є безпідставним, оскільки зроблений лише за наслідками однієї дослідженої операції.

Разом з тим, прибуток фонду, тобто різниця між доходами та витратами, визначається за відповідний період, а не за результатами певної окремої операції.

Матеріалами справи документально підтверджено, що за результатами діяльності за 2012 рік (період, що перевірявся) ПНВІФЗТ «Український хлібний проект» отримало чистий прибуток у розмірі 56 829 960, 88 грн., що знову ж таки свідчить про в свою чергу спростовує вищевказані висновки відповідача.

Згідно ч.2 ст. 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутків.

Поняття «власний ризик», в розумінні вказаних норм законодавства, є нічим іншим, як здійснення господарської діяльності для досягнення економічного чи соціального результату - прибутку. При цьому, за результатами господарських операцій, кінцевої мети (прибутку) може бути не досягнуто. З чого вбачається, що підприємство, може зазнати збитків, які в свою чергу, можуть бути перекриті за рахунок інших вдалих (з отриманням прибутку) господарських операцій.

Разом з тим. Суд звертає увагу на те, що укладення господарюючими суб'єктами договорів купівлі-продажу, навіть при їх наступному розірванні, свідчить про спрямованість діяльності на отримання доходу, що визначає останню як господарську. Однак, господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є нормальним процесом здійснення господарської діяльності.

Така позиція суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України від 28.02.2011 року у справі №21-12а11.

В той час, як у акті перевірки зазначено, що векселі, по яким здійснювалися операції не є активом ПНВІФЗТ «Український хлібний проект». Кошти, отримані від інвесторів ПНВІФЗТ «Український хлібний проект», спрямовані на проведення операцій, за якими не отриманий прибуток, є доходом ТОВ «КУА АПФ «Українські фонди».

Такі висновки відповідача не відповідають чинному податковому законодавству та законодавству про інститути спільного інвестування, з огляду про наступне.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди), пайовий інвестиційний фонд (в даному випадку ПНВІФЗТ «Український хлібний проект») - це активи, що належать інвесторам на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності. Пайовий інвестиційний фонд не є юридичною особою.

Згідно п.3 ч.1 ст. 30 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди), компанія з управління активами під час провадження діяльності з управління активами ІСІ не має права здійснювати за власні кошти операції з активами ІСІ, якими вона управляє.

Системний аналіз вищевказаних норм законодавства свідчить про те, що під час провадження своєї діяльності, всі операції здійснюються не ПНВІФЗТ «Український хлібний проект», а компанією, яка управляє його активами -ТОВ «КУА АПФ «Українські фонди». Тобто, будь-які договори, угоди, тощо укладаються ТОВ «КУА АПФ «Українські фонди», яка при укладенні таких договорів діє в інтересах, від імені та за рахунок коштів ПНВІФЗТ «Український хлібний проект». По всіх операціях і результатах діяльності ПНВІФЗТ «Український хлібний проект» бухгалтерський та податковий облік ведеться окремо. Такий облік веде ТОВ «КУА АПФ «Українські фонди» (окремо від обліку операцій та результатів своєї господарської діяльності).

При цьому, встановлено, що зазначені векселі були придбані за рахунок активів ПНВІФЗТ «Український хлібний проект», а саме: сформовані за рахунок коштів, залучених від інвесторів, доходів минулих періодів від проведення операцій з активами, доходів минулих періодів, що нараховані за активами фонду.

Таким чином, збитки, отримані ПНВІФЗТ «Український хлібний проект» в силу норм чинного законодавства не можуть розглядатись як дохід ТОВ «КУА АПФ «Українські фонди».

Висновок відповідача про те, що кошти отримані в наслідок операцій з векселями (від'ємна різниця між сумою витрачених коштів на придбання простих векселів та сумою коштів отриманих від їх реалізації) є прибутком позивача, не носять правового підґрунтя, оскільки, прибутку з вказаних операцій отримано не було і ці операції були збитковими, а сам збиток отримав фонд - ПНВІФЗТ «Український хлібний проект».

Враховуючи вищевикладене, дані векселі є активами ПНВІФЗТ «Український хлібний проект» та на них розповсюджуються вимоги п.п.136.1.9 п. 136.1 ст. 136 Податкового кодексу України.

Згідно п.п.136.1.9 п. 136.1 ст. 136 Податкового кодексу України, для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи суми коштів спільного інвестування, а саме коштів. Залучених від інвесторів спільного інвестування, доходи від проведення операцій з активами таких інститутів та доходи, нараховані за активами зазначених інститутів, а також кошти, залучені від власників сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, доходи від проведення операцій з активами фондів операцій з нерухомістю та доходи, нараховані за активами фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону.

Крім того, перевіркою встановлено, що ТОВ «КУА АПФ «Українські фонди» придбавало у ТОВ «Зернова справа» прості векселі, які в подальшому продано ЗАТ «Холдинг ТІС».

На час здійснення даних операцій (2012 рік) ТОВ «Зернова справа» (код за ЄДРПОУ 31863788) зареєстроване в ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та має стан платника - 0 «платник податків за основним місцем обліку». ЗАТ «Холдинг ТІС» (код за ЄДРПОУ 25411916), також було зареєстровано в ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Однак, на момент перевірки ( IV квартал 2013 рік), ЗАТ «Холдинг ТІС» визнано банкрутом.

Крім того встановлено, що провадження у справі про банкрутство ЗАТ «Холдинг ТІС», було відкрито лише 27.05.2013 року, відповідно до ухвали Господарського суду Київської області від 27.05.2013 року у справі №911/1709/13.

Таким чином, на момент здійснення господарських операцій з купівлі-продажу векселів, ЗАТ «Холдинг ТІС», було діючим товариством.

Поряд з цим, в акті перевірки зазначено, що ТОВ «Зернова справа» не було подано додатку ЦП до декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік. Одночасно, ЗАТ «Холдинг ТІС», в додатку ЦП до декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік, не було відображено показники по операціям з купівлі-продажу векселів.

Вказані обставини відповідачем були трактовані як відсутність факту здійснення операцій з векселями за 2012 рік.

Такий висновок відповідача є безпідставним, позаяк факт здійснення операцій з цінними паперами має бути підтверджений первинним документами, зокрема, договорами купівлі-продажу, актами прийому-передачі цінних паперів, які було надано до перевірки, проте вони не були взяті до уваги відповідачем.

Разом з тим, чинне законодавство не встановлює обов'язку компаній з управління активами (ТОВ «КУА АПФ «Українські фонди»), при укладанні договорів купівлі-продажу цінних паперів з контрагентами (ТОВ «Зернова справа» та ЗАТ «Холдинг ТІС») перевіряти повноту та правильність заповнення останніми декларацій з податку на прибуток підприємств, в тому числі і додатку ЦП до декларації.

Таким чином, суд звертає увагу на те, що позивач не може нести відповідальності за те, що її контрагенти ТОВ «Зернова справа» та ЗАТ «Холдинг ТІС» не подали чи не відобразили в додатку ЦП до декларації з податку на прибуток підприємств показники щодо здійснення операцій з купівлі-продажу цінних паперів (векселів).

Враховуючи вищевикладене, підтверджено, що позивачем при здійсненні фінансово - господарської діяльності не порушувались норми Закону України «Про інститути спільного інвестування» (пайові та корпоративні інвестиційні фонди), а також вимоги ст. 135 Податкового кодексу України та правомірно застосувало норми п.п.136.1.9 п. 136.1 ст. 136 Податкового кодексу України.

Крім того відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому сторона (в даному випадку ТОВ «КУА АПФ «Українські фонди») не може нести відповідальності за можливі протиправні дії своїх контрагентів, в тому числі й щодо дотримання ними податкової дисципліни.

Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 638 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність спірного податкового повідомлення - рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 11, 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 27.11.2013 року №0000232202.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 4872, 00 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Українські фонди» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ГУ Міндоходів міста Києва.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур