Рішення № 37136138, 03.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18763/13 03.02.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргаз"

до Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація

про стягнення 116 740,09 грн.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Гавриловська І.О. Суддя Літвінова М.Є.

Суддя Чеберяк П.П.

У судових засіданнях брали участь представники учасників судового процесу:

від позивача: Гладун Н.В. - дов. № б/н від 16.12.13 р.

Бахмацький К.А. - дов. № 09/01 від 15.01.14 р.

від відповідача: Рева В.В. - дов. № б/н від 13.01.14 р.

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргаз» до Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» про стягнення 116 740,09 грн., з яких: 100 797,68 грн. основного боргу за отриману теплову енергію, 8 312,36 грн. 5 % штрафу та 7 630,05 грн. пені, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 03/11 від 09.11.11 р.

Ухвалою суду від 30.09.13 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/18763/13 та призначено її розгляд на 12.11.13 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Через службу діловодства господарського суду 11.11.13 р. від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, які залучені до матеріалів справи.

У судове засідання 12.11.13 р. представник відповідача не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 03.10.13 р., яке підтверджує отримання відповідачем 07.10.13 р. ухвали про порушення провадження у справі, вимог ухвали суду не виконав.

Через службу діловодства господарського суду 11.11.13 р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю представників прибути у господарський суд для участі в судовому засіданні.

У судовому засіданні 12.11.13 р. представник позивача проти задоволення даного клопотання заперечив, надав суду документи на виконання вимог ухвали суду, які залучені до матеріалів справи, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи, суд його відхилив з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника. Також відповідачем не виконано вимог ухвал суду в даній справі, оскільки він міг подати витребуваний судом відзив на позовну заяву через службу діловодства суду, як він це зробив, подавши клопотання про відкладення розгляду цієї справи. Однак, відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався, у зв'язку з чим це клопотання визнається судом необґрунтованим та підлягає відхиленню.

Ухвалою суду від 12.11.13 р. відкладено розгляд справи до 25.11.13 р., у зв'язку з нез'явленням представника відповідача у призначене судове засідання, невиконанням ним вимог ухвали суду та для дослідження доказів у справі.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.11.13 р. заявив клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для надання можливості відповідачу звернутися з пропозицією щодо укладення мирової угоди.

Представник позивача заперечень не навів.

Враховуючи наведене, представники сторін заявили письмове клопотання про продовження строку розгляду спору.

Дослідивши матеріали справи та розглянувши дані клопотання, суд їх задовольнив з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та оголосив перерву в судовому засіданні до 02.12.13 р. о 09:10 год., повторно зобов'язав відповідача надати суду письмовий відзив на позовну заяву.

Представник позивача в судове засідання 02.12.13 р. не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.12.13 р. надав суду письмові пояснення та клопотання про долучення документів, які залучені до матеріалів справи.

Дослідивши подані представником відповідача копії документів, суд не прийняв їх до розгляду, оскільки вони не засвідчені належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.12.13 р. проти позову заперечив та заявив клопотання про продовження строку розгляду спору для надання йому можливості представити суду додаткові докази у справі.

Розглянувши дане клопотання, суд його задовольнив з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.

Ухвалою суду від 02.12.13 р. відкладено розгляд справи до 16.12.13 р. у зв'язку з нез'явленням представника позивача в призначене судове засідання та для витребування у відповідача додаткових доказів у справі.

У судовому засіданні 16.12.13 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.12.13 р. проти позову заперечив, надав суду документи на виконання вимог ухвали суду, які залучені до матеріалів справи та оригінали документів для огляду в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі в даній справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Святошинську районну в місті Києві державну адміністрацію, оскільки остання є замовником робіт по улаштуванню зовнішніх мереж до будинку по вулиці Бударіна, 3 у Святошинському районі міста Києва в обсягах та в порядку визначених інвестиційним договором від 08.02.06 р.

Ухвалою суду від 16.12.13 р. до участі в даній справі залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Святошинську районну в місті Києві державну адміністрацію.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників учасників судового процесу, господарський суд встановив, що дана категорія справи є складною, оскільки з аналогічних спорів є протилежна судова практика, що дає підставу стверджувати про необхідність призначення її до розгляду в колегіальному складі. Крім того, дослідженню та оцінці для винесенню правомірного рішення підлягає значна кількість доказів і обставин.

Відповідно до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Колегіальний розгляд справи є однією з гарантій повного, всебічного й об'єктивного розгляду справ, постановлення законного, обґрунтованого і справедливого рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що справа № 910/18763/13 відноситься до категорії складних, у зв'язку з чим ухвалою від 16.1213 р. призначив колегіальний розгляд даної справи.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 16.12.13 р., приймаючи до уваги вказану ухвалу, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.11 р. (протокол № 1 від 03.02.11 р.) та ст. 4-6 ГПК України, призначено колегіальний розгляд справи № 910/18763/13 у складі колегії суддів: Гавриловська І.О. (головуючий), судді Блажівська О.Є. та Чеберяк П.П.

За вказаних обставин суд ухвалою від 16.12.13 р. прийняв справу до свого провадження та призначити її до розгляду в судовому засіданні на 20.01.14 р. за участю представників сторін.

17.01.14 р. через службу діловодства господарського суду від позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого ТОВ «Укргаз» просить стягнути з відповідача 100 797,68 грн. основного боргу, 14 899,43 грн. штрафу та 7 249, 15 грн. пені.

Пункт 3.11. постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. визначає, що статтею 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК України та зазначені в цій постанові. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Розглянувши подану заяву, господарський суд відзначає, що фактично позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, проте не дотримано правил вчинення цієї процесуальної дії, зокрема, судовим збором таке збільшення позивачем не оплачено і копію заяви учасникам судового процесу не направлено.

Крім того, дослідивши розрахунки позивача в частині позовних вимог про стягнення штрафу та пені, господарський суд встановив, що вони не відповідають вимогам пунктів 2.3, 2.4 додатку 2 до договору № 03/1 від 09.11.11 р., і представник позивача в судовому засіданні 20.01.14 р. це пояснити не зміг.

Представник третьої особи в судове засідання 20.01.14 р. не з'явився, у поданому клопотанні просив розглядати справу без його участі.

Враховуючи наведене, з метою надання можливості оформити заяву про збільшення позовних вимог належним чином, господарський суд ухвалою від 20.01.14 р. відклав розгляд справи до 03.02.14 р.

20.01.14 р. через службу діловодства господарського суду від третьої особи надійшло клопотання, згідно з яким Солом'янська районна у м. Києві районна адміністрація просила суд розглядати дану справу без участі її представника та прийняти рішення відповідно до чинного законодавства України.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 03.02.14 р., у зв'язку з лікарняним судді Блажівської О.Є., призначено новий склад колегії судів в справі № 910/18763/13 у складі: Гавриловська І.О. (головуюча суддя), судді Літвінова М.Є. та Чеберяк П.П..

Ухвалою суду від 03.02.14 р. вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу № 910/18763/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргаз» до Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація про стягнення 116 740,09 грн.

Через службу діловодства господарського суду 31.01.14 р. надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, яке залучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, суд не приймає клопотання про уточнення позовних вимог, оскільки дане уточнення, фактично, є збільшенням позовних вимог. При цьому, позивач не надав доказів сплати судового збору за дану заяву.

Представник позивача в судовому засіданні 03.02.14 р. підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.02.14 р. проти позову заперечив.

Представник третьої особи в судове засідання 03.02.14 р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення третьої особи про час та місце судового засідання, про наслідки ненадання нею витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 03.02.14 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укргаз» (постачальник) та Державним підприємством Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» (споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 03/11 від 09.11.2011 р., відповідно до умов якого постачальник здійснює постачання споживачу теплової енергії у гарячій воді у потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, що встановлені умовами цього договору. Адреса об'єкту тепло споживання: 03179, м. Київ, вул. Бударіна, 3 буд. № 1 (багатоповерховий житловий будинок).

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з п. 1.1.1. договору № 03/11 від 09.11.2011 р., орієнтована сума договору становить - 200 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20 % - 33 333,33 грн.) за один календарний рік спожитої теплової енергії.

Відповідно до п. 2.1. вищезазначеного договору, при укладанні, виконанні та припиненні цього договору, сторони зобов'язані керуватись його умовами, а у випадку коли відносини між сторонами не врегульовані ними застосовувати чинне законодавство України, у тому числі, але не обмежуючись - акти органів місцевого самоврядування щодо погодження тарифів на теплову енергію, Правила користування тепловою енергією, Правила технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж тощо.

Пунктом 2.2.1. договору № 03/11 від 09.11.2011 р. визначено, що постачальник зобов'язується забезпечити постачання теплової енергії у вигляді гарячої води в обсягах необхідних споживачу відповідно до обсягів поставки теплової енергії споживачу, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1), для забезпечення наступних потреб: опалення та вентиляція, гаряче водопостачання, технологічні потреби, кондиціювання повітря.

Згідно з п. п. 2.3.1. та 2.3.2. договору № 03/11 від 09.11.2011 р., споживач зобов'язується додержуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені в додатку № 1 до цього договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії; виконувати на підставі тарифів за теплову енергію умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в порядку проведення розрахунків за договором, що є невід'ємними частинами цього договору.

У відповідності до пунктів 4.1., 4.3. та 4.5. договору № 03/11 від 09.11.2011 р., облік споживання споживачем теплової енергії проводиться за допомогою приладів обліку; споживач на підставі показників приладів обліку щомісячно надає постачальнику звіт про фактичне споживання теплової енергії; при відсутності приладів обліку або їх виходу з ладу - кількість теплової енергії, що поставлена споживачу визначається постачальником розрахунковим способом.

Згідно з п. 4.4. вищевказаного договору, межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін вказана в схемі теплотраси, що перебуває на балансі споживача, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 4) та не може бути змінена в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 2.1. додатку № 2 до договору № 03/11 від 09.11.2011 р., розрахунки за теплову енергію, що поставляється за умовами договору, проводяться виключно в грошовій формі, в національній валюті України згідно з встановленими тарифами.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 2.2. додатку № 2 до договору № 03/11 від 09.11.2011 р.).

Згідно з п. 2.3. додатку № 2 до договору № 03/11 від 09.11.2011 р., споживач зобов'язаний проводити розрахунки за теплову енергію шляхом авансових платежів в розмірі 30 000,00 грн.; споживач повинен здійснити перший платіж протягом трьох календарних днів з дати укладення цього договору, а наступні платежі - не пізніше, ніж за три календарні дні до початку нового розрахункового періоду; постачальник починає виконувати свої зобов'язання за цим договором з моменту зарахування на його рахунок, що вказаний в п. 11 цього договору, першого авансового платежу.

Споживач здійснює послідуючі платежі не пізніше, ніж за три календарні дні до початку нового розрахункового періоду (календарного місяця). У разі споживання теплової енергії в меншій кількості, ніж споживач оплатив авансово, така різниця зараховується споживачу в рахунок оплати наступного (наступних) розрахункових періодів.

Споживач розраховується за показниками приладів обліку та при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше тридцятого числа поточного місяця (п. 2.4. додатку).

Пунктами 5.4.2. та 5.4.2.1. договору № 03/11 від 09.11.2011 р. передбачено, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за отриману теплову енергію у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов'язання за кожен день порушення; несвоєчасне виконання розрахунків за отриману теплову енергію у вигляді штрафу в розмірі 5 % вартості теплової енергії, спожитої у попередньому розрахунковому періоді, за кожен факт прострочення.

Відповідно до пунктів 7.1. та 7.4. договору № 03/11 від 09.11.2011 р., цей договір вважається укладеним та набуває чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін та діє до 07.11.2012 р.; припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії.

В обґрунтування позовних вимог позивач надав підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000234 від 30.04.12 р., № ОУ-0000563 від 31.10.12 р., № ОУ-0000172 від 30.03.12 р., № ОУ-0000098 від 28.02.12 р.

Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за договором № 03/11 від 09.11.2011 р. за період з 01.02.12 р. до 31.10.12 р. становила 200 797,68 грн.

Позивач також пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 03/11 від 09.11.2011 р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 100 000,00 грн., у зв'язку з чим станом на 26.09.13 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 100 797,68 грн.

13.09.13 р. ТОВ «Укргаз» звернулось до ДП МОУ «Укрвійськбуд» з претензією (вих. № 533/09 від 13.09.13 р.) про сплату вищевказаної заборгованості протягом п'яти днів з моменту отримання даної претензії (належні докази поштового відправлення зазначеної претензії додано до матеріалів справи).

Однак зазначена вище претензія була залишена відповідачем без відповіді та реагування.

За таких обставин ТОВ «Укргаз» звернулось до господарського суду м. Києва з даним позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» про стягнення 116 740,09 грн., з яких: 100 797,68 грн. основного боргу за отриману теплову енергію, 8 312,36 грн. 5 % штрафу та 7 630,05 грн. пені, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 03/11 від 09.11.11 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 03/11 від 09.11.11 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив неповністю.

Відповідач у письмових поясненнях заперечив проти позову, посилаючись на наступне.

09.04.03 р. між Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією (надалі - замовник) та Державним підприємством Міністерства оборони України «Укрвійсьбуд» було укладено інвестиційний договір на будівництво житлового будинку № 2 від 09.04.13 р., відповідно до п. 1.1. якого, пердметом даного договору є спільне проектування та будівництво житлового будинку на земельній ділянці по проспекту Бударіна, 3, що погоджений рішенням Київради від 09.10.01 р. за № 1 1/1445 (надалі - будинок).

02.04.12 р. видано акт № 1. яким підтверджено завершення будівництва та готовність вищезазначеного об'єкту до експлуатації.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди) виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Таким чином, на думку відповідача, з 02.04.12 р. ДП МОУ «Укрвійськбуд» зняло з себе як інвестора-підрядника всі обов'язки, які передбачені законом.

Згідно з п. 3 постанови КМУ № 461 «Про питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» від 13.04.11 р. (надалі - постанова), прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до IV-V категорії складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі Інспекцією сертифіката.

15.04.13 р. видано сертифікат серія КВ № 165131050209, яким підтверджено прийняття в експлуатацію будинку по вулиці Бударіна, 3 у м. Києві.

Відповідно до п. 13 постанови, зареєстрована декларація або сертифікат є підставою для укладання договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об'єкт, необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об'єкт додержавної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

Підключення об'єкта прийнятого в експлуатацію до інженерних мереж здійснюється відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» протягом десяти днів з дня відповідного звертання замовника до осіб, які є власниками відповідних елементів інженерної інфраструктури або здійснюють їх експлуатацію.

Таким чином, на думку відповідача, договірні відносини ТОВ «Укргаз» та ДП МОУ «Укрвійсьбуд» укладені з порушенням норм законодавства, що породжують нікчемність даного правочину (ст. 203 та ст. 215 ЦК України).

Господарський суд не приймає до уваги доводи відповідача як безпідставні.

Крім того, доводи відповідача спростовуються п. 9.4., 9.6. та 9.7. договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 03/11 від 09.11.11 р.

Зокрема, відповідно до п. 9.4. договору № 03/11 від 09.11.11 р. , всі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином у випадку, якщо вони вручені особисто стороні або надіслані у письмовій формі рекомендованим листом, кур'єром, телеграфом, факсом за адресами, зазначеними в п. 11 цього договору. Датою здійснення відповідного повідомлення буде вважатися дата його особистого вручення стороні або відправлення повідомлення стороні.

Згідно з пунктами 9.6. та 9.7. договору № 03/11 від 09.11.11 р, у випадку переходу права власності на теплове обладнання споживача до іншої особи, споживач та така інша особа у триденний термін з моменту зміни власника повинні ініціювати розірвання цього договору та докласти усіх зусиль для підписання договору на постачання (купівлю-продаж) теплової енергії у гарячій воді з новим власником; жодна із сторін не має права передавати свої права та обов'язки за цим договором третій стороні без письмової згоди іншої сторони.

Таким чином, оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів у підтвердження звернення з відповідним письмовим повідомленням стосовно розірвання договору № 03/11 від 09.11.11 р. та ініціювання підписання договору з новим власником, чи письмової згоди сторін щодо передання своїх прав та обов'язків за цим договором третій стороні, як це передбачено п. 9.6. і 9.7., то доводи ДП МОУ «Укрвійськбуд» є необґрунтованими та безпідставними.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 100 797,68 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргаз» щодо стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» 100 797,68 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 03/11 від 09.11.11 р., за період з 01.02.12 р. до 31.10.12 р., визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

ТОВ «Укргаз» просило стягнути з відповідача 7 630,05 грн. пені та 8 312,36 грн. 5 % штрафу за порушення грошового зобов'язання за договором № 03/11 від 09.11.11 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Пунктами 5.4.2. та 5.4.2.1. договору № 03/11 від 09.11.2011 р. передбачено, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за отриману теплову енергію у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов'язання за кожен день порушення; несвоєчасне виконання розрахунків за отриману теплову енергію у вигляді штрафу в розмірі 5 % вартості теплової енергії, спожитої у попередньому розрахунковому періоді, за кожен факт прострочення.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Дослідивши та перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені, господарський суд дійшов висновку, що позивачем було невірно здійснено розрахунок даної вимоги, зокрема, взято період не з моменту настання відповідальності та невірно визначені суми боргу. Крім того, у визначенні періоду заборгованості позивач не врахував умови розрахунків за спожиту теплову енергію передбачені договором № 03/11 від 09.11.2011 р.

За таких обставин, господарський суд відмовляє ТОВ «Укргазбуд» у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення 7 630,05 грн. пені.

Дослідивши та перевіривши наданий позивачем розрахунок 5 % штрафу, господарським судом було також встановлено допущені позивачем помилки стосовно сум заборгованості, з яких здійснювався даний розрахунок, зокрема, позивач здійснив розрахунок не за кожною сумою боргу окремо (за кожен факт прострочення), а за загальною сумою боргу станом на день подачі позову за період, що становить 602 дні.

Враховуючи наведене, господарський суд здійснив власний розрахунок штрафу, за яким сума 5 % штрафу перевищує заявлену позивачем суму, а господарський суд не вправі виходити за межі позовних вимог, у зв'язку з чим господарський суд м. Києва не виходить за межі позовних вимог і задовольняє вимогу ТОВ «Укргаз» щодо стягнення з ДП МОУ «Укрвійськбуд» 8 312,36 грн. 5 % штрафу.

Якщо здійснити розрахунок з врахуванням умов, передбачених п. 2.3. додатку № 2 до договору № 03/11 від 09.11.11 р. та відповідно до кожного факту прострочення платежу, то штраф у розмірі 5 % вартості теплової енергії, спожитої у попередньому розрахунковому періоді, становитиме 11 532,46 грн.

Враховуючи вищенаведене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргаз» до Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 626, 628, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» (04086, м. Київ, вулиця Петропавлівська, 54-А, код ЄДРПОУ 24308300) на користь Товариства з обмеженою відповідальінстю «Укргаз» (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, село Чайки, вулиця Валерія Лобановського, 3 А, код ЄДРПОУ 32209081) 100 797 (сто тисяч сімсот дев'ятсот сім) грн. 68 коп. боргу, 8 312 (вісім тисяч триста дванадцять) грн. 36 коп. 5 % штрафу та 2 182 (дві тисячі сто вісімдесят дві) грн. 20 коп. витрат на сплату судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 10.02.2014 р.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Гавриловська І.О.

Суддя Літвінова М.Є.

Суддя Чеберяк П.П.