Постанова № 37135798, 24.10.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2013 р. Справа № 804/10969/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Тулянцевої І.В.,

при секретарі Шевцовій М.Ю.

за участю:

представника позивача Кудіна М.В.

представника відповідача Олешко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

14.08.13 року Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - Позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Форми «Р» №0000043230 від 05.08.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 369567,00 грн., в т.ч. за основним платежем на суму - 246378,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму - 123189,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі якого відповідачем прийнято оскаржуване рішення, є невірними та такими, що не відповідають діючому законодавству. На думку позивача, за приписами ПК України включення сум до податкового кредиту на підставі заяви із скаргою на постачальника у випадках, коли постачальник порушує порядок реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбачено у звітному періоді включення відповідного кредиту з ПДВ до декларації, а не в періоді складання такої накладної. Крім того, позивач посилається на п.198.6 ст.198 ПКУ, відповідно до якого у випадку, якщо платник податку не включив суми податкового кредиту у відповідному звітному періоді на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 днів з дати складання податкової накладної. Оскільки позивач отримав податкову накладну від 09.04.2013 №3, податкову накладну від 16.04.2013 №4, податкову накладну від 30.04.2013 №4073/120, податкову накладну від 30.04.2013 №4074/120, податкову накладну від 30.04.2013 №6627/120, податкову накладну від 24.04.2013 №5, податкову накладну від 01.04.2013 №10, податкову накладну від 26.12.2012 №375 у травні 2013 року, і вказані податкові накладні не були включені контрагентами до Реєстру податкових накладних на момент їх складання, включення сум податкового кредиту за такими накладними у Декларації за травень 2013 року за наявності заяви про відмову постачальника надати податкову накаладну, є правомірним. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених в позові.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених в позові.

Відповідач - СДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, проти задоволення позову заперечував, подав до суду письмові заперечення які приєднані до матеріалів справи (а.с. 164-167). Суду пояснив, що позивачем в порушення п.33.1 ст.33, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п.201.10 ст.201, ст. 202 ПК України включено до складу податкового кредиту за травень 2013 року суми ПДВ в розмірі 246378,00 грн., по заявах зі скаргою на постачальників (по податкових накладних (не отриманих та/або отриманих з порушенням), перша подія по яких сталася в періоді іншому ніж звітний), а тому позивачем, на думку податкового органу, по декларації з ПДВ за травень 2013 року завищено податковий кредит на суму 246378,00 грн. У зв'язку з чим вважає, що рішення про донарахування податкових зобов'язань є правомірними і у задоволенні позову слід відмовити.

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 19 липня 2013 року головним державним ревізором - інспектором відділу податкового супроводження підприємств гірничо-металургійної галузі Криворізького управління СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів Дзюбою І.В. на підставі п. 200.10. ст. 200 Податкового кодексу України в порядку ст. 76 ПК України, проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податкової звітності з ПДВ за травень 2013р. ПАТ «Центральний ГЗК» (код ЄДРПОУ 00190977), за наслідками якого був складений Акт № 1/32.3/00190977 від 19.07.2013р. (а.с. 9-12). За висновками вказаного акту перевірки встановлено, що на порушення вимог п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п.201.10 ст.201, ст. 202 ПК України, позивачем завищено податковий кредит в податковій декларації за травень 2013 року на суму 246378,00 грн., що призвело до заниженню податку на додану вартість до сплати в бюджет в сумі 246378,00 грн.

Як свідчать матеріали перевірки, відповідач з посиланням на п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п.201.10 ст.201, ст. 202 ПК України, вважає, що в разі невиконання обов'язків продавця, щодо видачі податкової накладної у встановлені законодавством терміни для подання звітності з податку на додану вартість, покупець має право подати заяву про відмову продавця товарів/послуг надати податкову накладну за звітний період з наданням первинних документів, які на момент складання податкової звітності є в наявності, що, відповідно до абз.9 п.201.10 ст.201 ПК України, надасть право покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. ПАТ «Центральний ГЗК», на думку податкового органу, в порушення п.201.10 ст.201 ПК України включено до складу податкового кредиту за травень 2013 року суму ПДВ в розмірі 246378,00 грн., по заявах зі скаргою на постачальників (по податкових накладних (не отриманих та/або отриманих з порушенням), податкова накладна за якою виписана в іншому звітному періоді.

26.07.2013 р. ПАТ «Центральний ГЗК» до Криворізького управління СДГП з ОВП у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів були подані заперечення до Акту перевірки № 1/32.3/00190977 від 19.07.2013р. в яких позивач просив переглянути висновки акту щодо встановлених порушень (а.с. 14-18).

01.08.2013 р. за вих. № 3015/10/32.3 відповідачем на адресу позивача було направлено відповідь про результати розгляду заперечень, згідно з яким висновки стосовно фактів порушень ПАТ «Центральний ГЗК» норм податкового законодавства щодо заниження суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень 2013 року, відповідають нормам чинного законодавства та є правомірними (а.с.19-21).

З посиланням на згаданий Акт перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення Форми «Р» № 0000043230 від 05.08.2013 року про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 369567,00 грн., в т.ч. за основним платежем на суму - 246378,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму - 123189,00 грн.(а.с.23).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, позивач по Декларації з ПДВ за травень 2013 року до складу податкового кредиту включив суму в розмірі 246378,00 грн. по взаємовідносинам з контрагентами: ТОВ «ВЕКС і КО» податкова накладна від 09.04.2013 №3 на суму ПДВ 13 334,00 грн.; ТОВ НВП «Электрон» податкова накладна від 16.04.2013 №4 на суму ПДВ 2 374,40 грн.; ДФ ПАТ Укртелеком податкова накладна від 30.04.2013 №4073/120 на суму ПДВ 143,91 грн.; ДФ ПАТ Укртелеком податкова накладна від 30.04.2013 №4074/120 на суму ПДВ 10,12 грн.; ДФ ПАТ Укртелеком податкова накладна від 30.04.2013 №6627/120 на суму ПДВ 2,02 грн.; ЗАТ «Промважмаш» податкова накладна від 24.04.2013 №5 на суму ПДВ 16 630,00 грн.; ЛПП Восток УТОГ податкова накладна від 01.04.2013 №10 на суму ПДВ 365,60 грн.; ТОВ «Компанія Интеграл» податкова накладна від 26.12.2012 №375 на суму ПДВ 213 517,95 грн., що не були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оскільки, отримані накладні не були зареєстровані у ЄРПН, позивач додав до Декларації з ПДВ за травень 2013 р. скаргу на постачальника, Додаток № 8 до Декларації (заява про відмову постачальника надати податкову накладну/порушення ним порядку заповнення та/або реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) та документи, що засвідчують факт отримання такого товару та сплату за нього (а.с. 25-68).

Виходячи з положень податкового законодавства, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 - VI (далі - ПК України), камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь - якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Обов'язковими реквізитами податкової накладної є: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Пунктом 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п.201.6 ст. 201 ПК України «податкова накладна» є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку

про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, визначено в п. 201.10 ст. 201 ПК України.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України також визначено, що у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Таким чином, податкова накладна, заповнена без порушень порядку її заповнення та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені строки, дає право на включення зазначених в ній сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту покупця: - у тому податковому періоді, в якому відбулася перша з подій, визначених п. 198.2 ст. 198 ПК України у разі отримання її у такому податковому періоді; - у тому податковому періоді, в якому податкова накладна була отримана покупцем, з урахуванням того, що зазначене право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки такої податкової накладної, - у разі отримання її із запізненням в інших податкових періодах.

Відповідно до п. 33.1 ст. 33 ПК України, податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків і зборів.

Звітним (податковим) періодом з податку на додану вартість є один календарний місяць (п. 202.1 ст. 202 ПК України). Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п. 203.1 ст. 203 ПК України).

Таким чином, до податкового кредиту платник податку може включити суми податку на додану вартість по тих податкових накладних, щодо яких одночасно виконані такі умови (у разі дотримання інших правил формування податкового кредиту, визначених Кодексом):

- оформлені у відповідності з вимогами Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 №1379;

- зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- отримані в порядку, визначеному Кодексом;

- взяті на облік згідно з правилами податкового та бухгалтерського обліку.

Якщо ж податкова накладна заповнена з порушеннями або вона не зареєстрована в Єдиному реєстрі протягом встановлення для такої реєстрації терміну, платник податку - покупець включає до складу податкового кредиту податкової декларації за відповідний звітний період суми податку на додану вартість, зазначені в такій накладній, за умови подання разом із такою декларацією заяви із скаргою на постачальника (Додаток 8 до податкової декларації з ПДВ).

Тобто, платник податку втрачає право на включення до складу податкового кредиту звітного податкового періоду сум ПДВ, включених на підставі наданої заяви зі скаргою на постачальника, що відмовився у наданні податкової накладної та/або надано неналежним чином оформлений документ (відсутні чи помилково заповнені обов'язкові реквізити податкової накладної, пердбачені чинним законодавством), у разі надання такої заяви до звітної декларації по операціях, перша подія по яких сталася в періоді іншому ніж звітний.

Суд також звертає увагу на те, що така позиція податкового органу відповідає позиції ДПС України, визначена в Листі Державної податкової служби України від 15.01.2013 р. № 413/5/15-3116 «Щодо дати відображення податкових накладних у реєстрі», в якому зазначено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних (Наказ N 1379) в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

За таких обставин суд вважає, що відповідачем правомірно зроблений висновок про порушення позивачем норм п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 202.1 ст. 202 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ за травень 2013 року на загальну суму 246378,00 грн., у зв'язку з чим рішення СДПІ №0000043230 від 05.08.2013 року про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 369567,00 грн., в т.ч. за основним платежем на суму - 246378,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму - 123189,00 грн., є правомірним і підстави для його скасування відсутні.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то в задоволенні позову щодо скасування податкового повідомлення - рішення № 0000043230 від 05.08.2013 року, слід відмовити.

Розподіл судових витрат слід здійснити з урахуванням положень ч. 2 ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева