Рішення № 37134405, 10.02.2014, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/129/14-ц

Провадження № 2/188/158/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2014 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Ніколаєвої І.К.

при секретарі Карпенко С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Олександропільської сільської ради Петропавлівського району, Дніпропетровської області про визнання належності заповіту та визнання права власності на спадкове майно.

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулась ОСОБА_1 з позовом про визнання належності заповіту та визнання права власності на спадкове майно до Олександропільської сільської ради Петропавлівського району, Дніпропетровської області.

В обґрунтування позову позивачка вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим виконкомом Олександропільської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області 08.02.2013 року.

Спадкове майно після смерті ОСОБА_2 складається з земельної ділянки площею 9.270 га розташованої на території Олександропільської сільської ради відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІУ-ДП № 013897 виданого Олександропільською сільською радою 24.12.2001 року.

Згідно Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 7/10 - 2249 від 16.07.2013 року грошова оцінка вказаної земельної ділянки становить 189 232.18 грн. ( сто вісімдесят дев'ять тисяч двісті тридцять дві грн. 18 коп.)

7 липня 2010 року секретарем виконавчого комітету Верхньосамарської сільської ради, Близнюківського району, Харківської області зі слів ОСОБА_2, жительки АДРЕСА_3, яка є рідною сестрою бабусі позивачки і яка проживала сама, дітей та не мала, посвідчено заповіт, яким вона на випадок своєї смерті зробила заповітне розпорядження, яким все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті на, що вона за законом матиме право заповіла їй - своїй онуці - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивачка вказує, що вона не являється онукою померлої, хоча вона її називала онукою через відсутність власних дітей і онуків. Цей заповіт зареєстровано в реєстрі за № 44.

05.08.2013 року позивачка звернулась до приватного нотаріуса Петропавлівського районного нотаріального округу з заявою про прийняття спадщини і нотаріусом було зареєстровано спадкову справу, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі за № 34750654.

Постановою нотаріуса від 22.08.2013 року позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про прийняття спадщини. В обґрунтування відмови приватним нотаріусом вказано, що згідно з Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України п. 5.16 Глави 10 «Видача свідоцтв про право на спадщину» - Якщо в заповіті зазначені родинні відносини спадкоємця зі спадкодавцем, нотаріус перевіряє документи,що підтверджують факт родинних відносин, та за бажанням спадкоємців зазначає про родинні відносини у свідоцтві про право на спадщину за заповітом. ОСОБА_1 не надала доказів що вона є онукою, та к як в заповіті вказано, що майно заповідається онуці ОСОБА_1. Саме через ці обставини позивачка звернулась до суду за захистом свого порушеного права

На підставі ст.ст. 315,118,119,256 ЦПК України, ст.ст. 316,328,1216 ЦК України позивачка просить задовольнити її позовні вимоги.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала та пояснила, що ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 була рідною сестрою її бабусі та тіткою її матері. Через те, що померла не мала своїх дітей та онуків, вона називала позивачку онукою. Саме через це заповідачка назвала її онукою у заповіті. Довести родинні стосунки як онука померлої вона не може через що нотаріально оформити спадщину позбавлена можливості. Пояснила суду, що померла не має інших спадкоємців і два останніх роки померла проживала з нею в АДРЕСА_2 де і померла. Позивачка взяла на себе всі витрати по її похованню, у неї залишились всі документи щодо земельної ділянки, яка перебуває у оренді і вона отримала орендну плату за використання даної земельної ділянки.

Відповідач в судове засідання не заяву надав заяву слухати справу в їх відсутність.

Вислухавши позивачку, вивчивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню з оглядом на наступні обставини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим виконкомом Олександропільської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області 08.02.2013 року.

Спадкове майно після смерті ОСОБА_2 складається з земельної ділянки площею 9.270 га розташованої на території Олександропільської сільської ради відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІУ-ДП № 013897 виданого Олександропільською сільською радою 24.12.2001 року, що підтверджується Державним актом серії 1У- ДП № 013897. який був виданий 24 грудня 2001 року.

Згідно Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 7/10 - 2249 від 16.07.2013 року грошова оцінка вказаної земельної ділянки становить 189 232.18 грн ( сто вісімдесят дев'ять тисяч двісті тридцять дві грн. 18 коп.)

7 липня 2010 року секретарем виконавчого комітету Верхньосамарської сільської ради Близнюківського району Харківської області зі слів ОСОБА_2, жительки АДРЕСА_3 посвідчено заповіт, яким ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила заповітне розпорядження, яким все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті, на що вона за законом матиме право заповіла їй - своїй онуці - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. З тексту заповіту витікає, що Спадкодавець ОСОБА_2 посвідчила заповіт у секретаря виконавчого комітету Верхньосамарської сільської ради Близнюківського району Харківської області, що відповідає ствердженню позивачки, що останні два роки перед смертю ОСОБА_2 проживала у неї в с. Веселе, Близнюківського району, Харківської області.

Наданими доказами до матеріалів справи позивачка не довела, що вона є онукою померлої як вказано у заповіті, але суд враховує те, що померла проживала разом з позивачкою склала заповіт на особу з, а прізвищем ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, але цю особу назвала онукою так як називала її при житті. Судом встановлено, що данні особи вказаній у заповіті та анкетні данні Позивачки повністю збігаються, що підтверджується копією паспорта позивачки.

Тому суд приходить до висновку, що померла ОСОБА_2 склала заповіт на позивачку ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1. через те, що померла не мала родину , спадкоємців у неї немає. При цьому суд враховує, що позивачка та померла ОСОБА_2 на день смерті більше ніж 2 роки проживали разом, що підтверджується вивченими в судовому засіданні доказами. Позивачка від спадщини не відмовилась, отримала орендну плату за використання земельної ділянки від орендаря ТОВ АФ "Авангард", отже позивачка фактично прийняла спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Стаття 1268 п. 3 ЦК України передбачає, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом 6 місяців він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Нотаріальне свідоцтво про право на спадщину позивачка отримати не може з причин вказаних у Постанові нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про права на спадщини за законом від 22.08.2013 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, окрім визначених в ч. 1 цієї статті, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 212-214,256 ЦПК України, ст. ст. ст. 1217,1268, Цивільного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Цивільний позов ОСОБА_1 до Олександропільської сільської ради Петропавлівського району, Дніпропетровської області про визнання належності заповіту та визнання права власності на спадкове майно задовольнити .

Визнати, що заповіт посвідчений 07.07.2010 року секретарем виконавчого комітету Верхньосамарської сільської ради Близнюківського району Харківської області складений ОСОБА_2 був складений на ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1. як за спадкоємцем за заповітом, право власності на спадкове майно, а саме на земельну ділянку (пай № 501) площею 9,270 га., розташовану на території Олександропільської сільської ради Петропавлівського району, Дніпропетровської області, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ДП № 013897 виданого 24.12.2001 року.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І. К. Ніколаєва