Рішення № 3713434, 14.05.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.09 Справа№ 9/53

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.

При секретарі Марочканич І. О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Позивача: Дочірнього підприємства „Старокостянтинівський молочний завод”, місто Старокостянтинів, Хмельницької області,

До відповідача: Закритого акціонерного товариства „Галичина”, м. Радехів, Львівської області,

Про стягнення заборгованості в розмірі 116641 грн. 68 коп., в т.ч. 110 043 грн. 45 коп. –основного боргу, 6 598 грн. 23 коп. –пені та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Кучина Т.І. –представник, за довіреністю № 360 від 09.04.2009 року,

Від відповідача: не прибув.

Представнику сторін роз»яснено права та обов»язки передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, право відводу судді. Заяв та клопотань про відвід судді не заявлено.

Сторона не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Дочірнього підприємства „Старокостянтинівський молочний завод”, м. Старокостянтинів, до відповідача: Закритого акціонерного товариства „Галичина”, м. Радехів, про стягнення заборгованості в розмірі 116641 грн. 68 коп., в т.ч. 110043 грн. 45 коп. –основного боргу, 6598 грн. 23 коп. –пені та стягнення судових витрат.

Ухвалою суду від 16.03.2009 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 14.04.2009 року, про що сторони були належним чином, під розписку повідомлені: Позивач –23.03.2009р., а Відповідач –23.03.2009р., рекомендованими кореспонденціями, відповідно № 4104147, № 4104139 (оригінали повідомлень про вручення поштового відправлення –в матеріалах справи).

У зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання 14.04.2009 року розгляд справи було відкладено на 14.05.2009 року.

Представник позивача в судовому засіданні подав докази сплати відповідачем суму основного боргу, просить стягнути на свою користь пеню та судові витрати, з підстав наведених у тексті позовної заяви, подав документи, які вимагалися судом.

Відповідач, повторно, в судове засідання повноважного представника не направив, про причини не прибуття суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав, вимог ухвал суду не виконав.

Справа розглядається відповідно до статті 75 ГПК України –за наявними у ній матеріалами.

В ході розгляду справи ВСТАНОВЛЕНО.

22 грудня 2008 року між відповідачем (Закритим акціонерним товариством „Галичина”- надалі Довіритель) та позивачем (Дочірнім підприємством „Старокостянтинівський молочний завод” –надалі Повірений) було укладено Договір доручення № 95.

Згідно пункту 1.1. договору доручення № 95 від 22.12.2008р., Повірений зобов»язувався від імені і за рахунок Довірителя виконати наступні юридичні дії, права і обов»язки за якими набуває безпосередньо Довіритель: організовувати заготівлю молока та проводити розрахунки за отримане Довірителем молоко та дотацію на нього з індивідуальними молоко здавачами згідно відповідних переліків.

За здійснення дій, визначених у п. 1.1. цього договору, Довіритель зобов»язується виплатити Повіреному винагороду (п. 1.2. договору).

Умови цього договору сторони, які його уклали, визначили у розділі 2 договору під найменуванням: «Умови договору»,

У розділі 3 договору, сторони передбачили «Обов»язки Повіреного», а у розділі 4 «Обов»язки Довірителя».

Позивач свої зобов”язання за даним договором по збиранню, закупівлі та охолодженню молока коров»ячого в кількості 322718 кг. на суму 402986,64 грн.

Комісійна винагорода та витрати відповідача на виконання доручення склали 307010,76 грн., загальна сума за виконані дії по дорученню склали 709997,40 грн. (402986,64 грн. + 307010,76 грн.).

Відповідач, станом на 28.01.2009р. сплатив позивачу 450000,00 грн., відтак, заборгованість відповідача перед позивачем, станом на 28.01.2009р., складала 259997,40 грн. (709997,40 грн. -450000,00 грн.).

З метою врегулювання спору у досудовому порядку, позивач виставив відповідачу претензію № 103 від 28.01.09р. з вимогою сплатити 259997,40 грн.

27.01.09р. Відповідач, згідно виставленого рахунку, розрахувався частково, в сумі 50000,00 грн., а 10.02.2009р. відповідач погасив борг частково в сумі 100000,00 грн.

Сторони за договором доручення, провели звіряння суми боргу за період з 01.01.09р. по 28.02.09р., яку оформили актом звірки та встановили, що борг відповідача перед позивачем складає 160043,45 грн. Акт підписано повноважними представниками двох сторін (докази у справі).

03.03.2009р. відповідач частково борг погасив у розмірі 50000,00 грн.

На час звернення Позивача з позовом до господарського суду, заборгованість Відповідача перед Позивачем складала суму 110043 грн. 45 коп. основного боргу (160043,45 грн. –основний борг станом на 28.02.09р., згідно акту звіряння –50000,00 грн. –які сплачено 03.03.09р. = 110043,45 грн. –основний борг, що залишився не оплаченим).

Наявність боргу відповідача перед позивачем на час подання позову до суду у розмірі 110043 грн. 45 коп. підтверджується товарно-транспортними накладними: № НС-37284 від 16.12.2008р. на суму 26704,52 грн., № НС-37285 від 16.12.2008р. на суму 479,23 грн., № ФГ-14094 від 17.12.2008р. на суму 607,68 грн., № НС-37485 від 20.12.2008р. на суму 180,48 грн., № НС-37486 від 20.12.2008р. на суму 72352,79 грн., № ФГ-14337 від 21.12.2008р. на суму 1480,32 грн., № НС-37630 від 23.12.2008р. на суму 20012,14 грн., № НС-37846 від 27.12.2008р. на суму 155191,74 грн., № НС-37847 від 27.12.2008р. на суму 14891,04 грн., № ФГ-14673 від 28.12.2008р. на суму 1704,96 грн.

Відповідач продукцію отримав згідно вищевказаних товарно-транспортних накладних та частково повернув позивачу товар на загальну суму 4807,97 грн., що підтверджується накладними на повернення товару: № НС-01881 від 30.12.08р. на суму 2949,13 грн., № НС-01887 від 30.12.08р. на суму 1681,42 грн., № НС-01926 від 31.12.08р. на суму 43,75 грн., № НС-01927 від 31.12.08р. на суму 4,07 грн., № НС-01928 від 31.12.08р. на суму 129,60 грн. (оригінали оглянуто в судовому засіданні –копії у справі).

Відповідно до п. 3.3 Договору відповідач зобов’язаний своєчасно здійснювати оплату за отриману продукцію на умовах відстрочення платежу не більше 10 (десяти) календарних днів з моменту виписки товарно-транспортної накладної на продукцію, плюс один день.

Відповідач, в порушення умов договору, не своєчасно, та не в повному розмірі, проводив оплату згідно умов договору доручення № 95 від 22.12.2008р.

В процесі розгляду справи в господарському суді, відповідач, станом на 31.03.2009р. основний борг погасив повністю, платіжними дорученнями від 18.03.09р. № 389, від 26.03.2009р. платіжним дорученням № 894 та від 31.03.09р. № 1119, що підтверджує особовими банківськими виписками.

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов»язується вчинити від імені та на рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії, Правочин вчинений довірителем, створює, здійснює, припиняє цивільні права та обов»язки довірителя, стаття 1000 ЦК України.

Відповідно до статті 1002 ЦК України, повірений має право на плату за виконання свого обов»язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо в договорі доручення не вказано розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги (частина 2 статті 1002 ЦК України).

Згідно ст. 1004 Цивільного Кодексу України, поваірений зобов»язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення.

Статтею 1006 Цивільного Кодексу України, визначено обов»язки повіоеного, а статтею 1007 ЦК України, - обов»язки довірителя, зокрема, відшкодувати повіреному витрати, пов»язані з виконанням дорученя (п. 2 частини 2 цієї статті).

Довіритель зобов»язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить (частина 4 статті 1007 ЦК України).

Відповідно до статті 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти —юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми —юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1. ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

П. 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно зі статтею 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 6598 грн. 23 коп., яка нарахована відповідно до пункту 6.3. Договору доручення № 95 від 22.12.2008р., у якому, передбачено, що за прострочку оплати винагороди довіритель сплачує повіреному пеню у розмірах, передбачених Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»в редакції ЗУ від 10.02.2002р.

Комісійна винагорода за виконання доручення складала 307010 грн. 76 коп., позивач нарахував на відповідача пеню у розмірі 6598,23 грн., а саме: за період з 20.01.09р. по 26.01.09р., від суми винагороди 307010,76 грн., за 7 днів, облікова ставка НБУ у період, за який нараховується пеня - 12%, подвійна облікова ставка = 24% (12% х 2 = 24% : 100 = 0,24), пеня = 1413,09 грн.; за період з 27.01.09р. по 09.02.09р. від суми винагороди 257010,76 грн., ставка НБУ –12%, 14 днів прострочення платежу, розмір пені = 2365,86 грн., за період з 10.02.09р. по 02.03.09р. від суми винагороди 157010,76 грн., прострочення платежу 21 день, ставка НБУ –12%, розмір пені = 2168,04 грн., за період з 03.03.09р. по 11.03.09р. від суми винагороди 110043,45 грн., 9 днів прострочення платежу, ставка НБУ –12%, пеня = 651,24 грн., розрахунок: (307010,76 грн. : 365 х 0,24 х 7 днів) + ( 257010,76 грн. : 365 х 0,24 х 14 днів) + (157010,76 грн. : 365 х 0,24 х 21 день) + (110043,45 грн. : 365 х 0,24 х 9 днів) = 6598,23 грн.

Правильність розрахунку пені була перевірена в судовому засіданні, розрахунок пені відповідає вимогам частини 6 статті 232 ГК України та частині 2 статті 343 ГК України.

Суд заслухав пояснення представників сторін, оглянув та дослідив докази по справі, оцінив їх в сукупності, дійшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем визнаний, підлягає до задоволення частково.

Позивачем за даним позовом сплачено 1166 грн. 23 коп. державного мита, платіжним дорученням № 2183 від 11.03.09р. та 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, платіжним дорученням № 2186 від 11.03.09р.

Відповідачем основний борг 110043 грн. 45 коп. погашено в процесі розгляду справи в господарському суді, відтак судові витрати покласти на відповідача в повному обсязі, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 4-3, 4-7, 12, 15, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 77, п. 1-1, ст. 80, статтями 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовільнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «ГАЛИЧИНА», Львівська область, місто Радехів, вулиця Богдана Хмельницького, 120, код ЄДРПОУ 25553579) на користь Дочірнього підприємства «Старокостянтинівський молочний завод»(п. 1. 31104, місто Старокостянтинів, Хмельницької області, вулиця Івана Франка, 47 код ЄДРПОУ 31952591) 6598 грн. 23 коп. пені, 1166 грн. 23 коп. державного мита, платіжним дорученням № 2183 від 11.03.09р. та 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, платіжним дорученням № 2186 від 11.03.09р.

2. В частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 110043 грн. 45 коп., який сплачено позивачу –припинити, за відсутністю предмету спору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя