Рішення № 3713356, 07.05.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.09 Справа № 17/118/09

Суддя Корсун В.Л.

за позовною заявою: відкритого акціонерного товариства “Мелітопольський завод холодильного машинобудування “Рефма”, 72301, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Профінтерна, 15

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Завод низьковольтної апаратури “Лідер Електрик”, 69041, м. Запоріжжя, вул. Вавилова, 19, кв. 15

про стягнення 100 833 грн.

суддя Корсун В.Л.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: Баштовий А.В., довіреність від 16.03.09

від відповідача: Живодьоров В.Л., довіреність від 29.01.09 № 29/1

СУТЬ СПОРУ:

12.03.09 до господарського суду Запорізької області звернулось відкрите акціонерне товариство “Мелітопольський завод холодильного машинобудування “Рефма” (надалі - ВАТ “Рефма”) з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю “Завод низьковольтної апаратури “Лідер Електрик” (далі за текстом ТОВ “Лідер Електрик”) про стягнення з відповідача заборгованості за договором на поставку товару від 19.08.08 № 25/42/493 у розмірі 100 833 грн., з яких: 87 000 грн. основного боргу та 13 833 грн. - пеня.

Ухвалою від 12.03.09 судом порушено провадження у справі № 17/118/09, судове засідання призначено на 08.04.09. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об’єктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою від 08.04.09, у зв’язку з неприбуттям в судове засідання представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 24.04.09.

Заявою від 14.04.09 № 176/юр позивач зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у зв’язку зі частковою сплатою 13.03.09 відповідачем суми основного боргу у розмірі 7 000 грн. та збільшив розмір позовних вимог щодо стягнення пені, уточнивши період нарахування штрафних санкцій. У зв’язку з чим, просить суд стягнути з відповідача 80 000 грн. основного боргу та 19 351 грн. пені за період з 30.08.08 по 13.03.09 в сумі 16 791 грн. та за період з 13.03.09 по 13.04.09 в розмірі 2 560 грн. Відповідач не заперечив проти вказаної заяви в судовому засіданні 24.04.09. Заява надана відповідно до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та прийнята судом.

Таким чином предметом позову є стягнення з відповідача 80 000 грн. основного боргу та 19 351 грн. пені.

В судовому засіданні 24.04.09 судом оголошувалась перерва до 07.05.09 для підготовки рішення в повному обсязі.

За заявою представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 07.05.09, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено рішення в повному обсязі.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог за вих. від 14.04.09 № 176/юр. Свої вимоги обґрунтовує ст. ст. 526, 530, 538, 624, 693 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зазначив наступне. 19.08.08 між сторонами у справі був укладений договір на поставку товару № 25/42/493 на виконання умов якого позивачем виготовлено товар на загальну суму 127 000 грн. Зобов’язання щодо перерахування передплати за поставлений товар відповідач виконав частково, внаслідок чого, станом на день звернення з позовом до суду, сума основного боргу складала 87 000 грн. 13.03.09 відповідачем частково сплачено суму основного боргу у розмірі 7 000 грн. У зв’язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача 80 000 грн. основного боргу та 19 351 грн. пені за порушення строків оплати, а саме за період з 30.08.08 по 13.03.09 в сумі 16 791 грн. та за період з 13.03.09 по 13.04.09 в розмірі 2 560 грн.

Відповідач позовні вимоги визнав частково в частині стягнення основного боргу в розмірі 80 000 грн. Стосовно штрафних санкцій відповідач зазначив, що повідомив позивача про неможливість здійснити залишок передплати та надіслав позивачу додаткову угоду про розстрочення здійснення передплати, але відповіді відповідач не отримав. Враховуючи, що позивач не відмовився від прийняття зобов’язання частками, просить суд на підставі ч. 2 ст. 616 ЦК України, зменшити розмір штрафних санкцій до суми 6 599,70 грн. та розстрочити виконання рішення суду. Окрім того, відповідач звернув увагу суду на те, що розрахунок пені здійснений позивачем з порушенням норм діючого законодавства, а саме Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

19.08.08 між відкритим акціонерним товариством “Мелітопольський завод холодильного машинобудування “Рефма” (Постачальник) і товариством з обмеженою відповідальністю “Завод низьковольтної апаратури “Лідер Електрик” (Покупець) укладено договір № 25/42/493 за умовами якого (п. 1.1.) Постачальник зобов’язується виготовити і поставити, а Покупець оплатити і прийняти продукцію (далі - товар) в номенклатурі, кількості і за ціною, вказаних в специфікації - п. 1.2 договору.

Загальна вартість договору складає 127 000 грн. (п. 4.1 договору).

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до розділу 5 цього договору, платежі за товар, що поставляється за даним договором, повинні здійснюватись шляхом оплати в два етапи на розрахунковий рахунок Постачальника, вказаний в п. 12.1. Перший етап - 50% від суми договору на протязі п’яти календарних днів з моменту підписання договору. Другий етап - 50% від суми договору на протязі десяти банківських днів з моменту підписання договору.

Як вбачається з матеріалів господарської справи № 17/118/09, на виконання умов спірного договору від 19.08.08 № 25/42/493 ЗАТ “Рефма” виготовлено товар загальною вартістю 127 000 грн.

Однак, відповідач взятих на себе договірних зобов’язань щодо перерахування попередньої оплати виконав частково у розмірі 40 000 грн., у зв’язку з чим позивач звернувся до відповідача з претензією від 26.11.08 № 1323 про погашення заборгованості в розмірі 87 000 грн. та сплати пені за порушення строків оплати в сумі 6 699 грн. У відповіді на претензію від 11.12.08 № 637 ТОВ “Лідер Електрик” зазначило, що визнає порушення зобов’язання щодо оплати в сумі 87 000 грн. за замовлене обладнання, просить не застосовувати штрафні санкції та зобов’язалось погасити передбачену договором попередню оплату за першою можливістю. Крім того, відповідач листом від 10.03.09 № 022 надіслав позивачу додаткову угоду до договору про розстрочення здійснення попередньої оплати.

Нормами ст. 693 ЦК України визначено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Так, відповідно до ст. 538 ЦК України, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Матеріали справи свідчать, що на день звернення з позовом до суду сума боргу ТОВ “Лідер Електрик” перед ВАТ “Рефма” за спірним договором складала 87 000 грн. При цьому, як вбачається з платіжного доручення від 13.03.09 № 303 копія якого долучена до матеріалів справи № 17/118/09, 13.03.09 відповідачем перераховано на розрахунковий рахунок позивача 7 000 грн. в рахунок передплати.

Решта передплати відповідачем не сплачена, внаслідок чого, станом на час розгляду справи № 17/118/09 в суді, заборгованість на підставі спірного договору складає 80 000 грн. Факт наявності заборгованості у розмірі 80 000 грн. підтверджується матеріалами справи й визнано відповідачем.

Таким чином, оскільки відповідач в ході розгляду цієї справи не надав суду доказів перерахування ним попередньої оплати, суд вважає, що позовна вимога позивача в частині стягнення 80 000 грн. передплати на підставі договору від 19.08.08 № 25/42/493 доведена, обґрунтована, підтверджена доданими документами та підлягає задоволенню судом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, одним з наслідків порушення зобов’язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов’язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов’язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Пунктом 10.2 договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати товару, Покупець сплачує Постачальнику неустойку в розмірі 0,1 % від суми простроченого до оплати товару (п.п. 5.1.1, 5.1.2) за кожен день прострочення платежу.

Вимоги позивача в частині стягнення пені у розмірі 19 351 грн. суд вважає такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, пеня нарахована за період з 30.08.08 по 13.03.09 в сумі 16 791 грн. та за період з 13.03.09 по 13.04.09 в розмірі 2 560 грн. Всього - на суму 19 351 грн.

При цьому, ст. 258 Цивільного кодексу України визначено, що до позовів про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік (скорочена позовна давність).

Пункт 1 ст. 223 Господарського кодексу України встановлює, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Таким чином, до правовідносин між сторонами по даному спору щодо вимог про стягнення пені слід застосовувати позовну давність в один рік, а також положення Господарського кодексу України щодо нарахування штрафних санкцій не більше як за шість місяців з моменту порушення зобов’язання.

Також, у відповідності з вимогами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.96 № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Факт прострочення платежу матеріалами справи доведений. Разом з тим, враховуючи норми зазначеного вище законодавства, задоволенню підлягає пеня у розмірі 12 075,46 грн., а саме 10 392,17 грн. за період з 30.08.08 по 28.02.09 та 1 683,29 грн. за період з 13.03.09 по 13.04.09. В іншій частині вимоги про стягнення пені відхиляються у зв’язку з їх необґрунтованістю.

Крім того, суд розглядаючи справу по суті спору виходить з того, що відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення у даній справі судом залишається без задоволення, оскільки підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення, або роблять його неможливим у строк, або встановленим господарським судом способом.

Відповідачем не надано доказів на обґрунтування клопотання, не зазначено причин, що унеможливлюють чи утрудняють виконання рішення. У зв’язку з викладеним, а також зважаючи на заперечення позивача про можливість розстрочення судового рішення у цій справі, суд дійшов висновку, що у задоволені клопотання ТОВ “Лідер Електрик” про розстрочку виконання рішення у справі № 17/118/09 до 30.04.09 (40 000 грн.), до 30.06.09 (40 000 грн.) та до 30.06.09 (6 599,70 грн.) слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі - 990,75 грн. державного мита та 115,94 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 22, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Завод низьковольтної апаратури “Лідер Електрик” (69041, м. Запоріжжя, вул. Вавилова, 19, кв. 15, код ЄДРПОУ 35036863, р/р 26007318448931 в ЗОФ АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 313010) на користь відкритого акціонерного товариства “Мелітопольський завод холодильного машинобудування “Рефма” (72301, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Профінтерна, 15, код ЄДРОПУ 00217857, р/р 20008079101 в Мілітопольській філії ВАТ “Банк Кипру” м. Мелітополь, МФО 313281) - 80 000 (вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 12 075 (дванадцять тисяч сімдесят п’ять) грн. 46 коп. пені, 990 (дев’ятсот дев’яносто) грн. 75 коп. державного мита та 115 (сто п’ятнадцять) грн. 94 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя В.Л. Корсун

Рішення суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 07.05.09