Рішення № 37133178, 10.02.2014, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 лютого 2014 р. Справа № 903/1507/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-мікс», с.Ратнів, Луцький район

до Фермерського господарства «Волиньагрохолдинг», с.Маяки, Луцький район

про стягнення 41 331, 75 грн. заборгованості

Суддя: В.А.Пахолюк

з участю представників сторін:

від позивача: Пащук В.І. - юрист, дов. від 02.01.2014 р.,

від відповідача: не прибув.

Суть спору:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-мікс», звернувшись до суду, просив стягнути з відповідача - Фермерського господарства «Волиньагрохолдинг» 48331, 75 грн. заборгованості за поставлений товар, в т.ч. 43 180, 29 грн. основного боргу, 4055, 39 грн. пені, 880, 17 грн. - 3% річних та 215, 90 грн. інфляційних нарахувань.

В судовому засіданні на підставі клопотання № 7 від 10.02.2014 р. (вх.№01-23/17/14 від 10.02.2014 р.) позивач зменшив розмір позовних вимог у зв'язку з проплатою відповідачем 7 000, 00 грн. боргу та просить стягнути з відповідача 41 331, 75 грн., в т.ч. 36 180, 29 грн. основного боргу, 4 055, 39 грн. пені, 880, 17 грн. - 3% річних та 215, 90 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до приписів частини 4 статті 22 ГПК України позивач наділений правом на зменшення розміру позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, судом прийнята до розгляду подана позивачем заява та долучена до матеріалів справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір поставки №15 від 18.01.2013 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-мікс» (постачальник) та Фермерським господарством «Волиньагрохолдинг» (покупець) відповідно до умов якого позивач зобов'язувався продати та передати у власність відповідачу товар, а відповідач - прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.

Як зазначає позивач, договірні зобов'язання ним виконані належним чином - товар (шрот та комбікорм) передано відповідачу на суму 98 726, 50 грн., що підтверджує видатковими накладними № ЄМ-0000114 від 13.03.2013 р., № ЄМ-0000083 від 15.02.2013 р., № ЄМ-0000084 від 13.02.2013 р., № ЄМ-0000081 від 12.02.2013 р., № ЄМ-0000082 від 11.02.2013 р., № ЄМ-0000066 від 05.02.2013 р., № ЄМ-0000056 від 01.02.2013 р. та специфікаціями до них.

Між тим, відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару виконав частково та з порушенням строків, передбачених договором, перерахувавши на рахунок позивача 54 916,21 грн.

18.10.2013 р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 586 від 18.10.2013 р. з вимогою погасити борг, однак остання залишена без задоволення.

Згідно розрахунку станом на 04.12.2013 р. сума основної заборгованості відповідача перед позивачем за отриманий товар становила 43 180, 29 грн. у зв'язку з чим йому нараховано штрафні санкції.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, письмового відзиву по суті позовних вимог не подав, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Враховуючи, що явка представника відповідача в судове засідання не визнавалася обов'язковою, господарський суд визнав за можливе розглянути справу за його відсутності та за наявними в матеріалах справи документами у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши уповноваженого представника позивача, господарський суд встановив:

18.01.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-мікс» (постачальник) та Фермерським господарством «Волиньагрохолдинг» (покупець) було укладено договір поставки № 15.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ст.9 Цивільного кодексу України та ст.4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються Господарським кодексом України.

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.п.1.1.,1.2. договору «постачальник» зобов'язався продати та передати у власність «покупця» зернові та зернобобові культури, шрот соняшниковий, шрот соєвий, макуху соєву, макуху соняшникову, дріжджі кормові, монокальційфосфат кормовий, кормові добавки, білкові вітамінно-мінеральні добавки, комбікорми (товар), кількісні, якісні та інші характеристики яких визначатимуться у посвідченнях якості, додатках та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору, а «покупець» - прийняти цей товар та своєчасно оплатити його в порядку та на умовах, передбачених цим договором. Право власності на придбаний товар переходить від «постачальника» до «покупця» з моменту отримання поставленого товару відповідно до умов даного договору по видаткових накладних.

Пунктами 3.2. - 3.3. договору визначено, що вартість одиниці товару та загальна вартість товару за даним договором встановлюється у видаткових накладних або специфікаціях та узгоджується сторонами. Розрахунки по даному договору здійснюються у безготівковій формі шляхом попереднього перерахування коштів на рахунок «постачальника» або шляхом внесення готівки в касу товариства, але не пізніше двох календарних днів з моменту отримання товару.

На виконання умов договору позивач, згідно видаткових накладних № ЄМ-0000114 від 13.03.2013 р., № ЄМ-0000083 від 15.02.2013 р., № ЄМ-0000084 від 13.02.2013 р., № ЄМ-0000081 від 12.02.2013 р., № ЄМ-0000082 від 11.02.2013 р., № ЄМ-0000066 від 05.02.2013 р., № ЄМ-0000056 від 01.02.2013 р. поставив відповідачу товару на загальну суму 98 726, 50грн.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Між тим, відповідачем зобов'язання щодо оплати товару виконані частково. На момент подачі позову до суду заборгованість становить 43 180, 29 грн., що підтверджується матеріалами справи та не оспорено відповідачем.

18.10.2013 р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 586 від 18.10.2013 р. з вимогою погасити борг, однак остання залишена без задоволення.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до пункту 6.1. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання даного договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

На підставі п.6.1 договору за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання йому нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення в розмірі 4 055, 39 грн.

Водночас, відповідно до приписів п.2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині, як безпідставно заявленій.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявляє вимоги про стягнення з відповідача 215, 90 грн. інфляційних та 3% річних в сумі 880, 17 грн. за період прострочення з 01.04.2013 р. по 04.12.2013 р., які нараховані на підставі пункту 3.3 договору та частини 2 статті 625 ЦК України та підлягають до задоволення.

Позивачем при подачі позову сплачено судовий збір в сумі 1 827, 00 грн. Між тим, сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір".

Ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлені в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1 720, 50 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (68 820, 00 грн.). Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Отже, позивачу слід повернути з державного бюджету судовий збір в сумі 106, 50 грн.

Оскільки справу до розгляду в суді доведено з вини відповідача, то судовий збір в розмірі 1 720, 50 грн. слід покласти на нього.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 9, 11, 526, 530, 546, 549, 530, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Законом України «Про судовий збір», -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково в сумі 37 276, 36 грн.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Волиньагрохолдинг» (45630, Волинська обл., Луцький район, с.Маяки, вул.Бригадний двір, 16, код 34557127)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-мікс» (45650, Волинська обл., Луцький район, с.Ратнів, вул.Перемоги, 10, код 33092182) 37 276, 36 грн., в т.ч. 36 180, 29 грн. основного боргу, 880, 17 грн. - 3% річних та 215, 90 грн. інфляційних нарахувань та 1 720, 50 грн. в повернення по сплаті судового збору.

3. В позові на суму 4 055, 39 грн. відмовити.

4. Управлінню державної казначейської служби України у м.Луцьку Волинської області (43000, м.Луцьк, сул.Стрілецька, 4а) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Євро-мікс» (45650, Волинська обл., Луцький район, с.Ратнів, вул.Перемоги, 10, код 33092182) з державного бюджету міста Луцька судовий збір в сумі 106, 50 грн., сплачений на підставі платіжного доручення № 1131 від 10.12.2013 р.

Повне рішення складено 12.02.2014 р.

Суддя Пахолюк В.А.