Ухвала суду № 37131494, 12.02.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Голубова Л.Б.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 року справа №805/18250/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Яковенко М.М.

судді: Ханова Р.Ф., Гайдар А.В.

при секретарі судового засідання: Єгоровій К.М.

за участю представників:

від позивача: Голуб О.Ю.

від відповідача ДПІ: Давиденко Г.І.

від представника ГУ ДКС не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року по адміністративній справі № 805/18250/13-а за позовом Приватного підприємства «АТРІ» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області, Управління Державної казначейської служби у м. Краматорську Донецької області про стягнення з Державного бюджету України через управління Державної казначейської служби у м. Краматорську Донецької області на користь позивача бюджетну заборгованість по податку на додану вартість у сумі 62394,00 гривень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року позов Приватного підприємства «АТРІ» задоволений у повному обсязі (а.с.58-60).

Стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «АТРІ» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 62394 гривен. Вирішене питання про судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач - 1 звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю. (а.с.62-63). Свою позицію апелянт доводить не закінченням процедури судового оскарження, що в свою чергу унеможливлю задовольнити вимоги позивача.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційних скарг, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою.

Представник апелянта наполягав на задоволенні апеляційної скарги, просив скасувати постанову та відмовити у задоволенні вимог позивача.

Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином були повідомленні про час та місце розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, які приймали участь у судовому розгляді справи, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій, встановлено, що Приватне підприємство «АТРІ» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з кодом 33620412 з 16 липня 2005 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 5-7).

Позивач перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у м. Краматорську Донецької області, що доводиться довідкою форми № 4-ОПП від 09 січня 2007 року № 5/10/29-014-8 (а.с. 8). Відповідно до свідоцтва № 06295811 серія НБ № 001861 позивач є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 336204105156 (а.с. 9).

20 червня 2013 року ПП «АТРІ» подало податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2013 року, відповідно до якої від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту складає 62394,00 гривень (а.с. 16-18).

18 липня 2013 року позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2013 року, відповідно до якої бюджетному відшкодуванню підлягає сума 49641,00 гривень (а.с. 25-26). Разом із декларацією позивачем подано додаток 4 «Заява про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4)» у розмірі 62394,00 гривень (а.с. 31).

19 вересня 2013 року на підставі акту перевірки позивача № 406/15-1-33620412 від 18 вересня 2013 року, яким встановлено порушення п. 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» від № 0000261501/5034, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 62394,00 гривень та застосовано штрафні санкції у розмірі 15598,50 гривень (а.с. 34).

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надано суду реєстри виданих та отриманих податкових накладних за травень 2013 року та червень 2013 року (а.с. 21-23, 29, 32-33) та виписані Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» приватному підприємству «АТРІ» податкові накладні № 314759 від 28 березня 2013 року, № 322141 від 10 травня 2013 року, № 334419 від 22 травня 2013 року та № 325295 від 29 травня 2013 року (а.с. 23).

Підставою для відмови у бюджетному відшкодуванні відповідач зазначає акт № 406/15-1-33620412 від 18 вересня 2013 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» від № 0000261501/5034 від 19 вересня 2013 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 62394,00 гривень та застосовано штрафні санкції у розмірі 15598,50 гривень (а.с. 34).

Відповідно до пунктів 200.1-200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 200.6 статті 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Як встановлено судом першої інстанції, що підтверджується документально, висновки акту перевірки позивача № 406/15-1-33620412 від 18 вересня 2013 року, на підставі якого податкове повідомлення-рішення форми «В1» № 0000261501/5034 від 19 вересня 2013 року (а.с. 34) про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 62394,00 гривень за червень 2013 року, були предметом розгляду Донецького окружного адміністративного суду у справі № 805/14329/13-а за позовом приватного підприємства «АТРІ» до державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області, управління Державної казначейської служби у м. Краматорську Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року у справі № 805/14329/13-а за позовною заявою приватного підприємства «АТРІ» до державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області, управління Державної казначейської служби у м. Краматорську Донецької області визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 19.09.2013 року № 0000261501/5034 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 62394,00 гривень та застосування штрафних санкцій в розмірі 15598,50 гривень (а.с. 35-40). Із наведеної постанови, вбачається правомірність включення позивачем суми 62394,00 гривень до податкового кредиту.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року постанова суду першої інстанції залишена без змін (а.с. 49-51).

Отже, постанова Донецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року у справі № 805/14329/13-а відповідно до вимог частини 3 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України є такою, що набрала законної сили 12 грудня 2013 року.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на зазначене обставини, що встановлені постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 у справі № 805/14329/13-а не підлягають доказуванню в межах даної адміністративної справи.

Відповідачем - державної податковою інспекцією у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області не зазначено будь-яких інших обставин, які б свідчили про неправомірність заявлення позивачем до бюджетного відшкодування у червні 2013 року суми у розмірі 62394,00 гривень, окрім тих, що вже були предметом дослідження у справі № 805/14329/13-а.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта щодо подання ним касаційної скарги, а тому, в зв'язку з тим, що процедура судового оскарження не закінчилась, з урахуванням пункту 200.15 ст.200 ПК України, підстав для відшкодування заявленої суми та задоволення позову не має. Такі доводи є безпідставними та необґрунтованими, та такими, що суперечить самому змісту наведеної апелянтом норми, якою безпосередньо пов'язаний момент виплати з часом набрання законної сили судового рішення (у випадку оскарження ППР).

Колегія суддів зазначає, що податкові органи, як суб'єкти владних повноважень при здійсненні покладених на них функцій контролю за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, відповідно до Конституції України мають діяти у спосіб, передбачений Податковим кодексом України.

В даному випадку, з урахуванням того, що позивачем виконані всі вимоги Податкового кодексу України щодо обчислення та нарахування бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, правомірність якої підтверджена судовим рішенням, відповідач у відповідності із вимогами пункту 200.15 статті 200 ПК України повинен був після закінчення процедури судового оскарження протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Такого обов'язку на час звернення з позовом до суду, під час розгляду справи, відповідачем не виконано. Невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому вимога про стягнення бюджетного відшкодування є належним способом захисту порушеного права позивача, який відповідає об'єкту порушеного права і у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним, а тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню. Колегія суддів погоджує правову позицію суду першої інстанції з цього приводу.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року по адміністративній справі № 805/18250/13-а- залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 12 лютого 2014 року. У повному обсязі складена 13 лютого 2014 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді Р.Ф.Ханова

А.В. Гайдар