Рішення № 3713137, 21.05.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.05.09 р. Справа № 28/33

Господарський суд Донецької області у складі судді: Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Кондратьєвій К.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом Приватного підприємства „Источник”, м.Слов`янськ,

код ЄДРПОУ 24820877

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „Сарепта” м.Донецьк, код ЄДРПОУ 34557310

Про стягнення 29946грн.67коп.

Представники:

від позивача: Колесник М.М.

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне підприємство „Источник”, м.Слов`янськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Сарепта” м.Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 29946грн.67коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір постачання №294 від 14.03.2008р. з протоколом розбіжностей, накладні, претензію б/н від 09.12.2008р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 02.03.2009р. було порушено провадження по справі №28/33 та призначено її розгляд на 25.03.2009р.

Ухвалою від 25.03.2009р. господарський суд відповідно до ст.24 Господарського процесуального кодексу України замінив первісного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю „Сарепта” м.Донецьк належним відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „Сарепта” м. Донецьк.

Відповідач надав заперечення на позовну заяву №99 від 24.03.2009р., відповідно з яким проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те що поставка товарів здійснювалась не в рамках договору постачання № 294 від 14.03.2008р.

В процесі розгляду справи позивачем надавались письмові пояснення по суті справи, відповідно до яких останній наполягає на своїй правові позиції.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників позивача та відповідача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

14.03.2008р. між Приватним підприємством „Источник”, м.Слов`янськ та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „Сарепта” м.Донецьк укладено договір постачання №294 (договір), відповідно з якими постачальник (позивач) зобов’язується у встановлений строк поставляти товар відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець (відповідач) зобов’язується прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість (п.1.1 договору). Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної) накладної, яка засвідчує момент передачі товару – п.1.2 договору.

Відповідно до п.п.7.1, 7.2, 7.3 договору, договір діє з моменту його підписання сторонами до 31.12.2008р. Дія договору припиняється з закінченням терміну його дії та після виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором. Дія договору автоматично продовжується на наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін не попередить письмово іншу сторону про припинення дії договору на протязі одного місяця до закінчення терміну дії вказаного в.п.7.1 договору.

За приписом п.2.1 договору постачальник зобов’язується прийняти від покупця замовлення на постачання товару та здійснити постачання товару за адресою, вказаною в замовленні своїми транспортними засобами та за свій рахунок (товар постачається на умовах ІНЕОТЕРМС-2000: DDP – склад покупця, визначений в замовленні на придбання товару, що є додатком №1 до даного договору).

Втім, доказів наявності відповідних замовлень відповідача на постачання товару сторонами суду не надано.

За твердженням позивача, на виконання умов договору за період з 15.04.2008р. по 24.11.2008р. та протягом дії цього договору останнім на адресу відповідача була здійснена поставка товару на загальну суму 222350грн.80коп.

В матеріалах справи наявні накладні за жовтень –листопад 2008р. на підставі яких здійснювалась поставка товару.

Фактичне отримання відповідачем зазначеного вище товару, на думку позивача, підтверджується підписом уповноважених представників відповідача на зазначених накладних та печаткою підприємства.

В судовому засіданні відповідач підтвердив факт отримання товару.

Пунктом 5.5 договору з урахуванням протоколу розбіжностей від 14.03.2008р. встановлено, що покупець перераховує кожні 14 банківських днів на рахунок постачальника грошові кошти за реалізований товар. Дія даного пункту починається з офіційної дати відкриття кожного торгівельного закладу.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За твердженням позивача, відповідач всупереч вимогам договору та закону, вартість отриманого товару оплатив частково та здійснив часткове повернення товару, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви у останнього виникла заборгованість за товар поставлений з 25.10.2008р. по 24.11.2008р. в розмірі 29946грн.67коп.

Суду наданий акт звірки, в якому відповідач погодився з заборгованістю перед позивачем на суму 31914 грн. 70 грн.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Таким чином, на думку позивача, останній свої зобов`язання за договором виконав належним чином, здійснивши поставку відповідної продукції, а відповідач всупереч вимогам договору, не здійснив повну та своєчасну оплату товару у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 29946грн.67коп.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає посилання позивача безпідставними, а заперечення відповідача обґрунтованими з огляду на наступне:

Відповідно до абзацу 2 п.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як зазначено вище, позивач стверджує, що відповідачем прострочена оплата товару, отриманого за наявними в матеріалах справи накладними, посилаючись при цьому на те, що поставка здійснена на підставі договору постачання №294 від 14.03.2008р.

Проте, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що договір постачання №294 від 14.03.2008р. не є підставою здійснення поставки за наявними у справі накладними, оскільки в представлених накладних не має посилань на договір постачання №294 від 14.03.2008р.

Виходячи з наявних у справі матеріалів, надані позивачем документи не є належними доказами того, що відповідачем прострочена оплата товару, отриманого саме за договором постачання №294 від 14.03.2008р. в розумінні вимог ст.ст.33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України.

Господарським судом розглянуті та не прийняті до уваги твердження позивача про належність цих доказів, оскільки позивач повинен був надати документи, які б підтверджували факт їх відношення до даних господарських операцій.

Відповідно до статі 9 закону України “Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні” накладні являються первинні звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності. Ці документи повинні конкретно ідентифікувати господарську проведену діяльність.

Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 та інших підзаконних нормативних актів, які існують в чинному законодавстві щодо порядку ведення бухгалтерського обліку підприємствами (накази Міністерства фінансів України про затвердження численних Положень, Методичних рекомендацій та т.і., що конкретизують порядок застосування норм вищевказаного Закону посадовими особами підприємств та організацій України), у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, як факти підприємницької діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

А письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати як обов'язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій, дані про документ, що засвідчує особу – одержувача, номер документу, ідентифікаційний код підприємства тощо.

Тобто, для надання первинним документам доказової сили при розгляді справ в суді необхідні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним договором, укладеним між сторонами.

Як встановлено судом, з наданих позивачем накладних не вбачається, що вони були складені та підписані на виконання умов саме договору постачання №294 від 14.03.2008р., що є підставою позову.

Відповідно до п.2.5 договору постачальник зобов`язаний вказати у всіх документах, зв`язаних з постачанням (у тому числі в рахунку-фактурі, товарній (товарно-транспортній) накладній та інших товаросупроводжувальних документах своє найменування, номер замовлення, код (артикул) постачальника, код (артикул) виробника, коди товарів, що постачаються, у тій же послідовності, у якій вони зазначені в замовленні покупця.

Тобто, в разі здійснення поставки за договором, в накладних повинно бути обов`язкове посилання на замовлення покупця, але як встановлено судом, в наданих позивачем накладних відсутній номер замовлення. В матеріалах справи також відсутні відповідні замовлення.

Оскільки, в матеріалах справи відсутні будь-які специфікації чи інші документи, якими визначається обсяг та асортимент товару, суд позбавлений можливості визначити, що спірний товар поставлений саме за умовами вищевказаного договору.

Посилання позивача на відповідні податкові накладні до вказаних вище накладних не можуть бути прийняті судом, оскільки податкові накладні не мають посилання на договір, що виключає можливість встановлення факту того, що вони складені саме за договором постачання №294 від 14.03.2008р.

Крім того, надані позивачем акти за розміщення товару №1756 від 30.04.2008р., №1786 від 30.04.2008р., які містять посилання на спірний договір, не приймаються судом до уваги, оскільки не мають відношення щодо встановлення факту та підстав здійсненої поставки.

Також, Приватне підприємство „Источник”, м.Слов`янськ посилається на листи-повідомлення від 14.03.2008р., які мають посилання на договір постачання №294 від 14.03.2008р. Втім, зазначені листи не мають доказової сили по даній справі, оскільки також не підтверджують факту здійснення поставки за договором постачання №294 від 14.03.2008р.

Наданий позивачем до матеріалів справи акт звірки взаємних розрахунків за 10.04.2008р.-12.03.2009р. також не приймається судом до уваги, оскільки в цьому акті не зазначено, що заборгованість виникла на підставі саме спірного договору.

Надані позивачем банківські виписки, відповідно до яких відповідач при оплаті за товар посилається на договір №294 від 14.03.2008р. судом також не приймається в якості належних доказів, оскільки позивач не довів, що оплати були здійснені по накладним, що є підставою позовних вимог.

Таким чином, документи, що надані позивачем в якості доказів по справі, не мають доказової сили з вищезазначених причин, а відтак, умови договору постачання №294 від 14.03.2008р., який є підставою позову, не можуть бути застосовані до правовідносин сторін, які фактично виникли за наявними у матеріалах справи накладними.

В свою чергу, в матеріалах справи відсутні докази наявності будь-яких клопотань позивача про зміну підстави позову.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства „Источник”, м.Слов`янськ щодо стягнення заборгованості в розмірі 29946грн.67коп. є необґрунтованими, недоведеними, безпідставними, а відтак підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства „Источник”, м.Слов`янськ до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „Сарепта” м.Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 29946грн. 67 коп. – залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 21.05.2009р. оголошено повний текст рішення.

Суддя